ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 грудня 2021 року
справа № 240/16920/21
адміністративне провадження № К/9901/40702/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року у складі судді Романченка Є.Ю.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у складі суддів Іваненко Т. В., Сторчака В. Ю., Граб Л. С.,
у справі № 240/16920/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яркон"
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними та скасування розпоряджень, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Яркон" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 19 липня 2021 року № 0068480706, яким застосовано штраф в розмірі 2 648 653,49 грн, № 0068510706, яким застосовано штраф в розмірі 100 000,00 грн, № 0068500706, яким застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн; визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області від 23 липня 2021 року № 326-р, № 327-р, № 328-р "Про анулювання ліцензії ТОВ "Яркон".
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області від 23 липня 2021 року № 326-р; розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області від 23 липня 2021 року № 327-р; розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області від 23 липня 2021 року № 328-р до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ "Яркон" до Головного управління ДПС у Житомирській області.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, заяву задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області від 23 липня 2021 року № 326-р; розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області від 23 липня 2021 року № 327-р; розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області від 23 липня 2021 року № 328-р до набрання законної сили рішення у справі за позовом ТОВ "Яркон" до Головного управління ДПС у Житомирській області.
Задовольняючи вказану заяву суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі. Зокрема, суди врахували те, що можливість здійснення господарської діяльності беззаперечно на пряму залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю тощо.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На переконання скаржника, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваних розпоряджень Головного управління ДПС у Житомирській області може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення, що є неприпустимим. Відповідач наголошує, що позивачем не надано доказів, а тому не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того скаржник стверджує, що ніякі протиправні дії по відношенню до позивача не вчинялися, тобто очевидних ознак протиправних дій, що порушують права та обов`язки особи не було вчинено.
У зв`язку із вищевикладеним, відповідач вважає, що судом першої інстанції протиправно задоволено заяву позивача про забезпечення позову, оскільки відносно останнього ніяких дій щодо стягнення відшкодування матеріальних коштів не відбувається.
Від позивача відзив на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертаєтьс