ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3812/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс"
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Білоусової Я. О., Крестьянінова О. О., Тарасової І. В.
від 19 серпня 2021 року
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс"
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс"
до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017"
про зобов?язання вчинити певні дії,
за участю представників:
позивача: не з`явилися
відповідача: Пацурковська О. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій за результатом розгляду скарги відповідача на дії державного виконавця.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 25 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05 серпня 2021 року, відмовив у задоволенні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молотилової В. В. в частині визнання неправомірними постанов старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молотилової В. В. про арешт коштів боржника від 18 серпня 2020 року по ВП № 62834130 та ВП № 62834069, в іншій частині вимог скарги провадження за скаргою закрив. Також суд відмовив у задоволенні клопотання представника стягувача про застосування заходів процесуального примусу, викладеному в додаткових поясненнях.
2. Короткий зміст заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи (за скаргою відповідача на дії державного виконавця) в суді апеляційної інстанції.
05 серпня 2021 року у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник позивача заявив про необхідність відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи.
12 серпня 2021 року (після здійснення судом апеляційної інстанції апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 25 лютого 2021 року та після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови за результатом такого перегляду) до Східного апеляційного господарського суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" надійшла заява (вх. № 9287), в якій заявник просить вирішити питання про розподіл судових витрат та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на його користь 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом судом необґрунтованої апеляційної скарги відповідача.
3. Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду і мотиви її ухвалення.
Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 19 серпня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" про ухвалення додаткового рішення у справі №922/3812/19 задовольнив частково: стягнув з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Черемушки-2017" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Задовольняючи частково заяву позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати позивача за участь адвоката позивача у двох судових засіданнях суду апеляційної інстанції, а інші заявлені позивачем до стягнення понесені ним у суді апеляційній інстанції витрати (за ознайомлення адвоката з матеріалами справи, за надану адвокатом консультацію, за написання адвокатом відзиву (пояснень) на апеляційну скаргу, інших заяв, клопотань) не відповідають критеріям реальності та необхідності таких витрат, визначити дійсний розмір цих витрат за наведеним позивачем детальним описом наданих послуг є неможливим, оскільки перелік наданих послуг та загальна кількість годин, витрачених на ці послуги, зазначені без визначення кількості витраченого часу по кожному окремому виду робіт. Також суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір цих витрат не відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума витрат у розмірі 30 000,00 грн, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали за результатом розгляду скарги на дії державного виконавця, є неспівмірною з розміром таких витрат, що були задоволені судом за результатом розгляду справи по суті спору.
При цьому суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, взявши до уваги доводи відповідача щодо зменшення розміру заявлених заявником витрат на правову допомогу, дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
При визначенні цього розміру витрат суд встановив, що в матеріалах справи відсутня додаткова угода від 10 листопада 2020 року до укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правота" договору про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року, на підставі якої позивач здійснив розрахунок та визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, на підставі вартості, встановленої у зазначеному договорі про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року та додаткових угодах до цього договору від 02 жовтня 2019 року та від 03 березня 2020 року.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
У касаційній скарзі позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектів Оперейшнс" просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги або направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного господарського суду скаржник послався на пункти 1, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови:
1) неправильно застосовав та порушив норми процесуального права, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах:
- від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 (щодо суті принципу відшкодування судових витрат, щодо обсягу наданих послуг з правничої допомоги та, зокрема такої послуги, як участі адвоката у судовому засіданні);
- від 24 листопада 2020 року у справі № 911/4242/15 (щодо доказів обсягу та вартості послуг з професійної правничої допомоги та відсутності необхідності доводити обґрунтованість витраченого часу);
- від 20 листопада 2020 року у справі № 910/130071/19 (щодо меж втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом);
- від 15 травня 2020 року у справі № 910/5410/19 (щодо підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу);
- від 21 січня 2021 року у цій же справі № 922/3812/19, в якій надані позивачем докази розміру витрат на професійну правничу допомогу були позитивно оцінені Верховним Судом.
2) неправильно застосовав та порушив частину третю статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов помилкового висновку про те, що у детальному описі робіт (наданих послуг) має бути зазначений перелік наданих послуг з визначенням кількості витраченого адвокатом часу по кожному окремому виду робіт. При цьому скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг) та необхідності зазначення у детальному описі витраченого часу та вартості робіт (послуг) окремо по кожному виду робіт (без об`єднання однотипних та взаємопов`язаних робіт в один вид, графу, час тощо);
3) неправильно застосовав та порушив статті 126, 129, 161 Господарського процесуального кодексу України, дійшов помилкового висновку про те, що апеляційна скарга є першою заявою по суті спору у справі, яка має містити попередній розрахунок судових витрат. При цьому скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми стосовно того, що саме є першою заявою по суті спору, в якій має бути зазначений попередній розрахунок судових витрат;
4) порушив частини третю, четверту статті 13, статтю 14, частину четверту статті 75, 236, 238, 269 Господарського процесуального кодексу України, не дослідив зібрані у справі докази, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, при визначення наданих позивачу його адвокатом послуг з правничої допомоги помилково виходив з вартості цих послуг, встановлених у договорі про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року та додаткових угодах до цього договору від 02 жовтня 2019 року та від 03 березня 2020 року. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах справи додаткової угоди від 10 листопада 2020 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року, яка фактично наявна в матеріалах справи, не дослідив цю угоду.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з правильним застосуванням та додержанням норм матеріального та процесуального права.
За твердженням відповідача:
- позивач у касаційній скарзі безпідставно посилається на те, що суд апеляційної інстанції при визначенні розміру понесених судових витрат не врахував додаткової угоди від 10 листопада 2020 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року, оскільки такі докази не були надані представником позивача суду апеляційної інстанції, що правильно встановив суд апеляційної інстанції;
- твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права зменшив розмір судових витрат за власною ініціативою є безпідставними, оскільки відповідач заявляв до суду апеляційної інстанції відповідне клопотання, в якому посилався на неспівмірність, нерозумність та нереальність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу;
- посилання скаржника на неправомірну поведінку позивача, що призвела до затягування розгляду справи, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є власною думкою скаржника.
6. Розгляд клопотань.
07 грудня 2021 року на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання або оголошення перерви в судовому засіданні суду касаційної інстанції у цій справі, призначеному на 09 грудня 2021 року, посилаючись на те, що він не зможе взяти участь у зазначеному судовому засідання з огляду на перебування у відпустці за межами України.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши у судовому засіданні 09 грудня 2021 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 09 грудня 2021 року засідання суду касаційної інстанції, а наведені представником позивача в обґрунтування цього клопотання доводи про неможливість його участі в судовому засіданні касаційного господарського суду через перебування у відпустці є безпідставними та не є підставою для відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні, оскільки позивач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а нез`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, та доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Такий висновок Верховного Суду щодо принципу відшкодування судових витрат міститься у пункті 28 постанови від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України)
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21.
Як встановив суд апеляційної інстанції заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку зі здійсненням апеляційного розгляду цієї справи, розрахований позивачем, виходячи з вартості послуг правничої допомоги, визначеної у додатковій угоді від 10 листопада 2021 року до укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правота" договору про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року.
Перевіряючи правильність визначення позивачем заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена додаткова угода від 10 листопада 2021 року в матеріалах справи відсутня, з огляду на що розмір понесених позивачем в апеляційній інстанції витрат на професійну правничу допомогу суд визначив на підставі вартості послуг з правничої допомоги, встановленої у зазначеному договорі про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року та додаткових угодах до цього договору від 02 жовтня 2019 року та від 03 березня 2020 року.
Однак Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
Як зазначив позивач у касаційній скарзі та це підтверджується матеріалами справи, представник позивач у клопотанні про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 9287 від 12 серпня 2021 року), поданому до суду апеляційної інстанції, зокрема у примітці на останньому аркуші тексту цього клопотання, зазначив про те, що докази наявності повноважень на представництво інтересів позивача, копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії договору про надання професійної правничої допомоги та додаткових угод до нього та всі інші підтверджуючі документи стосовно понесених позивачем судових витрат знаходяться у матеріалах справи та подавалися стягувачем (позивачем) до Господарського суду Харківської області разом із клопотанням / заявою від 01 березня 2021 року.
Відповідно до частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Однак суд апеляційної інстанції в порушення зазначених норм процесуального права при розгляді клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 9287 від 12 серпня 2021 року) залишив поза увагою наявну у клопотанні примітку, не перевірив доводи позивача, наведені у цій примітці, зокрема про те, що договір про надання професійної правничої допомоги та додаткові угоди до нього наявні в матеріалах справи, не перевірив, чи подавалися позивачем до матеріалів справи зазначені у примітці докази. З огляду на викладене обставина наявності у матеріалах справи додаткової угоди від 10 листопада 2021 року до укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правота" договору про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року не була з достовірністю з`ясована судом апеляційної інстанції, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначена додаткова угода відсутня в матеріалах справи є передчасним.
Крім того, як зазначив позивач у касаційній скарзі та це підтверджується матеріалами справи, у матеріалах справи, зокрема у 15-му томі справи на сторінці 18 міститься укладена між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правота" додаткова угода від 10 листопада 2021 року до договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 13 вересня 2019 року, що була додана позивачем до клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які підтверджують розмір судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), від 01 березня 2021 року. Зазначене клопотання надійшло до Господарського суду Харківської області 02 березня 2021 року.
Зазначене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не у повному обсязі та неналежним чином дослідив зібрані у справі докази в підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні апеляційного розгляду справи, не з`ясував з достовірністю обставину наявності у матеріалах справи додаткової угоди від 10 листопада 2021 року до укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правота" договору про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2019 року, залишив поза увагою обставини подання позивачем суду для приєднання до матеріалів справи цієї додаткової угоди від 10 листопада 2021 року, не дослідив умови цієї додаткової угоди, зокрема щодо встановленої між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правота" вартості послуг, наданих у суді апеляційної інстанції, щодо форми та розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги, порядку його обчислення.
З огляду на викладене визначений та задоволений судом апеляційної інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні апеляційного розгляду справи не можна визнати правильним та обґрунтованим.
Верховний Суд погоджується з доводами позивача у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції в порушення статті 236 Господарського процесуального кодексу України не здійснив повного та всебічного з`ясування обставин, на які посилався позивач у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, понесених при здійсненні апеляційного розгляду справи, не дослідив належним чином усі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності щодо понесених позивачем витрати на правничу допомогу.
Разом з цим Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що за змістом частин другої та третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін, суть якого визначена у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже позивач як учасник судового процесу, звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи, зобов`язаний був керуватися передбаченим процесуальним законом принципом змагальності, тобто мав відповідно до цього принципу довести наведені у зазначеному клопотанні підстави. Зокрема Верховний Суд зазначає, що позивач, керуючись цим принципом, міг надати додатково також і суду апеляційної інстанції докази заявленого до стягнення розміру цих витрат, на які послався у цій заяві.
Крім того Верховний Суд зазнає про те, що згідно з частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже розмір понесених стороною витрат на професійну правничу визначається на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою умови додаткової угоди від 10 листопада 2021 року до укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правота" договору про надання правової допомоги б/н від 13 вересня 2019 року, не з`ясував з достовірністю, який порядок обчислення цих витрат та яка форма адвокатського гонорару згідно з умовами цього договору та додаткових угод до нього були визначені між позивачем та його адвокатом (адвокатським об`єднанням), висновки суду про те, що наданий позивачем детальний опис робіт (наданих послуг) не відповідає вимогам щодо детального опису таких робіт (наданих послуг) є також передчасним.
Отже наведене підтверджує доводи позивача у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції фактично не дослідив докази, надані позивачем в обґрунтування наданих йому послуг з професійної правничої допомоги та їх розміру.
Крім того Верховний Суд зазначає про те, що оскільки зазначені обставини не були з достовірністю встановлені судом апеляційної інстанції доводи скаржника про необхідність формування зазначених у касаційній скарзі висновків щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України передчасними та підстави для їх формування у цьому касаційному провадженні відсутні.
Крім того, як вбачається з оскаржуваної додаткової постанови, суд апеляційної інстанції при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, який суд визнав справедливим та співмірним, взяв до уваги доводи відповідача щодо зменшення розміру заявлених заявником витрат на правову допомогу, наведені у клопотанні (вх. № 6516 від 19 серпня 2021 року), поданому відповідачем у заперечення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Отже фактично суд апеляційної інстанції здійснив зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги при здійсненні апеляційного розгляду справи.
Як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач у клопотанні, поданому в заперечення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 6516 від 19 серпня 2021 року) просив відмовити позивачу у задоволенні цієї заяви та навів доводи про те, що поданий позивачем розрахунок послуг адвоката є завищеним, не відповідає критеріям реальності, розумності, співмірності та становить надмірний тягар для відповідача. При цьому з оскаржуваної додаткової постанови не вбачається, що відповідач заявляв окремо вимогу про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Отже саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
За змістом зазначених норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Однак суд апеляційної інстанції здійснив зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката за відсутності при цьому заявленої іншою стороною (відповідачем у цій справі) вимоги про зменшення розміру цих витрат. Верховний Суд зазначає про те, що таке зменшення було здійснене судом апеляційної інстанції з порушенням частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського кодексу України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Отже в порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були з достовірністю встановлені судом апеляційної інстанцій. Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з апеляційним розглядом цієї справи, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових та передчасних висновків у справі, а оскаржувану додаткову постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.
Верховний Суд зазначає про те, що фактично сума витрат позивача на професійну правничу допомогу, надану йому при здійсненні апеляційного розгляду справи, що підлягає задоволенню, не була встановлена судом апеляційної інстанції з достовірністю та на підставі належних та допустимих доказів.
Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.
За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, що визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Як вбачається додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2021 року оскаржується позивачем до суду касаційної інстанції лише в частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції.
Верховний Суд, керуючись положеннями частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи визначені цією нормою межі розгляду справи судом касаційної інстанції, беручи до уваги те, що додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2021 року оскаржується позивачем до суду касаційної інстанції лише в частині, зазначає, що ця оскаржувана додаткова постанова підлягає скасуванню лише у частині відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційній інстанції.