Постанова
іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 489/6265/19
провадження № 51-3347км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Ціпаря С.М.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих Гоголевої Г.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_3 та захисника Ціпаря С.М. на вирок Ленінського районного суду
м. Миколаєва від 01 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150040003618, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Очакова Миколаївської області, жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2021 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кожному 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5750 грн - витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги.
Вироком установлено, що 27 вересня 2019 року близько 00:30 ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Mazda 626 1.8", д.р.н. НОМЕР_1, рухаючись по сухій проїжджій частині пр. Богоявленського в напрямку вул. Космонавтів у
м. Миколаєві, порушив вимоги п.п. 2.3 "б", 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_4, яка рухалась по проїзній частині проспекту Богоявленського в межах нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками та дорожньою розміткою, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля та допустив на неї наїзд.
Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_4 була смертельно травмована.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу захисника Ціпаря С.М. залишено без задоволення, в вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений та захисник просять скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначають, що судовий розгляд проведено неповно та однобічно з порушенням норм кримінального процесуального закону. Зокрема, стверджують про те, що місцевий суд безпосередньо не досліджував докази, а здійснив судовий розгляд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, не роз`яснивши ОСОБА_3 наслідки такого порядку дослідження доказів, при цьому захисник Сулима В.В. здійснював неналежний захист інтересів ОСОБА_3 у місцевому суді. Також посилаються на те, що протокол огляду місця події не відповідає вимогам
ст. 237 КПК; у судово-медичній експертизі № 2385 зазначено, що вона проведена у справі № 490/5266/19, яка не має відношення до справи ОСОБА_3 ; встановлене вироком місцевого суду місце наїзду на потерпілу не відповідає висновку експерта № 478; протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сфальсифіковані та не відповідають вимогам ст. 240 КПК. Крім того, зазначають, що призначене ОСОБА_3 покарання за своїм розміром не відповідає вимогам статей 65, 50 КК і є занадто суворим, призначено без урахування даних про особу ОСОБА_3, пом`якшуючих покарання обставин, а також висновку органу пробації, згідно з яким його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Вважають, що є всі підстави для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК. Також стверджують, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув; ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам
ст. 419 КПК; апеляційний розгляд здійснено неналежно, порушені вимоги
ст. 404 КПК, оскільки повторно не досліджені докази; не надано вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг сторони захисту. Таким чином, на їхню думку, судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК.
У запереченнях на касаційні скарги сторони захисту потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також прокурор просили залишити скарги без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_3 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи касаційних скарг.
Потерпілі та представник заперечували проти задоволення касаційних скарг.
Прокурор вважала, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а судові рішення щодо ОСОБА_3 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 зазначеної нормисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, на що посилаються у касаційних скаргах захисник та засуджений, ураховуючи наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_3, з огляду на наведені вимоги закону, Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд, відповідно до приписів
ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є: показання свідків ОСОБА_5 та
ОСОБА_6, які були очевидцями ДТП, та дані протоколів слідчих експериментів за їх участю; дані протоколу огляду місця події зі схемою до нього; дані висновку експерта № 2385 щодо кількості, локалізації, механізму утворення, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та причини смерті потерпілої; дані висновку експерта
№ 19-1219, згідно з яким дії водія автомобіля "Mazda 626 1.8", д.р.н. НОМЕР_1, не відповідали вимогам п.п. 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП; інші докази, які наведені у вироку та з яких видно, що в зазначені у вироку день, час та місці ОСОБА_3, внаслідок порушень Правил дорожнього руху, на нерегульованому пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, що призвело до її смерті.
Доводи, наведені у касаційних скаргах про те, що місцевий суд безпосередньо не досліджував докази, а здійснив судовий розгляд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, не роз`яснивши ОСОБА_3 наслідків такого порядку їх дослідження, а також про те, що захисник Сулима В.В. здійснював неналежний захист інтересів ОСОБА_3 у місцевому суді, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів провадження, докази на які місцевий суд послався в обвинувальному вироку, були предметом його безпосереднього дослідження, жодним учасником судового провадження не ініціювалося питання про їх дослідження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Що стосується захисника Сулими В.В., який здійснював захист інтересів засудженого, то колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду про те, що матеріали провадження не містять даних, які б свідчили про неналежне виконання цим захисником своїх обов`язків. Крім того, матеріали справи не містять даних і про те, що сам ОСОБА_3 під час судового розгляду справи в місцевому суді порушував питання про заміну захисника внаслідок неналежного виконання ним обов`язків.
Також, як свідчать матеріали справи, слідчі дії, у тому числі огляд місця події (місця ДТП), слідчі експерименти проведені органами досудового розслідування у відповідності до вимог КПК, за результатами їх проведення складені відповідні протоколи, яким місцевий суд, поклавши їх в основу обвинувального вироку, дав належну оцінку, визнавши ці протоколи такими, що відповідають вимогам статей 85, 86 КПК щодо їх належності та допустимості як доказів. Порушень вимог процесуального закону під час проведення цих слідчих дій, які б були підставами для скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає. Отже, доводи в касаційних скаргах з цього приводу, позбавлені підстав.
Висновок судово-медичної експертизи № 2385, який досліджений місцевим судом, стосується питання кількості, локалізації, механізму утворення, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та причини смерті пішохода ОСОБА_4, на яку було здійснено наїзд 27 вересня 2019 року близько 00:30 автомобілем "Mazda 626 1.8", д.р.н.
НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 на пр. Богоявленському в м. Миколаєві. Таким чином, зазначена експертиза проведена у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 по обвинуваченню його у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК.
Таким чином, доводи у касаційних скаргах і з цього приводу є безпідставними.
Отже, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії
ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК кваліфіковані правильно.
Що стосується призначеного ОСОБА_3 покарання, то колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, при призначенні ОСОБА_3 покарання місцевим судом, з яким правильно погодилася й апеляційна інстанція, зокрема, враховано, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, відшкодував матеріальну шкоду, щиро розкаявся у вчиненому, наступного дня після події з`явився із зізнанням, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Водночас при призначенні ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, місцевий суд урахував, що він вчинив хоча і з необережності, проте тяжкий злочин, внаслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_3, загинула людина. Враховано судом і те, що засуджений одразу ж після події, залишив місце ДТП, а також думку потерпілих, які вимагали суворого покарання, оскільки внаслідок дій засудженого загинула їх єдина донька.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судові інстанції не встановили обставин, за яких можливе звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Із урахуванням грубого порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, внаслідок яких загинула людина, не вбачає підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК і колегія суддів.
Що стосується висновку органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі, то досудова доповідь уповноваженого органу з питань пробації із зазначеного питання не є обов`язковою для суду і враховується при призначенні покарання разом з іншими обставинами справи та даними про особу винуватого.
Позитивна характеристика засудженого, а також довідка про його стан здоров`я, які ним надані касаційному суду, за обставин цієї справи не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання.
Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляційною скаргою сторони захисту, ретельно перевірив та проаналізував наведені в ній доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарги без задоволення. Вважати ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК, колегія суддів не вбачає підстав.
Доводи в касаційній скарзі щодо порушення апеляційним судом вимог ч. 3
ст. 404 КПК є необґрунтованими.
Згідно з вимогами цього закону за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Як свідчить журнал та технічний запис судового засідання суду апеляційної інстанції, таких клопотань сторона захисту не заявляла. Отже, порушень вимог
ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що постановлені у справі судові рішення відповідають вимогам ст. 370 КПК щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування відсутні.
З огляду на наведене касаційні скарги засудженого та захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд