ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/841/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.
та представників
Позивача: Кравчук В.І.
Відповідача: Губенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021
(головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Зубець Л.П., Алданова С.О.)
у справі №910/841/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик"
до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Євроінс Україна"
про стягнення 3 478 138,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з запланованими відпустками суддів Стратієнко Л.В. та Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.09.2021 та 13.10.2021.
Короткий зміст позовних вимог
2. Товариство з обмеженою відповідальністю ?Макс Логістік? (далі - ТОВ?Макс Логістік?, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства ?Страхова компанія ?Євроінс Україна? (далі - ПрАТ?Страхова компанія ?Євроінс Україна?, відповідач) про стягнення 3.478.138,00 грн суми страхового відшкодування.
3. Позов обґрунтовано виникненням у позивача права на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) №017002-2203-0000001 від 01.06.2017, укладеного з відповідачем, у зв`язку з настанням страхової події, що мала місце 03.11.2017.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 478 138,00 грн та судовий збір.
5. Судове рішення обґрунтовано наявністю підстав для страхового відшкодування відповідачем, за укладеним сторонами договором добровільного страхування відповідальності перевізника.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 405 192, 56 грн страхового відшкодування. В іншій частині позову відмовлено.
7. Постанову мотивовано тим, що:
- 03.11.2017 сталася ДТП внаслідок якої було пошкоджено 12 автомобілів Hyundai Tucson, що знаходилися на двух сідлових тягачах ?DAF? з напівпричепами під керуванням двух водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пошкоджені автомобілі належать ТОВ "Хюндай Мотор України", і перевозилися на виконання договору перевезення, укладеного між позивачем та ТОВ "Хюндай Мотор України";
- за укладеним позивачем і відповідачем договором страхування може бути відшкодовано тільки страхова матеріальна відповідальність перевізника за страховим випадком, який стався 03.11.2017, щодо вантажу - 6 автомобілів Hyundai Tucson, який перевозився сідловим тягачем під керуванням ОСОБА_1, зважаючи на передбачену договором перевезення матеріальну відповідальність перевізника за пошкодження вантажу;
- щодо вантажу - 6 автомобілів Hyundai Tucson, який перевозився сідловим тягачем під керуванням ОСОБА_2, який також було пошкоджено внаслідок ДТП 03.11.2017, то в даному випадку, відсутні підстави матеріальної відповідальності перевізника за договором перевезення, а тому, вказана подія не є страховим випадком, відповідно до укладеного позивачем і відповідачем договором страхування. Шкода завдана вантажу, який перевозився сідловим тягачем під керуванням ОСОБА_2, є цивільно- правовою відповідальністю відповідно до положень ст.ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, яка виникла в результаті винної поведінки водія сідлового тягача ОСОБА_1, і може бути відшкодована за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного ОСОБА_1 з ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (поліс страхування №AK/5635335);
- крім того, апеляційний суд під час перевірки розрахунку суми страхового відшкодування, використав висновки оцінювача ОСОБА_3, виготовлені на замовлення відповідача, оскільки у висновках, виготовлених на замовлення ТОВ "Хюндай Мотор України", застосовано невірний розрахунок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про уточнення до касаційної скарги), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
9. Скаржник зазначає, що апеляційний суд безпідставно застосував положення ст. 1187 ЦК України, оскільки водій ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, яким він керував. При цьому, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених скаржником у касаційній скарзі, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2017 між ТОВ "Хюндай Мотор Україна" (замовник) та позивачем (виконавець) укладено Генеральний договір організації перевезення вантажів №190117 (надалі - договір перевезення вантажів), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника надати послуги, пов`язані з організацією перевезення легкових автомобілів, мікроавтобусів, джипів та інших транспортних засобів (далі - вантаж) автомобільним транспортним спеціального призначення (далі - "автовозами") у міжнародному сполученні з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявками замовника (далі - послуги організації перевезення вантажів або послуги).
12. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження вантажу, втрату товарного вигляду вантажу, повне або часткове знищення вантажу в обсязі заподіяних збитків, якщо доведе, що це сталось не з його вини через обставини, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. А саме, виконавець несе відповідальність перед замовником: у сумі вартості вантажу, зазначеній у товарно-транспортних документах, при повній загибелі вантажу; у сумі, на яку зменшилася вартість вантажу при пошкодженні (при недоцільності проведення ремонтних робіт); у сумі необхідній для ремонту чи відновлення вантажу (п. 4.6. договору перевезення вантажів).
13. 01.06.2017, за заявою на добровільне страхування відповідальності перевізника (експедитора) між позивачем (страхувальник, перевізник) та відповідачем (страховик) було укладено Договір добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) №017002-2203-0000001 (далі - договір страхування), за умовами якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону України та пов`язані з відшкодуванням збитків, нанесених вантажем, що перевозиться, життю, здоров`ю та майну третіх осіб та майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону України та пов`язані з відшкодуванням збитків страхувальника, що виникли внаслідок неналежного виконання страхувальником умов договору перевезення, у відповідності до умов чинного законодавства України.
14. Страховим випадком за даним Договором страхування є настання відповідальності страхувальника (обов`язок відшкодувати збитки) за неналежне виконання умов договору перевезення, що призвело до втрати, загибелі або пошкодження вантажу та/або несвоєчасної доставки за нижче переліченими ризиками і відповідно до умов Договору. (п. 4. договору страхування).
15. Ліміт відповідальності за вантаж складає 3 500 000,00 грн. (п. 5. договору страхування).
16. 03.11.2017 приблизно о 12 годині 34 хвилини на 318 км +600 м. автодороги Київ-Чоп, в межах села Біла Криниця, Рівненського району, Рівненської області, водій ОСОБА_1 керуючи вантажним сідловим тягачем "DAF", д.н. НОМЕР_1 із напівпречепом, д.н. НОМЕР_2, допустив наїзд у задню частину вантажного сідлового тягача "DAF", д.н. НОМЕР_3 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2, який в свою чергу допустив наїзд на задню частину стоячого сідлового тягача "SCANIA", д.н. НОМЕР_5, із напівпричепом, д.н. НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_4, який допустив наїзд у задню частину стоячого вантажного сідлового тягача "MAN TGA 18.430", д.н. НОМЕР_7, із напівпричепом-цистерною, д.н. НОМЕР_8, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої виникла пожежа, в якій водій ОСОБА_1 загинув на місці події, а автомобілі, які знаходились на сідловому тягачі "DAF", д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2, а саме, автомобілі Hyundai Tucson, за відповідним номером шасі, у кількості 6 шт., були пошкоджені. Окрім того, згорів вантажний сідловий тягач "DAF", д.н. НОМЕР_9 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 разом з товарними автомобілями, які він перевозив, а саме: Hyundai Tucson, за відповідними номерами шасі, у кількості 6 шт.
17. 04.11.2017 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про настання страхової події - ДТП, яка мала місце 03.11.2017. Крім того, 09.11.2018 позивач звернувся до відповідача з клопотанням №09/11 про визнання ДТП страховою подією та виплату страхового відшкодування.
18. ТОВ "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензії-вимоги від 20.12.2017 №№, 1-8, № 12, від 31.01.2018 № 9-11, 14, в яких товариство вимагало відшкодувати вартість автомобілів Hyundai Tucson, які пошкоджено внаслідок ДТП. Вказані претензії було оплачено позивачем на загальну суму 3.478.138,00 грн.
19. Постановою слідчого Дідика Д.В. від 13.09.2018, відділу розслідування злочинів у сфері транспорту, слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області, закрито кримінальне провадження, у зв`язку із відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Водночас, цією постановою встановлено, що водієм ОСОБА_1 порушено вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, що стало причиною ДТП.
20. Листами №358 від 17.05.2018 та №531-ЮР від 17.07.2019 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування по події, що мала місце 03.11.2017.
Позиція Верховного Суду
21. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
22. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Судові рішення у справі відповідачем оскаржуються з підстав передбачених п. 3 частини другої ст. 287 ГПК України.
24. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
25. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
26. Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник стверджує, що апеляційний суд безпідставно застосував положення ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, оскільки водій ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, яким він керував, застосовуючи вказані положення апеляційний суд фактично зробив висновок, що відповідальність за збереження і перевезення вантажу перед його власником несуть наймані працівники перевізника, водії вантажних автомобілів. При цьому, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
27. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування.
28. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
29. Судами встановлено, що між ТОВ "Хюндай Мотор Україна" та позивачем укладено договір перевезення вантажу, за яким ТОВ "Хюндай Мотор Україна" виступало замовником, а позивач виступав виконавцем перевезення вантажів.
30. Згідно з положеннями статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
31. За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
32. Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (далі Правила), визначено, що вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.
33. Пунктом 11.1. Правил визначено, що документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (ТТН). В міжнародних автомобільних перевезеннях таким документом є CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
34. На виконання умов вказаного договору, позивач здійснював перевезення вантажу, а саме, 03.11.2017, виконувалось перевезення вантажу 12 автомобілів Hyundai Tucson, які перевозилися двома автомобілями "DAF", з причіп-платформою "LOHR", з відповідними державними номерами.
35. Так, вантаж, 6 автомобілів марки Hyundai Tucson, було прийнято водієм ОСОБА_1, згідно CMR № Е1708С41А0031. Інші 6 автомобілів марки Hyundai Tucson було прийнято водієм ОСОБА_2, згідно CMR № Е1708С41А0034.
36. Внаслідок ДТП, за участі автомобілів "DAF" з причіп-платформою "LOHR", під керуванням вищезазначених водіїв, було пошкоджено вантаж на обох сідлових тягачах, тобто 12 - автомобілів марки Hyundai Tucson.
37. При цьому, згідно постанови слідчого від 13.09.2018, ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 положень п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
38. Разом з цим, між позивачем та відповідачем укладено договір страхування, за яким позивач є страхувальником, а відповідач страховиком, предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України та пов`язані з відшкодуванням збитків, нанесених вантажем, що перевозиться, життю, здоров`ю та майну третіх осіб та майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України та пов`язані з відшкодуванням збитків страхувальника.
39. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
40. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
41. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
42. Згідно статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
43. Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов`язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов`язання страховика виплатити страхове відшкодування.
44. Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
45. Пунктом 2 договору страхування сторони передбачили, що договір, зокрема, укладено згідно з вимогами Закону України "Про страхування", відповідно до Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (включаючи відповідальність перевізника), зареєстрованими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України за №1270121 від 26.01.2007.
46. Відповідно до п. 4.1.11. Особливих умов добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) (надалі - Особливі умови) (Додаток №2 до Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (включаючи відповідальність перевізника) до страхових випадків не відносяться і страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо відповідальність страхувальника виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди з власним або орендованим транспортним засобом страхувальника, або в наслідок якої виникає цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів.
47. Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
48. Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
49. Згідно зі статтею 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
50. За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
51. У договорі перевезення вантажів, укладеним між позивачем та ТОВ "Хюндай Мотор Україна", у п. 4.6 було передбачено відповідальність перевізника за пошкодження, втрату вантажу.
52. З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, як перевізник, несе відповідальність за вантаж, що перевозився тягачем під керуванням ОСОБА_1, за CMR №Е1708С41А003, пошкодження даного вантажу є страховою подією відповідно до п. 4 умов договору добровільного страхування відповідальності перевізника перед третіми особами і страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі, визначеному договором страхування.
53. Разом з цим, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
54. Згідно ч 1. ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
55. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
56. З урахуванням зазначеного, щодо вантажу, який перевозився тягачем під керуванням ОСОБА_2, та був прийнятий ним до перевезення на підставі CMR №Е1708С41А0034, апеляційний суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідальність перевізника в розумінні ст. 924 ЦК України та ст. 314 ГК України, не настає, оскільки пошкодження даного вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Отже, згідно п. 4 договору добровільного страхування відповідальності перевізника перед третіми особами, пошкодження даного вантажу не може бути визнано страховим випадком, оскільки в цьому випадку відсутнє неналежне виконання умов договору перевезення.
57. В даному випадку виникає цивільно-правова відповідальність перед третіми особами, яка регулюється ст.ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, які є загальними нормами чинного законодавства, та виникла через винні дії водія ОСОБА_1, яким було завдано шкоду вантажу, який перевозився тягачем під керуванням ОСОБА_2, вказаний вантаж належав ТОВ "Хюндай мотор Україна".
58. При цьому, апеляційним судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1, станом на 03.11.2017 була забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (поліс страхування №AK/5635335). Наведене свідчить, що власник пошкодженого вантажу, або позивач після відшкодування збитку власнику вантажу, мав звернутись до цієї страхової компанії за відшкодуванням спричинених збитків, а не до відповідача.
59. Крім того, апеляційний суд перевіряючи розрахунок страхового відшкодування, обґрунтовано взяв до уваги автотоварознавчі дослідження, виготовлені оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення відповідача, оскільки у дослідженнях, виготовлених на замовлення ТОВ "Хюндай Моторс", експертом Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_6, зазначено нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт не регіональних, а прийнятих для держави Німеччина. Крім того, даним експертом розраховано втрату товарної вартості транспортних засобів, яка не підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки, відповідно до п. 13.23. договору страхування, відповідач не відшкодовує непрямі збитки та недоотримані прибутки.
60 З урахуванням вищезазначеного апеляційний суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 405 192,56 грн страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням автомобілів, які знаходились на тягачі, під керуванням ОСОБА_1 .
61. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.
62. З урахуванням вищезазначеного, судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника про безпідставне застосування апеляційним судом положень ст. 1187 ЦК України, оскільки положення цієї статті правильно застосовано апеляційним судом, з урахуванням встановлених судом обставин справи, зокрема щодо встановлення цивільно - правової відповідальності, яка виникла, у зв`язку заподіянням шкоди вантажу ТОВ "Хюндай Мотор Україна", який знаходився на тягачі під керуванням ОСОБА_2, в результаті винних дій водія ОСОБА_1 . Судом апеляційної інстанції правильно визначено, що відсутні підстави для відповідальності перевізника за пошкодження вантажу, який перевозився тягачем під управлінням ОСОБА_2 .
63. Тож, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення передбачених п. 3 частини другої ст. 287 ГПК України, в аспекті спірних правовідносин за відсутності висновку Верховного Суду, є безпідставними, оскільки рішення апеляційного суду у справі прийнято за результатами оцінки у сукупності всіх доказів у справі, при цьому, положення ст. 1187 ЦК України, апеляційним судом було застосовано з урахуванням інших вищезазначених положень законодавства у сукупності, у зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Водночас, як свідчить характер доводів скаржника, останні фактично зводяться до незгоди скаржника із наданою апеляційним судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
64. Ураховуючи викладене, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому не може бути задоволена, з огляду на не доведення скаржником наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування наведеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, отже, відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду, а тому постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
65. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, а тому, постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.