ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 820/4432/17
адміністративне провадження № К/9901/32702/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №820/4432/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя Панов М.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Старосуд М.І.),
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській області), у якому просив визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно заяви від 06 липня 2017 року незаконною та зобов`язати відповідача задовольнити дану заяву, надавши відповідний дозвіл.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення про надання такого дозволу або про відмову у його наданні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно чинного законодавства розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинен завершитися рішенням ГУ Держгеокадастру про її задоволення або вмотивованою відмовою, проте у своєму листі від 03 серпня 2017 року № Г-20196/0/6-18716/0/21-17 відповідач повідомив позивача про утримання від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника антитерористичної операції. Крім того, у вказаній відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області взагалі не йдеться про відмову в задоволенні заяви позивача від 06 липня 2017 року в розумінні ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
У касаційній скарзі позивач стверджує, що лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 03 серпня 2017 року № Г-20196/0/6-18716/0/21-17 є саме відмовою позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, а відтак належним способом захисту його прав буде саме зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, та просило в задоволенні скарги позивача відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Харківській області з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області за межами населеного пункту для подальшої передачі у власність. До заяви були додані: схема розташування земельної ділянки (графічні матеріали), засвідчена в. о. начальника відділу у Балаклійському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, довідка з Державної статистичної звітності щодо бажаної земельної ділянки станом на 01 січня 2017 року, копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача, довіреність представника.
Листом від 03 серпня 2017 року Г-20196/0/6-18716/0/21-17 ГУ Держгеокадастру в Харківській області було повідомлено позивача про утримання від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника АТО, який є членом Харківської обласної громадської організації "Спілка ветеранів АТО", котрою також було висловлено зацікавленість відносно вказаної земельної ділянки.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Частиною 7 ст.118 ЗК України установлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Правовий статус ГУ Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про ГУ Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333).
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу ГУ Держгеокадастру в області.
В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 815/6094/17.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженнями судів, що у цій справі відсутні підстави для зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки це питання належним чином не розглянуте відповідачем, отже повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу судом не досліджується, а тому зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою було б передчасним.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 812/1646/17.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд