ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа №804/5491/16
касаційне провадження № К/9901/32028/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді - Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 19237-1303.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.06.2013 № 103/36 середню (базову) вартість земель м. Дніпропетровська, розраховану на територію в межах міста - 306,35 грн за 1 кв.м., а згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.12.2012, що видавалась попередньому власнику нежитлового приміщення, були визначені наступні коефіцієнти: зональний коефіцієнт (3,04), сукупний зональний коефіцієнт (1,01), коефіцієнт функціонального використання (1,2), з огляду на що сума нарахованого позивачу земельного податку за землю за 2016 рік повинна була складати 10176,95 грн., а не 30485,17 грн., як визначено у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні; розрахунок земельного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення був здійснений на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 17.07.2015 № 3/65, яке було скасоване з моменту його прийняття постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 у справі № 2а/200/444/15 (200/26369/15), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016; спірне податкове повідомлення-рішення не містило розрахунку, а також даних про земельну ділянку під будівлею, де розташоване належне позивачу нерухоме майно.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15.11.2016 у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником ј частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14.05.2012, відповідно до пункту 1.5 якого майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,2015 га (кадастровий номер 1210100000:01:068:0078), яка знаходиться у користуванні продавця на підставі договору оренди землі. Таким чином, у користуванні позивача знаходиться 0,050375 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на що він повинен сплачувати земельний податок з моменту переходу права власності на нерухоме майно в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.04.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 09.06.2016 № 19237-1303.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач повинен сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташовані відповідні об`єкти нерухомості, проте земельний податок згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення був нарахований Інспекцією з урахуванням рішення Дніпропетровської міської ради від 17.07.2015 № 3/65, яке було скасоване з моменту його прийняття постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 у справі № 2а/200/444/15 (200/26369/15), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, що підтверджується розрахунком, на підставі якого було здійснено нарахування земельного податку, наданим Інспекцією, та не заперечувалось податковим органом, що, в свою чергу, є підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що: на дату прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення рішення Дніпропетровської міської ради від 17.07.2015 № 3/65 ще не було скасоване; позивач у позовній заяві зазначив, що він погоджується сплачувати 1% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, з огляду на що Інспекцією був здійснений розрахунок земельного податку, який повинен сплатити позивач з урахуванням чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 № 7/11, а також зважаючи на те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 17.07.2015 № 3/65 було скасоване, відповідно до якого земельний податок, який підлягає сплаті позивачем, становить 18657,66 грн., проте суд апеляційної інстанції скасував оспорюване податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.
ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 06.12.2021 - призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 07.12.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14.05.2012 позивач є набувачем 1/4 частини нежитлової будівлі площею 463,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 0,2015 га (кадастровий номер 1210100000:01:068:0078), яка знаходиться у користуванні продавця на підставі договору оренди землі.
09.06.2016 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №19237-1303, яким визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 30485,17 грн.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Стаття 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові д