ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа №826/10460/16
адміністративне провадження №№К/9901/14171/20, К/9901/14160/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/10460/16
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Київської області
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Губська Л.В., Степанюк А.Г.)
і ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року
(головуючий суддя: Епель О.В., судді: Кузьмишина О.М., Степанюк А.Г.)
і касаційною скаргою виконувача обов`язків прокурора Київської області
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Губська Л.В., Степанюк А.Г.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 пред`явив позов до прокуратури Київської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Київської області від 1 липня 2016 року № 375к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області;
- зобов`язати прокурора Київської області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області;
- зобов`язати прокурора Київської області нарахувати (обчислити) і виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 1 липня 2016 року до дати фактичного поновлення на роботі, яку обчислити у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, провівши її індексацію у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі: 300 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що наказом Генеральної прокуратури України 15 липня 2015 року за № 46ш було затверджено нову структуру і штатний розпис прокуратури Київської області та ліквідовано у її структурі та штатному розписі, зокрема, управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, та утворено управління нагляду у кримінальному провадженні.
9 листопада 2015 року ОСОБА_1 отримав попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням його посади та відсутністю вакантних посад у штаті прокуратури області. Наказом прокурора Київської області від 1 липня 2016 року №375к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури області.
Позивач вважає, що прокуратурою області при прийнятті спірного наказу і під час звільнення грубо порушено вимоги статей 40, 42 КЗпП України, не враховано його переважного права на залишення на роботі, натомість, на вакантні посади в апараті прокуратури призначено осіб, серед яких є особи з меншою кваліфікацією, ніж у нього, та без переваг у залишенні на роботі у вигляді: тривалого безперервного стажу роботи, сімейного стану. Також не враховано, що в сім`ї позивача немає інших працівників із самостійним заробітком. Позивач стверджує, що повноваження начальника новоутвореного відділу фактично залишилися тотожними повноваженням начальника попереднього відділу, тобто, відбулося лише перейменування підрозділу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ прокуратури Київської області від 1 липня 2016 року № 375к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області.
Стягнуто з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі: 70 478, 70 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд допустив негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в межах спірних правовідносин фактично відбулося перейменування управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні на управління нагляду у кримінальному провадженні, а також перейменування відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби на відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України. До того ж, скорочення посади начальника відділу, яку обіймав позивач, не відбулося.
Отже, суди дійшли висновку, що звільнення позивача відбулося за відсутності фактичного скорочення займаної ним посади, тобто, за відсутності законодавчо встановлених підстав, а отже - протиправно. Відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю. До того ж, відповідач не врахував переважне право позивача на залишення на роботі. Водночас, позивачем не доведено факт завдання йому моральної шкоди, а відтак позовні вимоги в цій частині визнано безпідставними і відмовлено у їхньому задоволенні.
Позивач, не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанції, подав касаційну скаргу на них.
Постановою Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2016 року і ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року залишені без змін.
Направляючи справу в частині поновлення позивача на посаді на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що зроблений судами попередніх інстанцій висновок про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено, слідує з буквального тлумачення поняття "поновлення на попередній роботі", зазначеного в статті 235 КЗпП України. Проте, ототожнення поняття "попередня робота" та "попередня посада" є помилковим.
Верховний Суд зазначив, що виходячи із специфіки цієї категорії публічно-правових спорів, поняття "попередня робота" слід трактувати дещо ширше, зокрема, як обсяг та перелік функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за певною посадою.
Тому, враховуючи ту обставину, що посада "начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області" не існувала на час постановлення судового рішення, задля повного та належного захисту порушеного права позивача, суд повинен був з`ясувати, яка посада в апараті прокуратури Київської області є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, Верховний Суд зазначив про необхідність судам при новому розгляді справи в частині поновлення позивача на посаді з`ясувати назву посади в апараті прокуратури Київської області, яка за обсягом та переліком функціональних завдань і обов`язків, повноважень та відповідальністю є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення, та поновити позивача на такій посаді.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про поновлення на посаді, окружний суд виходив з того, що за заявою позивача від 26 грудня 2017 року, наказом прокурора Київської області № 330к від 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 з 28 грудня 2017 року.
У зв`язку із закінченням строку і виходом з відпустки ОСОБА_3 за заявою позивача від 6 квітня 2018 року наказом прокурора Київської області №63к від 6 квітня 2018 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області з 10 квітня 2018 року.
Окружний суд зауважив, що направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення назви посади в апараті прокуратури Київської області, яка за обсягом та переліком функціональних завдань і обов`язків, повноважень та відповідальністю є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення. Отже, суд першої інстанції з`ясував, що позивача було поновлено на посаді "начальника відділу", яка у розумінні пункту 6 частини першої статі 2 Закону України "Про державну службу" є рівнозначною посадою щодо посади, яку ОСОБА_1 займав до звільнення, за його власною заявою, а тому окружний суд дійшов висновку, що поновлення позивача на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області є належним способом виконання рішення суду в справі №826/10460/16. З огляду на це окружний суд відмовив у задоволенні позову про поновлення позивача на посаді.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року скасовано, позов про поновлення ОСОБА_1 на посаді задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою прокуратури Київської області.
При повторному апеляційному перегляді справи судом було встановлено, що замість посади, яку займав позивач до звільнення, у структурі прокуратури Київської області було створено посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України у кримінальному провадженні прокуратури області, яку в подальшому ліквідовано та утворено замість неї посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області.
З огляду на те, що позивача було незаконно звільнено, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 належить поновити на посаді, що є рівнозначною тій, з якої його було звільнено, тобто на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року було розглянуто заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, якою відмовлено у її задоволенні.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі позивач зазначив, що фактично його було поновлено на належній посаді судом лише 28 квітня 2020 року, до цього часу поновлення не відбулося, а тому, на переконання позивача, апеляційний суд одночасно з вирішенням питання про поновлення позивача на посаді повинен був стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Отже, позивач просив апеляційний суд зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 3 листопада 2016 року до 28 квітня 2020 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення в справі додаткового рішення, апеляційний суд зазначив, що питання стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок його незаконного звільнення наказом прокурора Київської області від 1 липня 2016 року №375к і відповідні позовні вимоги в цій частині були вирішені судами першої та апеляційної інстанцій при первинному розгляді цієї справи і відповідні судові рішення саме в цій частині за результатами касаційного перегляду залишені Верховним Судом без змін. Отже, апеляційний суд не наділений повноваженнями повторно вирішувати (переглядати) таке питання та/або відповідні позовні вимоги.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, сторони звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на неї. Позивач також оскаржив ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У червні 2020 року виконувач обов`язків прокурора Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року.
Скаржник у касаційній скарзі покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування касаційної скарги виконувач обов`язків прокурора Київської області зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив позивача на новоутвореній посаді, визнавши її рівноцінною тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено та необґрунтовано відхилив доводи відповідача, що позивача, на час повторного розгляду справи апеляційним судом, вже було поновлено на посаді, з якої його було звільнено, та призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області, яка, на думку скаржника, є рівнозначною тій посаді, з якої незаконно був звільнений позивач.
До того ж, скаржник зазначив, що поза увагою апеляційного суду залишилась та обставина, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 19 грудня 2019 року №119ш відділ нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України був виведений зі складу управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності та набув статус самостійного структурного підрозділу із прямим підпорядкуванням керівництву прокуратури області, що вказує на зміну в сторону збільшення функціонального навантаження працівників/керівництва цього відділу та рівня відповідальності за виконання покладених на них обов`язків. А отже, на думку скаржника, посада, на якій апеляційний суд поновив позивача, є не рівнозначною тій посаді, з якого позивача було незаконно звільнено.
Скаржник покликається на неврахування апеляційним судом при розгляді цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 7 квітня 2020 року в справі №805/454/18, у подібних правовідносинах.
ОСОБА_1 свого відзиву на касаційну скаргу відповідача не надав, копію ухвали Верховного Суду від 30 вересня 2020 року про відкриття касаційного провадження отримав 7 жовтня 2020 року.
У липні 2020 року ОСОБА_1 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року і ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи його хоча і було поновлено на рівнозначній посаді щодо тієї, з якої його було незаконно звільнено, проте не вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 2 листопада 2016 року до 28 квітня 2020 року.
Позивач покликається на неврахування апеляційним судом при розгляді цієї справи правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2016 року в справі №6-511цс16, та Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 червня 2018 року в справі №826/808/16, щодо одночасного вирішення органом, який розглядає трудовий спір, питання поновлення працівника на роботі і виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 відповідач просить відмовити у її задоволенні. Відзив обґрунтований тим, що постановою Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року справу було направлено на новий розгляд виключно в частині поновлення позивача на посаді. Позовні вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, які в цій частині Верховним Судом залишено без змін. Отже, відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, зазначених у касаційній скарзі.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом прокуратури Київської області від 27 січня 2015 року №181к радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 27 січня 2015 року в порядку переведення з прокуратури міста Києва.
Наказом Генерального прокурора України від 15 липня 2015 року №46ш у структурі та штатному розписі прокуратури Київської області ліквідовано окремі управління та відділи, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць - 168 з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.
Пунктом 1 вказаного наказу, зокрема, ліквідовано управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, а пунктом 2 - скорочено 126,5 одиниць у структурі та штатному розписі прокуратури Київської області та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.
Згідно з пунктами 3, 3.1 наказу від 15 липня 2015 року №46ш утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Київської області управління нагляду у кримінальному провадженні у складі відділів, зокрема, відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби з штатним розписом 4 посади, а саме: 1 посада - начальник відділу та 3 посади прокурорів.
9 листопада 2015 року ОСОБА_1 відповідно до статті 49-2 КЗпП України попереджений про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру") з 9 січня 2016 року. У попередженні зазначено, що на даний час відсутні вакантні посади, які можна було б запропонувати. У випадку наявності відповідних посад, упродовж двомісячного терміну такі будуть запропоновані.
Наказом Генеральної прокуратури України від 29 грудня 2015 року №145ш з метою удосконалення організації роботи прокуратури Київської області, керуючись статтями 9, 10, 14 та підпунктом 6 пункту 5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури області відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України управління нагляду у кримінальному провадженні. Утворено у структурі та штатному розписі прокуратури області відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні.
18 лютого 2016 року позивач звернувся до начальника Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України, начальника Департаменту кадрової роботи Генеральної прокуратури, прокурора Київської області про призначення його на рівнозначну посаду.
Листом від 29 лютого 2016 року №11-181вих-16 відповідач запропонував ОСОБА_1 перелік вакантних та тимчасово вакантних посад органів прокуратури області станом на 29 лютого 2016 року.
18 квітня 2016 року позивача попереджено про ліквідацію управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим скорочено посаду позивача. Одночасно з цим, позивачу запропоновано призначення на посаду начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області на період відпустки ОСОБА_4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
30 червня 2016 року позивач звернувся до Генерального прокурора України та прокурора Київської області із заявою, у якій повідомив про свою згоду на зайняття посади заступника прокурора області.
Наказом прокурора Київської області від 1 липня 2016 року №375к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
7 листопада 2017 року позивач подав заяву до прокуратури Київської області про виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області. На виконання рішення суду та за заявою позивача прокурором Київської області ОСОБА_5 прийнято наказ від 20 листопада 2017 року №312к, яким скасовано наказ прокурора Київської області від №375к від 1 липня 2016 року, поновлено ОСОБА_6 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, виплачено позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70 478, 70 грн.
У подальшому, за заявою позивача від 26 грудня 2017 року, наказом прокурора Київської області №330к від 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_3 з 28 грудня 2017 року.
У зв`язку із закінченням строку та виходом з відпустки ОСОБА_3, за заявою позивача від 6 квітня 2018 року, наказом прокурора Київської області № 63к від 6 квітня 2018 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області з 10 квітня 2018 року.
Наказом Генеральної прокуратури України від 9 серпня 2018 року №109ш з метою удосконалення організації роботи прокуратури Київської області, керуючись статтями 9, 10, 14 Закону України "Про прокуратуру":
- ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури області підрозділи управління нагляду у кримінальному провадженні та відділ аналізу оперативної інформації і міжнародного співробітництва;
- утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Київської області управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності у складі восьми відділів, у тому числі, відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби;
- установлено у штатному розписі новоутвореного підрозділу, у тому числі посади відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби: начальник відділу - 1, прокурори - 4, усього - 5.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - "Закон").
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
У той же час, спеціальним законом не врегульовано питання звільнення працівників у випадку ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тому згідно зі статтею 9 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
За вказаних обставин, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення Кодексу законів про працю України.
Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За приписами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - "Порядок №100").
У розділі ІІІ вказаного Порядку наведено перелік виплат, які включаються у розрахунок середньої заробітної плати.