ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 280/1304/20
адміністративне провадження № К/9901/31108/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/1304/20
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідролайн Контроль" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Артоуз О. О.) від 22 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Шальєва В. А. Білак С. В., Олефіренко Н. А.) від 19 жовтня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідролайн Контроль" (далі - ТОВ "Гідролайн Контроль") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0002620506 від 17 жовтня 2019 року (форма "Р"), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, за основним зобов`язанням 216 066, грн та штрафними санкціями 54 016,5 грн, а загалом донараховано 270 082,5 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0002630506 від 17 жовтня 2019 року (форма "Р"), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням 84 237 грн та штрафними санкціями 21 059, 25 грн, а загалом донараховано 105 296, 25 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що податкові нарахування здійснено не обґрунтовано, висновки акту позапланової перевірки містять посилання на вирок суду у кримінальній справі № 331/1690/19, яка станом на 2020 рік закрита у зв`язку з декриміналізацією діяння. При цьому позивач зазначає, при кожній господарській операції він керувався "розумною діловою метою", має всі необхідні первинні документи на підтвердження руху товарів та активів.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002620506 від 17 жовтня 2019 року (форма "Р"), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, за основним зобов`язанням 216 066 грн та штрафними санкціями 54 016,5 грн, а загалом донараховано 270 082,5 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002630506 від 17 жовтня 2019 року (форма "Р"), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням 84 237 грн та штрафними санкціями 21 059, 25 грн, а загалом донараховано 105 296,25 грн.
Стягнуто на користь ТОВ "Гідролайн Контроль" судовий збір у розмірі 5 630,69 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 19 листопада 2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Гідролайн Контроль" в задоволенні позову.
5. 19 листопада 2020 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Гусак М. Б. - головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є. А.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 24 березня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ "Гідролайн Контроль" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ГУ ДПС у Запорізькій області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1762/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Гідролайн Контрол" зареєстровано як юридична особа з 2008 року, основними видами діяльності якого є код КВЕД 28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (основний); код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
12. На підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області № 2843 від 15 серпня 2019 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Гідролайн Контрол" за період діяльності 2016- 2017 роки з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансового - господарських операцій (взаємовідносин) з контрагентами - постачальниками: ТОВ "ПРОМТОРГ ІНВЕСТ", ТОВ "АКРОС - ГРУП", ТОВ "СТАРВЕЙ", ТОВ "АВІЛЛ" та податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 29 серпня 2019 року № 521/08-01-14-06/36141483.
13. Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Гідролайн Контрол" вимог:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевіряється, на загальну суму 216 066 грн, у тому числі по періодах: 2016 рік - 200 963 грн; 2017 рік - 15 103 грн;
- підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у періоді, що перевірявся, на загальну суму 129 834 грн, у тому числі: серпень 2016 року - 45 597 грн; вересень 2016 року - 28 698 грн; жовтень 2016 року - 35 762 грн; листопад 2016 року - 2 768 грн; грудень 2016 року - 10 019 грн; лютий 2017 року - 6 990 грн.
14. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 17 жовтня 2019 року винесено податкові повідомлення-рішення :
- № 0002620506 (форма "Р"), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, за основним зобов`язанням 216 066 грн та штрафними санкціями 54 016, 5 грн, а загалом донараховано 270 082,5 грн;
- № 0002630506 (форма "Р"), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним зобов`язанням 84 237 грн та штрафними санкціями 21 059,25 грн, а загалом з вказаного податку донараховано 105 296,25 грн;
- № 0002640506 (форма "ПС"), яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн за неповну подачу первинних документів під час перевірки.
15. Позивачем ініційовано процедуру адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової служби України та Ради Бізнес Омбудсмена.
16. Після розгляду скарги центральний орган виконавчої влади залишив податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.
17. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач здійснив всі необхідні умови визначені податковим законодавством для формування податкового кредиту. Було придбано товар на підставі відповідних договорів, сплачено кошти, складено податкові накладні, та оформлено відповідними первинними документами.
19. При цьому суди зауважили, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку по доказуванню правомірності прийняття спірних рішень. Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що діловою метою здійснення господарських взаємовідносин із даним суб`єктом господарювання є лише одержання позивачем податкової вигоди.
20. Також суди зазначили, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
21. Посилання контролюючого органу на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року у справі № 331/1690/19 судами попередніх інстанцій визнано необґрунтованими, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2019 року у справі № 331/1690/19 вказаний вирок скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року у справі № 331/1690/19 провадження у кримінальній справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
24. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статті 134, 198 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 440/422/19, від 20 грудня 2019 року у справі № 826/16776/18, від 05 червня 2020 року у справі № 826/12670/16.
25. Скаржник зауважує, що судами не було враховано, що усі видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, рахунки фактури виписані ТОВ "ПРОМТОРГ ІНВЕСТ", ТОВ "АКРОС - ГРУП", ТОВ "СТАРВЕЙ", ТОВ "АВІЛЛ" на адресу ТОВ "Гідролайн Контрол" підписані особою, яка визнала свою вину у наданні послуг "Конвертаційного центру". Наведене, на думку скаржника, підтверджується вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року у справі № 331/1690/19.
26. Крім того скаржник в обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами покликається на наявну податкову інформацію, яка свідчить про неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
28. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
29. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
30. Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
31. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
32. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
33. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
34. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
35. Підпунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
36. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
37. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
38. У відповідності до приписів пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
39. Відповідно до підпункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
40. Стаття 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV) передбачає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
41. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
42. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
43. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
44. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
45. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
46. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
47. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
48. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
49. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
50. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
51. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
52. Як свідчать матеріали справи, у ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
53. При цьому суди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з переліченими вище контрагентами, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.
54. Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року по справі №331/1690/19 скасовано вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року щодо ОСОБА_2, і направлено справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
55. У свою чергу, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2020 року по справі № 331/1690/19 кримінальні провадження № 42018081280000018 від 30 січня 2018 року та № 42017080000000154 від 21 березня 2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 205, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 205, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України.
56. Тобто вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року по справі № 331/1690/19 (провадження № 1-кп/331/359/2019) скасовано, а кримінальні провадження закрито.
57. Тому, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що обставини встановлені в ході досудового розслідування не можуть бути самостійною підставою для посилань контролюючого органу щодо порушення позивачем положень ПК України.
58. Однак Верховний Суд вважає вказані висновки передчасними, оскільки кримінальна справа № 331/1690/19 закрита на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України (25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 101-ІХ від 18 вересня 2019 року "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес", яким виключено статтю 205 Кримінального кодексу).
59. Тобто у цій справі обставини, які були встановлені під час кримінального провадження підлягають оцінці на предмет реальності господарських операцій у сукупності разом з іншими доказами.
60. Проте, суди попередніх інстанцій обмежились посиланням на відсутність в вироку, хоча відповідно до частини шостої статті 78 КАС України обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою є не тільки вирок а й ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.
61. За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
62. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
63. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
64. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.
65. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
67. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
68. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
69. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
70. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт та постачання товарів в розрізі кожного контрагента окремо, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд