ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/865/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Калітінського М.Ю.,
представників учасників справи:
від прокуратури: не з`явився,
від позивача-1: не з`явився,
від позивача -2: не з`явився,
від відповідача: Корень О.М. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Волинської області
у складі судді Гарбар І.О.
від 20.04.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.
від 17.06.2021
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької районної ради та Комунального підприємства "Луцьке"
до Підприємства "ПІК" ("Пошук, Ініціатива, Контакт") Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"
про стягнення 7377,90 грн коштів та зобов`язання повернути майно вартістю 363 166,80 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 18 листопада 2020 року Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Луцької районної ради (далі - Позивач-1) та Комунального підприємства "Луцьке" (далі - Позивач-2) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Підприємства "ПІК" Волинської обласної організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (далі - Відповідач), в якому просить стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 кошти в сумі 7 377,90 грн - безпідставно набутого майна та зобов`язати Відповідача повернути Позивачу-2 майно, передане йому на зберігання, вартістю 363 166,80 грн.
2. Прокурор обґрунтовує підстави для представництва інтересів держави в суді у цій справі неналежним контролем Позивачем-1 за використанням фінансових та матеріальних ресурсів підпорядкованого йому комунального підприємства та тим, що невиконання Відповідачем зобов`язань тягне за собою заподіяння шкоди територіальній громаді та інтересам держави. Зазначає також, що Позивачі не зверталися до суду за захистом інтересів територіальної громади в розумний строк, що необхідно кваліфікувати як бездіяльність.
3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору підряду від 20.10.2017 №1 у частині повернення невикористаного авансу в розмірі 7 377,90 грн та договору відповідального безоплатного зберігання від 24.11.2017 №1 у частині повернення майна вартістю 363 166, 80 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20 квітня 2021 року позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі Позивача-1, Позивача-2 до Відповідача про стягнення 7 377,90 грн та зобов`язання повернути майно вартістю 363166,80 грн залишено без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Позивач -2 згідно зі статутом є юридичною особою, має право бути позивачем і відповідачем в суді, та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування; вказане не перешкоджає Позивачу-2 самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав у встановленому порядку. Крім того, Прокурором не обґрунтовано нездійснення чи неналежне здійснення Позивачами захисту інтересів держави.
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2021 року у справі №903/865/20 апеляційну скаргу Прокурора на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20 квітня 2021 року - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 20 квітня 2021 року - без змін.
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Позивач-1 помилково визначений Прокурором як орган, який здійснює управління у спірних відносинах, адже право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено. Крім того, суди не встановили законодавчо визначених перешкод для самостійного звернення комунального підприємства до господарського суду за захистом порушених прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
8. Прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 20 квітня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2021 року у справі №903/865/20 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що Позивачам було відомо про порушення Відповідачем зобов`язань, однак вони не звертались за захистом інтересів територіальної громади в сфері контрою за додержанням бюджетного законодавства, що є підставою для представництва інтересів держави та територіальної громади.
10. Прокурор також посилався на неврахування судами у цій справі висновків Верховного Суду у постанові від 09.11.2020 у справі №922/3268/19, та у постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2015 у справі №908/3364/15.
11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Стислий виклад обставин справи
12. Луцька районна рада Волинської області, як орган місцевого самоврядування, наділена повноваженнями розпоряджатися комунальною власністю від імені територіальної громади. Луцька районна рада Волинської області є органом, уповноваженим на управління КП "Луцьке".
14. Відповідно до п.1.1. статуту КП "Луцьке" (Підприємство), затвердженого рішенням Луцької районної ради від 05.10.2018 №30/13, КП "Луцьке" є комунальним унітарним підприємством та знаходиться у спільній власності територіальних громад Луцького району, є юридичною особою.
15. Відповідно до п.2.5. статуту Підприємство самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями згідно з чинним законодавством та не несе відповідальності за зобов`язаннями органу управління, а орган управління не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства.
16. Відповідно до п. 2.6. статуту Підприємство має право укладати правочини, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському суді відповідно до законодавства.
17. Відповідно до п. 3.1. статуту Підприємство створене з метою забезпечення економічних та інших інтересів територіальної громади Луцького району та інших осіб на принципах діючого законодавства.
18. Також встановлено, що 20 жовтня 2017 року Позивач-2 та Відповідач уклали Договір №1 про виконання підрядних робіт з капітального ремонту утеплення фасаду будівлі (далі - Договір підряду).
19. 24 листопада 2017 року Позивач-2 та Відповідач уклали Договір відповідального безоплатного зберігання №1, за яким Відповідач як зберігач прийняв на відповідальне безоплатне зберігання будівельні матеріали згідно з актом передачі (далі - Договір зберігання).
20. 27 листопада 2017 року Позивач-2 та Відповідач уклали Додаткову угоду, згідно з якою вирішили розірвати Договір підряду з моменту підписання вказаної угоди.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
21. Закон України "Про прокуратуру"
Стаття 23. Представництво інтересів громадянина або держави в суді
1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення.
22. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 4. Право на звернення до господарського суду
3. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53. Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб
3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Стаття 226. Залишення позову без розгляду
1. Суд залишає позов без розгляду, якщо: 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Стаття 236. Законність і обґрунтованість судового рішення
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4. Суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
23. Виходячи з положень статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Як встановили суди попередніх інстанцій, Прокурор у справі, що розглядається, звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Позивача-1 та Позивача-2 з позовом до Відповідача, в якому просив стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 кошти в сумі 7377,90 грн та зобов`язати Відповідача повернути Позивачу-2 майно, передане на зберігання.
25. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
26. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 27, 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження
27. Щодо статусу суб`єкта, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (пункт 8.10.).
28. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
29. Суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач-2 за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, тобто суб`єктом владних повноважень.
30. Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі №917/561/21 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
31. Судами у цій справі не встановлено і наявності у Позивача-2 делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах.
32. Таким чином, оскільки Позивач-2 як комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, то суди дійшли правильних висновків, що Прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі Позивача-2, а Позивач-2, у свою чергу, не позбавлений права самостійно звертатися з позовом за захистом порушених прав.
33. Щодо доводів Прокурора про неврахування судами у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2020 у справі №922/3268/19, в якій прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Врадіївської районної ради, Врадіївської районної державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня", то у вказаній справі судами встановлено, що майно Комунального некомерційного підприємства "Врадіївська центральна районна лікарня" є комунальною власністю та формується за рахунок коштів місцевого та цільових коштів державного бюджетів.
34. Зі змісту вказаної постанови у справі №922/3268/19 вбачається, що таке комунальне підприємство є некомерційним та є закладом охорони здоров`я, здійснення контролю за діяльністю лікарняного закладу було передано Врадіївській районній державній адміністрації, що відповідно визначає інший склад та зміст правовідносин, інший вид суспільного інтересу, та свідчить про неподібність правовідносин у цих справах.
35. Щодо посилань Прокурора на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 07.12.2015 у справі №908/3364/15, то Суд зазначає, що такі не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України.
36. Зважаючи на наведене, Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами у цій справі вищевказаних постанов Верховного Суду.
37. Прокурор обґрунтовує звернення з позовом в інтересах держави в особі Позивача-1 тим, що Позивач-1 є органом місцевого самоврядування, уповноваженим на управління Позивачем-2 та є власником і засновником Позивача-2, джерелами формування майна якого є майно комунальної власності.
38. Разом з тим, суди попередніх інстанцій звернули увагу, що хоч Прокурор і звернувся з позовом в інтересах держави в особі Позивача-1 та Позивача-2, однак позовні вимоги свідчать про дійсний намір захистити права Позивача-2 шляхом стягнення майна саме на користь останнього.
39. Як при цьому правильно встановлено судами, Позивач-1 не є стороною ані Договору підряду, ані Договору зберігання, порушення зобов`язань за якими є підставою позову Прокурора. Натомість стороною цих Договорів є Позивач-2.
40. Також суди встановили, що Позивач-1 як засновник Позивача-2 не несе відповідальності за його зобов`язаннями.
41. З наведеного вбачається, що Позивач-1 не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних зобов`язальних правовідносинах, які склалися на підставі договорів безпосередньо між Позивачем-2 та Відповідачем, у межах яких Прокурором подано позов.
42. Наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин. Владні повноваження органу мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов, повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
43. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 (за позовом прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів) дійшов висновку, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.
44. Отже, щодо визначення Прокурором Позивача-1 як особи на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, то суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що Позивач-1 помилково визначений як орган, який здійснює управління у спірних відносинах, оскільки право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено.
45. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 Верховний Суд зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.
46. Суд, з огляду на спірні правовідносини, робить висновок, що Прокурор насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна).
47. Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі звернення Прокурора до суду в інтересах держави в особі Позивача-1 та Позивача-2 є безпідставним.
48. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, то згідно з п.2 ч.1 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції, які переглянуті в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
49. У справі, що розглядається, Суд доходить висновку про правильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
50. Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
51. Отже, на підставі наведеного, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про залишення позовної заяви Прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
52. Інші доводи Прокурора, викладені у касаційній скарзі, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.