Постанова
Іменем України
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 369/420/17
провадження № 51- 4424 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Щепоткіної В. В., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Перетятька О. В.,
потерпілого ОСОБА_2,
представника
потерпілих - адвоката Цвєтінського С. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Перетятька О. В. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140080000997, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Галкіно Хабаровського району Хабаровського краю Російської Федерації, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого: 1) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; 2) вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2018 року за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за:
- п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;
- ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;
- ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;
- ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
- ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
На підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
З урахуванням покарань, призначених вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року та вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2018 року, визначити ОСОБА_1 за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі, остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Вирішено цивільні позови, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 01 квітня 2016 року з метою незаконного протиправного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вчинення розбійного нападу, попередньо вступивши у злочинну змову з особою, кримінальне провадження щодо якого виділено в окреме провадження, і під вигаданим іменем надіслав текстове повідомлення через мережу Інтернет потерпілому ОСОБА_3, який на сайті "ВІаВІаСаr" 30 березня 2016 року з метою пошуку попутників опублікував маршрут свого руху на автомобілі марки "Audi-А6" д.р.з. НОМЕР_1 із м. Львова до м. Києва, та повідомив останнього про те, що бажає разом з ще одним пасажиром здійснити з ним поїздку до м. Києва за грошові кошти. 03 квітня 2016 року близько 14:51 год ОСОБА_1 зателефонував потерпілому ОСОБА_3 та домовився про дату і час виїзду до м. Києва.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 та особа, кримінальне провадження щодо якоївиділено в окреме провадження, заздалегідь розподіливши між собою ролі та обговоривши спосіб вчинення злочину, який полягав у нападі з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, незаконно придбали у невстановленої особи (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) два пістолети системи "ТТ" калібру 7,62 мм.
04 квітня 2016 року, близько 06 год, потерпілий ОСОБА_3 відповідно до попередньої домовленості на автомобілі марки "Audi-А6", д.р.з. НОМЕР_1, виїхав із м. Львова до м. Києва з пасажирами ОСОБА_1 та особою, кримінальне провадження щодо якоївиділено в окреме провадження. При цьому, останній розташувався на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_1 - на задньому сидінні. Рухаючись автомобільною дорогою "Київ-Чоп", за невстановлених причин, близько 11 год. 45 хв. вказаний автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_3 звернув у напрямку с. Шевченкове Києво-Святошинського району Київської області, і у період часу з 11:48год до 12:05 год між населеними пунктами с. Шевченкове та с. Бобриця Києво-Святошинського району Київської області особа, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне протиправне збагачення за рахунок чужого майна, а саме грошових коштів та особистого майна ОСОБА_3, дістали кожен заздалегідь підготовлений пістолет системи "ТТ" калібру 7,62 мм, та спрямували в бік потерпілого, наказавши останньому зупинитись і залишити свій транспортний засіб, віддавши їм особисті речі та грошові кошти, на що потерпілий ОСОБА_3, обурившись, став чинити опір та особа, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні автомобіля, здійснив два постріли у напрямку грудної клітини ОСОБА_3, а ОСОБА_1, згідно розподілених ролей, здійснив один постріл у напрямку черевної порожнини потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 загинув на місці події.
Після цього, особа, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_1, пересвідчившись, що потерпілий ОСОБА_3 не подає ознак життя, діючи узгоджено, викрали з кишень одягу останнього та з автомобіля "Audi-А6", д.р.з. НОМЕР_1, який належав потерпілому, майно на загальну суму 57 717 грн., з місця вчинення злочину зникли на автомобілі потерпілого, розпорядившись ним та іншим викраденим майном на власний розсуд.
Після того, як особа, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_1 вчинили умисне вбивство, з метою приховати сліди злочину, вони перемістили труп ОСОБА_3 на підлогу салону автомобіля перед заднім пасажирським сидіннямта перевезли труп ОСОБА_3 у невстановлене місце на території Києво-Святошинського району Київської області та закопали.
05 квітня 2016 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, особа, кримінальне провадження щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_1 замінили д.р.з. автомобіля "Audi-А6" з НОМЕР_1 на НОМЕР_2 з відображенням сьомого регіону, після чого перемістили його до гаражу № НОМЕР_3 гаражного кооперативу "Темп-2" по вул.Озерній, 20, в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, яким користується ОСОБА_4, де і залишили.
Крім того, ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням часта місці, придбав бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_4, виданий 08 серпня 2009 року Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області на ім`я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, куди переклеїв свою фотокартку, та використовуючи завідомо підроблений офіційний документ - паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_5, отримав посвідчення водія серії НОМЕР_5, видане 17 липня 2007 року на ім`я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та картку фізичної особи - платника податків № НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_5, які став використовувати у власних потребах.
Крім того, ОСОБА_1 у невстановленийдосудовим розслідуванням час та місці, маючи на меті незаконне поводження з вогнепальною зброєю та бойовими припасами, діючи умисно, незаконно, всупереч вимогам постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 р.№2471-ХХ11 "Про право власності на окремі види майна", Положенню про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1991 р., Інструкції "Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями, метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 292 від 12.04.1999 р., без передбаченого законом дозволу, придбав пістолет системи "Токарева" (ТТ) № НОМЕР_7, 1945 року вироблення, калібром 7,62 мм та дев`ять патронів калібру 7,62 мм, які незаконно носив та зберігав при собі до 04 серпня 2016 року до часу їх вилучення під час проведення невідкладного обшуку квартири АДРЕСА_2, де і був затриманий ОСОБА_1 .
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Перетятько О. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що судом першої інстанції не в повному обсязі було роз`яснено засудженому право на суд присяжних. Зазначає про порушення права на захист засудженого ОСОБА_1, оскільки останній не брав участі у судовому розгляді кримінального провадження через видалення з зали судових засідань. Обґрунтовуючи свої доводи зазначає про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою доказів. Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження містить технічний носій інформації перебігу судового розгляду, який не можливо відтворити. Зазначає, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про це, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх та обґрунтованих відповідей на них не дав.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що судовий розгляд в місцевому суді здійснювався незаконним складом суду. Стверджує, що йому не було в повному обсязі роз`яснено право на суд присяжних. Наполягає на тому, що судовий розгляд кримінального провадження щодо нього здійснювався за його відсутності. Крім того, стверджує про неналежний технічний носій інформації перебігу судового засіданні від 01 березня 2017 року. Зазначає про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою доказів та вважає їх недопустимим. Крім того, посилається на порушення таємниці наради суддів. Апеляційний суд, перевіряючи доводи його апеляційної скарги, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив її доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 та його захисник Перетятько О. В. підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Перетятька О. В., представник потерпілих - адвокат Цвєтінський С. А., наводить доводи на спростування тверджень касаційних скарг та вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 слід залишити без зміни, а подані касаційні скарги - без задоволення.
Під час касаційного розгляду, потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Цвєтінський С. А. просили подані касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника Перетятька О. В. доводів, вважає, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -?414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційних скарг захисника Перетятька О. В. та засудженого ОСОБА_1 убачається, що вони, обґрунтовуючи свою позицію, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 411 КПК України, просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України.
Крім того, за своїм змістом, касаційні скарги не містять обґрунтованих доводів щодо неправильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за вказаними статтями.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд за апеляційними скаргами засудженого і захисника, доводи яких за своїм змістом аналогічні тим, що наведені у їх касаційних скаргах, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Твердження касаційних скарг щодо недопустимості окремих доказів, а саме показів с чужих слів, були предметом перевірки апеляційного суду та обґрунтовано визнані безпідставними.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Що стосується доводів касаційних скарг про порушення права засудженого на захист внаслідок неповного роз`яснення засудженому ОСОБА_1 права на розгляд кримінального провадження судом присяжних, а також нероз`яснення цього права під час зміни складу суду, то на думку колегії суддів, вони є надуманими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, кримінальне провадження в суді присяжних за своєю правовою природою є особливим порядком кримінального провадження, покликаним забезпечити додаткові гарантії особам, обвинуваченим у вчиненні найбільш тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Залежно від волевиявлення обвинуваченого у справах цієї категорії може застосовуватись одна з двох альтернативних судових процедур: загальний порядок судового розгляду колегією у складі трьох професійних суддів; провадження судом присяжних (ч. 3 ст. 31 КПК України).
Така альтернативність покликана сприяти дотриманню балансу між економією процесуальних засобів і гарантіями дотримання прав особи у кримінальному судочинстві. Відповідні гарантії полягають у праві обвинуваченого заявити клопотання про розгляд його справи або колегією професійних суддів, або судом присяжних. Можливість вибору між різними процесуальними формами відправлення правосуддя передбачає обов`язок держави в особі її уповноважених органів та службових осіб забезпечити свободу цього вибору та його практичну реалізацію.
Це право вибору суду законодавець поклав тільки на обвинуваченого, який після роз`яснення йому права на суд присяжних, обирає одну чи іншу форму розгляду кримінального провадження стосовно нього.
Так, у відповідності до ст. 384 КПК України, прокурор та суд зобов`язані роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз`яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Суд також зобов`язаний роз`яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.
Інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки в такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.
Тобто, роз`яснення особі відповідного права прокурором при направленні обвинувального акта до суду та судом під час підготовчого судового засідання спрямовані на забезпечення ефективної реалізації обвинуваченим зазначеного права завдяки своєчасній поінформованості і наданні йому реальної можливості ініціювати питання про особливий порядок судового розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором 12 січня 2017 року письмово роз`яснено ОСОБА_1 можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних. Це письмове роз`яснення, підписане обвинуваченим, додано до матеріалів кримінального провадження (а.п. 80-83 т. 7).
