ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 5011-15/10488-2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
ТзОВ "ДЦІНВЕС 2": Ларіонової О. О.,
ТзОВ "Укрбізнесвіза": Даниліва М. М.,
ТзОВ ФК "Поліс": Білоцерковця Н. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021
у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. - головуючого, Гарник Л. Л., Остапенко О. М.
у справі за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальність "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С. В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1. Приватного підприємства "Легіон - 2004"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс Реаліті Груп"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Олеван Плюс"
про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно
в межах справи № 5011-15/10488-2012
за заявою Публічного акціонерного товариства "Неос Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 5011-15/10488-2012 за заявою Публічного акціонерного товариства "Неос Банк" (далі - АТ "Неос Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (далі - ТзОВ "Укрбізнесвіза", боржник) про банкрутство.
2. 07.11.2018 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" Солдаткін Сергій Вячеславович (далі - ліквідатор боржника, ТзОВ "Укрбізнесвіза" Солдаткін С. В.) звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи № 5011-15/10488-2012 про банкрутство ТзОВ "Укрбізнесвіза" із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" (далі - ТзОВ "ДЦІНВЕС 2", відповідач, скаржник) про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, в якій просить:
- витребувати у ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" на користь ТзОВ "Укрбізнесвіза" групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53;
- визнати за ТзОВ "Укрбізнесвіза" право власності на групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53.
3. Заява ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" Солдаткіна С. В. мотивована вибуттям із володіння боржника, поза його волею, на підставі судового рішення, що згодом було скасовано, нерухомого майна, право власності на яке не визнається та заперечується відповідачем (ТзОВ "ДЦІНВЕС 2").
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
4. 22.06.2007 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та ТзОВ "Укрбізнесвіза" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення.
5. Згідно із пунктом 1.1 договору купівлі-продажу продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 714,90 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А). Відчужуються нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А).
6. 04.07.2007 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації", на підставі договору купівлі-продажу зареєструвало право власності ТзОВ "Укрбізнесвіза" на зазначені приміщення, за реєстровим № 1496-п, запис у реєстровій книзі № 11п-25.
7. Крім того суди встановили, що 02.04.2007 між Приватним підприємством "Легіон-2004" (далі - ПП "Легіон-2004") та ТзОВ "Укрбізнесвіза" укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин, відповідно до якого сторони договору домовились надавати одна одній консультативну, фінансову та іншу необхідну допомогу, здійснювати обмін інформацією та здійснювати інші види співробітництва, що не суперечать чинному законодавству.
8. Відповідно до пункту 1.2 договору про співробітництво, для реалізації завдань, визначених пунктом 1.1 договору ТзОВ "Укрбізнесвіза" зобов`язувалося за рахунок коштів отриманих від ПП "Легіон-2004" укласти з Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 18 (група приміщень № 127), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літ А), загальною площею 714,90 кв. м, які належали на праві власності територіальній громаді Шевченківського району м. Києва.
9. 15.02.2010 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 задоволено позовну заяву ПП "Легіон-2004" та визнано за ПП "Легіон-2004" право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129 загальною площею 714,90 кв. м, що становить 428,0 кв. м, які знаходяться по вул. Щербакова, 53, (літера А) в м. Києві; виділено в натурі ПП "Легіон-2004" як окремий об`єкт нерухомого майна 6/10 частин з груп нежилих приміщень № 127, 128, 129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А), а саме: з групи приміщень № 127 загальною площею 714,90 кв. м - групу приміщень № 133 загальною площею 428,0 кв. м.
10. 05.07.2010 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвало за ПП "Легіон-2004" право власності на зазначені приміщення.
11. 18.05.2011 Вищий господарський суд України прийняв постанову у справі № 53/49, якою скасував рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010 та справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. 27.07.2011 Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 53/49-6/185, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ПП "Легіон-2004" до ТзОВ "Укрбізнесвіза" про визнання права власності та виділення в натурі частини нежилих приміщень.
13. Апеляційний господарський суд встановив, що 15.02.2010 ПП "Легіон-2004" на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 (дане судове рішення скасоване 18.05.2011) стало власником нежилих приміщень № 133 загальною площею 428,0 кв. м, які є частиною (6/10) групи приміщень № 127 площею 714,9 кв. м, що належали ТзОВ "Укрбізнесвіза" на підставі договору-купівлі продажу від 22.06.2007.
14. 23.07.2010 між ПП "Легіон-2004" та ТзОВ "Акрополіс Реаліті Груп" укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м на підставі якого до ТзОВ "Акрополіс Реаліті Груп" перейшло право володіння на нежилі приміщення № 133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А).
15. 04.08.2010 між ТзОВ "Акрополіс Реаліті Груп" та ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" укладено договір купівлі-продажу на підставі якого до ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" перейшло право володіння на нежилі приміщення № 133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А).
16. 18.01.2011 між та ТзОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" та ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" укладено договір купівлі-продажу на підставі якого до ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" перейшло право власності на нежилі приміщення № 133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А).
17. 12.06.2017 ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" проведено державну реєстрацію права власності на групу нежилих приміщень № 133 (в літ. А) загальною площею 412,5 кв. м (фактично зменшивши площу спірного майна), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А).
18. 12.06.2017 ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" здійснило поділ групи приміщень № 133 загальною площею 412,5 кв. м, та зареєструвало право власності на групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м.
19. Апеляційний господарський суд встановив, що група нежилих приміщень № 133, яка була відчужена три рази на підставі договорів купівлі-продажу та яку було поділено ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" на групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м є частиною (6/10) групи нежилих приміщень № 127 загальною площею 714,90 кв. м, яка належала ТзОВ "Укрбізнесвіза" на підставі договору купівлі-продажу з 22.06.2007.
20. Суди також встановили, що відповідачем до суду першої інстанції була подана заява про застосування позовної давності, яка обґрунтована тим, що 19.11.2013 в межах справи № 5011-15/10488-2012 ліквідатором боржника вже подавалась заява про витребування майна від добросовісного набувача та визнання права власності на майно, а відтак з того часу, як боржник дізнався про порушення свого майнового права пройшло більше трьох років.
Короткий зміст рішень суду, ухвалених під час первинного розгляду справи
21. Ухвалою від 15.01.2019 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С. В. про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи № 5011-15/10488-2012; cкасував заходи забезпечення позову застосовані ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2018; витребував у ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" на користь ТзОВ "Укрбізнесвіза" групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53; визнав за ТзОВ "Укрбізнесвіза" право власності на групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53.
22. Постановою від 05.03.2019 Північний апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 залишив без змін.
23. 22.05.2019 Верховний Суд прийняв постанову, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 скасував; справу № 5011-15/10488-2012 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
24. Постанова суду касаційної інстанції мотивована неналежним дослідженням судами попередніх інстанцій зібраних доказів у справі, які мають значення для повного всебічного та об`єктивного розгляду позову ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
25. 23.11.2020 Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі № 5011-15/10488-2012, яким відмовив повністю у задоволенні позову ліквідатора ТзОВ "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С. В. до ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно.
26. Рішення суду першої інстанції мотивовано припиненням за ТзОВ "Укрбізнесвіза" права власності на групу нежилих приміщень № 127 (приміщення з № 1 по № 18, загальною площею 714,90 кв. м (груп нежитлових приміщень № 131 та № 132), оскільки такі нежилі приміщення знищені, та ним не набуто право власності на новостворений об`єкт групи нежитлових приміщень № 131, 132 (загальною площею 789,8 кв. м), за № 133 (загальною площею 428,0 кв. м) та за № 127 (площею 1,5 кв. м), з урахуванням чого у ТзОВ "Укрбізнесвіза" відсутні правові підстави для визнання за ним права власності на групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,3 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53.
27. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення ліквідатором ТзОВ "Укрбізнесвіза" наявності порушеного суб`єктивного права, на захист якого подано позов, оскільки ТзОВ "Укрбізнесвіза" не є власником спірного майна, а відтак немає права вимагати від відповідача його повернення.
28. Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності зазначивши про безпідставність аргументів ліквідатора про неможливість подати позов в межах трирічного строку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
29. Постановою від 16.06.2021 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 5011-15/10488-2012 скасував повністю; ухвалив нове рішення, яким позов ТзОВ "Укрбізнесвіза" задовольнив частково; витребував у ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" на користь ТзОВ "Укрбізнесвіза" групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовив.
30. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції щодо припинення за ТзОВ "Укрбізнесвіза" права власності на групу нежилих приміщень № 127 (приміщення з № 1 по № 18, загальною площею 714,90 кв. м (груп нежитлових приміщень № 131 та № 132), оскільки група приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та група приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, які витребовуються у ТзОВ "ДЦІНВЕС 2", не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, а є частиною нежилих приміщень загальною площею 714,90 кв. м, право власності на які було раніше зареєстроване за ТзОВ "Укрбізнесвіза" та набуто останнім на підставі договору купівлі-продажу. Тому відсутні підстави вважати, що група приміщень № 127 загальною площею 714,90 кв. м була знищена.
31. Крім того суд апеляційної інстанції визнав таким, що зроблений з порушенням частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування статей 331, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) висновок суду першої інстанції про те, що спірні приміщення є новоствореними об`єктами нерухомості, які були утворені в результаті поділу групи приміщень № 133 загальною площею 412,6 кв. м.
32. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції до правовідносин, які виникли у справі, статті 349 ЦК України, оскільки зазначеними доказами встановлено, що спірні приміщення є 6/10 частин приміщень (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А), а зазначена група приміщень № 127 не є знищеною.
33. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що власником спірного майна є ТзОВ "Укрбізнесвіза" та вибуття цього майна поза волею власника на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано.
34. Окрім того апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо неможливості задоволення позову в частині визнання права власності позивача на спірне майно, однак з підстав відмінних від тих, що зазначені судом першої інстанції в цій частині. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду про витребування майна є достатньою підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірне майно.
35. Водночас суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо преюдиційності обставин, встановлених в рішенні суду від 12.10.2016 у справі № 910/12375/13 та дійшов висновку про прийняття місцевим господарським судом рішення із неправильним застосуванням частини п`ятої статті 75 ГПК України.
36. Також апеляційний господарський суд визнав поважними причини пропуску ТзОВ "Укрбізнесвіза" позовної давності та дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача з посиланням на приписи частини п`ятої статті 267 ЦК України.
Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
37. 02.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021, в якій скаржник просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції від 23.11.2020.
38. У якості підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на прийняття судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, за відсутності висновку щодо застосування норм частини п`ятої статті 75 ГПК України та прийняття рішення про права, обов`язки та інтереси не залученої до участі у справі особи, а також оцінку судом як доказу висновку експерта, що за своєю суттю підпадає під правове регулювання пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Рух касаційної скарги
39. Автоматизованою системою документообігу для розгляду справи № 5011-15/10488-2012 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.09.2021.
40. 10.09.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" без руху та надав скаржнику строк на усунення її недоліків, а саме: надання документів, за якими визначено вартість спірного майна; доказів сплати/доплати (в разі необхідності) судового збору у співвідношенні до вартості спірного майна; доказів на підтвердження дати отримання/неотримання оскаржуваної постанови.
41. 17.09.2021 до Верховного Суду від ТзОВ "ФК "Поліс" надійшли письмові пояснення щодо вартості спірного майна для визначення розміру оплати судового збору за подання касаційної скарги ТзОВ "ДЦІНВЕС 2".
42. 20.09.2021 на адресу Верховного Суду від ТзОВ "Укрбізнесвіза" надійшли письмові пояснення щодо відсутності поважних причин у ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
43. 21.09.2021 на електронну адресу та 23.09.2021 на адресу Верховного Суду від ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучені документи, які на думку скаржника підтверджують усунення недоліків касаційної скарги, а 24.09.2021 - доповнення до заяви про усунення недоліків.
44. У зв`язку з перебуванням судді Васьковського О. В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.09.2021.
45. 28.09.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021; касаційну скаргу ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" залишив без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та доказів на їх підтвердження.
46. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021.
47. Ухвалою від 19.10.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" про поновлення строку на касаційне оскарження; поновив скаржнику пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 5011-15/10488-2012 за касаційною скаргою ТзОВ "ДЦІНВЕС 2"; призначив розгляд касаційної скарги на 04.11.2021 та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.11.2021.
48. 02.11.2021 до Верховного Суду від ТзОВ "Укрбізнесвіза" надійшов відзив від 02.11.2021 вих. № 02-11/21 на касаційну скаргу ТзОВ "ДЦІНВЕС 2".
49. 03.11.2021 на електронну та 04.11.2021 поштову адреси Верховного Суду від ТзОВ "ФК "Поліс" надійшов відзив від 02.11.2021 на касаційну скаргу ТзОВ "ДЦІНВЕС 2".
50. Ухвалою від 04.11.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи за касаційною скаргою ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" до 25.11.2021.
51. У судове засідання 25.11.2021 з`явилися представники ТзОВ "ДЦІНВЕС 2", ТзОВ "Укрбізнесвіза" та ТзОВ ФК "Поліс", які надали пояснення у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТзОВ "ДЦІНВЕС 2"
52. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" посилається, зокрема на таке:
- апеляційний господарський суд неправильно застосував норми статті 330, пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України та не врахував, що ТзОВ "Укрбізнесвіза" не було власником спірного майна, а також, що приміщення вибули з його володіння за його волею, підтвердженою письмовою заявою;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні необґрунтовано відхилив застосування норм частини п`ятої статті 75 ГПК України;
- апеляційний господарський суд неправильно застосував приписи частини п`ятої статті 267 ЦК України, статті 13 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 1, 3 Закону України "Про іпотеку" та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах;
- постанова суду апеляційної інстанції стосується прав та обов`язків HEADPARADE SERVICES (OVERSEAS) LIMITED (ХЕДПАРАД СЕРВІСЕС (ОВЕРСІС) ЛІМІТЕД, яке не залучено до участі у справі;
- суд апеляційної інстанції оцінив як належний доказ експертний висновок від 23.06.2016 № 13190/13191/15-43, який не долучався до матеріалів справи у передбачений законом спосіб як доказ.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ТзОВ "Укрбізнесвіза"
53. У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "Укрбізнесвіза" просить залишити касаційну скаргу ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема таке:
- суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач був первинним власником групи приміщень № 127 на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2007, тоді як рішення суду від 16.10.2008 у справі № 2-2116/2008 немає жодного значення для цієї справи;
- апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку та правильно встановив, що позивач втратив право власності на 6/10 частин групи приміщень № 127 без його волі на підставі рішення від 15.02.2010 у справі № 53/49;
- суд апеляційної інстанції правильно застосував частину першу статті 388 ЦК України та витребував у скаржника на користь позивача спірне нерухоме майно;
- правовідносини у постановах Верховного Суду наведених скаржником не є подібними з правовідносинами у цій справі;
- долучений позивачем до позовної заяви висновок експерта є належним доказом, оскільки підтверджує обставини того, що спірне нерухоме майно є майном, яке було переплановано з прив`язкою до конструктивних елементів майна з групи приміщень № 133, а не створеним новим об`єктом нерухомого майна;
- доводи скаржника зводяться до тверджень про неврахування в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що з урахуванням неподібності таких правовідносин є підставою для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Доводи ТзОВ "ФК "Поліс"
54. У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "ФК "Поліс" просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 у справі № 5011-15/10488-2012, зазначаючи, зокрема таке:
- правові підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України відсутні, оскільки рішення у цій справі жодним чином не впливає на права та обов`язки HEADPARADE SERVICES (OVERSEAS) LIMITED (ХЕДПАРАД СЕРВІСЕС (ОВЕРСІС) ЛІМІТЕД, адже недійсність іпотечного договору в силу закону свідчить про те, що останнє ніколи не було законним іпотекодержателем нежитлових приміщень;
- правовідносини в постановах Верховного Суду у справах наведених скаржником (постанови від 10.07.2019 у справі № 522/3901/16, 05.06.2019 у справі № 926/1288/18, від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17, від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц) не є подібними з правовідносинами справи, що розглядається;
- помилковим є твердження скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України;
- суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 та від 11.02.2020 у справі 10/5026/995/2012, однак фактичні обставини у цих справах є відмінними з обставинами справи, що розглядається.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
55. Предметом судового розгляду у цій справі є заява боржника про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно.
56. За своїми ознаками у контексті підстав касаційного оскарження судових рішень доводи скаржника фактично ґрунтуються на підставах, правове регулювання яких визначено пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 287 ГПК України.
57. Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, в ході касаційного перегляду оскаржуваних рішень необхідним є надання оцінки застосування судом апеляційної інстанції норм права з урахуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
58. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржників Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи враховує таке.
Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
59. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
60. Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
61. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
62. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
63. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
64. При з`ясуванні подібності правовідносин у справах про визнання банкрутом, особливості окремих судових процедур банкрутства зумовлюють застосування критерію "предмет розгляду", наближеного за значенням до сукупності таких елементів, як предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог у справах позовного провадження.
65. Відмінність предмета розгляду у справі, що переглядається судом та у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
66. Доводи скаржника у цій частині зводяться до посилання на прийняття постанови суду апеляційної інстанції без урахуванням висновків Верховного Суду сформованих у постановах від 05.06.2019 у справі № 926/1288/18, від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц, від 10.07.2019 у справі № 522-3901/16-ц.
67. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду та постанові Верховного Суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зважає на таке.
68. Щодо аргументів скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 330, пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 926/1288/18, встановлено, що у справі наведеній скаржником предметом судового розгляду було витребування майна, яке декілька разів продавалося без здійснення поділу такого майна, тоді як у справі, витребуване майно декілька разів було відчужуване та відповідачем здійснено поділ витребуваного майна.
69. Крім того, в справі № 926/1288/18 спірне майно вибуло із володіння поза волею власника за результатами проведення прилюдних торгів в порядку виконання судового рішення, які не були скасовані, тоді як у справі, що розглядається спірне майно вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, яке згодом було скасоване.
70. Також у справі наведеній скаржником суд не застосовував положення статті 330 ЦК України, тоді як у справі, що розглядається такі положення судом застосовані.
71. Аналогічне стосується наслідків спливу позовної давності та висновків Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 щодо застосування статті 267 ЦК України у спорі про витребування майна у добросовісного набувача, які не застосовувалися у справі № 926/1288/18, тоді як цій справі суд застосував такі висновки та визнав поважними причини пропуску позивачем позовної давності на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
72. Окрім того, у справі № 926/1288/18 судом застосовано положення частини другої статті 388 ЦК України, тоді як у справі, що розглядається положення пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
73. Отже, правовідносини у справі наведені скаржником та у справі, що розглядається, є неподібними, оскільки у цих справах є різними правові підстави заявлених вимог, зміст позовних вимог та фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
74. Так само безпідставним є посилання скаржника в якості неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм статей 330, пункту 1 частини першої статті 388 ЦК України на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, в якій предметом спору була вимога про витребування майна, яке вибуло з володіння власника на підставі правочинів, що згодом були визнані недійсними в судовому порядку з підстав їх укладення на шкоду кредиторам, тоді як справі, що розглядається витребуване майно вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, яке згодом було скасованим.
75. У справі, що розглядається витребовується первинним власником майно, яке вибуло із власності без його волі, декілька разів відчужувалося різним юридичним особам та було поділеним відповідачем, тоді як у справі № 641/9904/16-ц, майно витребовувалося особою, що є стороною недійсного правочину та первинним власником майна, яка відчужувала майно умисно з волі позивача; майно відчужувалося шляхом укладення договорів купівлі-продажу між одними і тими самими особами; витребуване майно не було поділеним.
76. Окрім того, у справі № 641/9904/16-ц суд дійшов висновку, що наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача та застосував до спірних правовідносин статтю 13 ЦК України, оскільки поданий позов спрямований на судовий захист права особою, яка ним зловживала, тоді як у справі, що розглядається суд застосував пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України, оскільки майно вибуло із власності позивача не з його згоди на підставі скасовано судового рішення.
77. Також неаргументованим є доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини п`ятої статті 267 ЦК України з посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17, в якій предметом спору є стягнення з заборгованості по нарахованим та несплаченим дивідендам, тоді як у справі, що розглядається предметом спору є вимога позивача про витребування майна із чужого незаконного володіння.
78. До того ж навіть за умови подібності правовідносин у справі, що розглядається з правовідносинами у справі № 908/1846/17, оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду прийнято з урахуванням висновку наведеного у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17 щодо необхідності судам вказувати в судовому рішенні підстав за яких вони дійшли висновку про визнання поважними причин пропуску позовної давності.
79. Крім того не є подібними із спірними правовідносини у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій за аналогічного предмету спору сформулював висновок що за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
80. Такі висновки й були враховані в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції під час застосування норм частини п`ятої статті 267 ЦК України. Однак висновки щодо неповажності причин пропуску позивачем позовної давності в зазначеній постанові зроблені за відмінних з цією справою фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин.
81. У справі № 907/50/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки суди встановили, що відповідач у заяві про застосування позовної давності довів, що позивач у цій справі міг довідатися про порушення свого права ще 0.06.2011, наведені позивачем обставини про поважність причин пропуску строку позовної давності є необґрунтованими.
82. Натомість у справі, що розглядається, роблячи висновок щодо поважності пропуску позивачем позовної давності суд апеляційної інстанції врахував, зокрема, обставини: недобросовісності дій попереднього ліквідатора боржника (позивача), який вчиняв дії в супереч інтересам боржника та кредиторів; закінчення строку ліквідаційної процедури боржника (позивача) та відсутності, з огляду на неподання попереднім ліквідатором відповідного клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури, судового рішення, яке підтверджувало повноваження ліквідатора та продовжувало строк ліквідаційної процедури у справі про банкрутство боржника; оскарження попереднім ліквідатором ухвали про припинення його повноважень та призначення ліквідатора Солдаткіна С. В., який подав позов до суду з вимогами, що є предметом цього судового розгляду; неможливості подання позову ліквідатором Солдаткіним С. В. з огляду на вилучення документів щодо боржника в рамках кримінального провадження; недобросовісності дій ТзОВ "ДЦІНВЕС 2", які були спрямовані на утруднення витребування майна.
83. Тож обставини у справі, що розглядаються за яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання поважним причин пропуску позивачем позовної давності не є подібним з обставинами справи № 907/50/16.
84. Аналогічне стосується посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, про те що порушення провадження у справі про банкрутство та призначення ліквідатора само по собі не може вважатися виключенням виняткового характеру, що перешкоджало зверненню за захистом порушеного права, а також про те, що вирішуючи питання поважності пропуску позовної давності суд має брати до уваги поведінку позивача та відповідача, які суд апеляційної інстанції врахував в оскаржуваній постанові. Проте, з урахуванням обставин взятих до уваги судом апеляційної інстанції під час визнання поважними причин пропуску позовної давності, які наведено вище у цій постанові, висновки щодо неповажності причин пропуску позивачем позовної давності в постанові наведеній скаржником зроблені за відмінних з цією справою фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин.
85. Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц, в якій предметом спору були вимоги позивача:
- за первісним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з незаконного володіння, обґрунтовані встановленням рішенням суду факту родинних відносин між позивачем та іншою фізичною особою (померлим), визнанням за ним права власності в порядку спадкування за законом на спірну квартиру цієї особи та виявленням згодом відомостей щодо набуття відповідачем права власності на зазначену квартиру на підставі договору купівлі продажу квартири, укладеного між відповідачем та померлим майже через рік після його смерті;
- за зустрічним позовом про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності, мотивовані тим, що продавець майна на момент укладання договору надав йому правовстановлюючий документ на спірне нерухоме майно, і він не мав жодних сумнівів з приводу власника квартири.
86. Зокрема, у справі, що розглядається спірне майно вибуло із володіння позивача на підставі судового рішення, яке було скасованим; вибуття такого майна, на відміну від наведеної скаржником справи, не відбулося за участі нотаріуса, яким би здійснювалася перевірка законності відчуження майна, а також не було видано свідоцтво про право власності на користь першого набувача майна, а отже відсутній жоден з рівнів гарантій законності вибуття майна з володіння позивача про які зазначає Європейський суд з прав людини та які з урахуванням обставин справи врахував суд касаційної інстанції у постанові від 13.11.2019 у справі № 645/4220/16-ц. Окрім того, у цій справі спірне майно було придбано скаржником на момент, коли не був завершений перегляд судового рішення від 15.02.2010 у справі № 53/49 на підставі якого спірне майно вибуло із володіння ТзОВ "Укрбізнесвіза" в апеляційному та касаційному порядках.
87. Отже, у справі, що розглядається предмет спору, підстави заявлених вимог та фактичні обставини справи є відмінними з предметом позову, підставами позовних вимог та фактичними обставинами справи № 645/4220/16-ц. Відтак підстави заявлених вимог та обставини за яких суд касаційної інстанції застосував статтю 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у постанові від 13.11.2019 у справі 645/4220/16-ц не є подібними з підставами вимог та фактичними обставинами справи, що розглядається, з урахуванням чого висновки, викладені у наведеній постанові не можуть враховуватися під час розгляду спору у цій справі.
88. Окрім того відсутні також підстави для врахування під час вирішення спору у цій справі висновку щодо застосування норм статей 1, 3 Закону України "Про іпотеку", викладеного у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 522/3901/16-ц, відповідно до якого ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення кредитної заборгованості та впливає на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.
89. У наведеній скаржником справі є відмінним зі справою, що розглядається предмет судового розгляду та підстави заявлених вимог (у постанові від 10.07.2019 в справі № 522/3901/16-ц предметом судового розгляду є вимога про визнання спільною сумісною власністю майна, яке було набуте у шлюбі та було придбане за рахунок кредитних коштів, тоді як у цій справі - витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, яке вибуло із володіння боржника, поза його волею, на підставі судового рішення, що згодом було скасовано).
90. Також у справі № 522/3901/16-ц є різними фактичні обставини з обставинами справи, що розглядається. Зокрема, у справі наведеній скаржником наявне судове рішення про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язання за кредитним договором, тоді як у справі, що розглядається таке рішення відсутнє.
91. За таких умов, помилковими є аргументи ТзОВ "ДЦІНВЕС 2" щодо незастосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновків щодо застосування норм статей 1, 3 Закону України "Про іпотеку", викладених у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 522/3901/16-ц.
92. Отже аналіз змісту зазначених вище постанов свідчить, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
93. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
94. З урахуванням наведеного, Верховний Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.