ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 912/3034/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Гриценко Ю.В. (ордер від 19.10.2021 №ЗП111073)
відповідача - Шаповалов Д.М. (ордер від 28.11.2019 №КР036630)
третьої особи 1 - Захарченко І.В. (ордер від 12.11.2020 №КР105874)
третьої особи 2 - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Колісник Катерини Сергіївни ; Білого Дмитра Борисовича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"
до фізичної особи-підприємця Колісник Катерини Сергіївни
про заборону використання знаків для товарів та послуг,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Білий Дмитро Борисович ;
Погрібний Олександр Григорович .
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. До господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер", позивач) до фізичної особи-підприємця Колісник Катерини Сергіївни (далі - ФОП Колісник К.С., відповідач) про заборону використання знаків для товарів і послуг з вимогою заборонити ФОП Колісник К.С. використання торгового знаку шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" за адресою розташування ювелірного магазину (м.Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24 (ТЦ - "Фуршет").
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Колісник К.С. торгового знаку "УКРЗОЛОТО" за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".
3. Ухвалою від 03.12.2019 господарський суд клопотання ТОВ "Маркхолдер" про залучення до участі у справі співвідповідача - ФОП Яворської М.Д. задовольнив. Залучив до участі у справі співвідповідача - ФОП Яворську М.Д. Під час розгляду справи по суті повноважний представник позивача зазначив, що позивач не має вимог до ФОП Яворської Д.М. Ухвалою від 04.12.2020 господарський суд провадження у даній справі в частині вимог до ФОП Яворської М. Д. закрив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2020 (суддя Коваленко Н.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2021 (колегія суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В., Дармін М.О.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2020 скасовано.
Прийнято по справі нове рішення, яким позов ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Колісник К.С. про заборону використання знаків для товарів і послуг задоволено. Заборонено ФОП Колісник К.С. використання торгового знаку шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" за адресою розташування ювелірного магазину.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. Відповідач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
7. Білий Дмитро Борисович (далі - Білий Д.Б., третя особа 1), не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Касаційна скарга відповідача подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
9. Касаційна скарга третьої особи 1 подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги відповідача не визнає і погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, а також просить судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
11. ТОВ "Маркхолдер" подав відзив на касаційну скаргу третьої особи 1, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
Розгляд заяви
12. До Верховного Суду 08.12.2021 надійшла заява від представника відповідача про зупинення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2021.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих підстав для висновку про необхідність зупинення дії оспорюваної постанови апеляційної інстанції, в задоволенні зазначеної заяви слід відмовити.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
13. Позивачу належить право власності на торговий знак "УКРЗОЛОТО" (надалі - Торговий знак), що зареєстрований, зокрема, для категорії товарів Ювелірні вироби (клас 14 міжнародний класифікатор товарів та послуг). Право власності на знак засвідчується свідоцтвом 124382 від 25.06.2010, згідно з вказаного зображення: "УКРЗОЛОТО".
14. Відповідно до інформації, опублікованої в виданні у сфері інтелектуальної власності Промислова власність Бюлетень №19, 2019, позивач є власником торгового знаку згідно з рішенням № 25919.
15. Позивачу стало відомо про незаконне використання Торгового знаку, а саме шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовуються в місті Кропивницькому.
16. За місцем розташування вказаного ювелірного магазину, згідно з твердженням позивача, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів на час подання позову здійснював відповідач.
17. На підтвердження фактів неправомірного використання відповідачем позначення "УКРЗОЛОТО" у господарській діяльності, позивач надав наступні докази:
копію товарного чеку від 25.10.2019 (додаток №1);
копію розрахункової квитанції № 017601(додаток №2);
фото копії розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки (додаток №3).
18. Пізніше, 06.11.2019 позивач провів повторну перевірку господарської діяльності відповідача у приміщенні орендованого магазину на території ТЦ -"Фуршет" та встановив, що в цьому приміщенні одночасно здійснює продаж ювелірних виробів ще один підприємець, а саме фізична особа - підприємець Яворська М.Д.
19. За яким порядком та в якому обсязі здійснювався продаж ювелірних виробів ФОП Колісник К.С. та ФОП Яворська М.Д., за місцем розташування одного і того ж магазину, позивачу не було відомо, тому позивач заявив суду першої інстанції про залучення ФОП Яворська М.Д., як співвідповідача.
20. До господарського суду 10.04.2020 надійшла заява від 07.04.2020 за підписом громадян Д.Б. Білого та О.Г. Погрібного, у якій заявники просили залучити їх до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачав ФОП Колісник К.С. та ФОП Яворська М.Д.
21. Заява від 07.04.2020 обґрунтована тим, що позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Маркхолдер" є власником на знак для товарів і послуг УКРЗОЛОТО №124382 з 2019 року, зареєстрований в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2010.
22. В той же час, вивіска з позначенням "УКРЗОЛОТО" та інші позначення у ювелірному магазині в м. Кропивницький по вулиці Чміленка, буд.24, є творами образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 11.10.2016 № 68218, виданого на ім`я авторів Д.Б. Білого та О.Г. Погрібного.
23. Вперше, Білим Д.Б., як фізичною особою-підприємцем, позначення "УКРЗОЛОТО" було використано 18.02.2000 при відкритті відділу "УКРЗОЛОТО" в магазині по проспекту Правди (Євгена Тельмова) 1л у м. Кіровограді. Згодом 31.07.2004 при відкритті відділів "УКРЗОЛОТО" в оптово-роздрібному магазині "Фуршет" по вул. Г.Сталінграда, 6/13 у м.Кіровограді, та з 01.06.2007 по вулиці Дзжержинського (Чміленка) 24а, пізніше 08.07.2010 при відкритті відділу "УКРЗОЛОТО" в магазині "АТБ" по вул. Карла Маркса (Велика Перспективна) 48.
24. Вперше, Погрібним О.Г., як фізичною особою - підприємцем, позначення "УКРЗОЛОТО" було використано 03.09.2002 при відкритті відділу "УКРЗОЛОТО" по вул. 50 років Жовтня (Соборна), 23/34 у м. Кіровограді, пізніше 01.05.2013 при відкритті відділу "УКРЗОЛОТО" в магазині "АТБ" по вул. Карла Маркса (Велика Перспективна) 48.
25. Спеціалізацією даних відділів "УКРЗОЛОТО" була роздрібна торгівля ювелірними виробами та годинниками.
26. Далі, у період з 2006 року по 2010 рік на замовлення Д.Б. Білого та О.Г. Погрібного ПП "ДЦ Арт-Салон" вул. Мечникова, 16, м. Київ велися розробки та виготовлення рекламно - інформаційної продукції, а саме розроблення логотипу "УКРЗОЛОТО", інформаційні вивіски з використанням логотипу "УКРЗОЛОТО" тощо.
27. Таким чином, починаючи з 2000 року та 2002 року Д.Б. Білим та О.Г. Погрібним було здійснено використання позначення "УКРЗОЛОТО" при торгівлі ювелірними виробами; починаючи з 2006 року по 2010 роки розроблено логотип "УКРЗОЛОТО" та іншу інформативну продукцію для позначення при торгівлі ювелірними виробами, а у 2014 році зареєстровано твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО".
28. Наразі всі позначення на будинках по вулицях Велика Перспективна 47/16, Велика Перспективна 25/34, Дворцова 25/39, Чміленка 24, Євгена Тельнова 1а та Соборна, 23/24 замовлені та виготовлені задовго до реєстрації знаку для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" від 25.06.2010 №124382.
29. ФОП Колісник К.С., яка не працює за спірною адресою, та ФОП Яворська М.Д. використовували, і ФОП Яворська М.Д. використовує відповідно до ліцензійного договору виготовлене та змонтоване на їх замовлення позначення "УКРЗОЛОТО" по вул. Віктора Чміленка, 24 у м. Кропивницький.
30. Господарський суд першої інстанції призначив експертизу об`єктів інтелектуальної власності у справі. На вирішення експерта суд поставив такі питання:
- Чи є використання відповідачем позначення "УКРЗОЛОТО" на вивісці ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, способом використання знаків для товарів і послуг?;
- Чи є позначення "УКРЗОЛОТО" на вивісці ювелірної крамниці під час пропонування ювелірних виробів до продажу схожим до ступеню змішування з позначенням "УКРЗОЛОТО", що засвідчується свідоцтвом №124382?
- Що відтворено в написі "УКРЗОЛОТО", розташованому у ТЦ - "Фуршет" за адресою: м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 24 - Знак для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25.06.2010 №124382 чи Твір образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір?
31. За результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності в господарській справі надійшов висновок експертів від 19.06.2020 №3618/20-53/16074/20-53 за яким:
- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО", зареєстрованим за свідоцтвом України №124382 щодо тих самих та споріднених товарів і послуг, визначених у Додатку до Висновку;
- позначення "УКРЗОЛОТО", що використовуються на вивісках ювелірного магазину під час пропонування ювелірних виробів до продажу, є використанням знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382;
- позначення (написи) "УКРЗОЛОТО", які розташовані на вивісках ювелірного магазину в ТЦ - "Фуршет" за адресою: м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 24, є відтворенням знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 №124382.
32. Встановити чи є позначення "УКРЗОЛОТО", які розташовані в ТЦ - "Фуршет" за адресою: м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 24, відтворенням твору образотворчого мистецтва у вигляді "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО" відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір за наявними матеріалами, не видається за можливе.
33. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог закону, не уклавши відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер", має місце його незаконне використання. Обставина неправомірного використання знаку для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" під час пропонування до продажу товарів, шляхом нанесення його на вивіску ювелірної крамниці за адресою: м. Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24, є незаперечною.
34. Господарський суд першої інстанції зазначив, що права позивача щодо виключного права використання Торгового знаку (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) порушені, втім позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, що таке порушення вчинено саме відповідачем, а не іншою особою. Між тим, в спірних правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі, під час розгляду такої справи та станом на 06.11.2019 у ювелірному магазині за адресою: м. Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24, що розташовується у приміщенні ТЦ - "Фуршет", господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснює ФОП Яворська Д.М., а не ФОП Колісник К.С.
35. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не зазначено та не доведено, що відповідач чи інша особа є власником вивіски з позначенням "УКРЗОЛОТО" за адресою розташування ювелірного магазину: м. Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24,ТЦ - "Фуршет". Вказана обставина судом під час розгляду даного спору не встановлена.
36. Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на даний час, відповідач не є відповідальною особою за ті порушення, з приводу яких подано позов.
37. В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції не погодилася з висновком господарського суду про те, що відповідач ФОП Колісник К.С. станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 25.10.2019, 06.11.2019 та на момент розгляду справи не здійснювала господарську діяльність з продажу ювелірних виробів у ювелірному магазині за адресою: м. Кропивницький, вул. Чміленка, буд. 24, що розташовується у приміщенні ТЦ -"Фуршет", з огляду на те, що на розрахунковій квитанції від 25.10.2019 зазначено податковий номер продавця, який співпадає із реєстраційним номером облікової картки платника податків відповідача.
38. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначала про те, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не вказував:
- заперечень з приводу продажу відповідачем ювелірних виробів;
- заперечень з приводу доданих до позову доказів (чек, квитанція);
- не заперечував проти того, що відповідач не використовує Торговий знак.
39. Представник відповідача письмово виклав свою правову позицію, де зазначив, що відповідач використовує не Торговий знак, а назву художнього твору "УКРЗОЛОТО", "Зображення логотипу "УКРЗОЛОТО", як твір образотворчого мистецтва, у вигляді вивіски, на підставі ліцензійного договору, укладеного з авторами твору.
40. Судом апеляційної інстанції призначено у справі додаткову судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності. Втім, суду повернуто справу без виконання експертизи через несплату вартості її проведення відповідачем.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
41. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
43. Верховний Суд виходить з того, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
44. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
45. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, що:
- з доданої до позову роздруківки з інформаційного порталу Українського інституту інтелектуальної власності (УКРПАТЕНТ) щодо бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг №124382, вбачається, що власником свідоцтва є ТОВ "Маркхолдер", а свідоцтво є чинним зі строком його дії до 2028 року;
- позивач не надавав особі, у віданні або користуванні якої знаходиться ювелірний магазин в ТЦ - "Фуршет" за адресою: м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 24, дозволу на використання знаку для товарів і послуг - "УКРЗОЛОТО";
- обставина неправомірного використання знаку для товарів і послуг "УКРЗОЛОТО" під час пропонування до продажу товарів, шляхом нанесення його на вивіску ювелірної крамниці, є незаперечною;
- права позивача щодо виключного права використання Торгового знаку (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) порушені.
47. Додатково судом апеляційної інстанції встановлено, що на розрахунковій квитанції від 25.10.2019 зазначено податковий номер продавця, який збігається із реєстраційним номером облікової картки платника податків відповідача. Причини такого збігу відповідачем не спростовано.
48. Щодо підстави оскарження судового рішення попередньої інстанції відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яку відповідач та третя особа 1 визначили в своїх касаційних скарзах, то Верховний Суд зазначає таке.
49. Колегія суддів відхиляє доводи:
- відповідача про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, від 04.10.2017 у справі №914/1128/16;
- третьої особи 1 про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17; - оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключають подібність спірних правовідносин у вказаних справах та в справі № 912/3034/19.
50. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
51. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
52. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).
53. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
54. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
55. У справі № 569/17272/15-ц, на яку посилається відповідач, розглядався позов, у якому позивачі просили зобов`язати здійснити публікацію про порушення авторських прав на твір на офіційному сайті відповідача: http://sfera-tv.com.ua та стягнути з ПП "ТРК "Сфера-ТВ" на користь ТОВ "ТРК "Рівне 1" суму компенсації за використання твору в шести програмах у загальному розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що становить 82 680 грн.
56. У справі № 912/1856/16, на яку посилається відповідач, розглядався позов про визнання недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.02.2016 Ф-298/0-1094/0/6-16 про відмову у поновленні договору оренди землі від 10.03.2016, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнання недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.03.2016 Ф-2947/0-1410/0/6-16 про відмову у поновлення договору оренди землі від 10.03.2016, укладеного між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнання поновленим строком на 10 років, а саме з 11.03.2016 по 11.03.2026, договору оренди землі, укладеного 10.03.2006 між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб" (далі - Договір оренди), зареєстрований 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1; визнання укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі, укладеного 10.03.2006 між Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та фермерським господарством "Хлібороб", зареєстрованого 14.03.2006 у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" в Долинському районі за № 1, направлену Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області 05.01.2016, на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору у наведеній редакції.
57. Позов у справі № 912/1856/16 мотивовано тим, що ФГ "Хлібороб" виконало всі передбачені Договором оренди та законодавством умови для поновлення Договору оренди, а в листах-відмовах від 05.02.2016 та 02.03.2016 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області ніяким чином не обґрунтував свою відмову, отже ФГ "Хлібороб" має право на укладення Договору оренди на новий строк. При цьому після закінчення дії Договору ФГ "Хлібороб" продовжує користуватись земельною ділянкою, а відомості щодо передачі цієї земельної ділянки іншому орендарю відсутні, тому ФГ "Хлібороб" має право на поновлення Договору оренди відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про відмову у поновленні Договору підлягають визнанню недійсними відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України та частини першої статті 155 Земельного кодексу України.
58. У справі № 910/11511/18, на яку посилається відповідач, розглядався позов про визнання удаваним правочином Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.05.2018, укладений приватним акціонерним товариством "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та фізичною особою - підприємцем Овчаренко В.Ю., та судами встановлено, що насправді зазначені особи уклали не договір про надання правової допомоги, визначений пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а договір про надання послуг, передбачений статтею 901 Цивільного кодексу України.
59. Позовна заява у справі № 910/11511/18 мотивована тим, що Овчаренко В.Ю. не є адвокатом, що здійснює діяльність індивідуально, наявність у нього статусу особи, що провадить незалежну професійну діяльність спростовується даними податкового обліку. Тому укладення сторонами спірного Договору порушує права позивача, оскільки ФОП Овчаренко В.Ю. надає приватному акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю" в іншому провадженні підприємницькі послуги під виглядом адвокатських, заявляючи вимоги до позивача про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.
60. Висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 04.10.2017 зі справи № 914/1128/16 стосується правовідносин щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття вугілля кам`яного, шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля.
61. З огляду на зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, постанов Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, постанови Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, суд вбачає безсумнівну відмінність предмета та підстав позовів, змісту позовних вимог та фактичних обставин зі справою № 912/3034/19, а також правового регулювання.
62. Таким чином, посилання відповідача на постанови Верховного Суду є неприйнятними враховуючи те, що такі постанови прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення.
63. Що ж до посилання третьої особи 1 на постанови Верховного Суду, які судом апеляційної інстанції не було враховано, то колегія суддів звертає увагу третьої особи 1 на тому, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням, що судом попередньої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
64. Крім того, постанови Верховного Суду, на які посилається третя особа 1 (від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17) прийняті за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, ніж у справі, яка розглядається.
65. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .
66. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
67. Як на підставу касаційного оскарження відповідач також посилаються на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів. Утім, такі доводи касаційних скарг не отримали свого підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.
68. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
69. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
70. Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
71. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.
72. Згідно з частиною 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
73. Водночас, у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
74. Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судами судових рішень з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
75. Доводи скаржника щодо не засвідчення копій розрахункової квитанції та товарного чеку спростовуються матеріалами справи.
76. Зважаючи на викладене, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування постанови суду апеляційної інстанції з такої підстави.
77. Крім того, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України передбачає, що касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з цієї підстави за умови задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення передбачає передачу справи на новий розгляд, а не скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, як того вимагає скаржник у прохальній частині своєї касаційної скарги, а отже скаржник лише формально посилається на цю підставу без мети її фактичного застосування.
78. Відповідач також зазначає про: "відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 426 Цивільного кодексу України в той час коли застосуванню підлягає пункт 2 частини першої статті 423 Цивільного кодексу України".
79. Суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надання висновку щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому без відносно до конкретних правовідносин.
80. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
81. Відповідно до частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
82. Підставою для подання касаційної скарги третя особа 1 визначила також пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням про відсутніть висновку Верховного Суду щодо:
- питання застосування частини другої статті 125 ГПК України "зобов`язання сторони, яке не оскаржила в апеляційному порядку відмову суду першої інстанції в призначенні експертизи попередньо внести витрати на проведення експертизи, яку призначив суд апеляційної інстанції з власної ініціативи";
- питання застосування частини першої статті 107 ГПК України "постановлення перед експертом питань при проведенні додаткової експертизи, які не вирішувалися при проведенні первинної експертизи";
- питання застосування частини п`ятої статті 102 ГПК України "правомочності скасування судом винесеної ним же ухвали про призначення експертизи".
83. Втім, у Суду відсутні підстави для формування вище зазначених висновків, оскільки вони не стосуються оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
84. Зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач та третя особа 1 фактично вдаються до дослідження обставин справи та оцінки доказів у ній, що з огляду на наведений у цій постанові імперативний припис частини другої статті 300 ГПК України перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
85. Даний спір стосується порушення прав інтелектуальної власності - використання знаку для товарів і послуг, а не авторських прав.
86. Недодержання стороною в судах попередніх інстанцій свого процесуального обов`язку щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, в силу того ж положення ГПК України не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.
87. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржників через їх необґрунтованість щодо ухвалення судового рішення у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.