ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2259/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
скаржника - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнтар"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Якімець Г.Г., судді -Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
від 30.08.2021,
у справі за позовом Корпорації "Шиппинг Технолоджи Лімітед" та Акціонерної корпорації "Мерибені Енерджі Корпорейшн",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівавтокомплектація",
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,
В С Т А Н О В И В:
рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 задоволено позов Корпорації "Шиппинг Технолоджи Лімітед" та Акціонерної корпорації "Мерибені Енерджі Корпорейшн" до ТОВ "Львівавтокомплектація". Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Львівавтокомплектація", оформлені протоколом від 24.02.2016.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ "Лайнтар" оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лайнтар" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018.
Закриваючи провадження, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у цій справі не стосується прав та обов`язків ТОВ "Лайнтар".
У жовтні 2021 року ТОВ "Лайнтар" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підставами для скасування ухвали суду ТОВ "Лайнтар" зазначає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Вказує, що ТОВ "Лайнтар" не було учасником справи та не брало участі в розгляді Господарським судом Львівської області справи №914/2259/17. Рішенням суду було порушено права та інтереси скаржника. Визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Львівавтокомплектація", яке оформлене протоколом від 24.02.2016, прямо впливає на права ТОВ "Лайнтар" як орендаря приміщення за адресою, м. Львів, вул. Наукова, 16, оскільки може бути підставою припинення договору оренди.
Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, закріплене у частині 1 статті 254 ГПК України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Наведений висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в іншому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи. Тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
У справі, яка розглядається, предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Львівавтокомплектація" від 24.02.2016. Обґрунтовуючи позов, Корпорація "Шиппинг Технолоджи Лімітед" та Акціонерна корпорація "Мерибені Енерджі Корпорейшн" посилалися на порушення їх корпоративних прав як учасників ТОВ "Львівавтокомплектація" та відсутність кворуму на оспорюваних загальних зборах учасників товариства від 24.02.2016.
Із аналізу положень ст. ст. 88, 143 ЦК України, ст. ст. 88, 167 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).
При розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин, необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у ч. 1 ст. 167 ГК України - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, законодавство визнає статус учасника товариства лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі.
Як встановлено апеляційним судом, ТОВ "Лайнтар" не є учасником (засновником) ТОВ "Львівавтокомплектація".
Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю не може визнаватися порушенням прав тих осіб, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї юридичної особи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/7847/17, від 16.10.2018 у справі №910/15792/14, від 22.05.2019 у справі №904/7274/17.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 не вирішувались питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Лайнтар", а здійснювалось дослідження наявності факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників товариства (Корпорації "Шиппинг Технолоджи Лімітед" та Акціонерної корпорації "Мерибені Енерджі Корпорейшн").
Рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки скаржника - ТОВ "Лайнтар".
За таких обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду дійшла правильного висновку, що рішення у цій справі не стосується прав та обов`язків ТОВ "Лайнтар".
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
За таких обставин та з урахуванням приписів п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лайнтар" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 прийнята з додержанням вимог закону, підстав для її зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ "Лайнтар".
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд