Постанова
Іменем України
9 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 520/6226/17
Провадження № 51-4391 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Круценко Т.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201716040001523 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с.Квасово Берегівського району Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 4 червня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він у невстановлений слідством час, знаходячись в нічному клубі за адресою АДРЕСА_3, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, з метою збуту, незаконно придбав психотропні речовини різних видів, які зберігав за місцем мешкання в квартирі АДРЕСА_4, з метою збуту.
В ході санкціонованого обшуку 29 грудня 2016 року в квартирі АДРЕСА_4 у ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено:
- згідно висновку експертизи психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, кількісним вмістом в речовинах та в нашаруваннях речовини 1,34 г, 4,92 г, 0,13 г, 0,56 г, що є великим розміром, яку ОСОБА_1 зберігав при собі з метою подальшого збуту.
- особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), кількісним вмістом 2,544 г, що є великим розміром, яку ОСОБА_1 зберігав при собі з метою подальшого збуту.
- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою у висушеному стані 0,62 г, яку ОСОБА_1 зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Таким чином, працівники поліції вилучили у ОСОБА_1 6,95 г психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, що являється великими розмірами; 2,544 г особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), що являється великими розмірами; 0,62 г особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу.
Відповідно до обвинувального акта дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, у великих розмірах.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 4 червня 2021 року вищевказаний вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дотримався засад безпосередності дослідження доказів, відмовивши в задоволенні клопотання про повторний допит свідків та дослідження письмових доказів, які суд першої інстанції дослідив неповно та з порушеннями. Зазначає, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги прокурора, не надав обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, ухвалу апеляційного суду просила скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції провиправдання ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, подав апеляційну скаргу, в якій вказував про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зроблені внаслідок неповного дослідження доказів, з порушеннями та невірно викладені в оскаржуваному вироку.
Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор не погоджувався з наданою місцевим судом оцінкою протоколу обшуку від 29 грудня 2016 року, який проведений на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року; вказував на те, що суд невірно трактував показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, внаслідок чого дійшов помилкових висновків щодо відсутності понятих на час початку обшуку в квартирі. Також зазначав про те, що в даті протоколу огляду від 30 грудня 2017 року є технічна помилка, а тому суд дійшов неправильного висновку про проведення слідчим огляду вилучених предметів через рік після проведення обшуку; не погоджувався з твердженням суду щодо виявлених розбіжностей в кількості та якості речей, які виявлені під час обшуку та направлені для проведення експертного дослідження.
Тому, посилаючись на такі доводи, прокурор просив на підставі п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК України дослідити письмові докази та допитати свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, виправдовуючи ОСОБА_1, місцевий суд, із висновками якого погодився апеляційний суд, вказав про те, що огляд вилучених предметів слідчим проведено без понятих. Між тим, наведені висновки судів є сумнівними, адже їх було зроблено без аналізу точного змісту положень ст. ст. 223, 237 КПК України.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що за обставин того, що прокурор в апеляційній скарзі оскаржив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України, вказував на однобічність і неповноту розгляду справи судом першої інстанції і помилкову оцінку ним доказів, та просив ухвалити новий обвинувальний вирок, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України апеляційний суд мав створити необхідні для цього умови, в тому числі і шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються особою, та про необхідність іншої оцінки яких вона просить (заявляє клопотання).
Забезпечення таких умов передбачено безпосередньо частиною 3 статті 404 КПК України, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Проте, суд апеляційної інстанції не виконав таких вимог процесуального закону, не вирішив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, які, на його думку, підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, їх безпосередньо не дослідив і власної оцінки усім обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 з огляду на ст. ст. 22, 23, 94, 95 КПК України не дав, хоча на думку колегії суддів касаційного суду, доводи прокурора про неповне дослідження судом першої інстанції доказів є обґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду не надала відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора, не навела в ухвалі достатньо обґрунтованих мотивів для залишення її без задоволення, а виклала по суті зміст оскарженого вироку місцевого суду.
Наведене є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду суд має належним чином перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, за наявності законних підстав повторно дослідити докази, надати їм оцінку відповідно до ст. 94 КПКУкраїни, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд