Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 642/1269/19
провадження № 61-16505св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), товариство з обмеженою відповідальністю "Тера", ОСОБА_3 (відповідачі за зустрічним позовом),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П. від 27 травня 2021 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" (далі - ТОВ "Тера"), ОСОБА_3 про визнання недійсним змішаного договору позики-поруки, укладеного в усній формі між відповідачами, оформленого розпискою від 03 серпня 2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є кредитором ОСОБА_2 та ТОВ "Тера" на підставі угод про врегулювання фінансових ризиків від 07 квітня 2007 року, за умовами яких останні взяли на себе зобов`язання не укладати без письмової згоди позивача будь-які угоди і договори з обсягом грошових зобов`язань на суму більше 100 000 грн. 03 серпня 2007 року з метою уникнення виконання перед ним фінансових зобов`язань відповідачі уклали змішаний договір позики-поруки, оформлений у вигляді розписки, за умовами якого ОСОБА_4 взяв у позику у ОСОБА_3 97 000 доларів США, а ТОВ "Тера" поручилось за її своєчасне повернення. ОСОБА_1 вказував, що договір між відповідачами не був укладений, оскільки у ньому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення, а саме: відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту, а також не передано майно. Крім того, розписка від 03 серпня 2007 року була підписана лише поручителем ТОВ "Тера", засновники якого не повідомлялись про укладення вказаної угоди. Стверджував, що відповідачі, будучи обізнаними про існуючі обмеження щодо отримання згоди кредитора на укладення будь-яких договорів, порушили його права.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив визнати недійсним змішаний договір позики-поруки, укладений в усній формі між ОСОБА_3 як позикодавцем, ОСОБА_2 як позичальником,
ТОВ "Тера" як поручителем, оформлений розпискою від 03 серпня 2007 року.
У травні 2019 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до
ОСОБА_1, ТОВ "Тера", ОСОБА_3 про встановлення факту не укладення (визнання таким, що не відбувся) договору позики-поруки, оформленого розпискою від 03 серпня 2007 року.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що у нього були відсутні реальні мотиви для укладення розписки від 03 серпня 2007 року, оскільки він мав значний дохід у вигляді заробітної плати та накопичень, які містяться на банківських рахунках. Вказував, що він не був обізнаний про існування вищевказаної розписки та вказаний договір не підписував, будь-які визначені законом для такого договору істотні умови у розписці відсутні.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив встановити факт не укладення договору позики-поруки в усній формі між ОСОБА_3 як позикодавцем, ОСОБА_2 як позичальником, ТОВ "Тера" як поручителем, оформлений розпискою від 03 серпня 2007 року.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у складі судді
Євтіфієва В. М. від 07 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним змішаний договір позики-поруки, укладений в усній формі між ОСОБА_5 як позикодавцем, ОСОБА_2 як позичальником та ТОВ "Тера" як поручителем, оформлений розпискою від 03 серпня
2007 року.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для задоволення первісного позову, оскільки підпис поручителя ТОВ "Тера", директором якого зазначений ОСОБА_2, не належить останньому, що підтверджується висновком комплексної експертизи, проведеної слідчими органами Ленінського районного відділу поліції Харківської області. Також суд першої інстанції зазначив, що при оформленні розписки від 03 серпня 2007 року сторони порушили норми чинного законодавства, які регулюють порядок укладення угод (на час розгляду справи відсутні будь-які докази передачі вказаної у розписці суми грошових коштів; про підготовку спірного правочину не було повідомлено збори засновків ТОВ "Тера" та кредитора ОСОБА_1 ). При цьому районний суд дійшов висновку, що задоволення первісного позову ОСОБА_1 виключає можливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, який разом з цим також обрав спосіб захисту порушеного права, що не відповідає вимогам статті 16 ЦК України.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2020 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що волевиявлення сторін на укладення договору позики, оформленого у вигляді розписки від 03 серпня 2007 року, підтверджується преюдиційними обставинами, встановленими судовими рішеннями у справі № 642/1377/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ТОВ "Тера" про стягнення боргу. Суд апеляційної інстанції вважав, що підстави для визнання договору позики недійсним з підстав, зазначених у позовній заяві, відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі ОСОБА_1 також висловив заперечення на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року про поновлення ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2020 року та відкриття апеляційного провадження і ухвалу цього ж суду від 27 листопада 2020 року про призначення справи до розгляду.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц, від 16 січня 2018 року у справі № 569/13933/15-ц,
від 04 липня 2018 року у справі № 727/6552/15-ц, від 09 січня 2019 року
у справі № 759/2328/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 2-3386/11,
від 10 березня 2020 року у справі № 404/2163/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 11 березня 2021 року у справі № 296/9894/19,
від 11 березня 2021 року у справі № 753/11000/14-ц та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини сьомої статті 141 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2020 року, оскільки посилання заявниці, як на причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на карантинні обмеження не можна визнати поважними. Заявник вказує, що прийнявши до уваги долучені ОСОБА_3 до апеляційної скарги нові докази, апеляційний суд порушив принцип змагальності сторін. Крім того ОСОБА_1 вважає, що питання недійсності змішаного договору позики-поруки у справі № 642/1377/13 не розглядалось, а ОСОБА_1 не був учасником цієї справи, а тому обставини, встановленні у вказаній справі, не є преюдиційними. Здійснюючи розподіл судових витрат, апеляційний суд порушив вимоги частини сьомої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судове рішення оскаржується лише в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1, а тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягає в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу та поясненнях ОСОБА_2 підтримує вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у справі № 642/1377/13-ц було встановлено дійсність оспорюваного договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 квітня 2007 року ОСОБА_1 (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) уклали договір поруки, згідно з пунктами 2.1, 2.2 якого поручитель зобов`язався у випадку невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань за векселем нести майнову відповідальність перед кредитором солідарно з позичальником у сумі, що дорівнює сумі грошових зобов`язань за векселем 50 000 грн.
07 квітня 2007 року ОСОБА_1 (кредитор) та ТОВ "Тера" (поручитель) в особі власника і генерального директора ОСОБА_2, з метою урегулювання і зниження фінансових ризиків кредитора і зменшення вірогідності невиконання поручителем прийнятих на себе зобов`язань, що витікають із договору поруки від 02 квітня 2007 року, уклали угоду про урегулювання фінансових ризиків, згідно з пунктом 1 якої поручитель зобов`язався не укладати без письмової згоди кредитора будь-які правочини і договори по інвестуванню ТОВ "Тера" з обсягом грошових зобов`язань ТОВ "Тера", що перевищують суму, еквівалентну 100 000 грн, окрім виробничих договорів і послуг на виконання робіт.
Того ж дня ОСОБА_1 (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) з метою урегулювання і зниження фінансових ризиків кредитора і зменшення вірогідності невиконання поручителем прийнятих на себе зобов`язань, що витікають із договору поруки від 02 квітня 2007 року, уклали угоду про урегулювання фінансових ризиків, за умовами якої поручитель зобов`язався не укладати без письмової згоди кредитора будь-які правочини і договори з обсягом грошових зобов`язань ОСОБА_2, що перевищують суму, еквівалентну 100 000 грн.
03 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_3 гроші у сумі 97 000 доларів США зі строком повернення до 01 вересня 2012 року, про що ОСОБА_2 була складена розписка. Умовами розписки від 03 серпня 2007 року визначено, що у випадку неможливості виконання обов`язку боржником ОСОБА_2 поручителем за його зобов`язанням виступає ТОВ "Тера".
У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Тера" про стягнення заборгованості за договором позики від 03 серпня 2007 року (справа № 642/1377/13-ц).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року у справі № 642/1377/13-ц позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ "Тера" на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів у сумі 777 419,67 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року у справі № 642/1377/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, апеляційну скаргу ТОВ "Тера" задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року змінено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ "Тера" про солідарне стягнення боргу відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області №21 від 13 лютого 2014 року, складеного на підставі постанови від 10 січня 2014 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області лейтенантом міліції Ярмоленко В. В. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 грудня 2013 року за №12013220510003486, - підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від 03 серпня 2007 року про те, що ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_3 97000 доларів США, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.