Постанова
іменем України
7 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 623/671/17
провадження № 51- 3756 км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Жерновнікова С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017220000000029, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Куйбишев Куйбишевської області РФ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 204 КК до покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 34000 (тридцять чотири тисячі) грн, та у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 було звільнено від призначеного покарання.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку з кваліфікації дій обвинуваченого посилання на кваліфікуючу ознаку алкогольних напоїв - з недоброякісної сировини та постановлено вважати, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 204 КК в редакції 18 лютого 2016 року, як незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи суб`єктом підприємницької діяльності, не маючи спеціального дозволу на торгівлю алкогольними напоями, всупереч вимогам п. 11 ст. 226 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року, "Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів", затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 833 від 15 червня 2006 року, маючи умисел на незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, з метою отримання неконтрольованого державою доходу, шляхом незаконного здійснення роздрібної торгівлі незаконно виготовлених алкогольних напоїв, 20 вересня 2016 року придбав у невстановлених осіб незаконно виготовлений з недоброякісної сировини алкогольний напій під виглядом коньяку, при цьому вважаючи, що коньяк виготовлений на лікеро-горілчаному заводі. Вказаний алкогольний напій у подальшому переніс до свого магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та передав його продавцю вищевказаного магазина ОСОБА_2, надавши їй вказівку здійснювати збут вказаного алкогольного напою на розлив за ціною 55 грн за літр, котра не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_1, реалізувала вказаний алкогольний напій на розлив під виглядом коньяку громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, а 22 вересня 2016 року - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вживання незаконно виготовленого та реалізованого в магазині ОСОБА_1 алкогольного напою призвело до отруєння та інших тяжких наслідків у вигляді настання смерті вищевказаних громадян.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає висновки судів щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На думку прокурора, дослідженими судом доказами чітко доведено факт неодноразового придбання ОСОБА_1 з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, факт реалізації таких незаконно виготовлених напоїв через свій магазин, факт отруєння та смерті декількох осіб внаслідок вживання таких напоїв, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та вказаними тяжкими наслідками, і таким чином доведено вину останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК. Однак, як звертає увагу прокурор, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробивши висновок про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, та визнавши останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, призначив йому покарання у вигляді штрафу та на підставі ст. 49 КК звільнив від кримінальної відповідальності, чим неправильно застосував закон, який не підлягає застосуванню через безпідставну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204 КК замість ч. 3 ст. 204 КК. При цьому, як зазначає прокурор, призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого у зв`язку з беззаперечним встановленням в ході судового розгляду того, що в магазині, який належить ОСОБА_1 алкогольні напої, що мали незаконне походження, реалізовувались впродовж декількох років, інкримінований епізод реалізації сфальсифікованого алкоголю був не одиничним та не випадковим і саме внаслідок злочинних дій останнього загинуло декілька людей, що вже викликало суспільний резонанс, у тому числі й у ЗМІ.
Засуджений ОСОБА_1 подав заперечення, в якому просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю.М. частково підтримала касаційну скаргу прокурора та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Жерновніков С.О. заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гошовської Ю.М. та захисника Жерновнікова С.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Відповідно дост. ст. 370 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення); доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Разом з тим, вказаних вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції при ухваленні вироку не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, тобто в незаконному збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв з недоброякісної сировини, що призвело до отруєння та інших тяжких наслідків, а саме загибелі людей.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому злочині за ч. 3 ст. 204 КК недоведена, кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204 КК- незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв з недоброякісної речовини.
При цьому суд першої інстанції вказав, що допитані в суді свідки - місцеві жителі підтвердили, що в магазині ОСОБА_1 в селі Іванчуківка Ізюмського району Харківської області протягом 2-5 років продавались спиртні напої, горілка і коньяк на розлив, але ніяких отруєнь не було, та жодних доказів того, що ОСОБА_1 був якимось чином пов`язаний з виготовленням спиртного не надано суду.
Також суд послався на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які в судовому засіданні зазначили, що з ОСОБА_13 не знайомі і ніколи його не бачили, про виготовлення і збут неякісних алкогольних напоїв в м. Ізюм та Ізюмському районі Харківської області їм нічого не відомо, та показання свідка ОСОБА_14, котра під час судового засідання пояснила, що вона працює на лікеро-горілчаному заводі "Хортиця", збирає заявки від замовників, а інші працівники заводу доставляють замовникам продукцію, яку вони замовили. Зазначила, що ОСОБА_1 вона особисто нічого не передавала, про реалізацію ним неякісних алкогольних напоїв їй нічого не відомо.
Крім того, судом було зазначено і те, що під час обшуку у вказаному магазині, який належить ОСОБА_1, не виявлено зразків неякісного спиртного, яким отруїлись потерпілі.
Разом з тим, всупереч вимогам абз. 1 п. 2 ч. 3ст. 374 КПК, місцевий суд не навів у вироку нового (зміненого) формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 204 КК, яке визнав доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.
До того ж, у порушення вимог абз 3 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК суд першої інстанції не навів належних доказів на підтвердження встановлених ним обставин, а також не навів мотивів неврахування ним окремих доказів та тих доказів, на підставі яких він дійшов висновків про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК.
Так, суд першої інстанції залишив поза увагою та не навів мотивів неврахуванняпоказань потерпілих та свідків, котрі вказували на придбання алкогольного напою, а саме коньяку на розлив у магазині ПП "ОСОБА_18" безпосередньо перед отруєнням потерпілих:
потерпілої ОСОБА_15, про те, що 21 вересня 2016 року чоловік купив у магазині ПП "ОСОБА_18" коньяк на розлив 0,5 л та пляшку вина "Мікадо", чоловік з кумом пили коньяк, а жінки - вино, вранці 22 вересня 2016 року чоловіку було погано: нудота, тіло трусилося, паморочилося в очах, ледве міг розмовляти, у зв`язку з чим йому викликали швидку допомогу, і його забрали до Ізюмської ЦМЛ вже непритомного, потім санавіацією терміново направили до Харківської обласної лікарні, де він майже одразу і помер з діагнозом "Отруєння сурогатами алкоголю";
потерпілої ОСОБА_16 про те, що 21 вересня 2016 року її син ОСОБА_8 приїхав з роботи на годину пізніше, пояснивши, що святкували день народження співробітника та випили по 50 г коньяку, а 22 вересня 2016 року син пішов на роботу, але о 10 год його привезли додому у зв`язку з поганим самопочуттям, після 12 год почалась блювота, дала активоване вугілля, але стан тільки погіршувався, викликала швидку допомогу, коли приїхала швидка допомога син вже не міг розмовляти та згодом втратив свідомість. З Ізюмської ЦМЛ на реанімобілі ОСОБА_8 було доставлено до Харківської обласної лікарні у тяжкому стані, а коли вона приїхала до лікарні, їй повідомили лікарі, що син помер з діагнозом "Отруєння сурогатами алкоголю";
свідка ОСОБА_17 про те, що 21 вересня 2016 року вона з чоловіком ОСОБА_4 та донькою були в гостях у кумів ОСОБА_15 та ОСОБА_3, відмічали день народження кума, її чоловік з кумом вживали коньяк на розлив, який зі слів ОСОБА_3 він купив в магазині ПП " ОСОБА_18", через дорогу від їхнього будинку; наступного дня чоловік скаржився на погане самопочуття, печіння всередині, потемніння в очах. Ввечері вони поїхали до лікарні, де він лікувався протягом одного тижня з діагнозом "Отруєння сурогатами алкоголю";
свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що в 20-х числах вересня 2016 року вони з ОСОБА_19 зайшли до магазину ОСОБА_1, замовили по 100 г коньяку на розлив за ціною по 7 грн за 100 г, а також дали продавцю порожню фляжку об`ємом 0,5 літра, замовили в неї коньяк на розлив та порожні склянки, по дорозі додому в електричці випили зазначений коньяк, а наступного дня почували себе погано, звернулися на санпропускник. Від брата ОСОБА_20 дізналися, що ОСОБА_19 вночі помер. В лікарні пролежали 4-5 днів з діагнозом "Отруєння сурогатами алкоголю - метиловим спиртом";
свідка ОСОБА_21 про те, що після роботи він зайшов до магазину в с. Іванчуківка, точної дати не пам`ятає, приблизно півтора роки тому, купив 0,5 літра коньяку на розлив. Вдома з жінкою під час вечері випили коньяк, жінка 1 чарку, а він все інше, а на наступний день йому стало погано, відчував сильну слабкість, проблему з зором, викликали швидку допомогу, після чого він провів 4 дні в лікарні з діагнозом: "отруєння сурогатами алкоголю";
свідка ОСОБА_7 про те, що 21 вересня 2016 року він після роботи заїхав до магазину ОСОБА_1, випив 100 г коньяку на розлив та поїхав додому, в магазині бачив ОСОБА_20, вдома випив ще з братом по чарці, на наступний день йому стало погано, нудило, почав пропадати зір. Директор привіз його до лікарні, де його залишили та поставили діагноз "Отруєння сурогатами алкоголю - метиловим спиртом".
Крім того, судом першої інстанції не було зазначено, чому він не взяв до уваги і висновки експертиз, які вказували на те, що причиною смерті та знаходження на стаціонарному лікуванні потерпілих було отруєння сурогатами алкоголю внаслідок вживання метилового спирту, а саме дані:
висновку судово-медичної експертизи № 53-ОКБт/16 від 11 жовтня 2016 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_8, який помер о 3 год 30 хв 23 вересня 2016 року у приміщенні Харківської обласної клінічної лікарні, було отруєння сурогатами алкоголю, а саме метиловим спиртом;
висновку судово-медичної експертизи № 54-ОКБт/16 від 29 листопада 2016 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_3, який помер о 2 год 00 хв 23 вересня 2016 року у приміщенні Харківської обласної клінічної лікарні, було отруєння сурогатами алкоголю, а саме метиловим спиртом;
висновку судово-медичної експертизи № 429/Изт/16 від 15 листопада 2016 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_9, труп якого виявлено 21 вересня 2016 року за адресою мешкання: АДРЕСА_2, було отруєння сурогатами алкоголю, а саме метиловим спиртом;
висновку судово-медичної експертизи № 6412-ая/16 від 14 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ізюмській ЦРЛ з 22 вересня 2016 року по 26 вересня 2016 року з діагнозом отруєння сурогатами алкоголю, скоріше всього внаслідок вживання метилового спирту, після проходження курсу лікування виписаний зі стаціонару;
висновку судово-медичної експертизи № 6414-ая/16 від 11 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ізюмській ЦРЛ з 25 вересня 2016 року по 27 вересня 2016 року з діагнозом отруєння сурогатами алкоголю, скоріше всього внаслідок вживання метилового спирту, після проходження курсу лікування виписаний зі стаціонару;
висновку судово-медичної експертизи № 6410-ая/16 від 11 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ізюмській ЦРЛ з 22 вересня 2016 року по 26 вересня 2016 року з діагнозом отруєння сурогатами алкоголю, скоріше всього внаслідок вживання метилового спирту, після проходження курсу лікування виписаний зі стаціонару;
висновку судово-медичної експертизи № 6421-ая/16 від 15 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ізюмській ЦРЛ з 23 вересня 2016 року по 26 вересня 2016 року з діагнозом отруєння сурогатами алкоголю, з великою долею вірогідності внаслідок вживання метилового спирту, після проходження курсу лікування виписаний зі стаціонару;
висновків експерта ОСОБА_22 № 54-ОКБт/16 від 23 вересня 2016 року та
№ 53-ОКБт/16 від 23 вересня 2016 року, в яких зазначено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 та трупа ОСОБА_8 виявлені ознаки гострого отруєння сурогатами алкоголю, при судово-медичному дослідженні крові трупа ОСОБА_3 і трупа ОСОБА_8 знайдено метиловий спирт та етиловий в кількості 1,98 % у ОСОБА_3 та 1,2 % у ОСОБА_8 і, таким чином, причиною смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було отруєння сурогатами алкоголю (метиловим спиртом);
висновку судово-медичної експертизи трупа № 429-ИЗт/16 від 21 жовтня 2016 року, в якому зазначено, що виявлення метилового спирту в крові трупа ОСОБА_9 дає можливість дійти висновку, що смерть ОСОБА_9 настала від отруєння сурогатами алкоголю - метиловим спиртом;
висновків експертів Свентицької С.Г. № 6412-ая/16 від 28 жовтня 2016 року та № 6410-ая/16 від 28 жовтня 2016 року, ОСОБА_23 № 6414-ая/16 від 28 жовтня 2016 року, ОСОБА_24 № 6421-ая/16 від 25 жовтня 2016 року, з яких убачається, що перебування ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на лікуванні в Ізюмській ЦМЛ було пов`язане з отруєнням. На підставі даних анамнеза, скарг хворих, перебігу захворювання та даних обстеження можна вказати на отруєння сурогатами алкоголю, скоріше всього метиловим спиртом;
висновків експертів (експертиза за матеріалами справи № 75-КЕ/2017
від 24 лютого 2017 року, № 80-КЕ/2017 від 24 лютого 2017 року, № 74-КЕ/2017 від 24 лютого 2017 року), в яких зазначено, зокрема, те, що причиною смерті ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 стало отруєння метиловим спиртом. Також результати судових експертиз № 10219/10244/10245, № 10564/10816/10817 (висновки яких свідчать про виявлення рідин, що являють собою суміш на основі метилового спирту) відповідають можливості того, що досліджувана рідина (або аналогічна їй) при споживанні в кількості, яка є достатньою для токсичного ефекту, може призвести до смерті людини, в тому числі і до смерті ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ;
висновків експертів (експертизи за матеріалами справи № 76-КЕ/2017
від 24 лютого 2017 року, № 77-КЕ/2017 від 24 лютого 2017 року, № 78-КЕ/2017
від 24 лютого 2017 року, № 79-КЕ/2017 від 24 лютого 2017 року), в яких вказано, що, зважаючи на відсутність результатів судово-токсикологічної експертизи біологічних об`єктів від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та наявність клінічних даних, відображених в медичній документації, результати судово-медичних експертиз ("Висновок експерта" № 6421-ая/16, № 6410-ая/16, № 6414-ая/16, № 6412-ая/16), слід зазначити про те, що причиною отруєння ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 могло стати вживання спиртовміщуючої речовини із наявністю метанолу;
висновків судових експертиз від 1 лютого 2017 року № 10219/10244/10245 і № 10564/10816/10817, які свідчать про виявлення рідин, що являють собою суміш на основі метилового спирту, та відповідають можливості того, що досліджувана рідина (або аналогічна їй) при споживанні в кількості, яка є достатньою для токсичного ефекту, може призвести до отруєння людини, в тому числі і ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 .
Крім того, не було враховано також дані, які містяться у протоколі огляду місця події від 23 вересня 2016 року, зокрема щодо вилучення полімерної пляшки з залишками рідини коричневого кольору, з якої ОСОБА_3 вживав розливний коньяк, у сукупності та взаємозв`язку з показаннями потерпілої ОСОБА_15 про те, її чоловік 21 вересня 2016 року купив цей алкогольний напій в магазині ПП " ОСОБА_18", висновками судово-медичної експертизи від 29 листопада 2016 року № 54-ОКБт/16 та судово-токсикологічної експертизи від 27 лютого 2017 року № 74-КЕ/2017 про те, що причиною смерті ОСОБА_3 стало отруєння метиловим спиртом.
Таким чином, на думку колегії суддів касаційної інстанції, суд першої інстанції всупереч вимогам статей 91, 94 та 370 КПК у їх взаємозв`язку не надав доказам, зазначеним у вироку, належної оцінки і дійшов передчасного висновку про недоведеність вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині за ч. 3 ст. 204 КК та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 204 КК - незаконний збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв з недоброякісної сировини.
Крім того, висновки щодо такої недоведеності усупереч як ст. 374, так і 94 КПК ґрунтуються лише на окремих доказах, а не на їх сукупності, що свідчить про вибірковість урахування та оцінки доказів під час постановлення вироку у справі.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу з наведенням відповідного мотивування про те, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Однак, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, на вказані порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону уваги не звернувта їх не виправив; не перевірив належним чином відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та по суті лише констатував відсутність у ОСОБА_1 складу злочину за ч. 3 ст. 204 КК при тому, що суд першої інстанції перекваліфікував дії останнього на ч. 1 ст. 204 КК у зв`язку з недоведеністю його вини в інкримінованому злочині за ч. 3 ст. 204 КК.
Разом з тим, висновок апеляційного суду про те, що для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 204 КК особа, яка здійснює реалізацію алкогольних напоїв, повинна розуміти, що вона не тільки незаконно здійснює реалізацію незаконно виготовлених алкогольних напоїв без відповідного дозволу, але й усвідомлювати, що ці алкогольні напої виготовлені саме з недоброякісної сировини і тільки в цьому разі можливо інкримінувати особі наслідки злочину у виді отруєння та інших тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, то він взагалі свідчить про неправильне тлумачення судом положень ч. 3 ст. 204 КК.
Аналіз конструкції складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, дозволяє зробити висновок, що з суб`єктивної сторони він характеризується подвійною формою вини - прямим умислом щодо незаконності збуту підакцизних товарів та необережною формою вини щодо наслідків у вигляді отруєння людей чи інших тяжких наслідків.
При цьому збут відповідних підакцизних товарів, за умови усвідомлення того, що вони виготовлені з недоброякісної сировини (матеріалів) та становлять загрозу для життя і здоров`я людей, може вже свідчити про наявність умислу на заподіяння шкоди життю або здоров`ю людей й такі дії слід кваліфікувати за відповідною нормою розділу ІІ Особливої частини КК.
А тому усвідомлення того, що збуваються підакцизні товари, які виготовлені або придбані поза нормативно встановленою процедурою контролю їх якості та безпечності, вказує на необережне (недбале) ставлення до наслідків діяння, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, а не на відсутність вини у вчиненні цього злочину.
Відповідно, висновок суду апеляційної інстанції про те, що особа, яка здійснює реалізацію алкогольних напоїв повинна розуміти, що вона не тільки незаконно здійснює реалізацію незаконно виготовлених алкогольних напоїв без відповідного дозволу, але й усвідомлювати, що ці алкогольні напої виготовлені саме з недоброякісної сировини і тільки в цьому разі можливо інкримінувати особі наслідки злочину у виді отруєння та інших тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, свідчить про неправильне тлумачення положень ч. 3 ст. 204 КК, яке суперечить їх точному змісту та вказує на наявність такої підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції, як неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на зазначене, неправильним є й рішення апеляційного суду щодо виключення кваліфікуючої ознаки, яка стосується самих алкогольних напоїв, - з недоброякісної сировини.
Отже, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. ст. 370, 419 КПК не провів належного аналізу обставин кримінального провадження, не дав оцінки вказаним у апеляційній скарзі прокурора доказам за критеріями ст. 94 КПК, а сукупності доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та належно не перевірив доводи його апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.
Отже, судові рішення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а оскаржувана ухвала апеляційного суду ще й на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
З огляду на встановлені порушення колегія суддів касаційного суду позбавлена можливості перевірити доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд