ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5353/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 липня 2021 року (головуючий - Іванов О.Г., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2021 року (суддя Кеся Н.Б.) у справі
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дніпровського державного Технічного університету,
про стягнення 623 573, 29 грн та виселення з приміщення.
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Іванченко І.С. та Відповідача - Малєєва О.М.)
Вступ
1. Учасниками цього спору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі "Позивач", Відділення ФДМУ), Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі "Відповідач", Банк) та Дніпровський державний Технічний університет (далі "Третя особа", Університет).
2. За обставинами спору Банк, на підставі договору від 21.05.2010, орендує у Відділення ФДМУ приміщення учбового корпусу у місті Кам`янське, балансоутримувачем якого є Третя особа.
3. Строк дії вказаного договору оренди (з урахуванням неодноразового продовження) сторонами визначено до 20.04.2019.
4. Не бажаючи подальшого продовження орендних правовідносин, 13.05.2019 Відділення ФДМУ прийняло наказ про припинення з Банком договору оренди, а 16.05.2019 адресувало орендарю листа, в якому попередило останнього про те, що укладений між ними договір припинив свою дію з 21.04.2019. Зазначений лист був нарочно вручений гр. ОСОБА_1., який є працівником Банку і займається розміщенням банкоматів та терміналів самообслуговування.
5. Посилаючись на вказані обставини і стверджуючи про те, що після припинення договору Банк так і не повернув приміщення з оренди, 30.09.2020 Відділення ФДМУ звернулося до господарського суду з позовом у даній справі в якому просило стягнути з орендаря, передбачену статтею 785 Цивільного кодексу України неустойку, пеню та інфляційні втрати, а також виселити Банк із займаних приміщень.
6. Заперечуючи проти задоволення позову, Банк стверджував, що будь-якого повідомлення про припинення договору оренди від Відділення ФДМУ не отримував, а тому укладений договір після 20.04.2019 пролонгувався і користування приміщенням здійснюється відповідно до його умов.
7. В процесі розгляду цієї справи результат її вирішення звівся до єдиного ключового питання, яке можна сформулювати таким чином:
"Чи вважається нарочно вручений гр. ОСОБА_1 лист належним повідомленням орендаря про припинення договору оренди?"
8. Суди попередніх інстанцій на вказане питання відповіли "ні" і як наслідок вирішили, що спірний договір оренди пролонгувався, що в свою чергу свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
9. Верховний Суд із такою відповіддю судів погоджується, а тому касаційну скаргу Відділення ФДМУ залишає без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
10. Далі детально.
Обставини спору
11. 21.05.2010 року між Відділенням ФДМУ (Орендодавець) та Банком (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4011-ОД (далі Договір оренди).
12. Відповідно до умов Договору оренди:
1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - приміщення учбового корпусу (далі - майно) площею 75,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 2, на І поверсі 4-х поверхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпродзержинського державного технічного університету (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 07.12.2009 і становить за незалежною оцінкою 290 155, 00 грн без ПДВ.
1.2. Майно передається в оренду з метою: розміщення відділення банку. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
2.1. Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна.
2.2. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року від 786 (зі змінами) (далі-Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - березень 2010 - 7660,80 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2010 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень - квітень 2010.
3.6. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні
- 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 3830,40 грн;
- 50 % балансоутримувачу у розмірі 3830,40 грн щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
3.8. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
3.12. У разі припинення або розірвання Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла в повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
5.19. Орендар зобов`язаний письмово повідомити Орендаря, не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання даного Договору.
10.1. Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 21.05.2010 до 20.05.2011 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органам державного пожежного нагляду, узгодження Балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
10.6. Чинність цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку дії, на який його було укладено.
10.11. Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
10.13. Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.
13. Згідно з актом приймання-передачі від 21.05.2010 нежитлове приміщення 75,0 кв.м. було передано Орендарю в користування
14. В подальшому, у період з 2011 по 2017 роки між сторонами укладався ряд Додаткових угод, якими до Договору оренди вносились зміни, зокрема, в частині розміру орендної плати та строку його дії.
15. Останньою Додатковою угодою від 21.02.2017 Договір оренди було пролонговано з 21.05.2016 по 20.04.2019 включно із зазначенням, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу уповноваженого управляти об`єктом оренди.
16. Далі, 13.05.2019 Відділенням ФДМУ було видано наказ № 12/02-096-ПО про припинення Договору оренди з 21.04.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
17. 16.05.2019 Відділення ФДМУ адресувало Банку лист вих. № 11-02-03064, в якому попередило останнього про те, що Договір оренди припинив свою дію з 21.04.2019.
18. Зазначений лист в той же день був вручений гр. ОСОБА_1, про що свідчить відмітка з підписом останнього на листі.
19. 27.07.2020 з метою досудового врегулювання спору Відділенням ФДМУ через поштову установу на адресу Банка була направлена претензія про сплату заборгованості за Договором оренди, зміст якої не містить посилання на факт припинення Договору оренди, зазначається лише про заборгованість з орендної плати та неустойки.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
20. Посилаючись на вказані обставини, а також стверджуючи про те, що після припинення строку дії Договору оренди Банк орендоване приміщення з користування так і не повернув, Відділення ФДМУ звернулося до місцевого господарського суду з позовом у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило стягнути з Банка неустойку у розмірі 623 539, 96 грн, пеню у розмірі 2,99 грн, втрати від інфляції у розмірі 30, 34 грн та виселити останнього із займаних нежитлових приміщень.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
21. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
22. Приймаючи вказані рішення, суди попередніх інстанцій виходили із того, що спірний Договір оренди після 20.04.2019 продовжив свою дію у зв`язку із відсутністю заперечень сторін щодо цього.
Вручення ж Позивачем листа гр. ОСОБА_1 суди визнали неналежним повідомленням Орендаря про припинення Договору оренди, оскільки обсяг та межі повноважень ОСОБА_1., які були достеменно відомі Позивачеві, не давали йому права на отримання такої кореспонденції. Більше того, суди вказали, що матеріали цієї справи свідчать про те, що Позивач знав про належну контактну особу Банку з питань Договору оренди, але до цієї особи жодного разу не звернувся.
Касаційна скарга
23. Не погодившись із судовими рішеннями, Відділення ФДМУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій (при відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах) було неправильно застосовано приписи частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 Цивільного кодексу України.
25. Обґрунтовуючи вказане скаржник зазначає, що:
(1) висновок судів попередніх інстанцій про те, що Позивач не вчинив належним чином дій з припинення Договору оренди, оскільки вручив листа від 16.05.2019 про припинення договору не уповноваженій особі, не відповідає обставинам справи;
(2) разом з цим, суди не надали належної оцінки тій обставині, що окрім листа від 16.05.2019, Відділення ФДМУ ще 18.03.2019 направляло на адресу Відповідача лист № 11-02-01822, у якому зазначало, що він є заявою про припинення Договору оренди, а сам договір є припиненим з 21.04.2019;
(3) суди проігнорували також те, що всупереч умовам пункту 10.1 Договору оренди (в редакції Додаткової угоди від 21.02.2017) для продовження орендних правовідносин Відповідачем не було надано дозволу органу уповноваженого управляти об`єктом оренди; більше того, суди не врахували, що Закон України "Про освіту" взагалі не дозволяє використовувати майно закладів освіти не за освітньою ціллю; крім цього, поза увагою суди залишили і те, що в порушенням умов Договору оренди, Відповідач не надав Позивачеві договору страхування майна, а тому пролонгація Договору за таких обставин виключалася.
Узагальнені вимоги та доводи відзиву на касаційну скаргу
26. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти усіх доводів, які наводить скаржник, вказує про їх безпідставність та необґрунтованість. Стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті у цілковитій відповідності з правовими нормами, а тому підстав для їх зміни чи відміни немає. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій в контексті встановлених обставин спору
27. Згідно із частинами першою - другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
29. Як правильно визначили суди попередніх інстанцій, орендні правовідносини сторін у цьому спорі регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, а також (з урахуванням того, що орендоване за Договором оренди майно є державним) приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
30. Статтею 293 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
31. Відповідно до приписів частин 1, 4 статті 294 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
32. В свою чергу статтею 764 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) також визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
33. Згідно з статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
34. Відповідно ж до приписів статті 17 цього Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
35. Відповідно до вимог статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
36. Враховуючи наведені норми матеріального права, однією з підстав для припинення договору оренди є заява однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
37. Таким чином, з огляду на вказане, а також з урахуванням заявлених у даній справі предмету і підстав позову, при розгляді цього спору судам в першу чергу належало з`ясувати обставину припинення (чи ні) спірного Договору оренди внаслідок відповідного волевиявлення орендодавця зробленого протягом місяця після закінчення терміну дії Договору оренди.
38. З`ясовуючи вказану обставину суди установили, що останньою Додатковою угодою від 21.02.2017 Договір оренди було пролонговано з 21.05.2016 по 20.04.2019 включно.
39. 13.05.2019 Відділенням ФДМУ було видано наказ № 12/02-096-ПО про припинення Договору оренди з 21.04.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а 16.05.2019 Відділення ФДМУ адресувало Банку лист вих. № 11-02-03064, в якому попередило останнього про те, що Договір оренди припинив свою дію з 21.04.2019.
40. Зазначений лист в той же день нарочно був вручений працівнику Банку гр. ОСОБА_1, про що свідчить відмітка з підписом останнього на листі, що на думку Відділення ФДМУ є належним і достатнім доказом повідомлення орендаря про припинення дії спірного Договору оренди.
41. Але, судами попередніх інстанцій у цій частині було установлено, що гр. ОСОБА_1 (довіреність від 29.12.2016 № 8443-К-О) міг бути представником Відповідача, зокрема, у відносинах з ФДМУ та його територіальними органами при вирішенні питань, пов`язаних з розміщенням банкоматів і терміналів самообслуговування і тільки для виконання вказаних повноважень мав право отримувати повідомлення та інші необхідні документи. Більше того, суди установили і те, що такий обсяг повноважень ОСОБА_1. був достеменно відомий Позивачеві.
42. В свою чергу Відповідач факт отримання вказаного або будь-якого іншого повідомлення про припинення Договору оренди заперечував. Крім того підкреслював, що сам неодноразово надсилав орендодавцеві листи в яких вказував про продовження спірного Договору оренди, а також про те, що жодних заперечень на продовження цього договору від орендодавця не отримував. В цих листах Банк також зазначав свою контактну особу - спеціаліста про роботі з комерційною нерухомістю Пилипенко Г.В. (отримання зазначених листів Позивачем не заперечується).
43. Оцінивши наведені обставини та подані сторонами докази, суди попередніх інстанцій вирішили, що Позивач не вчинив належним чином дій з припинення Договору оренди, оскільки вручив листа про його припинення особі, яка не мала повноважень представляти інтереси Банка у спірних правовідносинах. До особи ж яка була контактною у спірних правовідносинах, про що Відділенню ФДМУ було відомо, останнє не зверталося, а тому Договір оренди свою дію не припинив і Відповідач користується орендованим приміщенням правомірно.
44. За наслідками здійснення касаційного провадження, Верховний Суд із вказаним висновком судів погоджується, позаяк констатує, що такий висновок підтверджуються встановленими обставинами спору та матеріалами цієї справи.
45. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями Глави 17 ЦК України чітко передбачено підстави, умови та коло осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи. При цьому, як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, Позивачем не було надано належних та допустимих в розумінні статей 76 - 77 ГПК України доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою Банка на здійснення представництва орендаря у спірних правовідносинах або відповідальним працівником Відповідача на якого покладено обов`язок отримання кореспонденції Відділення ФДМУ.
46. Крім цього, установлені обставини цього спору також свідчать про те, що Позивач знав про належну контактну особу Банка з питань пов`язаних із Договором оренди, але до цієї особи жодного разу не звертався, як і не надсилав Банку повідомлень засобами поштового чи іншого зв`язку.
47. Доводи ж Відділення ФДМУ про те, що окрім листа від 16.05.2019 ним на адресу Відповідача направлявся ще один лист № 11-02-01822, у якому вказувалося про припинення Договору оренди, колегія суддів Верховного Суду до уваги не приймає, оскільки, як установили суди, Позивачем не було надано доказів надсилання цього листа на адресу Банка або вручення повноважному представнику останнього.
48. Підсумовуючи Верховний Суд зазначає, що подана Позивачем касаційна скарга в цілому зводиться саме до необхідності перевірки наведених обставин та переоцінки наявних у матеріалах справи листів та довіреності ОСОБА_1., чого суд касаційної інстанції в силу своїх повноважень зробити не може. Колегія суддів нагадує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
49. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність у даному випадку дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, то суди установили, що умови Договору оренди не передбачають обов`язок саме Відповідача його отримувати, в той час як безпосередньо заклад освіти надав 18.04.2019 погодження на продовження строку дії Договору оренди.
50. Стосовно ж доводів про неподання Відповідачем договору страхування майна, то вони також є безпідставними, адже Банком надано до справи копії договорів добровільного страхування від 09.07.2019 та від 10.07.2020. Більше того, пункт 10.1 Договору оренди в редакції Додаткової угоди від 21.02.2017 не містить обов`язкової умови щодо договору страхування при пролонгації договору оренди за фактом відсутності заперечень орендодавця.
51. Що ж стосується обставин використання приміщення закладу освіти не з освітньою ціллю, то такі обставини знаходяться поза предметом доказування у даній справі, а тому і посилання на них є необґрунтованими.
52. Таким чином, оскільки в ході розгляду цієї справи Позивачем факт припинення Договору оренди не доведено, то відмова судів у задоволенні його позову є цілком правомірною. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, а тому і відхиляються як необґрунтовані.