ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1236/17
адміністративне провадження № К/9901/35824/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №803/1236/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 (суддя Валюх В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий суддя Запотічний І.І., судді: Довга О.І., Сапіга В.П.),
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі також - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,5362 га, кадастровий номер 0720888600:00:001:0022, та відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області, викладеної у листі від 06.06.2017 № 29-5002/-1541/0/6-17;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,5362 га, кадастровий номер 0720888600:00:001:0022, та відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивачки передбаченого законодавством України права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації та обов`язком відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Вказує, що відповідачем допущено порушення вимог законодавства України, оскільки не забезпечено належного розгляду клопотання позивача.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладеної у листі від 06 червня 2017 року № 29-5002/0-1541/0/6-17.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно, у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,5362 га (кадастровий номер 0720888600:00:001:0022) та відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Цегівської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Судами встановлено, що 04 квітня 2017 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із письмовою заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,5362 га (кадастровий номер 0720888600:00:001:0022) та відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Цегівської сільської ради Горохівського району, додавши комплект документів.
Листом від 06 червня 2017 року №29-5002/-1541/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області відмовило у наданні такого дозволу з посиланням на те, що на виконання доручення Держгеокадастру України від 07 вересня 2015 року територіальними органами Держгеокадастру та органами місцевого самоврядування резервуються земельні ділянки для передачі у власність учасникам АТО та членам родин загиблих в АТО на території області; відділ у Горохівському районі міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах листом від 02 червня 2017 року № 0-3-23.305-54/105-17 пропонує включити до переліку зарезервованих земельних ділянок для учасників АТО земельну ділянку площею 6,5362 га (кадастровий номер 0720888600:00:001:0022) на території Цегівської сільської ради Горохівського району.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що лист відповідача не є рішенням по суті заявленого питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що земельну ділянку, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, запропоновано включити до переліку зарезервованих земельних ділянок для учасників АТО, які у відповідності до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Позивач не є учасником антитерористичної операції, а відтак, на думку відповідача, його дії є правомірними та обґрунтованими.
Позивачка правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалася.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В межах цього адміністративного спору позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 21.11.2019 у справі №812/1268/17, від 28.11.2019 у справі №803/1067/17, від 05.12.2019 у справі №806/2540/17.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву останньї про надання дозволу у відповідності до ст. 118 ЗК України.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,