ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа №640/6624/20
адміністративне провадження №К/9901/32659/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/6624/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення коштів, невиплачених при звільненні,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року (головуючий суддя Іщук І.О.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді: Земляна Г.В., Файдюк В.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- стягнути з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі: 42 882 грн 00 коп;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 надбавку за класний чин за період з 25 вересня 2019 року до 20 листопада 2019 року в розмірі: 4 800 грн 00 коп;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні до дня ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він 20 листопада 2019 року був звільнений з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
На день звільнення відповідачем не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних сум позивачу) за час існування трудових відносин, а саме не виплачено: вихідну допомогу в розмірі: 42 882 грн 00 коп; надбавку за класний чин за період з 25 вересня 2019 року до 20 листопада 2019 року в розмірі: 4 800 грн 00 коп.
Отже, на думку позивача, у Офісу Генерального прокурора наявний обов`язок виплатити позивачу вказані грошові кошти, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково:
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора, правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні до 10 липня 2020 року.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивача було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", тобто на підставі Закону, який не передбачає виплати вихідної допомоги у разі звільнення з цієї підстави. Отже, суди дійшли висновку, що позивач права на виплату вихідної допомоги у разі звільнення не набув.
Щодо стягнення з відповідача надбавки за класний чин за період з 25 вересня 2019 року до 20 листопада 2019 року, суди попередніх інстанцій зазначили, що пунктом 1 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року (далі - "Закон №113-IX"), визнано такими, що втратили чинність норми Закону України "Про прокуратуру" у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини.
Отже, нарахування заробітної плати прокурорів після набрання чинності з 25 вересня 2019 року Закону № 113-IX проводиться без урахування надбавки за класні чини, а тому порушень з боку відповідача щодо оплати праці ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог судами не встановлено.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій встановили, що станом на грудень 2019 року наявний борг роботодавця перед ОСОБА_1 у розмірі: 11953 грн 49 коп. Зарахування цих коштів на картковий рахунок позивача відбулось лише 24 грудня 2019 року.
За правилами, встановленими статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), виплата всіх належних при звільненні позивачу сум мала відбутися у день звільнення, тобто 20 листопада 2019 року.
Отже, суди дійшли висновку, що Офіс Генерального прокурора свого обов`язку про повний розрахунок з позивачем у день його звільнення не виконав, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У листопаді 2020 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Скаржник у касаційній скарзі покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що грошові кошти у розмірі: 11953 грн 49 коп є виплатою допомоги з тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 23 жовтня 2019 року до 5 листопада 2019 року.
Нарахування таких коштів здійснюється на рахунок Офісу Генерального прокурора Фондом соціального страхування України і лише після цього відповідач здійснює перерахунок належних сум до виплати на користь працівника. Відповідач також зазначив, що на рахунок Офісу Генерального прокурора грошові кошти з виплати допомоги з тимчасової непрацездатності Фондом соціального страхування України були перераховані лише 21 грудня 2019 року, а тому в найближчу дату виплати заробітної плати за другу половину місяця, а саме: 23 грудня 2019 року, відповідачем було перераховано ОСОБА_1 належні йому грошові кошти. Отже, відповідач наголошує, що його вина у затримці вказаної виплати відсутня, а тому відсутня і правова підстава настання наслідків, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України.
Верховний Суд ухвалою від 9 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження у справі.
Позивач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження отримав 23 лютого 2021 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом Генерального прокурора від 15 листопада 2019 року №1521ц ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 20 листопада 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Також наказано Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок і виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
Згідно з розрахунковим листом за жовтень 2019 року позивачу нараховано до виплати: оклад за 22 дні у сумі: 9 700 грн 00 коп, надбавка за ОВЗ за 22 дні - 12125 грн 00 коп, доплата за науковий ступінь за 22 дні - 485 грн 00 коп, вислуга прокурорів за 22 дні - 2425 грн 00 коп, премія щомісячна за 22 дні - 18551 грн 25 коп, індекс доходів 2012 - 355 грн 24 коп, всього нараховано: 43641 грн 49 коп; утримано: аванс - 7421 грн 00 коп, виплата зарплати - 27710 грн 40 коп; податок на доходи - 7855 грн 47 коп, військовий збір - 654 грн 62 коп, всього утримано: 43641 грн 49 коп.
Згідно з розрахунковим листом за листопад 2019 року позивачу нараховано до виплати: лікарняні за 5 днів - 8249 грн 50 коп, лікарняні за рахунок соцстраху за 4 днів - 6599 грн 60 коп, оклад за 11 днів - 5080 грн 95 коп, надбавка за ОВЗ за 11 днів - 6351 грн 19 коп, доплата за науковий ступінь за 11 днів - 254 грн 05 коп, вислуга прокурорів за 11 днів - 1270 грн 24 коп, премія щомісячна за 11 днів - 9717 грн 32 коп, компенсація за невикористану відпустку за 82 дні - 132063 грн 46 коп, лікарняні за рахунок соцстраху за 5 днів - 8249 грн 50 коп, індекс доходів 2012 - 186 грн 08 коп, всього нараховано 164135 грн 94 коп; утримано: податок на доходи - 173 грн 37 коп, військовий збір з лікарн. ФСС - 98 грн 99 коп, аванс - 3397 грн 00 коп, виплата зарплати - 14463 грн 29 коп, перерах на картки (міжрозр) 102315 грн 66 коп, податок на доходи - 29371 грн 10 коп, військовий збір з лікарн.ФСС - 123 грн 74 коп, військовий збір - 2239 грн 30 коп, всього утримано: 152182 грн 45 коп.
Борг підприємства на грудень 2019 року - 11953 грн 49 коп.
Згідно з довідкою про рух коштів по картці АТ "Райффайзен Банк Аваль" (дата формування 17 березня 2020 року) позивачу 24 грудня 2019 року перерахована заробітна плата - 11953 грн 49 коп.
Відповідно до листа відповідача від 23 грудня 2020 року №27/3-917 вих.-20 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги при звільнені.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - "Закон"; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Статтею 4 Закону встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ статтю 51 Закону доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої, на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус"; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус"; частину дев`яту статті 252 після слів "дисциплінарної відповідальності та звільнення" доповнено словами і цифрами "а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу".
Згідно з частинами першою та другою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції 1991 року) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнано такими, що втратили чинність норми Закону України "Про прокуратуру" у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49 цього Закону.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Так, за змістом абзацу третього пункту 2 розділ ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Пунктом 4 розділ ІІІ Порядку №100, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.