ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 381/968/18
адміністративне провадження № К/9901/14433/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Фастівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду 20.12.2018 (у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 (у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. До Фастівського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), яка є депутатом Фастівської міської ради (далі - відповідач) з позовом до Фастівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Фастівської міської ради № 9 - XXXII-VII від 31 жовтня 2017 року "Про обрання на посаду секретаря міської ради".
2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 31 жовтня 2017 року рішенням Фастівської міської ради достроково припинено повноваження секретаря ради ОСОБА_3 та виключено її зі складу виконавчого комітету Фастівської міської ради відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 26 та п. 5 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". В цей же день і на цій же сесії призначено на посаду секретаря Фастівської міської ради ОСОБА_2 .. Позивач вважала дане призначення таким, що відбулось з недотриманням процедури призначення, а тому звернулась до суду і цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 позов залишено без задоволення.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Фастівської міської ради № 9 - XXXII-VII від 31 жовтня 2017 року "Про обрання на посаду секретаря міської ради" прийнято у відповідності до норм чинного законодавства України та Регламенту роботи Фастівської міської ради (далі - Регламент), в зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, зроблено висновок, що за відсутності порушення прав позивача, він не є належним суб`єктом для звернення до суду з таким позовом.
5. Суди попередніх інстанцій також вказували, що положення Регламенту надають можливість включати до порядку денного різні питання, зокрема щодо припинення повноважень секретаря або обрання нового секретаря за наполяганням депутата, депутатської групи чи фракції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
6. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скарго, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
7. В обґрунтування скарги касатор зазначає, що підстави розробляти проекти рішень ради щодо призначення нового секретаря ради без зазначення конкретної кандидатури особи, яка з врахуванням вимог частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, а також за відсутності висновків постійних комісій з цього питання не ґрунтується на нормах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
8. Касатор вказує, що з положень Регламенту вбачається, що передумовою включення будь-якого питання до порядку денного сесії є вчинення ряду дій, а саме: подання пропозицій в письмовій формі разом із розробленими проектами рішень (у друкованому та електронному варіантах) до відповідного відділу, при цьому такі пропозиції повинні бути обґрунтованими, містити посилання на чинні нормативно-правові акти України та мати проекти рішень і пройти попереднє обговорення в постійних комісіях.
9. Проте, жодного, з перерахованого відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення дотримано не було, а судами попередніх інстанцій дані порушення до уваги взято не було.
10. Також, касатор зазначає, що не було пройдено передбачену законом процедуру звільнення попереднього секретаря ради ОСОБА_3, щоб вважати посаду вакантною і призначити нового - ОСОБА_2 ; останній не міг бути призначений на вказану посаду з причини суміщення ним посади секретаря ради та голови вуличного комітету тощо.
11. Мотиви судів попередніх інстанцій, які вказували на неналежність ОСОБА_1 як позивача у даній справі, касатор спростовує тим, що звернення до суду відбулось як депутата Фастівської міської ради, а відповідно до пункту 7 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; тому, вважає, що на підставі цього, фізична особа, депутат міської ради, мала право подавати позов на дії та бездіяльність посадових осіб органу місцевого самоврядування.
12. Касатор зазначає, що депутат, як офіційний представник інтересів територіальної громади, самостійно оцінює наявну інформацію про звернення громадян як і про правопорушення чи його відсутність, та в разі виявлення порушень законодавства України звертається з цього приводу до відповідних органів державної влади.
13. До Верховного Суду від Фастівської міської ради та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких сторони просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
14. Обґрунтовуючи відзиви, відповідач та третя особа вказують, що суди дійшли правильного висновку про те, що норми Регламенту надають можливість включати до порядку денного різні питання, зокрема щодо припинення повноважень секретаря або обрання нового секретаря за наполяганням депутата, депутатської групи чи фракції, а посилання касатора на необхідність попереднього обговорення кандидатур постійними комісіями не ґрунтується на положеннях Регламенту, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також сам процес таємного голосування виключає можливість попереднього висловлення депутатів та формування висновків з цього приводу.
15. Окрім того, як зазначають відповідач та третя особа, Фастівська міська рада в межах наданих повноважень обрала секретаря міської ради, а його призначення було здійснено лише після звільнення з займаної посади ОСОБА_3 та після проходження спеціальної перевірки.
16. Також в обґрунтування відзивів на касаційну скаргу вказувалось, що вирішуючи питання про наявність порушення права або законного інтересу ОСОБА_1, суди вірно зазначили, що, звертаючись із адміністративним позовом ОСОБА_1 не зазначила в чому полягає порушення відповідачем прав та інтересів або прав інших осіб; крім того позивачем не надано доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів, а також не вказано, яким чином скасування рішення Фастівської міської ради про обрання на посаду секретаря міської ради відновить її порушені права та інтереси.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
17. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 20 травня 2019 року.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя Жук А.В, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду 20.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 381/968/18.
20. Ухвалою судді Верховного Суду від 14.12.2021 дану адміністративну справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 27.10.2017 № 284од (зі змінами внесеними розпорядженням Фастівської міської ради Київської області від 30 жовтня 2017 року № 289од) скликано друге засідання тридцять другої позачергової сесії міської ради VII скликання 31 жовтня 2017 року.
22. 31 жовтня 2017 року відбулось друге засідання тридцять другої позачергової сесії Фастівської міської ради VII скликання. На засіданні були присутні 29 з 34 депутатів міської ради. Відсутні ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
23. Згідно Протоколу другого засідання тридцять другої позачергової сесії Фастівської міської ради VII скликання від 31 жовтня 2017 року, міський голова Нетяжук М.В., поставив на голосування порядок денний, запропонувавши включити в порядок денний питання "Про дострокове припинення повноважень секретаря Фастівської міської ради сьомого скликання".
24. За результатами таємного голосування (19 голосів "за") прийняте рішення про дострокове припинення повноважень секретаря Фастівської міської ради VII скликання ОСОБА_3 .
25. За повідомленням міського голови, до ради надійшло звернення депутатів міської ради про необхідність обрання нового секретаря Фастівської міської ради.
26. Міський голова Нетяжук М.В. запропонував включити в порядок денний сесії таке питання "Про обрання на посаду секретаря міської ради". За результатами голосування пропозицію було прийнято та включено до порядку денного питання про обрання на посаду секретаря міської ради.
27. В подальшому міський голова вніс на розгляд ради кандидатуру депутата ОСОБА_2 .
28. За результатами таємного голосування ("за" - 19 "проти" - 2) ОСОБА_2 обрано на посаду секретаря Фастівської міської ради VII скликання.
29. При прийнятті оскаржуваного рішення була дотримана процедура таємного голосування, що підтверджується вищевказаним протоколом від 31 жовтня 2017 року.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу III "Перегляд судових рішень".
31. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
35. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
36. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України від "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
37. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
38. Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;
39. Згідно частини 5 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.
40. Згідно із положеннями статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради у разі, якщо: 1) на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського, селищного, міського голови; 2) рада не підтримала кандидатуру на посаду секретаря ради, запропоновану відповідним сільським, селищним, міським головою; 3) протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії сільської, селищної, міської ради відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс кандидатуру на посаду секретаря ради; 4) на наступній черговій сесії після виникнення вакансії секретаря ради у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд ради кандидатуру на посаду секретаря ради; 5) посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посади відповідного сільського селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень.
41. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
42. Відповідно до п. 7.1. Регламенту Фастівської міської ради VII скликання, порядок денний формується міським головою на підставі пропозиції самого голови, постійних комісій, депутатських фракцій та груп, депутатів, виконкому, загальних зборів громадян.
43. Згідно п. 8.4. Регламенту Фастівської міської ради VII скликання, за наполяганням депутата, депутатської фракції чи групи їхні пропозиції в обов`язковому порядку ставляться головуючим на голосування.
44. Пунктом 8.7. Регламенту передбачено, що головуючий організовує обговорення питання порядку денного. Перед початком обговорення виносить проект рішення для прийняття його за основу, яке приймається відкритим голосуванням. В разі не тримання більшості голосів від присутніх при голосуванні, знімає його з обговорення. Зміни і доповнення до проекту рішення приймаються відкритим посуванням більшістю від складу ради.
45. Частина 2 статі 2 Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" визначає, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
46. Стаття 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачає, що у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.
47. Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.
У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
48. Відповідно до частини 2 статті 19 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради має право, зокрема, пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами; вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю; вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них; висловлюватися щодо персонального складу утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою.
49. Частиною 4 вказаної статті визначено, що порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад визначається цим Законом, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.
50. Верховний Суд, проаналізувавши наведені приписи законодавства, дійшов висновку, що питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.
51. Саме відповідні Ради, а не окремі депутати, згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.
52. Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
53. Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
54. Також вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
55. На підставі викладеного, з урахуванням приписів статей 2, 5, 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), слід дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
56. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
57. Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
58. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
59. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
60. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №428/12848/15-а, від 30.10.2019 у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15).
61. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 фактично не погоджується із обранням ОСОБА_2 на посаду секретаря Фастівської міської ради, однак жодним чином не обґрунтовує, як саме дане обрання вплинуло на її права, свободи та інтереси. Позивач є депутатом відповідної ради та, зокрема, наділений повноваженнями у складі ради приймати рішення, що ним оскаржується.
62. Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 661/13/16-а.
63. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
64. Оскільки ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли із прийняттям оскаржуваних рішень, які є правовими актами ненормативного характеру (стосуються обрання на посаду конкретної особи), то і відповідно не породжує для позивача і права на захист.
65. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 300/44/16-а.
66. Відтак, з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 у позовній заяві та касаційній скарзі не вказує обставин на порушення її конкретних індивідуальних прав при прийнятті спірних рішень, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені позову.
67. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
68. Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
69. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що судами попередніх інстанції не допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а відтак касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
70. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -