ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 826/5308/18
адміністративне провадження № К/9901/24547/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Волощука В.В.,
представника позивача: Ємельякова В.Р.,
представника відповідача-1: не з`явився,
представника відповідача-2: Полеця Д.М.,
представника відповідача-3: Козака А.Л.,
представника третьої особи: Мінабілєва Е.М.
розглянув як суд касаційної інстанції у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №826/5308/18
за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національного агентства України з питань державної служби - про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Літвіної Н.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія, відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач-2), Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди, відповідач-3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національного агентства України з питань державної служби (далі - НАДС, третя особа) - з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати рішення Комісії, оформлене Протоколом №6 від 27-28 березня 2018 року, по другому пункту порядку денного щодо внесення КМУ пропозиції застосувати до державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби;
1.2 визнати протиправним і скасувати розпорядження КМУ від 19 вересня 2018 року №655-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України" від моменту його прийняття;
1.3. визнати протиправним і скасувати наказ Мінприроди від 24 вересня 2018 року №331-О "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №655-р" від моменту його прийняття;
1.4. зобов`язати КМУ закрити дисциплінарне провадження та поновити ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Мінприроди;
1.7. стягнути з Мінприроди розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваними рішеннями його безпідставно та з порушенням вимог законодавства звільнено з посади державного секретаря Мінприроди, чим порушено його законні права.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 16 березня 2018 року Комісією прийнято рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 .
4. 28 березня 2018 року на засіданні комітету з дисциплінарних проваджень щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", яке оформлено Протоколом №3, було вирішено рекомендувати Комісії затвердити висновок про наявність в діях державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
5. За наслідками проведеного дисциплінарного провадження Комісією було складено висновок від 28 березня 2018 року про наявність в діях державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (далі - Висновок).
6. У висновку Комісія встановила:
- наявність в діях позивача проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" (порушення Присяги державного службовця).
- наявність в діях позивача дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень), прийнятих у межах їхніх повноважень).
7. Як на підставу вважати, що в діях позивача вбачаються ознаки такого проступку як порушення Присяги державного службовця, Комісія у Висновку посилається на встановленні факти перешкоджання позивачем реалізації громадянами України права на державну службу, неоголошення позивачем конкурсів на зайняття посад державної служби, непризначення позивачем на посади переможців конкурсів, скасування/перенесення позивачем конкурсів.
8. Водночас, як на підставу вважати, що позивач невиконував або неналежним чином виконував посадові обов`язки, Комісія у Висновку посилається на факти незаконного затвердження складу комісії наказом Державного секретаря від 08 лютого 2017 року №48 та його бездіяльності щодо не приведення наказу Мінприроди від 15 червня 2016 року №219 відповідно до вимог Закону України "Про державну службу"; незабезпечення своєчасної виплати премії за серпень 2017 року, недотримання законодавства щодо погодження положення про преміювання з виборним органом первинної профспілкової організації Мінприроди та неналежну організацію процесу підготовки службових записок від керівників структурних підрозділів; незабезпечення виконання доручення Міністра від 23 лютого 2018 року №17/1-д щодо ініціювання службового розслідування.
9. 19 вересня 2018 року КМУ прийнято розпорядження №655-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України".
Наказом Мінприроди від 24 вересня 2018 року №331-О "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №655-р" ОСОБА_1 звільнено з 25 вересня 2018 року з посади державного секретаря Мінприроди.
10. Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:
10.1. визнано протиправним і скасовано рішення Комісії, оформлене протоколом №6 від 27-28 березня 2018 року, по другому пункту порядку денного (продовження засідання Комісії 28 березня 2018 року о 11 год 00 хв) щодо внесення Кабінету Міністрів України пропозиції застосувати до державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби;
10.2. визнано протиправним і скасовано розпорядження КМУ №655-р від 19 вересня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України";
10.3. скасовано наказ Мінприроди від 24 вересня 2018 року №331-О "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №655-р";
10.4. поновлено ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Мінприроди з 26 вересня 2018 року;
10.5. стягнуто з Мінприроди на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 26 вересня 2018 року по 03 квітня 2019 року в розмірі 112 285,34 грн (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень тридцять чотири копійки) без урахування обов`язкових податків і зборів.
12. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи спростовуються викладені у Висновку від 28 березня 2018 року твердження про порушення Присяги та невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.
13. Судом першої інстанції було встановлено, що упродовж 2017 - початку 2018 років Мінприроди видано 8 наказів про оголошення конкурсів на заміщення вакантних посад, за наслідками яких всі особи, які пройшли конкурси, призначені на відповідні посади.
14. У частині, що стосується затвердження складу Комісії наказом від 08 лютого 2017 року №48 та бездіяльності щодо не приведення наказу Мінприроди від 15 червня 2016 року №219 відповідно до вимог Закону України "Про державну службу", суд першої інстанції вважав, що затвердження та зміна складу Комісії є компетенцією позивача, а отже було здійснено правомірно.
15. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що преміювання працівників Мінприроди проводилося відповідно до вимог чинного законодавства. Так, судом першої інстанції було встановлено, що премія працівникам апарату Мінприроди за серпень 2017 року була нарахована та виплачена у першій половині вересня 2017 року відповідно до наказу від 14 вересня 2017 року №338; положення про преміювання погоджене з профспілковими органами, а службові записки про преміювання були узгоджені із заступником міністра, згідно з розподілом функціональних повноважень.
16. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
17. Приймаючи протилежне рішення по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час дисциплінарного провадження доведено факт вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що за характером підпадають під критерії "порушення Присяги".
18. Як установив суд апеляційної інстанції, позивач створив перешкоди у реалізації окремими особами права на державну службу, адже після оголошення результатів конкурсу направив матеріали стосовно переможців для проведення спеціальної перевірки, хоча її проведення не вимагалося.
19. Суд апеляційної інстанції також установив, що позивачем протягом червня 2017 року - лютого 2018 року не було вжито відповідних дій, спрямованих на заповнення вакантних посад категорії "Б" в Управлінні роботи з персоналом Мінприроди України, а саме: начальника Управління, начальника відділу кадрового забезпечення державної служби, начальника відділу професійної підготовки кадрів та роботи з підвідомчими установами, організаціями та підприємствами.
20. Суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відсутності вини позивача у несвоєчасній виплаті премії за серпень 2017 року. За висновками суду апеляційної інстанції саме позивач, з огляду на положення статті 52 Закону України "Про державну службу" та Положення про преміювання працівників апарату Мінприроди, є відповідальним за виплату премій працівникам Мінприроди. Водночас матеріалами справи підтверджується, що премію за серпень 2017 року працівникам Мінприроди було виплачено у вересні 2017 року, тобто несвоєчасно.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком службового розслідування про незабезпечення виконання позивачем доручення Міністра екології та природних ресурсів України про ініціювання службового розслідування.
22. Як установив суд апеляційної інстанції, Міністром державному секретарю Мінприроди було надано доручення щодо ініціювання службового розслідування для з`ясування обставин, викладених у доповідній записці начальника Управління експертної роботи та організаційно-аналітичного забезпечення Мінприроди України, щодо рішення НАЗК від 19 січня 2018 року №34.
23. Щодо незаконного затвердження складу комісії наказом державного секретаря від 08 лютого 2017 року №48 та його бездіяльності щодо не приведення наказу Мінприроди від 15 червня 2016 року №219 відповідно до вимог Закону України "Про державну службу", суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 18 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" саме до компетенції Міністра Мінприроди відноситься погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Мінприроди, у зв`язку з чим позивач не мав повноважень змінювати склад комісії.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
24. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
25. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про перешкоджання ним реалізації громадянами України права на державну службу внаслідок направлення запиту щодо спеціальної перевірки.
26. Позивач доводить, що навіть за умови, коли стосовно претендентів на посади вже проводилася спеціальна перевірка, суб`єкт призначення має подати запит про надання копії довідки про результати спеціальної перевірки до органу, де проводилася така перевірка. З урахуванням викладеного позивач уважає, що правомірно направляв запити на спеціальну перевірку щодо переможців конкурсу. Позивач також зауважує, що суд апеляційної інстанції проігнорував його доводи про те, що умовою призначення переможців конкурсів на посади державної служби є заяви цих осіб. Як зазначає позивач, у спірних правовідносинах накази про призначення були видані відразу після одержання від зазначених осіб відповідних заяв.
27. Позивач уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги викладені у Висновку від 28 березня 2018 року висновки щодо зволікань з призначенням і проведенням конкурсу на окремі посади в Мінприроди.
28. Як зазначає позивач, службове розслідування мало бути проведено в межах, що визначено в листі Міністра Мінприроди від 27 лютого 2018 року №5/1-14-2061/18, в якому про такі порушення не йшлося.
29. Позивач також зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині, що стосується виплати премій працівникам Мінприроди за серпень 2017 року.
30. Позивач доводить, що в листі Міністра Мінприроди від 27 лютого 2018 року №5/1-14-2061/18, на підставі якого призначено службове розслідування, йшлося про "невстановлення (позбавлення) премій", водночас висновком службового розслідування встановлено, що премії були призначені наказом від 14 вересня 2017 року №338. Таким чином, позивач зазначає, що будь-яких порушень в цій частині ним допущено не було.
31. Щодо висновків суду апеляційної інстанції в частині формування та внесення замін до складу Комісії щодо погодження призначення на посади та звільнення керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра екології та природних ресурсів України, позивач зазначив, що відповідно до пункту 5 Порядку, затвердженого наказом Мінприроди від 21 квітня 2011 року №129, комісію очолює заступник Міністра - керівник апарату, який затверджує її склад.
32. З урахуванням викладеного позивач уважає, що мав повноваження вносити зміни до складу вказаної комісії, а доводи суду апеляційної інстанції про незаконність її створення є безпідставними.
33. Від відповідача -2, відповідача -3 та третьої особи надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких указані учасники справи зазначили, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
34. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 28 серпня 2019 року. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Бевзенку В.М. Шевцовій Н.В.
35. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Бевзенка В.М. призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
36. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2021 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
37. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
38. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
39. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX.
40. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях і досягненнях, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
42. Згідно з частиною третьою статті 21 Закону №889-VIII особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
43. Відповідно до положень статті 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".
44. Особа, призначена на посаду державної служби вперше, виголошує Присягу державного службовця у присутності державних службовців структурного підрозділу, на посаду в якому її призначено, представників служби управління персоналом відповідного державного органу, підписує текст цієї Присяги і зазначає дату її складення.
45. Підписаний текст Присяги державного службовця є складовою особової справи державного службовця. Про складення Присяги державного службовця робиться запис у трудовій книжці державного службовця.
46. У разі відмови особи від складення Присяги державного службовця вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби, і акт про її призначення на посаду скасовується суб`єктом призначення. У такому разі застосовується відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби. Якщо конкурсною комісією такого кандидата не визначено, проводиться повторний конкурс.
47. Особа, яка вперше займає посаду державної служби, набуває статусу державного службовця з дня складення Присяги державного службовця.
48. Згідно з частиною першою статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
49. У силу вимог частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
50. Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
51. Відповідно до частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
52. Частиною першою статті 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
53. За правилами частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.