Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 759/21372/19-ц
провадження № 61-7574св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний концерн "Укроборонпром",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ДК "Укроборонпром" 35 150, 40 грн компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці та середній заробіток з 16 серпня 2016 року по день фактичного розрахунку, обґрунтовуючи тим, що він працював в ДК "Укроборонпром" з 18 квітня 2012 року на посадах провідного юрисконсульта та завідувача сектору та 15 серпня 2016 року був звільнений за угодою сторін.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про відпустки" (далі - ЗУ "Про відпустки") щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Аналогічна норма була відображена у пункті 5.8 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДК "Укроборонпром" було визначено списки посад, до яких застосовувався ненормований робочий день. Посади, які обіймав позивач входили до даного списку.
Зазначав, що пропрацював у ДК "Укроборонпром" 4 роки та 123 дні. Таким чином, він мав право на отримання 4,34х7=30 днів додаткової відпустки за особливий характер праці. При звільненні йому мали виплатити грошову компенсацію, за невикористану щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. Як випливає з довідки ДК "Укроборонпром" від 16 жовтня 2019 року № 768 компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці виплачена не була. Зі змісту довідки ДК "Укроборонпром" від 09 березня 2017 року № 058 середньоденна заробітна плата за вказаний період складала (27 600,00+37 926,32+24 446,87+21 591,92 +18 200,00+16 694,74)х2/250= 1 171,68 грн/день. Отже в день звільнення позивач мав отримати компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці у розмірі 1 171,68х30=35 150,40 грн. Крім того, станом на дату подання позову, 12 листопада 2019 затримка розрахунку складає 3 роки 120 днів. Отже, середній заробіток на дату подання позову за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає (120+365х3)х1650,15=2 004 932,25 грн. Таким чином, середній заробіток на дату подання позову за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 2 004 932,25 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДК "Укроборонпром" на користь ОСОБА_1 35 150,40 грн компенсації за невикористану додаткову відпустку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав доведеними позовні вимоги в частині невиплати компенсації за невикористану додаткову відпустку при звільненні, проте дійшов висновку про відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вимоги є неспівмірними та такими, що заявлені з порушенням строків, передбачених статтею 233 КЗпП України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.
У іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому у відповідності до вимог частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16, постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 367/595/17, постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц, постанові Верховного суду України від 16 січня 2008 року у справі № 6-17776св07 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ДК "Укроборонпром" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що наказом від 18 квітня 2012 року № 198-ОС ОСОБА_1 призначено на посаду провідного юрисконсульта відділу договірно-правової роботи управління правового забезпечення юридичного департаменту.
Відповідно до наказу від 13 червня 2014 року № 189-ОС позивача (працівників юридичного департаменту) переведено 16 червня 2014 року на посаду завідувача сектору взаємодії із правоохоронними та контролюючими органами управління претензійно-позовної роботи.
Судом також встановлено, що між адміністрацією та трудовим колективом ДК "Укроборонпром" було укладено колективний договір на 2012-2015 роки, який було схвалено загальними зборами трудового колективу ДК "Укроборонпром" 13 квітня 2012 року протоколом № 1.
Відповідно до пункту 5.2 колективного договору список професій і посад концерну, для яких застосовується ненормований робочий день визначається у додатку 1 до цього договору.
Встановлено, що посада позивача відносилась до посад, для яких застосовується ненормований робочий день.
Відповідно до пункту 5.8 колективного договору адміністрація надає за письмовою заявою працівника додаткову оплачувану відпустку, зокрема тривалістю до 7 календарних днів працівникам Концерну з ненормованим робочим днем, керуючись статтею 8 ЗУ "Про відпустки".
24 травня 2012 року ОСОБА_1 був ознайомлений із вказаним колективним договором.
12 серпня 2016 року ОСОБА_1 відповідно до наказу № 131-ОС звільнено та виплачено грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 36 календарних днів, у тому числі п`ять календарних днів за робочий період з 18 квітня 2014 року по 17 квітня 2015 року, 24 календарних дні за робочий період з 18 квітня 2015 року по 17 квітня 2016 року та сім календарних днів за робочий період з 18 квітня 2016 року по 15 серпня2016 року.