ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/3672/2020
адміністративне провадження № К/9901/34232/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020, ухвалене у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020, прийняту у складі колегії суддів: Мельникової Л.В. (головуючий), Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.
І. Суть спору
1. У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ваго-Рев" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 року № 00000350511, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6.943.350,00 грн., в тому числі основний платіж у сумі 4.628.900,00 грн., штрафні санкції у сумі 2.314.450,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Ваго-Рев" зазначило, що при проведенні документальної виїзної перевірки, відповідачем не було пред`явлено службового посвідчення, інформації про наявність в уповноваженої особи органу владних повноважень такого посвідчення акт перевірки не містить. Відповідно до наданих додаткових пояснень, позивач також вказує на те, що висновки податкової інформації щодо контрагентів позивача не можуть бути підставою для нікчемності правочинів, а операцій такими, що не відбулися. Для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, на спростування висновків акту перевірки, позивачем було надано первинні документи, як фактичний доказ їх здійснення. Всі придбані товарно-матеріальні цінності обліковуються та знаходяться на складі позивача, що підтверджується даними Інвентарного опису ТМЦ № 1 станом на 20.01.2020.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ГУ ДПС у Харківській області у період з 16.01.2020 по 22.01.2020 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВАГО-РЕВ".
4. За результатами даної перевірки складено акт від 29.01.2020 № 230/20-40-05-11-10/36623607, яким зокрема встановлено наступні порушення:
5. - пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати у сумі ПДВ 4.628.900 грн., в т.ч. в серпні 2019 року у сумі 2.499.940 грн., в жовтні 2019 року у сумі 2.128.960 грн.
6. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 року № 00000350511 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6.943.350 грн.
7. Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2020 позов задовольнив повністю.
9. Судове рішення вмотивоване тим, що на підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії видаткових та податкових накладних, а також проведено оплату послуг, що підтверджується платіжними дорученнями та актами прийому-передачі векселя, копії яких мітяться в матеріалах справи, господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів. Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, як і не надано доказів наявних вироків суду стосовно контрагентів позивача.
10. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.11.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційні скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
12. Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав пункт 3 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
13. Позивач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Пункт 44.1 статті 44 ПК України.
15. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
16. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
17. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
18. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
19. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
20. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
21. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
22. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
23. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
24. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
25. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
26. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
27. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
28. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
29. Пункт 188.1 статті 188 ПК України.
30. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
31. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
32. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
33. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
34. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
35. Частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
36. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
37. Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
38. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
VI. Оцінка Верховного Суду
39. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 21.02.2020 року № 00000350511, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення ним господарських операцій з ТОВ "КОМПІЛЬНІС" та ТОВ "НЮКСТІЛ".
40. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
41. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
42. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
43. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
44. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
45. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
46. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
47. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
48. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
49. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
50. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.
51. Так, судами установлено, що в межах власної господарської діяльності, а саме на виконання умов договору від 01.04.2019 № 104-04/Т (т. 1, а.с. 203-208) укладеного ТОВ "ВАГО-РЕВ" (виконавець) з КП "Харківський метрополітен" (замовник) позивачем укладено наступні договори.
52. Так, між позивачем та ТОВ "Компільніс" укладено договір поставки від 03.06.2019 № 03/06, предметом якого є постачання електрообладнання (т. 1, а.с. 95-98).
53. На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано наступні документи:
1) виписані даним постачальником копії видаткових накладних: від 03.06.2019 № 3 на суму 1.171.020,00 грн. (в т.ч. ПДВ 195.170,00 грн.); № 4 від 03.06.2019 на суму 1.176.618,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.103,00 грн.); № 5 від 03.06.2019 на суму 1.101.660,00 грн. (в т.ч. ПДВ 183.610,00 грн.); № 6 від 03.06.2019 на суму 1.192.608,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.768,00 грн.); № 7 від 03.06.2019 на суму 1.156.872,00 грн. (в т.ч. ПДВ 192.812,00 грн.); № 8 від 03.06.2019 на суму 1.179.019,20 грн. (в т.ч. ПДВ 196.503,20 грн.); № 9 від 03.06.2019 на суму 1.161.734,40 грн. (в т.ч. ПДВ 193.622,40 грн.); № 10 від 03.06.2019 на суму 1.160.592,00 грн. (в т.ч. ПДВ 193.432,00 грн.); № 11 від 03.06.2019 на суму 1.190.256,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.376,00 грн.); № 12 від 03.06.2019 на суму 1.191.180,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.530,00 грн.); № 13 від 04.06.2019 на суму 1.145.796,00 грн. (в т.ч. ПДВ 190.966,00 грн.); № 14 від 04.06.2019 на суму 1.170.096,00 грн. (в т.ч. ПДВ 195.016,00 грн.); № 15 від 04.06.2019 на суму 1.191.468,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.578,00 грн.); № 16 від 04.06.2019 на суму 1.180.350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.725,20 грн.); № 17 від 04.06.2019 на суму 1.120.020,00 грн. (в т.ч. ПДВ 186.670,00 грн.); № 18 від 04.06.2019 на суму 1.129.200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 188.200,00 грн.); № 19 від 04.06.2019 на суму 1.197.554,40 грн. (в т.ч. ПДВ 199.592,40 грн.); № 20 від 04.06.2019 на суму 1.181.448,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.908,00 грн.); № 21 від 04.06.2019 на суму 1.190.462,40 грн. (в т.ч. ПДВ 198.410,40 грн.); № 22 від 04.06.2019 на суму 1.196.700,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199.450,00 грн.); № 23 від 05.06.2019 на суму 1.196.910,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199.485,00 грн.); № 24 від 05.06.2019 на суму 1142658,00 грн. (в т.ч. ПДВ 190.443,00 грн.); № 25 від 05.06.2019 на суму 1.184.670,00 грн. (в т.ч. ПДВ 197.445,00 грн.); № 26 від 05.06.2019 на суму 1.185.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 197.500,00 грн.); № 27 від 05.06.2019 на суму 1.182.069,60 грн. (в т.ч. ПДВ 197.011,60 грн.); № 28 від 05.06.2019 на суму 1.175.892,00 грн. (в т.ч. ПДВ 195.982,00 грн.); № 29 від 05.06.2019 на суму 1.162.512,00 грн. (в т.ч. ПДВ 193.752,00 грн.); № 30 від 05.06.2019 на суму 1.177.060,80 грн. (в т.ч. ПДВ 196.176,80 грн.); № 31 від 05.06.2019 на суму 1.181.515,20 грн. (в т.ч. ПДВ 196.919,20 грн.); № 32 від 05.06.2019 на суму 1.184.976,00 грн. (в т.ч. ПДВ 197.496,00 грн.); № 33 від 05.06.2019 на суму 1.181.712,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.952,00 грн.); № 34 від 06.06.2019 на суму 1.192.056,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.676,00 грн.); № 35 від 06.06.2019 на суму 1.179.360,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.560,00 грн.); № 36 від 06.06.2019 на суму 1.188.732,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.122,00 грн.); № 37 від 06.06.2019 на суму 1.164.840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 194.140,00 грн.); № 38 від 06.06.2019 на суму 1.153.230,00 грн. (в т.ч. ПДВ 192.205,00 грн.); № 39 від 06.06.2019 на суму 1.146.470,00 грн. (в т.ч. ПДВ 191.078,00 грн.); № 40 від 06.06.2019 на суму 1.194.240,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199.040,00 грн.); № 41 від 06.06.2019 на суму 187.376,00 грн. (в т.ч. ПДВ 197.896,00 грн.); № 42 від 06.06.2019 на суму 1.189.830,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.305,00 грн.); № 43 від 06.06.2019 на суму 1.190.736,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.456,00 грн.); № 44 від 06.06.2019 на суму 1.184.448,00 грн. (в т.ч. ПДВ 197.408,00 грн.); № 45 від 06.06.2019 на суму 1.194.540,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199.090,00 грн.); № 46 від 06.06.2019 на суму 1.178.100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.350,00 грн.); № 47 від 06.06.2019 на суму 1.189.260,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.210,00 грн.); № 48 від 06.06.2019 на суму 1.186.344,00 грн. (в т.ч. ПДВ 197.724,00 грн.); № 49 від 07.06.2019 на суму 1.048.320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 174.720,00 грн.); № 50 від 07.06.2019 на суму 1.141.080,00 грн. (в т.ч. ПДВ 190.180,00 грн.); № 51 від 07.06.2019 на суму 1.103.760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 183.960,00 грн.); № 52 від 07.06.2019 на суму 1.082.760,00 грн. (в т.ч. ПДВ 180.460,00 грн.); № 53 від 07.06.2019 на суму 950.652,00 грн. (в т.ч. ПДВ 158.442,00 грн.); № 54 від 07.06.2019 на суму 932.328,00 грн. (в т.ч. ПДВ 155.388,00 грн.); № 55 від 07.06.2019 на суму 1.178.028,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.338,00 грн.); № 56 від 07.06.2019 на суму 1.188.264,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.044,00 грн.); № 57 від 07.06.2019 на суму 1.133.568,00 грн. (в т.ч. ПДВ 188.928,00 грн.); № 58 від 07.06.2019 на суму 1.181.376,00 грн. (в т.ч. ПДВ 196.896,00 грн.) (т. 1, а.с. 99-154);
2) копії податкових накладних виписаних та зареєстрованих в ЄРПН за період з 03.06.2019 по 07.06.2018 (т. 2, а.с. 93-248, т. 3, а.с. 1-12);
3) акт прийому-передачі векселя від 01.07.2019 на суму 64.999.328,40 грн. (т. 1, а.с. 155).
54. Також, між позивачем та ТОВ "НЮКСТІЛ" укладено договір поставки від 16.08.2019 № 16/08, предметом якого є постачання електрообладнання (т. 1, а.с. 156-159).
55. На підтвердження реальність господарських операцій за вказаним договором позивачем подано до суду:
1) виписані даним постачальником копії видаткових накладних: № 118 від 16.08.2019 р. на суму 1.130.868,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 188.478,00 грн.); № 119 від 16.08.2019 на суму 1.236.060,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 206.010,00 грн.); № 120 від 16.08.2019 на суму 1.216.620,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 202.770,00 грн.); № 121 від 16.08.2019 на суму 1.191.943,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 198.657,00 грн.); № 122 від 19.08.2019 на суму 1.126.800,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 187.800,00 грн.); № 123 від 19.08.2019 на суму 1.194.912,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199.152,00 грн.); № 124 від 19.08.2019 на суму 1.198.260,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199.710,00 грн.); № 125 від 19.08.2019 на суму 1.201.230,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 200.205,00 грн.); № 126 від 19.08.2019 на суму 1.162.560,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 193.760,00 грн.); № 127 від 20.08.2019 на суму 1.166.292,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 194.382,00 грн.); № 128 від 20.08.2019 на суму 1.158.804,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 193.134,00 грн.); № 129 від 20.08.2019 на суму 1.030.260,00,00 грн. (в т.ч. ПДВ 171.710,00 грн.); № 130 від 20.08.2019 на суму 1.016.820,00 грн. (в т.ч. ПДВ 169.470,00 грн.) (т. 1, а.с. 160-172);
2) копії податкових накладних виписаних та зареєстрованих в ЄРПН за період з 16.08.2019 по 20.08.2019 (т. 3, а.с. 13-51);
3) платіжні доручення на перерахування безготівкових коштів від 13.09.2019 № 1748 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 13.09.2019 № 1749 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 13.09.2019 № 1750 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 16.09.2019 № 1762 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 16.09.2019 № 1763 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 16.09.2019 № 1764 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 16.09.2019 № 1765 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 16.09.2019 № 1766 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 16.09.2019 № 1767 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 18.09.2019 № 1794 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 18.09.2019 № 1795 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 18.09.2019 № 1796 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 18.09.2019 № 1797 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 19.09.2019 № 1808 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 19.09.2019 № 1809 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 19.09.2019 № 1810 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 19.09.2019 № 1811 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 19.09.2019 № 1812 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 19.09.2019 № 1813 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1826 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1827 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1828 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1829 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1830 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1831 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1832 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); від 20.09.2019 № 1833 на суму 500.000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83.333,33 грн.); договір уступки права вимоги від 20.09.2019 (т. 1, а.с. 173-199, 200, 201-202).
56. До матеріалів справи надані також реєстраційні документи контрагентів ТОВ "КОМПІЛЬНІС" та ТОВ "НЮКСТІЛ", а саме витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладання договору, а саме на 03.06.2019 та на 16.08.2019 відповідно та дані реєстру платників ПДВ (т. 2, а.с. 89-92).
57. Відповідно до умов договору від 01.04.2019 № 104-04/Т укладеного з КП "Харківський метрополітен" товарно-матеріальні цінності придбані у ТОВ "КОМПІЛЬНІС" та ТОВ "НЮКСТІЛ" були доставлені на місце надання послуг, а саме: 61054, м. Харків, вул. Барабашова, 8, електродепо "Салтівське", вул. Євгенівська, 53, електродепо "Московське" та обліковуються інвентарним описом від 20.01.2020 № 1 (т. 1, а.с. 215-230).
58. Також в матеріалах справи наявний лист від 03.06.2020 № 04/1067/01-09, яким надано наступну інформацію, що з метою виконання зобов`язань по договорах з КП "Харківський метрополітен" ТОВ "ВАГО-РЕВ" виділені виробничі, побутові та інші приміщення на території електродепо "Московське", "Салтівське" та станціях метрополітену (т. 3, а.с. 162).
59. Судами також установлено, що придбання ТМЦ обумовлені необхідністю виконання зобов`язань позивача за договорами надання послуг з ремонту рухомого складу метрополітену від 01.08.2019 № 104-04/Т, від 01.08.2019 № 180-08/Т, від 31.05.2016 № 104-05/Т, від 29.01.2019 № 26-01/ЕМ укладених з КП "Харківський метрополітен" (т. 3, а.с. 84-149) .
60. Судами попередніх інстанцій установлено, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
61. Отже, суди попередніх інстанцій, аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентом, визнали належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентом фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи.
62. За висновками судів попередніх інстанцій спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
63. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
64. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.
65. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
66. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судами встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
67. Разом з тим, суди відхилили посилання контролюючого органу на наявність порушених кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, оскільки єдиним належним та допустимим доказом вчинення згаданого діяння є виключно обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні.
68. На момент проведення перевірки контролюючим органом такого вироку виявлено не було, в основу оскаржених рішень факту існування такого вироку не покладено.
69. Крім того, судами установлено, що позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.
70. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
71. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
72. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
73. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.