ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 425/1282/20
провадження № 51-2419 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Жердєва С.М. на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2020 року, залишеним без зміни ухвалою Луганського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 493 грн 39 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн - моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 лютого 2020 року приблизно о 22:40, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_2, що виник на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс останньому не менше тридцяти ударів кулаками у голову та не більше шести ударів ногами в голову та ключичну ділянку, заподіявши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Жердєв С.М., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх змінити в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та відмовити потерпілому в задоволенні його позовних вимог у цій частині. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції:
- не звернув уваги на відсутність у матеріалах кримінального провадження належних доказів щодо отримання потерпілим моральної шкоди внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1,
- не врахував поведінку ОСОБА_2, який був ініціатором конфлікту та першим ударив його підзахисного;
- безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, не врахувавши матеріального становища ОСОБА_1, який не працює, є студентом на контрактній основі, тобто не має постійного джерела доходу.
Крім того, захисник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України та вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в касаційному порядку не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право, зокрема, на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Виходячи зі змісту ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, котрий вчинив суспільно небезпечне діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, зокрема, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Усталеною судовою практикою визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану тощо. При цьому слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 у частині відшкодування моральної шкоди, дотримався вказаних вимог закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_2 заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1, зокрема, моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1, врахував його фізичний біль та душевні страждання, тривалість та істотність вимушених змін у житті останнього, який внаслідок неправомірних дій обвинуваченого деякий час знаходився на лікуванні, переніс первинну хірургічну обробку носу, що супроводжувалось фізичним болем, душевними стражданнями, емоційною напругою, через які він був обмежений у фізичних навантаженнях, активному способі життя.
Виходячи з вимог розумності, справедливості та виваженості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Суд уважає, що при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог статей 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129 КПК України, а рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим.
Крім того, доводи захисника, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи його апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, дотримуючись положень статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини ухвали, відхилив доводи захисника щодо відсутності належних доказів отриманої потерпілим моральної шкоди внаслідок протиправних дій з боку обвинуваченого, оскільки наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_2, їх характер та численність підтверджуються висновком експерта № 25 від 07 квітня 2020 року.
Так, згідно з вказаним висновком у ОСОБА_2 виявлено ушкодження у вигляді: синців в області верхнього та нижнього вік обох очей, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани носа, перелому кісток носа з боковим зміщенням, у зв`язку з чим останній з 07 по 17 лютого 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Рубіжанська ЦМЛ" та переніс первинну хірургічну обробку носу.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження супроводжувались фізичним болем, душевними стражданнями, емоційною напругою потерпілого, у зв`язку з чим останній був обмежений у фізичних навантаженнях та активному способі життя, тобто мають об`єктивне обґрунтування та належні докази.
Також суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою перевірив доводи апеляційної скарги захисника про те, що ініціатором конфлікту був саме потерпілий, який першим ударив ОСОБА_1, а також вчинення обвинуваченим неправомірних дій у зв`язку із самозахистом, та правильно визнав їх неспроможними, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим судом першої інстанції.
Разом із тим, не залишились без належної уваги під час апеляційного перегляду й доводи апеляційної скарги захисника щодо визначення розміру моральної шкоди без врахування матеріального становища ОСОБА_1, який зазначив, що відсутність постійного джерела доходу у обвинуваченого не є підставою у даному конкретному випадку для відмови ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог в цій частині, оскільки визначений судом першої інстанції розмір такого відшкодування - 20 000 грн не є непомірним для його майнового становища та є достатньою грошовою компенсацією понесених потерпілим фізичних та моральних страждань, з тим погоджується й колегія суддів.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд