Постанова
Іменем України
9 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 505/3577/18
Провадження № 51-3094 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Панчошенка О.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018160180000570за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Котовськ Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Панчошенка О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу - залишений без змін.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 09.08.2018 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 500 000 тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 318 469 гривень залишено без розгляду.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Скасовано арешт, накладений на речові докази по даному кримінальному провадженню.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_3 та заволодіння її грошовими коштами, через паркан проник на територію домоволодіння останньої, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де побачив, що ОСОБА_3 вийшла з будинку та в цей час, скориставшись темним часом доби, умисно наніс палицею 3 удари в область голови потерпілої, від яких вона впала на землю.
Після цього, ОСОБА_1, з метою подолання опору потерпілої, тягнув останню до приміщення літньої кухні за різні частини тіла, а також за хустку, яка була зав`язана на шиї потерпілої, таким чином її душивши, чим спричинив тілесні ушкодження, внаслідок чого остання втратила свідомість та померла. Смерть ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв`язку з виявленими пошкодженнями і настала від механічної асфіксії, яка виникла в результаті здавлення шиї хусткою.
В подальшому, перебуваючи в житловій кімнаті приміщення літньої кухні, ОСОБА_1 поклав потерпілу між двома ліжками, та накрив її подушками та ковдрами. Після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, шукаючи матеріальні цінності, виявив в серванті грошові кошти в сумі 6000 гривень, золоті сережки, вартістю 1638 гривень, а також золотий перстень, вартістю 2185 гривень, якими заволодів та розпорядився ними на власний розсуд. З метою уникнути кримінальної відповідальності та приховати сліди злочину, ОСОБА_1 почав розкидати на підлогу по кімнатах папір, газети, книжки та одяг, після чого їх підпалив та впевнившись, що у всіх приміщеннях будинку розгорівся вогонь, з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений та його захисник просять скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження щодо нього, так як не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. У касаційних скаргах, доводи яких за змістом є аналогічними, сторона захисту вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, не погоджується із оцінкою доказів, наданих судом першої та апеляційної інстанцій, а саме показанням свідків та письмовим доказам. Засуджений та його захисник зазначають про те, що судами не надано належну оцінку тим обставинам, що у даному провадженні органами досудового розслідування були затримані й інші особи, які підозрювалися у вчиненні злочину. Стверджують, що суди попередніх інстанцій проігнорували показання засудженого та свідків сторони захисту, що в час події злочину він перебував на водоймі, що виключає його причетність до умисного вбивства потерпілої. На переконання сторони захисту, як суд першої, так і апеляційної інстанції, не звернули уваги на показання ОСОБА_1 щодо примушування працівниками поліції обмовити себе. Зазначають, що не надано належної оцінки всім обставинам по справі, які свідчать про непричетність ОСОБА_1 до вищевказаного злочину, винуватість якого у його вчиненні недоведена поза розумним сумнівом.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від прокурора надійшли письмові заперечення на касаційні скарги сторони захисту, в яких прокурор просить залишити судові рішення без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Від потерпілої ОСОБА_2 на електронну адресу Суду надійшла заява, в якій вона висловила свою думку щодо міри покарання засудженому, та просила касаційний розгляд проводити без її участі.
Засуджений та захисник підтримали доводи, викладені в касаційних скаргах, просили їх задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, постановлені судові рішення просив залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.
Суд першої інстанції у вироку обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_2, експертів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, які є послідовними, логічними та взаємодоповнюючими щодо обставин злочину, та об`єктивно підтверджуються іншими належними та допустимими доказами по справі, а саме даними, що містяться в протоколах огляду місця події від 02.05.2018 року,протоколі огляду трупа від 02.05.2018 року, акту про пожежу від 02.05.2018 року, звіту про причини виникнення пожежі від 03.05.2018р., висновку комплексної судово-медичної експертизи №133 від 04.11.2019 року, висновку експерта № 105 від 03.05-11.07.2018., протоколах слідчого експерименту від 08.08.2018 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_10 та від 09.08.2018 р. за участю ОСОБА_1 та іншими дослідженими під час судового розгляду доказами, зміст яких детально викладений у вироку.
Місцевим судом ретельно перевірялись доводи сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_1 та відсутності наміру позбавляти життя ОСОБА_3, та не знайшли свого підтвердження та в повному обсязі спростовані дослідженими в ході судового розгляду доказами, з чим обґрунтовано погодився й апеляційний суд. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були тричі допитані судом, та надавали ідентичного змісту показання, у відповідності до яких ОСОБА_1 вдень ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у них в гостях, де вони разом вживали алкогольні напої, а потім під вечір він повідомив ОСОБА_10 про те, що йде вбивати ОСОБА_3, на що ОСОБА_10 пішов за ним та бачив як обвинувачений зайшов на подвір`я будинку загиблої, звідкіля свідок почув крик, злякався та втік. При цьому сторонам по справі були забезпечені рівні умови допиту, в тому числі і право на перехресний допит. Окрім того, вище вказані пояснення ОСОБА_10 підтвердив і під час проведення слідчого експерименту за його участю.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину підтверджується також і слідчими експериментами, проведеними за його участю. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 обмовив себе під тиском працівників поліції не знайшли свого підтвердження. Відповідно до дослідженого судом першої інстанції висновку судово-психологічної експертизи №19-7621 від 03.02.2020 року, у відеозаписах слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 09.08.2018 відсутні ознаки здійснення психологічного впливу на нього з боку осіб, які брали участь у проведенні даних слідчих дій. Також уповноваженими органами проводилась відповідна перевірка доводів обвинуваченого про застосування до нього недозволених методів слідства, та кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України закрито у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.
Також під час судового розгляду було встановлено, що обставини, які розповідав ОСОБА_1 під час слідчого експерименту підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2 щодо подій ІНФОРМАЦІЯ_2, а також інформацією, отриманою в ході тимчасового доступу від мобільного оператора ПрАТ "ВФ Україна". Слідчі експерименти, які були проведені за участю обвинуваченого, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, слідчим експериментом за участю ОСОБА_10 та повністю спростовують версію сторони захисту про перебування ОСОБА_1 того вечора в іншому місці.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку дані слідчих експериментів за участю ОСОБА_1, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 99, п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України, протоколи слідчих експериментів є самостійними процесуальними джерелами доказів. А викладені в них фактичні відомості є доказами, які відповідають визначеним у ст. ст. 85, 86 КПК України критеріям належності та допустимості. Така позиція суду повністю узгоджується із висновком, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070 кмо 19).
Окрім того, під час судового розгляду свідок ОСОБА_14 підтвердив дані протоколу пред`явлення речей для впізнання від 08.08.2018 року, проведеного за його участю, про наявність у ОСОБА_1 золотих виробів - а саме золотої сережки, яка належала загиблій ОСОБА_3 . Також, стороною обвинувачення під час судового розгляду доведено, а стороною захисту не спростовано, що обвинувачений крім вкрадених сережок, здав до ломбарду і вкрадену у ОСОБА_3 каблучку. Вищезазначені докази суд визнав допустимими та такими, що підтверджують наявність у обвинуваченого золотих виробів з місця скоєння злочину, які належали саме загиблій.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги та визнав неналежними доказами по справі знайдені під час огляду 02.05.2018 року відбитки пальців рук та ноги, оскільки, як було встановлено судом першої інстанції, вказане було вилучено в іншому - другому будинку, який будь-яких пошкоджень та слідів зламу та горіння не мав, речі в якому були всі на місці та сліди пошуку в ньому були відсутні, та ці речі до вказаного злочину відношення не мають.
Місцевим судом ретельно перевірялись доводи сторони захисту щодо наявності алібі у обвинуваченого ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. При цьому, суд обґрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідків захисту ( ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 ), так як вони містили протиріччя та не узгоджувались з рештою безпосередньо дослідженими судом доказами, серед іншого, показаннями, наданими свідком ОСОБА_32, та інформацією щодо телефонних з`єднань у зазначений період.
За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. ОСОБА_1 відразу після затримання був наділений необхідними процесуальними правами, йому було забезпечено правову допомогу захисника під час досудового розслідування та судового розгляду.
Апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника та їх відхилив з тих підстав, що судом першої інстанції були повно та всебічно досліджені всі обставини справи. При цьому суд зробив обґрунтовані висновки чому взяв до уваги одні докази і не погодився з іншими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, а також підстав для закриття кримінального провадження не встановлено.
За таких обставин, касаційні скарги засудженого та його захисника задоволенню не підлягають, а постановлені судові рішення слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд