Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 754/16126/16
провадження № 61-17043св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Київенерго", ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва, у складі судді Панченко О. М.,
від 12 жовтня 2020 року про залишення позову без розгляду та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Коцюрби О. П.,
Білич І. М., Слюсар Т. А., від 13 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та інформація про рух справи в суді першої інстанції
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Київенерго" (далі - ПАТ ЕК "Київенерго"), ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про визнання ордеру недійсним, визнання такими, що втратили право на вселення та право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року відкрито провадження у справі.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва 12 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 13 липня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 повторно не з`явилася в судове засідання, клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та/або заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постановити окрему ухвалу, якою визнати, що судді Київського апеляційного суду Коцюрба О. П., Білич І. М. та Слюсар Т. А. допустили свавілля та відмову у правосудді при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 та наявності підстав для дисциплінарного провадження відповідно до частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яку направити до Вищої ради правосуддя.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу у справі № 754/16126/16-ц на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва
від 12 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 13 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважаючи, що районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, не врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача належним чином про призначення справи до розгляду
13 квітня, 28 травня, 30 липня та 12 жовтня 2020 року, поважність причин неявки позивача та її представника в зазначені судові засідання.
ОСОБА_1 посилається на те, що вона та її представник знаходяться в групі ризику захворювання коронавірусної хвороби (COVID-19) у зв`язку з чим представник позивача впродовж карантину декілька разів звертався до суду із заявами щодо відкладення розгляду справи. В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення сторони позивача про дату, час та місце судових засідань, а в заяві, поданій до суду 09 жовтня 2020 року її представник просив відкласти розгляд справи, а в іншому випадку розглянути справу без присутності сторони позивача.
Також звертає увагу на помилкове посилання суду апеляційної інстанції в оскарженій постанові на нібито викладення в заяві представника позивача клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_1 брала участь у справі через свого представника - ОСОБА_7, який суду першої інстанції на підтвердження своїх повноважень надавав довіреності від 28 квітня 20014 року (строк дії до 28 квітня 2017 року) та
від 30 травня 2017 року (строк дії до 30 травня 2020 року).
Справа призначалася до судового розгляду неодноразово, в тому числі на 21 лютого2020 року.
21 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 приймали участь у судовому засіданні.
В подальшому судові засідання призначались на 13 квітня, 28 травня,
30 липня та 12 жовтня 2020 року.
Однак у зазначені дати ані ОСОБА_1, ані її представник до суду не з`явились. При цьому ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце цих судових засідань, про що свідчать: розписка
ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 180), судові повістки направлені на адресу зазначену у позові та повернуті оператором поштового зв`язку суду без вручення ОСОБА_1 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 2 а.с. 191, 200, 216).
Представник позивача - ОСОБА_7 09 квітня 2020 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що
з 12 березня 2020 року на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
27 та 28 травня 2020 року ОСОБА_7, діючи від імені ОСОБА_1, повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного
на 28 травня 2020 року з посиланням на продовження дії карантину та перебування його та позивача ОСОБА_1 в групі ризику захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19).
29 липня 2020 року ОСОБА_7 подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 30 липня 2020 року з посиланням напродовження дії карантину, перебування його та позивача ОСОБА_1 в групі ризику захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19) та хворобою ОСОБА_1
09 жовтня 2020 року ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій з посиланням на продовження дії карантину, перебування його та позивача ОСОБА_1 в групі ризику захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19) просив суд визнати причину неявки позивача в судове засідання 12 жовтня 2020 року поважною та відкласти розгляд справи, в іншому випадку проводити розгляд справи без присутності сторони позивача.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12
ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (частина перша статті 131 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223
ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в силу вимог
частини восьмої статті 128 ЦПК України була належним чином повідомлена про судові засідання, призначені на 13 квітня, 28 травня, 30 липня та
12 жовтня 2020 року, що підтверджено матеріалами справи.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_8 09 квітня 2020 року,
27 та 28 травня 2020 року до суду подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із вжиттям заходів спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу (COVID-19) та загрозою зараження.
Розгляд справи було відкладено на 30 липня 2020 року, а згодом на
12 жовтня 2020 року, про що ОСОБА_1 була повідомлена у встановленому законом порядку, однак в судові засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила та заяву про розгляд справи без її участі до суду не подавала.
Отже належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва 12 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 13 липня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Строк дії наданої суду першої інстанції довіреності від 30 травня 2017 року сплив 30 травня 2020 року, а інші документи щодо представництва ні позивачем ні її представником суду першої інстанції надані не були.
За відсутності станом на 12 жовтня 2020 року в матеріалах справи чинних документів на підтвердження повноважень Рейніша Л. В. як представника ОСОБА_1 у розглядуваній справі, які б відповідали вимогам статті 62 ЦПК України у суду першої інстанції були відсутні підстави враховувати подану 09 жовтня 2020 року ОСОБА_7 заяву про відкладення розгляду справи, або її розгляд без участі позивача та її представника.
При цьому надання 01 червня 2021 року ОСОБА_7 до апеляційного суду нової довіреності на представництво ОСОБА_1 від 11 червня
2020 року, висновків суду першої інстанції, якому така довіреність не надавалась, не спростовує.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Суд першої інстанції, зваживши на те, що справа тривалий час перебуває на розгляді та її розгляд неодноразово відкладався, врахувавши повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання, відсутність заяви позивача про розгляд справи без її участі та повторну неявку в судове засідання, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 19 квітня 2021 року у справі
№ 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19,
від 03 червня 2021 року у справі № 675/1566/19, від 03 червня 2021 року у справі № 675/1434/19, від 16 червня 2021 року у справі № 675/1437/19,
від 08 липня 2021 року у справі № 675/1538/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 675/1589/19.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували запровадження заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), підлягають відхиленню, оскільки саме по собі запровадження карантину не зупиняє здійснення судочинства.
Крім того частиною четвертою статті 212 ЦПК України передбачено право учасників справи під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Районним судом надано належну оцінку процесуальній поведінці позивача та її представника ОСОБА_7, вжито необхідних заходів для забезпечення позивачу можливості реалізувати свої права в суді з дотриманням принципу змагальності сторін, права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи права інших учасників справи.
Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції в описовій частині оскарженої постанови про подачу ОСОБА_7 заяви про відкладення розгляду справи, а в разі неможливості відкладення - проведення судового засідання в режимі відеоконференції на правильність висновків судів про наявність підстав для залишення позову без розгляду не впливає.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
При цьому відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, які б тягнули за собою скасування судових рішень, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.
Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Верховним Судом не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали щодо колегії суддів Київського апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду