Постанова
іменем України
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 317/792/19
провадження № 51-3204км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
виправданого ОСОБА_1,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника Слесаренка В.М.,
в режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого Гришини С.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року і потерпілого ОСОБА_2 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року й ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року щодо
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Побузьке Голованівського району Кіровоградської області, жителя
АДРЕСА_2,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1
ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Також, цей суд визнав невинуватим ОСОБА_3 і виправдав його за недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 29 квітня 2021 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишив без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 і ОСОБА_3 обвинувачувалися в тому, що 22 вересня 2018 року близько 15:30 на дорозі поряд із будинком № 61 на вул. Партизанській у смт Кушугум Запорізького району Запорізької області
ОСОБА_1 умисно завдав одного удару кулаком у підборіддя ОСОБА_2,
а ОСОБА_3 в той же час без попередньої змови з першим завдав потерпілому удару кулаком у голову. В результаті їх протиправних дій потерпілий отримав легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції допустив неузгодженість у мотивувальній і резолютивній частинах виправдувального вироку, а апеляційний суд погодився з таким висновком.
Як вказує потерпілий суд фактично дійшов висновку про наявність у діях
ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК, що підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, однак не застосував закону, який підлягав застосуванню, і виправдав ОСОБА_1 .
На переконання потерпілого, невизнання ОСОБА_3 винуватим в інкримінованому йому злочині у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене саме ним, автоматично вказує на заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимогам cт. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не надали належної оцінки показанням свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що, порушуючи приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив викладених у його апеляційній скарзі доводів щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_3, не спростував їх та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції. Стверджує, що під час постановлення виправдувального вироку місцевий суд допустив істотні суперечності, включив формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданих, а суд апеляційної інстанції всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства не дав на них відповідей та не спростував їх.
У запереченнях на касаційні скарги потерпілого і прокурора виправдані ОСОБА_1, ОСОБА_3 і захисник Слесаренко В.М. зазначають про безпідставність доводів, викладених у цих скаргах, та необхідність залишення їх без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представник Гришина С.В., прокурор підтримали свої касаційні скарги, просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Виправданий
ОСОБА_6 та захисник Слесаренко В.М. заперечували проти задоволення касаційних скарг потерпілого і прокурора.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому за ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційних скарг прокурора і потерпілого про допущенні судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає слушними.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Поряд з цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності
й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку,
і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви,
з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ці вимоги закону при перевірці доводів апеляційних скарг потерпілого та прокурора виконані не були.
Апеляційний суд належним чином не перевірив викладених в апеляційних скаргах доводів потерпілого і прокурора щодо незаконності, необґрунтованості судового рішення й не звернув уваги на істотні суперечності, що містяться у вироку місцевого суду, у тому числі в частині формулювання висновків судового рішення, які ставлять під сумнів, як винуватість так і невинуватість виправданих, не навів переконливих мотивів прийнятого ним рішення щодо залишення його без зміни, а тому ухвала апеляційного суду є неналежно вмотивованою та не відповідає вимогам статей
Крім того, колегія суддів зазначає, що висновок районного суду в частині виправдання ОСОБА_1 є передчасним, враховуючи обставини цього кримінального провадження, показання потерпілого, показання свідка ОСОБА_4, висновків судово-медичних експертиз про наявність у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що підлягає додатковій перевірці при перегляді апеляційним судом кримінального провадження щодо виправданих ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 .
За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі
п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд