ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001086
адміністративне провадження № К/9901/19702/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 1.380.2019.001086
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (у складі судді - Брильовського Р.М.) від 19 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів - Сеника Р.П., Попка Я.С., Хобор Р.Б.) від 28 січня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 07 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2018 року №0157131307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 479834,13 гривень та за штрафними санкціями 119958,53 гривень, і №0157271307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 36033,24 гривень та за штрафними санкціями на 9008,31 гривень.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України із суми боргу прощеного (анульованого) АТ "УкрСиббанк" не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі спрощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.
Також позивач вказав на те, що податковим органом при визначенні об`єкта оподаткування не враховано суми, яка не підлягає оподаткуванню в силу положень абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року);
Окрім того, ОСОБА_1 зазначає про те, що відповідачем не дотримано вимог Податкового кодексу України, які визначають умови проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в тому числі щодо ознайомлення платника з відомостями про дату початку та місце проведення перевірки у встановлений законом спосіб до її початку, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, у серпні 2020 року податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, прийнявши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. 10 серпня 2020 року касаційну скаргу податкового органу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001086 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Гусак М.Б. - головуючий суддя, Пасічник С.С., Гімон М.М.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
7. 17 вересня 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу податкового органу відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №1774/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №1136152100, у відповідності до пункту 1.1. якого банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 36300,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договору.
12. З повідомлення банку про анулювання боргу вбачається, що станом на 25 червня 2015 року згідно вищенаведеного кредитного договору заборгованість позивача складала 824874,08 гривень (по курсу НБУ станом на 25 червня 2015 року), що дорівнювала 38 949,49 доларів США. Згідно копії квитанції №30 від 25 червня 2015 року позивач погасив заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 513249,31 гривень (24235,00 доларів США) і банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість у розмірі 14713,49 доларів США, з яких сума основного боргу становить 14394,11 доларів США, що дорівнює 304838,75 гривень по курсу НБУ станом на 25 червня 2015 року.
13. 08 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11368427000, у відповідності до пункту 1.1. якого банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 82000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договору.
14. З повідомлення банку про анулювання боргу вбачається, що станом на 26 лютого 2015 року згідно вищенаведеного кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 складала 2686212,56 гривень (по курсу НБУ станом на 26 лютого 2015 року), що дорівнювала 89510,06 доларів США. Згідно копії квитанції від 26 лютого 2015 року позивач погасив заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 587629,21 гривень (19581,00 доларів США) і банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість у розмірі 69921,06 доларів США, з яких сума основного боргу становить 69888,86 доларів США, що дорівнює 2097376,92 гривень по курсу НБУ станом на 26 лютого 2015 року.
15. АТ "УкрСиббанк" направило до Головного управління ДФС у Львівській області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи і сум утриманого з них податку - форма 1ДФ із зазначенням розмірів суми прощеної основної заборгованості за кредитом, перераховану у національну валюту України за курсом НБУ станом на 26 лютого 2015 року, що становило 2097376,92 гривень та за курсом НБУ станом на 25 червня 2015 року, що становило 304838,75 гривень.
16. Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, про результати якої складений акт від 02 березня 2018 року №548/13-01-13-07/ НОМЕР_1 .
17. Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яке полягало у не включенні позивачем в повному обсязі до загального річного оподаткованого доходу суми доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2 402 215,67 гривень (2097376,92 гривень + 304838,75 гривень), що призвело до нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 479 843,13 гривень - основний платіж та 119 958,53 гривень - штрафна санкція, військового збору у сумі 36 033,24 гривень - основний платіж та 9008,31 гривень - штрафна санкція.
18. За висновками перевірки 18 квітня 2018 року податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- №0157131307 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 599 792, 66 гривень в тому числі 479843,13 гривень податкового зобов`язання та 119 958,53 гривень штрафної санкції;
- №0157271307 року про визначення позивачу податкового зобов`язання з військового збору в розмірі 45041,55 гривень в тому числі 36 033,24 гривень податкового зобов`язання та 9008,31 гривень штрафної санкції.
19. Позивач вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, при донарахуванні позивачу відповідних зобов`язань, не взяв до уваги законодавчі положення щодо не включення до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми курсової різниці, та всупереч закону при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору виходив з суми прощеного боргу за курсом НБУ станом на 25 червня 2015 року та 26 лютого 2015 року відповідно, що призвело до завищення податкових зобов`язань з вказаних обов`язкових платежів.
21. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що контролюючим органом при визначенні об`єкта оподаткування не враховано суми, яка не підлягає оподаткуванню в силу положень абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у даних правовідносинах ця сума дорівнює 609 гривень), та не виключено такої суми із об`єкта оподаткування, що свідчить про завищення податкових зобов`язань з вказаних обов`язкових платежів.
22. Оскільки, позивач не був ознайомлений у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 за результатами якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2018 року, є незаконною, а тому відсутні будь-які правові наслідки такої перевірки.
23. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції, зазначивши, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, погодився з висновками суду стосовно того, що всупереч вимогам положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, відповідач при донарахуванні позивачу відповідних зобов`язань, не взявши до уваги законодавчі положення щодо не включення до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми курсової різниці, всупереч закону при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору виходив з суми прощеного боргу за курсом НБУ станом на 25 червня 2015 року та 26 лютого 2015 року відповідно, що призвело до завищення податкових зобов`язань з вказаних обов`язкових платежів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
24. Щодо інших висновків суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваних податковий повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції жодних доводів на їх спростування чи підтвердження не навів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що банком не приймалося жодних рішень про зміну валюти зобов`язання, що свідчить про відсутність обов`язкової передумови для застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Податковий орган, зіславшись на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 25 березня 2020 року у справі №813/3283/17, зазначає, що у випадку прощення частини боргу в іноземній валюті, виняток визначений підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, щодо визначення суми податку з доходів фізичних осіб, не застосовується.
27. Крім того, податковий орган звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку, щодо не підтвердження відповідачем виконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, в частині своєчасного ознайомлення платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Відповідач стверджує, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують дотримання податковим органом дій встановлених податковим законодавства України, спрямованих на повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.
30. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
31. Положення абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначають сукупність умов, за наявності яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.
32. Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим під пунктом.
33. З 07 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
34. Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
35. Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
36. Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №1136152100, у відповідності до умов якого банк надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 36300, 00 доларів США. Заборгованість позичальником частково погашалася.
38. На момент прощення банком заборгованості 25 червня 2015 року, сума боргу за даним кредитним договором становила 38 949,49 доларів США, що еквівалентно 824874,08 гривень (по курсу НБУ станом на 25 червня 2015 року), позивачем частково погашено заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 513249,31 гривень. Банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість, з якої сума основного боргу становить 14394,11 доларів США, що дорівнює 304838,75 гривень по курсу НБУ станом на 25 червня 2015 року, тобто визначено еквівалент у гривні, чим змінено валюту зобов`язання.
39. 08 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту №11368427000, у відповідності до якого банк надав Позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 82000,00 доларів США. Заборгованість позичальником частково погашалася.
40. На момент прощення банком заборгованості 26 лютого 2015 року, сума боргу за даним кредитним договором становила 89510,06 доларів США, що еквівалентно 2686212,56 гривень (по курсу НБУ станом на 26 лютого 2015 року), позивачем частково погашено заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 587629,21 гривень. Банком прийнято рішення анулювати кредитну заборгованість, з якої сума основного боргу становить 69888,86 доларів США, що дорівнює 2097376,92 гривень по курсу НБУ станом на 26 лютого 2015 року, тобто визначено еквівалент у гривні, чим змінено валюту зобов`язання.
41. Судами з`ясовано, що відповідачем як базу оподаткування взято анульовану банком основну суму боргу й саме на вказану суму позивачу нарахований податок на доходи фізичних осіб, без урахування процентів за користування кредитом.
42. Суд звертає увагу на те, що 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки:
- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;
- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;
- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
43. Враховуючи, що за встановленими обставинами справи позивачу анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), а не суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального річного оподатковуваного доходу позивача.
44. Таким чином, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи податкового органу про те, що на порушення вимог пункту "д" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачем занижено загальний річний оподатковуваний дохід за 2015 рік, отриманий у вигляді додаткового блага, що призвело до заниження та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік та військового збору.
45. Верховний Суд зазначає, що у цій справі суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильно застосували приписи підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
46. В той же час, Суд звертає увагу на те, що в суді першої інстанції підставами для задоволення позовних вимог, також слугували доводи адміністративного позову стосовно правомірності проведення перевірки у зв`язку з не дотримання податковим органом дій встановлених податковим законодавства України, спрямованих на повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Окрім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що контролюючим органом при визначенні об`єкта оподаткування не враховано суми, яка не підлягає оподаткуванню в силу положень абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у даних правовідносинах ця сума дорівнює 609 гривень), та не виключено такої суми із об`єкта оподаткування.
47. Відповідно до частин 1-3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
48. Апеляційна скарга містить доводи стосовно посилання суду на незаконність перевірки у зв`язку з неврученням позивачу копії наказу та повідомлення про проведення перевірки
49. Відзив на апеляційну скаргу містить доводи стосовно того, що до загального місячного оподаткованого доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
50. Суд апеляційної всупереч вказаним вимогам процесуального законодавства не дослідив докази, що стосуються вказаних вище фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї та не навів жодного доводу на доведення або спростування обставин встановлених судом першої інстанції.
51. Не дослідження судом апеляційної інстанції доказів, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї та не наведення жодного доводу на доведення або спростування обставин встановлених судом першої інстанції, позбавляє можливості Суд касаційної інстанції надати оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
52. За наслідками касаційного перегляду, Суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав вважати про допущення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині надання оцінки доводам стосовно того, що відповідач, при донарахуванні позивачу відповідних зобов`язань, не взяв до уваги законодавчі положення щодо не включення до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми курсової різниці, та всупереч закону при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору виходив з суми прощеного боргу за курсом НБУ станом на 25 червня 2015 року та 26 лютого 2015 року відповідно, що призвело до завищення податкових зобов`язань з вказаних обов`язкових платежів.
53. Допущення лише вказаного порушення дозволяло б суду касаційної інстанції, скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
54. В той же час, Суд прийшов до висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині дослідження судом апеляційної інстанції доказів, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, що свідчить про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням рішення суду апеляційної інстанції та спрямування справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вимоги скарги про відмову в задоволенні позовних вимог не підлягають задоволенню.
55. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.
57. Зважаючи на викладене, з урахуванням статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 250, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд