Постанова
Іменем України
10 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 341/363/16
провадження № 61-9695св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач) - ОСОБА_1,
відповідач - Височанківська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області,
третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області, у складі судді
Король І. Л., від 04 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д., від 13 травня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід
ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема, п`ять земельних ділянок, загальною площею 0, 6785 га, що знаходяться в с. Височанка Галицького району
Івано-Франківської області, а також домоволодіння, по
АДРЕСА_1 .
07 листопада 2008 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким зазначене майно заповів позивачу.
Однак, після смерті ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на вказані земельні ділянки та домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .
У червні 2016 року, заявивши самостійні вимоги на предмет спору,
третя особа ОСОБА_2 звернувся із позовом до Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області та ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.
Позов ОСОБА_2 мотивований тим, що 05 вересня 2013 року його батько ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів йому житловий будинок та приналежні до нього прибудови по АДРЕСА_1 .
Оскільки він постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів, ОСОБА_2 просив встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем
ОСОБА_3 у зазначеному будинку та визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0, 1576 га, на якій розташоване вказане домоволодіння.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2016 року позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_1 .
Інформація про рух справи в судах
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області
від 24 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельні ділянки: площею 0,2379 га кадастровий номер 2621281301:01:001:0251 та площею 0,1470 га кадастровий номер 2621281301:01:001:0249, що в урочищі "Вище Цвинтаря" в с. Височанка Галицького району Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; площею 0,0907 га кадастровий номер 2621281301:01:001:0250 та площею 0,0322 га кадастровий номер 2621281301:01:001:0252, що по
АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.
В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 0, 1576 га, що по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, та житловий будинок загальною площею
36, 3 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: стайнею, стодолою, двома шопами, вбиральнею, воротами, колодязем, що по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявний заповіт спадкодавця ОСОБА_3 від 05 вересня 2013 року скасовує заповіт
від 07 листопада 2008 року в частині розпорядження домоволодінням
по АДРЕСА_1, яке спадкодавець заповів ОСОБА_2, крім того, спірне домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0, 1576 га, з цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. При цьому до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, із збереженням її цільового призначення.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що згідно довідки Височанківської сільської ради від 16 березня 2016 року № 75 ОСОБА_3 на день смерті проживав із сином ОСОБА_2 по
АДРЕСА_1, що підтверджено також показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.
Таким чином ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину після смерті батька.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в оскаржуваній частині судом першої інстанції повно і всебічно встановлено обставини справи й визначено правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосовано правові норми та ухвалено законне й справедливе рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалось.
Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області
від 18 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення позову ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування за заповітом права власності на земельну ділянку площею 0, 1576 га, що по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для індивідуального
житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248, скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області
від 18 липня 2017 року в частині вирішення позовів про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по
АДРЕСА_1, а також в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 залишено без змін.
Скасовуючи судові рішення, колегія суддів вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували положення статті 1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та передчасно визнали за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0, 1576 га в розмірі, належному спадкодавцю, оскільки він ОСОБА_2, як спадкоємець домоволодіння, має право лише на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Спадкування ж решти цієї ділянки здійснюється на загальних підставах.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Галицького районного суду від 04 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0, 1576 га, по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0, 1576 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248.
Скасовано вжиті судом заходи забезпечення позову.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 16 березня 2020 року у справі
№ 675/2372/16-ц щодозастосування положень частин другої і третьої статті 1225 ЦК України, встановивши, що спірна земельна ділянка була надана спадкодавцю у власність у межах відповідних нормативів для будівництва і обслуговування будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, що перейшло у власність спадкоємця за заповітом ОСОБА_2, дійшов висновку що спірна земельна ділянка також переходить у власність ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у червні 2021 року касаційній скарзі на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмовити в задоволенні вимог позову ОСОБА_2 щодо визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку площею 0, 1576 га, по
АДРЕСА_1, кадастровий номер 2621281301:01:001:0248.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11 червня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області
від 04 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у цивільній справі № 341/363/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в цій же справі.
Також ОСОБА_1 вказує на порушення норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельної експертизи.
Вважає, що положення статті 1225 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а судами попередніх інстанцій допущено довільне трактування норм законодавства щодо спадкування, оскільки в заповіті на користь ОСОБА_2 зазначено тільки про житловий будинок і не згадано земельну ділянку, на якій цей будинок знаходиться.
Стверджує, що суд першої інстанції не повно та не всебічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив докази по справі, не надав сторонам можливості виступити в дебатах, а апеляційний суд формально підійшов до вирішення спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення та закрити касаційне провадження відповідно до пункту 4 частини першої
статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно довідки Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 08 квітня 2016 року № 85, за батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, значився житловий будинок, побудований у 1945 році по АДРЕСА_1, який він 30 червня 1996 року заповів своєму сину ( ОСОБА_3 ).
Спірна земельна ділянка була надана спадкодавцю у межах відповідних нормативів, для будівництва і обслуговування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
07 листопада 2008 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів своїй онуці ОСОБА_1 житловий будинок та приналежні до нього прибудови, що знаходяться в с. Височанка Галицького району Івано-Франківської області,
а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,6785 га, що розташована в с. Височанка Галицького району Івано-Франківської області.
Разом з тим, 05 вересня 2013 року ОСОБА_3 складено заповіт, яким житловий будинок по АДРЕСА_1 та приналежні до нього прибудови він заповів своєму сину ОСОБА_2 .
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіт ОСОБА_3 від 05 вересня 2013 року (номер у Спадковому реєстрі 55020463) є чинним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 прийняла спадщину в порядку передбаченому частиною першою статті 1269 ЦК України.
Згідно довідки Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 16 березня 2016 року № 75 ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті був зареєстрований один, а проживав із сином ОСОБА_2 однією сім`єю за адресою:
АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.