Постанова
іменем України
9 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 129/325/17
провадження № 51-3221км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Бредюка О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників Бредюка О. М. і Фесюка М. І. на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270220000492, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), згідно ст. 89 КК такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Згідно з вироком суду 2 листопада 2019 року ОСОБА_1, з невстановленого досудовим розслідуванням часу до 16:49, перебуваючи між 8 південною та 8 північною картами старої бази урочища "Замглай" в межах Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконного, без спеціального дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, за допомогою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, котрі не були обізнані про незаконність дій ОСОБА_1, використовуючи бензопили, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, з метою подальшого заволодіння деревиною, здійснив незаконну порубку в захисних лісових насадженнях сиро-ростучих дерев породи "Береза" в кількості 69 штук, чим спричинив навколишньому природному середовищу шкоду на загальну суму 508 470, 66 грн, що є тяжкими наслідками. У подальшому вказану деревину за допомогою тракторів навантажили на причіпи з метою перевезення, однак незаконні дії були припиненні працівниками поліції.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 з доповненнями захисника Фесюка М. І., а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. На думку засудженого, судові рішення є незаконними і необґрунтованими, а в їх основу покладено неналежні докази, якими не доводиться його винуватість у вчиненні злочину. Вказує на те, що визначення розміру завданої шкоди у кримінально провадженні має бути встановлено висновком експертизи, чого зроблено не було. Також при призначенні покарання не було враховано ряд обставин, які його пом`якшують.
У касаційній скарзі захисник Фесюк М. І., посилаючись неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати. На думку захисника, у кримінальному провадженні не було проведено експертизи з метою визначення розміру шкоди, що відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК є обов`язковим. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винуватості засудженого у вчиненні злочину, а призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК. Таким чином судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК та підлягають скасуванню.
У касаційній скарзі захисник Бредюк О. М., посилаючись неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях засудженого складу кримінального правопорушення. На думку захисника, обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є некоректним, оскільки відсутні фактичні данні щодо місця вчинення злочину, в ньому не зазначено об`єкт злочину. В основу вироку покладено неналежні та недопустимі докази, зокрема розрахунки державної екологічної інспекції. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, відтак обидва рішення підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення скарг засудженого та захисників.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на обʼєктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, здійснив порубку в захисних лісових насадженнях сиро-ростучих дерев, чим спричинив навколишньому природному середовищу шкоду на загальну суму 508 470, 66 грн, що є тяжкими наслідками.
Зокрема, як убачається із вироку, ОСОБА_1 не заперечував факт перебування на місці вчинення злочину, проте зазначив, що до нього напередодні прийшли двоє чоловіків та запропонували придбати дрова, які вони заготовляють на болоті, на що він погодився. Тоді 2 листопада 2019 року він разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали на обумовлене місце перевезти спиляну деревину. На місце події вони приїхали на двох тракторах з причепами, в яких знаходились дві бензопили, бензин та масло до них. На місці були чоловіки з якими він домовився та вони запропонували допиляти дров, на що він погодився. Коли на місце події прибув ОСОБА_6 та почав обурюватися діями присутніх і з`ясовувати законність порубки, незнайомі чоловіки уїхали на мотоциклі, більше він їх не бачив. Коли приїхали працівники поліції тракторні причепи вже були завантажені.
Разом із цим винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доводиться показаннями свідка ОСОБА_6, котрий у суді підтвердив, що в день події побачив, як зі сторони смт Замглай вздовж болота їхали два трактори з причепами, через деякий час вони зупинились і стало чути звук працюючих бензопил. Свідок бачив, як хитаються вершини дерев і падають стовбури. Він пішов у напрямку валки дерев, де побачив ті ж самі трактори та групу людей з 5-6 чоловік, котрі здійснювали навантаження дерев. Коли його побачили, чоловіки надягли капюшони і відвернулись, він спілкувався з одним, котрий назвався ОСОБА_1 та пояснив, що вони здійснюють порубку на законних підставах, отримавши дозвіл у сільській раді. Потім в сільській раді він дізнався, що дозвіл на порубку нікому не надавався і тоді свідок викликав поліцію. Крім чоловіків, які здійснювали порубку дерев, на місці події він нікого більше не бачив.
Показання свідка ОСОБА_6 частково узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_1 в частині перебування останнього на місці події, кількості тракторів і наявності людей, котрі здійснювали погрузку деревини, а також щодо кількості бензопил. Крім того вони узгоджуються з показанням свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, котрі були присутні на місці події та у суді підтвердили, що на прохання ОСОБА_1 допомагали йому перевезти деревину, яку грузили на причепи двох тракторів, а при собі у них були бензопіли.
Крім того наданими слідчому свідком ОСОБА_6 фотознімками зафіксовано на місці події наявність двох тракторів, причепів, один з яких завантажено стовбурами дерев породи береза. А аудіозаписом розмови між свідком і засудженим 2 листопада 2019 року зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомляв, що вони займаються заготовлею самовисіяних дерев, очищуючи земельну ділянку від зелених насаджень, отримавши не це дозвіл у сільській раді.
Згідно з протоколом огляду місця події з фототаблицею встановлено, що в урочищі "Замглай" між північною та південною картами старої бази виявлено ознаки порубки та завантаження на тракторні причепи сироростучих дерев породи береза, пнів дерев з ознаками свіжого спилу, розпилені, але не завантажені стовбури дерев. На місце події було виявлено жителів смт Замглай - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дві бензопили, трактори з причепами. З протоколу додаткового огляду місця події убачається, що слідчим було виявлено 69 пнів зі слідами спилу сироростучих дерев породи береза.
Розмір шкоди, завданої діями ОСОБА_1 внаслідок незаконної порубки дерев встановлено розрахунками Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, яка становить 508 470, 66 грн, що відповідно до примітки ст. 246 КК є тяжкими наслідками.
Суд оцінивши показання свідків та засудженого у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК. Кваліфікація дій засудженого є правильною.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а оцінка доказів, всупереч твердженням сторони захисту, проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення обвинувального вироку. Відтак, твердження сторони захисту про те, що в основу вироку покладено неналежні та недопустимі докази, є безпідставними.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, в тому числі і тим, на які він і захисники посилаються при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Зокрема, предметом апеляційного розгляду були твердження засудженого щодо його непричетності до порубки дерев та недопустимості доказів.
Так, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні зазначив, що винуватість ОСОБА_1 в незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, за обставин, встановлених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким дана належна оцінка та на підставі, яких прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Твердження ОСОБА_1, що він не пиляв дерева, а це робили якісь чоловіки, судом першої інстанції вірно розцінено, як намагання засудженого уникнути відповідальність за вчинене, а його показання в цій частині суперечать іншим доказам, наявним у кримінальному провадженні. Зокрема, вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, який будучи сторонньою та незацікавленою особою виявив факт незаконної порубки дерев та повідомив про це правоохоронні органи. Проте йомі нічого не заважало повідомити про присутніх інших осіб, про яких зазначав ОСОБА_1, якби такі були.
При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що не має відповідного дозволу на порубку дерев, здійснював такі дії, що свідчить про спрямованість його умислу. Крім того суд зазначив, що відповідно до інформації Державної екологічної інспекції дерева берези між водними об`єктами урочища "Замглай" є захисними насадженнями.
Суд визнав необґрунтованими доводи сторони захисту про неналежність протоколу додаткового огляду місця події, зазначивши, що останній проводився з об`єктивних причин та не суперечить положенням про його проведення. До того ж, як убачається з показань свідка ОСОБА_8, котрий проводив вказану слідчу дію, первинний огляд було проведено в темну пору доби, що позбавляло можливості більш повно зафіксувати обставини незаконної порубки дерев, тому було здійснено додатковий огляд місця події.
Судом апеляційної інстанції було перевірено доводи засудженого про те, що розмір завданої шкоди має бути встановлено лише висновком експерта, та визнано їх безпідставними.
В обґрунтування свого рішення суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25 листопада 2019 року, відповідно до якого імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Таким чином у даному кримінальному провадженні розмір завданої шкоди було визначено компетентним органом - Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області, з посиланням на законодавчо встановлені Такси, затверджені постановою КМ України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевірили доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи сторони захисту про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання через суворість, є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.
З вироку вбачається, що припризначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, котрий позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративної відповідальності не притягувався, вважається не судимим, однак відносно нього раніше ухвалювались та виконувались вироки за зайняття незаконним добувним водним промислом, а також за незаконну порубку лісу, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин.
З урахуванням викладеного, зваживши на досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої визначено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки обвинуваченого для суспільства, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 246 КК у виді позбавлення волі, і навів у вироку переконливі підстави такого рішення.
Таким чином, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК, призначив ОСОБА_1 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість у касаційних скаргах не міститься.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг та скасування судових рішень - відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд