ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/18126/16
касаційне провадження № К/9901/40304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2017 (суддя Смолій І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2017 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 № 4168-1305 та № 4169-1305.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що: вона зареєстрована як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку за ставкою 5%; на земельній ділянці, вказаній у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, розташовані нежилі приміщення, які здаються позивачем в оренду, тобто використовуються у господарській діяльності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що вона як платник єдиного податку 3 групи звільнена від сплати земельного податку.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 № 4168-1305 та № 4169-1305.
Ухвалюючи рішення задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 не являється власником, землекористувачем чи орендарем земельної ділянки, на якій розташований будинок із нежитловими приміщеннями, належними позивачу на праві приватної власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на що нарахування позивачу податкового зобов`язання із земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться під такими приміщеннями, є протиправним та суперечить вимогам пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2017 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: ОСОБА_1 є платником земельного податку з огляду на те, що вона є власником об`єктів нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, тобто об`єктом оподаткування є та земельна ділянка, що перебуває у власності або у користуванні платника податку на будь-яких умовах; з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку, а надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване; земельний податок за 2016 рік за земельні ділянки площео 255 кв.м. та 110 кв.м. був нарахований виходячи із ставки 3% від їх нормативної грошової оцінки (стаття 274 Податкового кодексу України), рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва" та з урахуванням відповідних коефіцієнтів.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін з підстав того, що вона не є власником/користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:015:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 20.07.2017 № 31-26-0.21-1138/35-17, а отже не може бути платником земельного податку за цю земельну ділянку, з урахуванням того, що вона зареєстрована як фізична особа - підприємець і відповідно до свідоцтва є платником єдиного податку (3 група), з огляду на що звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку) відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.12.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 07.12.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 29.03.2002.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 з 01.01.2012 є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, одним із видів діяльності якої є здавання в оренду власного нерухомого майна, місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1 .
Позивач має у спільній частковій власності на підставі договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.12.20003 та від 16.10.2006 нежилі приміщення, розташовані у будинку площею 1879,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, належні позивачу частини складають 14/100 та 574/10000 частин будинку.
Указані приміщення позивач здає в оренду відповідно до договорів оренди від 31.12.2014 № 3-01, від 31.12.2014 № 1-01, від 31.12.2014 № 2-01, від 01.02.2016 № 4-02.
30.05.2016 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення №4168-1305 та № 4169-1305, якими визначила ОСОБА_1 податкові зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 52517,28 грн. та у розмірі 25473,22 грн. відповідно.
За підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній д