ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1930/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 (головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.) про перегляд ухвали Господарського суду Харківської області від 04.06.2021 (суддя Прохоров С.А.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" про забезпечення позову
у справі №922/1930/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропротект"
про визнання припиненими зобов`язань та визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1.Приватне акціонерне товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (далі - ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропротект" (далі - ТОВ "Украгропротект"), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:
1.визнати припиненими зобов`язання ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" зі сплати суми боргу на користь ТОВ "Украгропротект" у розмірі 4581438,40 грн, що виникли за договором поставки №010/8 від 30.11.2018;
2.визнати припиненими зобов`язання ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" зі сплати суми боргу на користь ТОВ "Украгропротект" у розмірі 5723798,85 грн, що виникли за договором поставки №02/8 від 27.08.2019;
3.визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3665, що вчинений Старовойтовим О.С., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області від 16.10.2020, щодо стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" на користь ТОВ "Украгропротект" заборгованості за аграрною розпискою від 21.05.2020 у розмірі 5723798,85 грн;
4.визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3570, що вчинений Старовойтовим О.С., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області від 09.10.2020, щодо стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" на користь ТОВ "Украгропротект" заборгованості за аграрною розпискою від 24.04.2020 у розмірі 4581438,40 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які свідчать про відсутність заборгованості за укладеними між сторонами договорами, з огляду на здійснення позивачем часткових оплат товару, а також виявленням ним, що більшість складених впродовж 2018-2020 років видаткових накладних підписані з боку покупця неповноважною особою, що робить їх юридично нікчемними.
1.3.ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позовних вимог, в якій просило:
-зупинити стягнення у виконавчому провадженні №63386895, відкритому на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого напису №3570, вчиненого Старовойтовим О.С., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області, від 09.10.2020 щодо стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" на користь ТОВ "Украгропротект" заборгованості за аграрною розпискою від 24.04.2020 у розмірі 4581438,40 грн;
-зупинити стягнення у виконавчому провадженні №63388497, відкритому на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого напису №3665, вчиненого Старовойтовим О.С., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області, від 16.10.2020 щодо стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" на користь ТОВ "Украгропротект" заборгованості за аграрною розпискою від 21.05.2020 у розмірі 5723798,85 грн;
-заборонити ТОВ "Украгропротект", а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості в межах загальної суми 10305237,25 грн за договором поставки від 30.11.2018 №010/8 та договором поставки від 27.08.2019 №02/8, що укладені між ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" та ТОВ "Украгропротект", до набрання законної сили рішенням у цій справі.
1.4.Вимоги вказаної зави мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки незважаючи на відсутність боргових зобов`язань за договорами поставки, відповідачем було вчинено дії з примусового стягнення коштів за виданими позивачем в забезпечення своїх зобов`язань за цими договорами аграрними розписками, що підтверджується пред`явленими до виконання виконавчими написами №3665 та №3570.
1.5.Заявник вважає, що оскільки приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вказаних виконавчих написів, у випадку завершення процедури примусового стягнення суми коштів за вищевказаними виконавчими написами, відновлення порушеного права позивача стане ускладненим.
1.6.Господарський суд Харківської області ухвалою від 04.06.2021 у справі №922/1930/21 заяву ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" про забезпечення позову задовольнив. До вирішення спору по суті:
1.зупинив стягнення у виконавчому провадженні №63386895, відкритому на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого напису №3570, вчиненого Старовойтовим О.С., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області, від 09.10.2020 року щодо стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" на користь ТОВ "Украгропротект" заборгованості за аграрною розпискою від 24.04.2020 року у розмірі 4581438,40 грн;
2.зупинив стягнення у виконавчому провадженні №63388497, відкритому на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого напису №3665, вчиненого Старовойтовим О.С., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області, від 16.10.2020 року щодо стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" на користь ТОВ "Украгропротект" заборгованості за аграрною розпискою від 21.05.2020 року у розмірі 5723798,85 грн;
3.заборонив ТОВ "Украгропротект", а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості в межах загальної суми 10305237,25 грн за договором поставки №010/8 від 30.11.2018 та договором поставки №02/8 від 27.08.2019, що укладені між ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" та ТОВ "Украгропротект", до набрання законної сили рішення у цій справі.
1.7.Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що у випадку завершення процедури примусового стягнення суми коштів за виконавчими написами, відновлення порушеного права позивача, в разі задоволення судом його позовних вимог, стане ускладненим.
1.8.Також суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення стягнення у виконавчих провадженнях №63388497 та №63386895, а також заборони відповідачу та будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості в межах загальної суми 10305237,25 грн за договором поставки
№010/8 від 30.11.2018 року та за договором поставки №02/8 від 27.08.2019 року, що укладені між ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" та ТОВ "Украгропротект", за якими, як вказує позивач, відсутня заборгованість зі сплати боргу за зобов`язаннями, є належним способом забезпечення позову, оскільки якщо стягнення за виконавчими написами не буде зупинено приватний виконавець буде зобов`язаний виконати повноваження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та стягнути з позивача спірну суму коштів, і навпаки вжиття відповідних заходів зупинить вчинення виконавцем виконавчих дій. При цьому судом враховано позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, "при розгляді питання про забезпечення позову у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягав виконанню, судам необхідно досліджувати чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. У справах з немайновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.".
1.9.Східний апеляційний господарський суд постановою від 19.07.2021 ухвалу Господарського Харківської області від 04.06.2021 у справі №922/1930/21 скасував; у задоволенні заяви ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" про забезпечення позову відмовив.
1.10.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту ймовірно порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
1.11.За висновками суду апеляційної інстанції, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення стягнення у виконавчих провадженнях № 63388497 та №63386895, а також заборони відповідачу та будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості в межах загальної суми 10305237,25 грн за договором поставки №010/8 від 30.11.2018 та за договором поставки №02/8 від 27.08.2019 року, що укладені між ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" та ТОВ "Украгропротект", за якими, на думку позивача, відсутня заборгованість, зможе забезпечити позивачу ефективний захист або поновлення своїх порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
1.12.При цьому апеляційний суд вважав, що недоведеними також є власні висновки позивача про відсутність ризику нанесення збитків відповідачу застосуванням забезпечення позову, оскільки забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
2.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
2.1.ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О. Ключки" звернулось через суд апеляційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2021 у справі №922/1930/21 залишити в силі.
2.2.За твердженнями скаржника, судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 136-137, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що мало наслідком скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції про забезпечення позову.
2.3.На переконання скаржника, висновки апеляційного суду про те, що забезпечення у даному спорі позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні та заборони вчиняти дії зі стягнення заборгованості не зможе забезпечити позивачу ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, з урахуванням фактичних обставин справи, суперечать позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, та позиції великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
2.4.Крім цього скаржник акцентує увагу на тому, що у випадку завершення процедури примусового стягнення суми коштів за спірними виконаними написами, відновлення порушеного права позивача стане надзвичайно ускладненим, а виконання рішення суду може в такому разі бути недостатнім для відновлення порушених прав позивача, адже у разі, якщо стягнення за виконавчими написами не буде зупинено, приватний виконавець буде зобов`язаний виконати свої повноваження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та стягнути з позивача на користь відповідача суму коштів.
Позиція Верховного Суду.
3.1.Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
3.2.За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
3.3.Згідно з положеннями частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
3.4.При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
3.5.Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
3.6.Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
3.7.Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
3.8.Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
3.9.Верховний Суд зазначає, що, оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
3.10.При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі №910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).
3.11.Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
3.12.Як зазначалось, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказував на вчинення відповідачем дії з примусового стягнення коштів за виданими позивачем аграрними розписками, що підтверджується пред`явленими до виконання виконавчими написами №3665 та №3570, внаслідок чого приватним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання цих виконавчих написів.
3.13.Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
3.14.Згідно з пунктом третім частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
3.15.Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
3.16.Згідно з пунктом другим частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
3.17.Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
3.18.Суд зазначає, що норми статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", які встановлюють вичерпний перелік підстав зупинення виконавчих дій, не містять такої підстави як оскарження виконавчого документа до суду, а вказують лише на обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій шляхом винесення відповідної постанови згідно вимог пункту другого частини першої вказаної статті у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
3.19.Тобто, звернення до суду з позовом про визнання оскаржуваних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, не нівелює обов`язку виконавця вчинити примусові дії з його виконання в порядку та в межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а отже, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово стягнуто кошти з позивача, то останній не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
3.20.Тому в даному випадку Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірних виконавчих написів, а також заборони відповідачу та будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення заборгованості в межах загальної суми 10305237,25 грн за спірними договорами, за якими, як вказує позивач, відсутня заборгованість, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
3.21.Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такий захід забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчих написів не є тотожним з позовними вимогами про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваних виконавчих написів вимогам закону лише зупиняється процедура виконання таких виконавчих написів з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.
3.22.Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
3.23.Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 13.08.2021 у справі №902/1264/20, Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/11552/20 тощо.
3.24.Отже, Верховний Суд вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно врахував правову позицію Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, надав належну оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, правильно застосував статтю 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають пунктам четвертому та п`ятому частини першої статті 137 ГПК України.