1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 813/2146/17

адміністративне провадження № К/9901/49010/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №813/2146/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Капітал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 (суддя Грень Н.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя Бруновський Н.В., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Захід Капітал" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008771402 від 06.06.2017.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Львівській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі №813/2146/17.

Ухвалою суду від 13.12.2021 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 14.12.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 27.04.2017 по 05.05.2017 посадовою особою контролюючого органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Захід Капітал" (код ЄДРПОУ 38066817) з питань взаєморозрахунків з ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (39419613), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за 01.03.2015-31.07.2015, ПП "Велтіс-ХМ-Торг" (32424590), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2015 року, ТОВ "БК "Алекс-Буд" (38751054), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за 01.11.2014-31.01.2015, ТОВ "Верес-Плюс" (38517030), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за 01.11.2014-31.01.2015, ТОВ "Бріар-Трейдінг" (39246622), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за березень 2015 року, за квітень 2015 року, ТОВ "Укр-Інком Плюс" (39123362), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2015 року, ТОВ "Комплектспецбуд" (36757232), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2015 року, за лютий, за березень, за липень-грудень 2016 року, ТОВ "Діал-Компані" (39421863), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за червень 2015 року, ТОВ "Шерітон" (39783129), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2015 року, ТОВ "Бізнес-Рух" (33462218), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2015 року, за січень-жовтень 2016 року, грудень 2016 року, ТОВ "Ніка Ейр" (39600370), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2015 року, ТОВ "Сінеус" (36937094), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2016 року, за березень 2016 року, за травень-грудень 2016 року, ОСОБА_1 (2312120590), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2016 року, за травень 2016 року, ТОВ "Форестер Закарпаття" (38802171), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2016 року, за червень 2016 року, ОСОБА_2 (2651204140), що міститься у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2016 року, за листопад 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №564/13-01-14-02/38066817 від 15.05.2017.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Товариством пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму ПДВ 914296грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 914296грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані відсутністю реального здійснення ТОВ "Захід Капітал" господарських операцій з ТОВ "Діал-Компані" (назва на момент проведення взаєморозрахунків - ТОВ "Ідеал Інвест"), ПП "Велтіс-ХМ-Торг" (назва на момент проведення взаєморозрахунків - ПП "Хімінвест"), ТОВ "БК "Алекс-Буд" (назва на момент проведення взаєморозрахунків - ТОВ "Грант Буд"), ТОВ "Вест-Трейдінг ЛТД" (назва на момент проведення взаєморозрахунків - ТОВ "Вейсес"), ТОВ "Верес-Плюс" (назва на момент проведення взаєморозрахунків - ТОВ "Лакшері Кепітал"), ТОВ "Ніка Ейр", ТзОВ "Сінеус", ТзОВ "Шерітон" (назва на момент проведення взаєморозрахунків - ТОВ "Варгруп") при здійсненні лише оформлення документів без реального руху товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів до ТОВ "Захід Капітал".

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0008771402 від 06.06.2017, яким ТОВ "Захід Капітал" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1ʼ 371ʼ 444,00грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 914296,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 457148,00грн.

Не погоджуючись податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Захід Капітал" звернулося з позовом до суду його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Суди вказали, що матеріалами справи наданими до суду підтверджено наявність у позивача первинних документів, що підтверджують виконання господарських операцій між ним та його контрагентами.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами з`ясовано, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача із контрагентами, їх вид, обсяг, а саме встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій з постачальниками у зв`язку із відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень тощо.

Як слідує з касаційної скарги, господарські відносини позивача з ТОВ "Діал-Компані", ПП "Велтіс-ХМ-Торг", ТОВ "БК "Алекс-Буд", ТОВ "Сінеус", ТОВ "Шерітон", що задекларовані на підставі договору виконання робіт на користь позивача з обробки та переробки деревини в готову продукцію не мали реального характеру, з огляду на встановлення податковими органами (податкова інформація) відсутності трудових ресурсів, складських приміщень та будь-яких можливостей для виконання робіт.

Також, посилаючись на податкову інформацію, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Ніка Ейр", ТОВ "Верес-Плюс" на виконання договорів постачання позивачу паливно-мастильних матеріалів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Захід капітал" за договорами з обробки та переробки деревини здійснило оплату згідно платіжних доручень.

На виконання умов правочинів ТОВ "Захід Капітал" відображено в обліку отримання послуг на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) податкових накладних. Податок на додану вартість згідно з отриманими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту.

Також, ТОВ "Захід капітал" (Замовник) уклав договір з ТОВ "Варгруп" (Виконавець) (станом на момент складення Акту перевірки підприємством змінено назву на ТОВ "Шерітон") на надання послуг з обробки деревини та виготовлення готової продукції. Позивач за даним договором здійснив оплату згідно платіжних доручень. Відповідно до договору на відступлення права вимоги від 10.11.2015 №1011/15 ТОВ "Варгруп" відступив ТОВ "Глобал Сістемз" право вимоги по сплаті грошових коштів за договором в сумі 500000грн. На виконання умов вищевказаного договору позивачем відображено в обліку отримання послуг від ТОВ "Варгруп" (в подальшому змінено назву на ТОВ "Шерітон") на підставі первинних документів: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна. Податок на додану вартість згідно з отриманою податковою накладною включено ТОВ "Захід Капітал" до складу податкового кредиту.

ТОВ "Захід Капітал" (Покупець) укладено договір з ТОВ "Вейсес", ТОВ "Лакшері Кепітал" на поставку товару - нафтопродуктів. За даним договором позивач здійснив оплату згідно платіжних доручень.

Згідно договору на відступлення права вимоги заборгованість погашена перед ТОВ "Вейсес" шляхом передання права вимоги погашення боргу новому кредитору - ТОВ "Каверон Індастріс".

За договором позивач здійснив ТОВ "Лакшері Кепітал" оплату згідно платіжних доручень.

На виконання умов правочинів позивач відобразив в обліку отримання від контрагентів наступних первинних документів: видаткові накладні, податкові накладні. Податок на додану вартість згідно з отриманими податковими накладними включено ТОВ "Захід Капітал" до складу податкового кредиту.

Щодо господарських відносин ТОВ "Захід Капітал" з ТОВ "Ніка Ейр".

ТОВ "Захід Капітал" (Покупець) уклав договір з ТОВ "Ніка Ейр" (Продавець) на поставку товару. Позивач за даним договором здійснив оплату згідно платіжних доручень. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Захід Капітал" відображено в обліку отримання від ТОВ "Ніка Ейр" наступних первинних документів: видаткова накладна; податкова накладна, в тому числі сума ПДВ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суди встановили, що первинні документи судом визнані недійсними не були, спору щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватись належними та допустимими доказами та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також, судами з`ясовано, що умовами договорів на надання послуг з обробки деревини та виготовлення готової продукції, укладених ТОВ "Захід Капітал" (Замовник) з контрагентами - ТОВ "Ідеал Інвест", ПП "Хімінвест", ТОВ "Грант Буд", ТОВ "Варгруп" (Виконавці) передбачено, що Замовник забезпечує Виконавця земельною ділянкою для проведення останнім робіт із обробки сировини та виготовлення готової продукції.

Умовами договору на надання послуг з обробки деревини та виготовлення готової продукції, укладеного ТОВ "Захід Капітал" (Замовник) з контрагентом ТОВ "Сінеус" (Виконавець), передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати на території Замовника відповідно до чинних умов договору роботи з обробки та переробки деревини (пиловочна сировина) в готову продукцію.

Земельна ділянка, що використовувалась для виконання умов договорів на надання послуг з обробки деревини та виготовлення готової продукції, знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківській район, м. Жовква, вул.. Вокзальна,16 та перебуває в оренді у ТОВ "Захід -Капітал" згідно Договору оренди земельної ділянки. Орендодавцем виступає фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .

Наявність у володінні та користуванні ТОВ "Захід-Капітал" вказаної земельної ділянки на підставі зазначеного договору оренди встановлено в ході податкової перевірки, під час якої, як видно з акту перевірки, встановлено що земельна ділянка орендується з метою проведення господарської діяльності з обробки деревини.

Крім того, між ТОВ "Захід-Капітал" та ТОВ "Уністікс" укладено Договір про співробітництво, відповідно до якого ТОВ "Уністікс" було надано право ТОВ "Захід Капітал" проводити роботи із обробки деревини на території свого підприємства за адресою: Львівська обл., Яворівський р., с. Старий Яр, буд. 9, з правом укладення договорів щодо залучення третіх осіб для виконання таких робіт.

Судами відхилено доводи податкового органу про відсутність підтвердження транспортування готової продукції власними силами позивача від контрагентів до складських приміщень, транспортування пиломатеріалів до виконавців та транспортування паливно-мастильних матеріалів від контрагентів до ТзОВ "Захід Капітал" виходячи з наступного.

Постачальниками деревини (пиловочної сировини), що передавалася ТОВ "Захід Капітал" на обробку та виготовлення готової продукції, були суб`єкти господарювання ТОВ "Бізнес-Рух", ТОВ "Комплектспецбуд", Старицький військовий лісгосп ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат, ДП "Львівський військовий лісокомбінат", Мостиське військове лісництво, ТОВ "Форестер Закарпаття", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що поставки деревини здійснювалися безпосередньо до місця, де ця деревина оброблялася, а саме в м. Жовква Львівської області та в с. Старий Яр Яворівського р. Львівської області.

Транспортування деревини від Постачальників до місця її обробки позивачем як власними силами, так і з залученням перевізника ФОП ОСОБА_4 .

Для перевезення деревини власними силами позивач використовував автомобільний транспорт, яким користується відповідно до договорів оренди, укладених з приватними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Для обслуговування транспортних засобів ТзОВ "Захід Капітал" закуповувало паливно-мастильні матеріали у ТОВ "Вейсес" та ТОВ "Лакшері Кепітал".

Отже, оскільки для виконання умов договорів на надання послуг з обробки деревини та виготовлення готової продукції позивач забезпечував виконавців відповідним місцем для виконання робіт, а поставки деревини (сировини) здійснювалися безпосередньо до місця, де деревина (сировина) оброблялася (надавалися послуги з обробки), то відповідно транспортування деревини (сировини) та виготовленої з неї готової продукції між ТзОВ "Захід Капітал" та Виконавцями робіт не відбувалось.

Також, суди не приняли до уваги за безпідставністю доводи податкового органу про відсутність трудових ресурсів у контрагентів, оскільки залучення контрагентами третіх осіб для виконання робіт (надання послуг) не суперечить умовам договорів та чинному законодавству.

Суди попередніх інстанцій констатували, що первинні документи які знаходяться в матеріалах справи розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції та не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

Відповідач зазначив, що готова продукція реалізовувалась на адресу ТОВ "Уністікс". З протоколів допитів свідків ОСОБА_7,, ОСОБА_8 від 01.06.2017 слідує, що робота яка виконувалась контрагентами для позивача фактично виконувалась працівниками ТОВ "Уністікс", що спростовує дані які відображені у первинних документах.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що на день розгляду справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні тощо, а наявність кримінального провадження 1201640180000677 за статтею 191 КК України не свідчити як самостійна підстава про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Поряд з цим, в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено інших належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

У свою чергу, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер. Наданими до суду первинними документами підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами, що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки. Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку первинним документам, доданим до матеріалів справи.

Верховний Суд наголошує, що положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами. Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач та наявність первинних документів, інших доказів на підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами, суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -


................
Перейти до повного тексту