Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 947/25322/20
провадження № 61-13971св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович,
заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (стягувач), ОСОБА_2 (боржник),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду
м. Одеси від 20 жовтня 2020 року у складі судді Петренка В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С.,Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою
на дії приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М., заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), ОСОБА_2, щодо прийняття постанов про накладення арешту на майно боржника.
Скаргу мотивовано тим, що в провадженні приватного виконавця
Притуляка В. М. знаходиться виконавче провадження № 62875377
з примусового виконання дубліката виконавчого листа від 07 грудня
2018 року № 2-5272/09, виданого Київським районним судом м. Одеси на підставі ухвали цього ж суду від 02 жовтня 2018 року, про стягнення з неї та ОСОБА_2 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" боргу за кредитним договором у розмірі 32 525,87 дол. США, що в еквіваленті становить
248 871,70 грн.
Вказувала, що постановою приватного виконавця Притуляка В. М.
від 21 серпня 2020 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, у межах суми звернення стягнення
з урахуванням основної винагороди приватного виконавця
у розмірі 16 423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.
Також постановою приватного виконавця Притуляка В. М.
від 21 серпня 2020 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, а саме: 1/3 частини квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 64,1 кв. м, житловою площею 32,0 кв. м; квартиру
АДРЕСА_2, загальною площею 30,8 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м; житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею
77,7 кв. м, житловою площею 53,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1214 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:04:012:0122, що знаходиться
на АДРЕСА_3,
у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16 423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.
Зазначала, що постанови приватного виконавця Притуляка В. М. про накладення арешту на її майно порушують її права, оскільки вона не може розпоряджатися своїм майном.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
-визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. від 21 серпня
2020 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить заявнику на праві власності, у межах суми звернення стягнення
з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі
16 423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі
7 000,00 грн;
- визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. від 21 серпня
2020 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, а саме на 1/3 частину квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 64,1 кв. м, житловою площею 32,0 кв. м; квартиру
АДРЕСА_2, загальною площею 30,8 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м; житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею
77,7 кв. м, житловою площею 53,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1214 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:04:012:0122, що знаходиться
на АДРЕСА_3,
у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16 423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження виконання рішення суду, а тому відсутні правові підстави для скасування постанов приватного виконавця Притуляка В. М. про накладення арешту на майно боржника від 21 серпня 2020 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не було виконано ОСОБА_1 добровільно, існували передбачені Законом України "Про виконавче провадження" підстави для здійснення виконавчих дій з метою примусового виконання судового рішення, а тому підстави для визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на майно боржника від 21 серпня 2020 року відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, без належного виклику в судове засідання, а суд апеляційної інстанції на вказане порушення уваги не звернув, у зв`язку з чим порушив частину першу статті 131 ЦПК України.
Вважає, що приватний виконавець порушив вимоги частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки повинен був спочатку звернути стягнення на її грошові кошти та інші цінності, а у разі їх відсутності - звернути стягнення на її майно.
Вказує, що арешт приватним виконавцем її майна порушує її права, оскільки вона не може розпоряджатися своїм майном.
Вважає, що накладаючи арешт на майно, приватний виконавець не пересвідчився у тому, що у боржника відсутні грошові кошти та інші цінності, а тому передчасно виніс вказані постанови.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня
2009 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у розмірі 32 525,87 дол. США, що в еквіваленті становить 248 871,70 грн.
04 липня 2012 року Київським районним судом м. Одеси на виконання вказаного рішення суду видано виконавчі листи № 2-5272/09.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2020 року, заяву АТ "Райффайзен Банк Аваль" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 2-5272/2009 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа № 2-5272/2009 про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суми розміром
32 525,87 дол. США, що в еквіваленті становить 248 871,70 грн, який був виданий Київським районним судом міста Одеси 04 липня 2012 року.
Видано дублікат виконавчого листа № 2-5272/2009 про стягнення
з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суми розміром
32 525,87 дол. США, що в еквіваленті становить 248 871,70 грн, який був виданий Київським районним судом міста Одеси 04 липня 2012 року.
Поновлено строк ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" для пред`явлення виконавчих листів на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для примусового виконання.
21 серпня 2020 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. відкрито виконавче провадження за заявою стягувача, з врахуванням погашеної частини боргу. В постанові зазначено про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
в особі Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" суми у розмірі 32 525,87 дол. США, що в еквіваленті становить 248 871,70 грн.
З урахуванням часткового погашення боргу, залишок боргу за виконавчим документом становить 14 930,69 дол. США.
Приватним виконавцем під час виконавчого провадження отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 221234810 від 21 серпня 2020 року.
За результатом отриманої інформації приватним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16 423,76 дол. США, та витрат виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.
Одночасно 21 серпня 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк В. М. виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: 1/3 частини квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 64,1 кв. м, житловою площею 32,0 кв. м; квартиру
АДРЕСА_2 загальною площею 30,8 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м; житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею
77,7 кв. м, житловою площею 53,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1214 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:04:012:0122, що знаходиться на
АДРЕСА_3,
у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16 423,76 дол. США та витрат виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.
19 жовтня 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк В. М. виніс постанову про арешт коштів боржника.
Також 19 жовтня 2020 року від Акціонерного товариства "Універсал банк", Акціонерного товариства "ОКСІ Банк" отримано ним інформацію про відсутність у зазначених банках рахунків боржника.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут
і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів
і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені права та обов`язки державного виконавця.
Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника
і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списання коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника державний виконавець виносить постанову (частина перша статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини п`ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майна боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця стягується
в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди,
в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 21 серпня 2020 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В. М. відкрито виконавче провадження за заявою стягувача, з врахуванням погашеної частини боргу. В постанові зазначено про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" суми у розмірі
32 525,87 дол. США, що в еквіваленті становить 248 871,70 грн.
З урахуванням часткового погашення боргу, залишок боргу за виконавчим документом становить 14 930,69 дол. США.
21 серпня 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської областіПритуляк В. М. наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення,
з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі
16 423,76 дол. США, витрати виконавчого провадження у розмірі
7 000,00 грн.
Одночасно 21 серпня 2020 року приватний виконавець Притуляк В. М. виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 64,1 кв. м, житловою площею 32,0 кв. м; квартиру
АДРЕСА_2, загальною площею 30,8 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м; житловий будинок з господарчими спорудами, загальною площею 77,7 кв. м, житловою площею 53,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1214 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:04:012:0122, що знаходиться на АДРЕСА_3, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16 423,76 дол. США
та витрат виконавчого провадження у розмірі 7 000,00 грн.
19 жовтня 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської областіПритуляк В. М. винесено постанову про арешт коштів боржника.
Також 19 жовтня 2020 року від Акціонерного товариства "Універсал банк", Акціонерного товариства "ОКСІ Банк" отримано ним інформацію про відсутність у зазначених банках рахунків боржника.
Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився
і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 не надала доказів на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2009 року, тому відсутні правові підстави для скасування постанов приватного виконавця Притуляка В. М. про накладення арешту на майно боржника від 21 серпня 2020 року.
Відповідно до частин першої та третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Заяв про зміну місця проживання ОСОБА_1 суду не подавала.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, адресованого
ОСОБА_1, судова повістка повернулася до суду з позначкою "адресат відсутній за зазначеною адресою" (а.с. 23).
З аналізу наведених обставин слідує, що ОСОБА_1 належним чином була повідомлена судом першої інстанції про судове засідання, призначене на 20 жовтня 2020 року - день постановлення оскаржуваної ухвали, тому доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.