Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 711/7760/20
провадження № 61-14434св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів:Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Новоархангельська селищна рада Кіровоградської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2021 року у складі судді Позарецької С. М.та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Заяву обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 92 роки померла спадкодавець ОСОБА_3 . До дня своєї смерті вона проживала та була зареєстрована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне померлій спадкове майно - земельну ділянку, що знаходиться за вказаною адресою. У зв`язку з тим, що за життя спадкодавиця ОСОБА_3 скалала заповіт від 05 червня 2002 року (реєстр № 552), який не був змінений та не скасований на момент смерті спадкодавця, але ще до відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 помер, так і не набувши права на спадкування за заповітом.
Враховуючи зазначену обставину та те, що відсутні спадкоємці за законом перших чотирьох черг, спадкоємцем на все спадкове майно померлого спадкодавця на момент відкриття спадщини та на даний час є двоюрідна внучка спадкодавця - заявник у справі як спадкоємець за законом п`ятої черги.
Остання вказує, що інших спадкоємців, які б мали право на спадкування спадкового майна спадкодавця ОСОБА_3, не було на момент відкриття спадщини та не має на даний час, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 жовтня 2019 року та спадковою справою, яка зберігається у приватного нотаріуса Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А. В.
Крім того, заявниця зазначила, що вона подала у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини як спадкоємець п`ятої черги до приватного нотаріуса Малютяк А. В. Але при оформленні спадкового майна виникли труднощі, оскільки між спадкодавцем та спадкоємцем відсутній факт родинних відносин, як двоюрідної внучки ОСОБА_1 та двоюрідної баби ОСОБА_3, відповідно до постанови нотаріуса від 02 жовтня 2019 року.
ОСОБА_1 вказує, що факт родинних відносин можуть підтвердити свідки та надані письмові документи, тому, керуючись такими доводами, просить суд встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме встановити факт, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була двоюрідною бабою ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_1 не доведела належність родинного зв`язку із ОСОБА_3, а тому відсутні підстави вважати, що заявниця входить до кола спадкоємців, щоб давало їй право оформити відповідні спадкові права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19 (провадження № 61-18232св19).
Відзив на касаційнускаргу інші учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, а її батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_2
11 серпня 1984 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6, після чого ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1".
Відповідно до свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 22 січня 1962 року одружилися (актовий запис № 6), після чого ОСОБА_2 змінила прізвище на " ОСОБА_2".
Батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується відомостями із реєстрації актів громадського стану, запис № 37.
Водночас, актовий запис про народження ОСОБА_3 за 1926 рік в архіві відсутній.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, -залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту родинних відносинє встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на наведене уваги не звернули та дійшли неправильних висновків про розгляд заяви у порядку окремого провадження.
З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати оскаржувані судові рішення і залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, роз`яснивши, що вона вправі подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 315 ЦПК України є підставою для їх скасування із залишенням заяви без розгляду.
Керуючись статтями 315, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду