ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа №826/15009/17
адміністративне провадження № К/9901/49813/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №826/15009/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (далі - ТОВ "НВО "Промвпровадження") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 09.08.2017 №0005271402 та №0005261402.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2018 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2018.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не враховані всі фактичні обставини справи, що свідчать про відсутність підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей за спірними господарськими операціями.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "НВО "Промвпровадження" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВО "Промвпровадження" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 21.06.2017№232/26-15-14-02-03/21697910, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 179 017,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 32 428,00 грн.
На підставі названого акту перевірки, 09.08.2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0005271402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 179 017,00 грн.;
№0005261402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 48 642,00 грн. (32 428,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 16 214,00 грн. за штрафними санкціями).
За результатами процедури адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ "НВО "Промвпровадження" зазначено 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
У перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Екодит" (ТОВ "Готліб"), ТОВ "Трейдінг МВК", ТОВ "Будпром ЛТД", ТОВ "Торгрембуд-1".
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції погодився з доводами контролюючого органу про відсутність документального підтвердження товарності господарських операцій з названими контрагентами, що позбавляло позивача права на декларування спірних господарських операцій.
Вирішуючи даний спір судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивач придбав у ТОВ "Екодит" чотири генератора інверторних, що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, банківською випискою.
Генератори було перевезено власним транспортом позивача до смт. Рокитне Київської області, вул. Першотравнева, буд. 180 - фактичне місцезнаходження генераторів, що підтверджується подорожнім листом № 237347 від 15.09.2014.
При цьому, майданчик площею 1200 м.кв., що знаходиться за вказаною адресою, орендується позивачем у Рокитнянського колективного автотранспортного підприємства 1066 на підставі Договору оренди № 01-01/13 від 01.01.2013. Мета оренди - для паркування (тимчасового перебування) вантажного автомобільного транспорту. Передача майданчика Товариству підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди від 01.01.2013, а надані платіжні доручення підтверджують сплату позивачем коштів за орендований майданчик.
Придбання генераторів відбулось на підставі Наказу генерального директора ТОВ "НВО "Промвпровадження" № 08/09/1 від 08.09.2014.
Метою придбання генераторів є освітлення орендованого майданчика в темну пору доби та підключення електроінструменту для проведення ремонтних робіт вантажних автомобілів.
Введення генераторів в експлуатацію відбулось на підставі Наказу генерального директора ТОВ "НВО "Промвпровадження" № 15/09-1 від 15.09.2014 та підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
Крім того, ТОВ "НВО "Промвпровадження" придбано у ТОВ "Трейдінг МВК" поверхню склокерамічну електричну та духову шафу електричну, що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, банківською випискою, подорожнім листом, відповідно до якого власним транспортом Позивача їх було перевезено до м. Богуслав Київської області, вул. Росьова, буд. 70 - фактичне місцезнаходження електричної поверхні та духової шафи.
За вказаною адресою знаходиться 9 нежитлових будівель загальною площею 2 591,40 м.кв., які належать позивачу на праві власності згідно Свідоцтва про право власності № 1-427 від 20.04.2016, та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57805592 від 20.04.2016.
Наказом Генерального директора Позивача № 25/04/1 від 25.04.2016 на базі майнового комплексу, що знаходиться за вказаною вище адресою, створено Богуславську колону транспортних засобів та з метою забезпечення належних умов харчування працівників, задіяних у роботі Богуславської колони, видано Наказ № 25/04/2 про забезпечення водіїв технікою для розігрівання (приготування) їжі.
Введення електричної поверхні та духової шафи в експлуатацію відбулось 20.10.2016, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
Також, позивач придбав у ТОВ "Будпром-ЛТД" 8 480 л дизельного пального, у ТОВ "Торгрембуд-1" 60 790 л дизельного пального що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями про оплату послуг зберігання.
За адресою смт. Рокитне Київської області, вул. Першотравнева, буд. 180 - місце зберігання дизельного пального здійснюється зберігання дизельного пального позивача на підставі укладеного 01.03.2012 з Рокитнянським колективним автотранспортним підприємством 1066 Договору відповідального зберігання № 01/11.
Метою придбання дизельного пального є використання його в своїй господарській діяльності при здійсненні перевезень вантажів власним вантажним автомобільним транспортом.
Так, згідно наявної в матеріалах справи довідки № 29/11/1 від 29.11.2017 у позивача станом на 31.12.2014 працювало 121 особа на посаді: водій автотранспортного засобу.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
ГУ ДФС у м. Києві, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "НВО "Промвпровадження" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Отже, факти купівлі товарів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати, враховані при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, - пов`язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.
При цьому, позивачем надано докази наявності адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, а саме: наявність власних та орендованих приміщень і майданчиків наявність великої кількості транспортних засобів, наявність укладеної угоди щодо зберігання дизельного пального, наявність великої кількості працівників, наявність грошових коштів. Одночасно позивачем надано і всі можливі докази наявності фактичних дій, спрямованих на виконання зобов`язань, а саме: докази оплати за отриманий товар, докази отримання товару, докази перевезення товару, докази введення в експлуатацію та використання товарів.
Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації по контрагентам позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -