Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 367/6366/19
провадження № 61-11672св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, склавши 04 жовтня 2016 року заповіт, яким усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті заповів своєму сину ОСОБА_1 (позивачу).
У визначений законом шестимісячний строк він не звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з тих причин, що на час відкриття спадщини та після цього перебував за межами України.
Починаючи з 21 грудня 2015 року та по 24 січня 2018 року позивач працював на посаді генерального директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю ТК "Протон" у м. Москва Російської Федерації, у зв`язку з чим перебував за межами України, у зв`язку з чим він не мав можливості приїхати на територію України для вирішення питання щодо подання необхідних документів для прийняття спадщини.
Позивач лише двічі приїздив в Україну на похорони свого батька та на поминки на сорок днів після його смерті, однак ці візити були короткочасними та за своїм душевним станом через втрату близької людини йому було не до вирішення будь-яких формальних питань.
Після цього він приїхав на Україну вже на річницю після смерті свого батька, у травні 2018 року.
З вказаних причин лише у липні 2019 року позивач звернувся до Бучанської міської державної нотаріальної контори із питанням оформлення спадщини на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, отримав відповідь, що ним не підтверджено факт прийняття спадщини після смерті батька, а реєстрація останнього місця проживання спадкодавця відмінна від його місця реєстрації. Одночасно йому було рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідач у цій справі, його сестра звернулася до Бучанської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, де було заведено спадкову справу до майна померлого ОСОБА_4 .
Оскільки позивач на час смерті свого батька працював у м. Москва Російської Федерації у зв`язку з чим тривалий час перебував за межами України, то не мав можливості звернутися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з відповідною заявою у встановлений законом шестимісячний строк.
У зв`язку з вищевикладеним просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини в три місяці, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в три місяці для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено поважність пропуску строку для прийняття спадщини та визначено йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном три місяці. Також зазначив, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від права на спадкування.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач був обізнаний про смерть свого батька. Позивач не надав доказів які б свідчили, що протягом двох років після смерті батька він мав душевний стан, який потребував особливого медичного втручання, у зв`язку з чим не зміг вчасно подати заяву про прийняття спадщини. Перебування спадкоємця за кордоном не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 не надано доказів того, що характер його роботи у м. Москва Російської Федерації був пов`язаний з порушенням трудового законодавства (не мав вихідних чи не надавалася відпустка). Тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем пропущено строк прийняття спадщини з причини, які не є об`єктивними, не переборними та істотними, то висновки суд з цього питання не є обґрунтованими, оскільки позивач не надавав суду безспірних, належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати пропуск строку прийняття спадщини з поважних причин.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1, в якій вони просили скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2021 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено правомірно із додержанням норм процесуального та матеріального права, суд дослідив обставини справи, докази, які знаходяться в матеріалах справи, а відтак виніс обґрунтоване рішення.
Ірпінським міським судом вірно було встановлено, що позивач на час смерті свого батька працював у м. Москва Російської Федерації у зв`язку з чим тривалий час перебував за межами України, тому не мав можливості звернутися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з відповідною заявою у встановлений законом шестимісячний строк. Враховуючи той факт, що між Україною та Російською Федерацією доволі напружені дипломатичні стосунки, на тлі військових дій на сході України, а тому консульські установи не проводили прийом громадян.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 489/1583/17, та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі 6-496цс17, відповідно до яких при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, щодо складеного ОСОБА_4 заповіту у встановленому порядку не спростована, вказаний заповіт не визнано недійсним (нікчемним), у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що він не створює юридичних наслідків, обумовлених цим правочином, зокрема щодо призначення спадкоємця.
Апеляційний суд не врахував, що позивач не був обізнаний про наявність заповіту, а дізнався про заповіт із телефонного дзвінка від відповідача, яка йому повідомила, що "так як батько склав на тебе заповіт, то ти і доглядай за мамою". Після чого позивач вимушений був звільнитися із роботи на території Російської Федерації та приїхати до України і доглядати за мамою. Тому необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Крім того зазначає, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ірпінського міського суду Київської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у вересні 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 8).
За життя померлому ОСОБА_4 на праві приватної власності належала спірна квартира, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24 грудня 2015 року № 50679277 (а. с. 10).
Як встановлено з спадкової справи № 163/2017, відкритої після смерті ОСОБА_4, з заявою про прийняття спадщини до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області звернулась ОСОБА_2 (відповідач) (а. с. 45).
Також встановлено, що 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було складено заповіт, за змістом якого розпорядився, що усі його права та обов`язки, які йому належали на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати йому у майбутньому та усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право заповів своєму синові ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л. М. та зареєстровано в реєстрі за № 3478 (а. с. 11).
Позивач звернувся до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини з пропуском визначеного законом шестимісячного строку. Листом Бучанської міської державної нотаріальної контори від 24 липня 2019 року за № 1046/01-16, позивачу повідомлено, що ним не підтверджено факт прийняття спадщини після смерті батька, а реєстрація останнього місця проживання спадкодавця відмінна від його місця реєстрації. Одночасно йому було рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини (а. с. 60, 65).
З трудової книжки позивача встановлено, що у період часу з 21 грудня 2015 року до 24 січня 2018 року позивач працював на посаді генерального директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю ТК "ПРОТОН" у м. Москва Російської Федерації, у зв`язку з чим перебував за межами України (а. с. 12-15).
Відповідно до листа від 02 липня 2019 року № 09 виданого Товариством з обмеженою відповідальністю ТК "ПРОТОН" за підписом Генерального директора Поповцева М. Р. також встановлено, що у період з 23 травня 2017 року по 23 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 знаходився на робочому місці в м. Москва Російської Федерації вул. 6-та Радіальна, буд. 20 (а. с. 16).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.