ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 712/15957/19
провадження № 51-333 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Зленка О.В.,
захисника Нікітюка А.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисників Нікітюка А.М., Погасій С.М. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Мала Бурімка Чорнобаївського
району Черкаської області, який проживає за
адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України:
- ОСОБА_1 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
- ОСОБА_2 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні ними злочину за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 приблизно о 14 год 22 жовтня 2019 року, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння неподалік будинку № 56 на просп. Хіміків у м. Черкаси, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2, направлену на повторне відкрите викрадення чужого майна.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння за вищевказаною адресою, помітили раніше незнайомого їм неповнолітнього ОСОБА_3 .
Надалі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приблизно о 14:30, знаходячись у під`їзді № 3 будинку АДРЕСА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, застосували до ОСОБА_3 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, та відкрито заволоділи його майном на загальну суму 4 348 грн 75 коп.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисники Нікітюк А.М. та Погасій С.М. у касаційних скаргах з доповненнями до них, доводи яких за своїм змістом є аналогічними, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, неправильну оцінку доказів, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисники мотивують тим, що суд першої інстанції:
- надав неправильну правову оцінку доказам, обмежившись їх поверхневим викладом без змістовного з`ясування доведення кожним із них винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у інкримінованому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України;
- безпідставно врахував показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та необґрунтовано послався на протокол пред`явлення особи для впізнання за фотозніками, висновок експерта товарознавця, видаткову накладу та фіскальний чек, які є недопустимими доказами;
- не перевірив та не проаналізував показання засуджених та потерпілого в сукупності з іншими доказами на предмет наявності у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 умислу на грабіж;
- не врахував того, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину їхніх підзахисних у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;
- не встановив виду і розміру заподіяної шкоди потерпілому шляхом залучення експерта, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, а відтак відсутній такий елемент даного складу злочину, як розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Крім того, захисники зазначають про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів їхніх апеляційних скарг та, повторно не дослідивши доказів, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Нікітюк А.М. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_2 заперечив проти задоволення касаційної скарги, поданої в його інтересах, та підтримав касаційну скаргу захисника Нікітюка А.М.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Статтею 438 КПК України передбачено, що неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання сторона захисту, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Викладені в касаційних скаргах доводи щодо неналежної оцінки показань потерпілого та свідків фактично стосуються переоцінки доказів й неповноти судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданих касаційних скаргах сторона захисту ставить питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Проте зазначені доводи захисників Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та правильність кваліфікації їхніх дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Згідно зі ст. 186 КК України грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.
Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 186 КК України, характеризується наявністю у винної особи прямого умислу: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, відкрито вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.
Свої висновки про те, що ОСОБА_1 повторно та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, відкрито викрали майно ОСОБА_3, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, суд першої інстанції зробив, урахувавши:
- показання потерпілого про те, що 22 жовтня 2019 року до нього біля магазину підійшли два незнайомих йому хлопця - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які звинуватили його у збуті наркотичних засобів, відвели до під`їзду № 3 будинку АДРЕСА_3, де нанесли йому удари руками й ногами в голову і тулуб, після чого заволоділи його мобільним телефоном, срібними браслетом і ланцюжком;
- показання свідка ОСОБА_7 про те, що вона 22 жовтня 2019 року приблизно о 13 год знаходилась із ОСОБА_3 біля магазину на перехресті просп. Хіміків та вул. В.Чорновола, де до них підійшло двоє хлопців у стані алкогольного сп`яніння, які почали чіплятись до ОСОБА_3 та, взявши його за шию, повели у двір будинку АДРЕСА_3 . Згодом, ОСОБА_3, у якого на обличчі були тілесні ушкодження, повідомив їй, що його побили і пограбували;
- показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, які не були очевидцями даних подій, повідомили про те, що 22 жовтня 2019 року їм стало відомо від інших осіб про пограбування - ОСОБА_3 двома невідомими особами;
- дані, що містяться у:
- протоколах затримання ОСОБА_1 від 22 жовтня 2019 року та огляду предметів з фототаблицями від 08 та 11 листопада 2019 року, за якими при особистому обшуку затриманого було виявлено, вилучено та в подальшому оглянуто мобільні телефони "SAMSUNG", "Xiaomi", перепустку до гуртожитку, видану на ім`я ОСОБА_3, ліхтарик чорного кольору, ланцюжки білого кольору довжиною приблизно 23 см та 60 см;
- протоколах пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_3 від 23 жовтня 2019 року та свідку ОСОБА_7 від 19 листопада 2019 року, за якими в ході слідчих дій вони впізнали осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які 22 жовтня 2019 року побили потерпілого та забрали його особисті речі;
- висновку експерта № 8/784 від 27 листопада 2019 року, відповідно до якого ринкова вартість одного грама срібла 925 проби станом на 22 жовтня 2019 року становила 12,18 грн;
- висновку експерта № 02-01/1190 від 18 липня 2019 року, згідно з яким у ОСОБА_3 мали місце ушкодження: садна обличчя та лівої вушної раковини, які виникли від дії тупих предметів у час та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд першої інстанції не встановив того, що потерпілий та свідок ОСОБА_7 обмовили засуджених у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки їхні показання узгоджуються між собою та з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Водночас, під час судового розгляду суд першої інстанції спростував доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказів - даних протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого і свідка ОСОБА_7 та у своєму рішенні слушно зазначив про те, що вказані протоколи оформлені відповідно до вимог ст. 104 КПК України, слідчі (розшукові) дії проведено у присутності понятих із дотриманням ст. 228 КПК України, в ході яких ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_7 впізнали на фотознімках осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які побили ОСОБА_3 та заволоділи його майном.
Також, на думку Суду, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи захисників та обвинувачених щодо недопустимості доказів - висновку експерта товарознавця, видаткової накладної, фіскального чеку, а саме невстановлення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки в матеріалах кримінального провадження містяться докази щодо вартості мобільного телефону - видаткова накладна № ФЕЧКШ-0127-29771599, згідно з якою його вартість становить 3 720 грн 75 коп., та срібних виробів - висновок судово-товарознавчої експертизи, за яким встановлено ринкову вартість одного грама срібла 925 проби станом на 22 жовтня 2019 року.
Не залишились без належної оцінки суду першої інстанції й твердження сторони захисту щодо різниці вартості мобільного телефону, який, спростовуючи вказані доводи, правильно вказав, що вартість телефону за чеком від 17 квітня 2019 року - 4 464 грн 90 коп. зазначена з ПДВ 20%, у відповідності до Закону України № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили саме інкриміноване їм суспільно небезпечне діяння та не знайшов підстав для перекваліфікації їхніх дій на ч. 2 ст. 125 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованому злочині доведена поза розумним сумнівом.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК України.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості та обставини вчиненого ними злочину, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючих - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочину (у ОСОБА_1 ), дані про їхні особи, зокрема те, що: ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, в тому числі за корисливі насильницькі злочини; ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, тобто суд дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України.
Наведені в касаційних скаргах доводи сторони захисту, аналогічні доводам їхніх апеляційних скарг, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги захисників на вирок суду першої інстанції, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК України проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України розглянув клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та відмовив у їхньому задоволенні, навівши відповідні мотиви.
За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки.
При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що стороною обвинувачення надано вичерпні докази, які доводять вину обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
З такими висновками суду апеляційної інстанцій погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд