ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В. М., Власова Ю. Л., на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 9901/349/20 (провадження № 11-227заі21) за позовом ОСОБА_1 доВищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
Короткий виклад історії справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувсядо Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 13 жовтня 2020 року № 2823/0/15-20, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України у зв`язку зі встановленням за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності його займаній посаді.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення відповідача не містить мотивів, які б узгоджувались з нормами матеріального права та наявними у справі доказами з приводу невідповідності судді ОСОБА_1 таким критеріям кваліфікаційного оцінювання судді, як професійна етика та доброчесність.
Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з твердженням ВРП в оскаржуваному рішенні про те, що непередача належних йому корпоративних прав в управління третій особі не відповідає вимогам законодавства у сфері запобігання корупції. Так, в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року (далі - Закон України №1402-VIII), не передбачено строків та процедури передачі акцій судді в управління незалежній третій особі. У той час як позивач відчужив свої акції 13 квітня 2018 року та не порушував вимог Закону України № 1402-VIII.
Також ОСОБА_1 убачає дискримінацію в застосуванні до нього неоднакового підходу до визначення критеріїв професійної етики та доброчесності, оскільки при оцінюванні інших суддів Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС) не врахувала наявність закритих дисціплінарних проваджень відносно цих суддів.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що ВРП за наслідками проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання позивача мала обґрунтовані підстави вважати позивача таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. В оскаржуваному рішенні наведено достатні й об`єктивні доводи та аргументи з посиланням на конкретні обставини щодо дій (бездіяльності) судді ОСОБА_1 , які не узгоджуються з принципами та стандартами професійної та етичної поведінки судді та які враховані комісією при визначенні показників відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності. Зокрема, в оскаржуваному рішенні ВРП при визначенні показника критерію професійної етики враховано істотне порушення позивачем при ухваленні рішень норм процесуального права та невідповідності вимогам Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» № 1188-VII від 08 квітня 2014 року, а при визначенні критерію доброчесності враховано недбале ставлення судді ОСОБА_1 до виконання покладених на нього обов`язків щодо дотримання вимог законодавства у сфері запобігання корупції, а саме непередання в управління іншій особі належних йому корпоративних прав.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
Фактичні обставини, встановлені судом
Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва строком на 5 років.
Рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1
29 січня 2018 року рішенням ВККС № 7/зп-18 призначено проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, в тому числі щодо позивача.
16 березня 2018 року рішенням ВККС затверджено кодовані результати складених суддями 26 лютого 2018 року анонімного письмового тестування та практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, відповідно до яких ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами кваліфікаційного оцінювання 13 квітня 2018 року ВККС прийняла рішення № 321/ко-18, яким визнала ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді Дніпровського районного суду міста Києва; рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва.
13 жовтня 2020 року ВРП прийняла рішення № 2823/0/15-20, яким вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2021 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що оспорюване рішення ВРП містить обґрунтовані мотиви, за яких ВРП дійшла правильного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва. ВРП правильно встановила невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності. Велика Палата Верховного Суду вказала, що в оскаржуваному рішенні ВРП правильно взяла до уваги факти вчинення ОСОБА_1 проступку, за який суддя підлягав притягненню до дисціплінарної відповідальності, однак через закінчення строку суддю не було піддано покаранню.
В аспекті викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ВРП правомірно винесла рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді, відтак правильним є рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
За частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 42 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки вказано, що з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості відповідно до параграфа 58 держави-члени мають впроваджувати системи оцінювання суддів органами судової влади.
Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ ВККС рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення), а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення ВККС, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/396/19 (провадження № 11-67заі21), від 09 червня 2021 року у справі № 9901/55/19 (провадження № 11-257заі20), від 30 вере