Суд першої інстанції дотримався законодавчих вимог, передбачених ч. 1 ст. 384 КПК України, який під час підготовчого судового засідання 03 лютого 2017 року, роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_1 його право на розгляд провадження щодо нього судом присяжних.
Після роз`яснення, обвинувачений ОСОБА_1, скориставшись своїм процесуальним правом, заявив клопотання про розгляд провадження щодо нього судом присяжних, у зв`язку з чим, головуючим, відповідно до вимог статей 384-385 КПК України, було призначено судовий розгляд судом присяжних та секретарем судового засідання було викликано присяжних з числа осіб, які внесені до списку присяжних, та які були визначені автоматизованою системою документообігу суду в цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому цим Кодексом. Після заміни судді розгляд кримінального провадження розпочинається спочатку судового, а не підготовчого засідання, а томуправо повторного роз`яснення на суд присяжних законодавством не передбачено, оскільки кримінальне провадження розглядається судом присяжних, який, за клопотанням ОСОБА_1, вже був визначений.
З огляду на вищезазначене, Суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_1 був в повній мірі обізнаний із цим правом, перешкоди у реалізації його права на особливий порядок судового розгляду не існували, а тому в цій ситуації для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду, як про це просить сторона захисту та засуджений через незгоду з рішенням суду, підстав немає.
Тому, доводи касаційних скарг про неповне роз`яснення ОСОБА_1 права на суд присяжних, є безпідставними.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 КПКУкраїни.
За змістом статей 75, 80, 81 КПКУкраїни особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, можуть заявити відвід за наявності у них сумнів щодо неупередженості судді або присяжного. Відвід повинен бути вмотивованим.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисниками та засудженим заявлялись відводи як головуючому судді, так і одному з присяжних, у зв`язку, на думку сторони захисту, з їх упередженістю. Ці клопотання, в яких висловлювалось лише суб`єктивне ставлення до складу суду, були вирішені, відповідно до вимог статей 75, 76, 81 КПК України, розглянуті та у їх задоволенні відмовлено, оскільки вони не містили обґрунтування їх доводів щодо упередженості.
Не наведено цих доводів щодо упередженості складу суду у касаційних скаргах захисника Перетятька О. В. та засудженого ОСОБА_1, тому вони є безпідставними.
Стосовно доводів наведених у поданих касаційних скаргах щодо порушення права засудженого на захист та позбавлення його права бути присутнім під час розгляду кримінального провадження, задавати питання в ході допитів, приймати участь у судових дебатах та на останнє слово у зв`язку з видаленням засудженого із зали судового засідання, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Дійсно, участь обвинуваченого в судовому засіданні є обов`язковою, а його відсутність допускається тільки у виняткових випадках, серед яких зокрема є грубе, систематичне порушення обвинуваченим порядку в залі судового засідання або не підкорення розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
Так, відповідно до вимог ч. 1ст. 330 КПК України якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов`язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.
У разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду, судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому після його ухвалення.
Оскільки, ОСОБА_1 порушував порядок в залі судового засідання під час судових засідань, він спочатку був видалений тимчасово з зали судового засідання. В подальшому, під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 продовжив систематично порушувати порядок в залі судового засідання, його було неодноразово попереджено головуючим про неповагу до суду, у зв`язку з не реагуванням останнім на розпорядження головуючого та зухвалої поведінки, суд був вимушений видалити його на весь час судового розгляду до проголошення вироку із зали судового засідання. Така протиправна поведінка ОСОБА_1 у судових засіданнях, яка полягала у систематичному порушенні порядку у залі судового засідання, неповазі до суду та не підкоренні розпорядженням головуючого була тривалою, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
При цьому захист прав та законних інтересів засудженого у судовому засіданні здійснювали професійні захисники.
На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційних скарги в цій частині, які аналогічні за своїм змістом з доводами касаційних скарг, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що невиконання ОСОБА_1 розпоряджень головуючого в суді першої інстанції давали підстави для прийняття відповідного рішення про видалення обвинуваченого з зали судового засідання спочатку на певний час, а після повторення порушень - на весь час судового розгляду. Крім того, апеляційним судом, задля уникнення порушення права засудженого на захист, було допитано останнього, тобто реалізовано право ОСОБА_1 на безпосередню участь у судовому засіданні.
З урахуванням зазначеного та положень, передбачених ч. 1 ст. 330 КПК України, доводи касаційних скарг саме щодо позбавлення права ОСОБА_1 довести свою невинуватість, давати показання, виступати в судових дебатах, мати останнє слово, не свідчать про порушення його процесуальних прав в цій частині. Крім цього, зазначені обставини не стали для нього перешкодою щодо реалізації права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, включаючи прослуховування технічних носіїв інформації перебігу судових засідань, бути присутнім під час проголошення вироку та його оскарження до суду апеляційної інстанції.