ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа №520/8438/19
адміністративне провадження № К/9901/11727/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/8438/19
за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на постанову Другого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів - Русанової В.Б., Перцової Т.С., Жигилія С.П.) від 12 березня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2019 року Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило скасувати видане податковим органом податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2018 року №0001375008, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 3200927,13 гривень за затримку сплати податку на додану вартість.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сплачені, за ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16 в строки встановлені судом, платежі, відповідачем були направлені у погашення податкового боргу всупереч черговості його виникнення, що суперечить вимогам пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
Крім того позивач звернув увагу на те, що не здійснював погашення податкового боргу у сумі 1994997,80 гривень, який був неправомірно примусово стягнутий податковою інспекцією на підставі рішення від 23 квітня 2018 року №2 Офісу великих платників податків ДФС, зазначивши, що вказане рішення податкового органу визнане неправомірним постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, у квітні 2020 року податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
6. 27 квітня 2020 року касаційну скаргу податкового органу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №540/8438/19 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1. - головуючий суддя, Ханова Р.Ф., Усенко Є.А.).
7. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
8. 10 вересня 2020 року до Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу податкового органу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
9. 22 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання податкового органу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України.
10. 07 червня 2021 року на адресу Суду надійшло клопотання про заміну відповідача у справі з Офісу великих платників податків ДПС на Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, допускає заміну відповідача з Офісу великих платників податків ДПС на Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №1758/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість за період з 03 травня 2018 року по 27 червня 2018 року, за результатами якої складено акт від 09 липня 2018 року №357/28-10-50-08-09/00131954.
15. В акті перевірки зазначено про здійснення позивачем затримки сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 03 травня 2018 року по 27 червня 2018 року:
- по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16, граничний термін сплати зобов`язання 30 травня 2017 року;
- по податковому повідомленню-рішенню від 26 жовтня 2016 року №0000494100, граничний термін сплати зобов`язання 30 травня 2017 року;
- по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року від 22 травня 2017 року № 9094072474, граничний термін сплати зобов`язання 30 травня 2017 року.
16. Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін.
17. У зв`язку із несвоєчасним погашенням сум по узгодженим податковим зобов`язанням з податку на додану вартість за період з 03 травня 2018 року по 27 червня 2018 року в розмірі 16 004 635,68 гривень, яке було встановлено актом камеральної перевірки, що є порушенням пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, відповідачем розраховано штрафні санкції на загальну суму 3 200 927,13 гривень згідно з статті 126 Податкового кодексу України.
18. Розрахунок суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість наведено в додатку №1 до акту від 09 липня 2018 року № 357/28-10-50-08-09/00131954.
19. На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2018 гривень №0001375008 про нарахування штрафу в розмірі 3200927,13 гривень.
20. Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року та податковому повідомленню-рішенню від 26 жовтня 2016 року та по рішенню суму про розстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року, а отже відповідачем правомірно зараховано грошові кошти, сплачені позивачем в погашення розстроченої суми податкового боргу, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення тобто в рахунок сплати сум узгодженого податкового зобов`язання, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість, податкових повідомленнях-рішеннях, та в останню чергу, в рахунок погашення частини податкових зобов`язань з податку на додану вартість за рішенням суду про розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем направлено кошти на погашення податкового боргу всупереч черговості його виникнення, що суперечить пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
23. Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що доводи відповідача стосовно несвоєчасної сплати позивачем за грошовими зобов`язаннями по податковій декларації за квітень 2017 року, податковому повідомленню-рішенню від 26 жовтня 2018 року № 0000494100 та рішенню суду від 28 жовтня 2018 року не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи. Не доведення вказаних фактів унеможливлює застосування податковим органом статті 126 Податкового кодексу України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає рішення необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
25. Податковий орган в касаційній скарзі вказує про відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, які полягають в тому, що при стягненні коштів за податковим боргом відповідно до статті 95 Податкового кодексу України (незалежно від факту застосування чи незастосування процедур відстрочення або розстрочення виконання рішення суду) цей строк (слід розуміти строк виконання самостійно задекларованих податкових зобов`язань) не змінюється, позаяк за рішенням суду вже стягується не податкове зобов`язання, а податковий борг, а розстрочення чи відстрочення стосується не оплати податкового зобов`язання, а проведення платежу за рішенням.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
27. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
28. Згідно з пунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
29. Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
30. Згідно з пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України сума податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом вважається узгодженою.
31. Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
32. Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
33. Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
34. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
35. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
36. За змістом статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
37. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
38. Аналогічне правило закріплене у частині другій статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
39. Відтак, на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого податкового зобов`язання.
40. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
41. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України в залежності від строку затримки сплати суми грошового зобов`язання.
42. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.
43. Розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
44. Необхідно зазначити, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розстрочення), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.
45. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
46. Пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України зобов`язує контролюючі органи зараховувати кошти, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем, після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов`язання, що випливає з визначення податкового боргу, наданого підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
47. Суд звертає увагу на те, що погашення податкового боргу відповідно до рішення суду про розстрочення/відстрочення виконання постанови про стягнення боргу має здійснюватися з дотриманням податкового законодавства, зокрема, й з дотриманням порядку погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
48. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №520/13377/19.
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 03 травня 2018 року до 27 червня 2018 року здійснив погашення боргу у сумі 16 004 635,68 гривень за рахунок:
- сплати коштів підприємством із зазначенням у платіжному дорученню "по рішенню про розстрочення"- 2 560 062, 38 гривень (платіжними дорученнями від 29 травня 2018 року у сумі 155,79 гривень та на суму 1 279 875,40 гривень, платіжними дорученнями від 27 червня 2018 року на суму 155,79 гривень та 1 279 875,40 гривень).
- самостійної сплати податку на додану вартість - 11 450 000,0 (платіжне доручення від 30 травня 2018 року на суму 3 450 000,00 гривень, від 27 червня 2018 року на суму 2 588 131,12 гривень та на суму 5 411 868,88 гривень.
- примусового стягнення -1 994 573,30 гривень.
50. При цьому судами встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 820/1291/16 стягнуто з рахунків Товариства, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, податковий борг у розмірі 46 372 711,37 гривень, який складається з податку на додану вартість в розмірі 34560842,16 гривень, та податку на прибуток у розмірі 11811869,21 гривень.
51. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1291/16 строком на 27 місяців, починаючи з 01 жовтня 2016 року, та зобов`язано позивача до кінця кожного місяця сплачувати податковий борг рівними частинами у розмірі 1 280 031,19 гривень з податку на додану вартість у період з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2018 року, де 1 279 875,40 гривень - розстрочена сума податку на додану вартість, а 155,79 гривень - розстрочена сума пені з податку на додану вартість.
52. Судом апеляційної інстанції та судовим рішенням у справі №820/1291/16 встановлено, що розстрочений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі № 820/1291/16 податковий борг виник до 31 серпня 2016 року, що свідчить про те, що сплачені позивачем суми повинні бути зараховані контролюючим органом в першу чергу згідно з положеннями пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України в погашення цього податкового боргу.
53. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, сплачені Товариством платежі зараховані в рахунок погашення податкового боргу за самостійно визначеними платником зобов`язаннями з податку на додану вартість за квітень 2017 року, по податковому повідомленню-рішенню від 26 жовтня 2016 року № 0000494100, та за рішенням суду про розстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року № 820/1291/16, та зроблені донарахування штрафу за "несвоєчасне виконання рішення суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року №820/1291/16".
54. Суд апеляційної інстанції вказав про те, що в рішенні про розстрочення сплати податкового боргу не визначено конкретної дати сплати податкового боргу, а визначена подія, при настанні якої виникає обов`язок (кінець кожного місяця).
55. В розрахунку суми штрафних санкцій відповідач зазначив граничний термін сплати боргу за рішенням суду - 30 травня 2017 року, проте жодних обґрунтування щодо визначення саме цієї дати граничного терміну сплати податкового боргу податковим органом не надано.
56. Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що чітко визначено, що у Товариства обов`язок сплати податкового боргу виникає з 01 жовтня 2016 року протягом 27 місяців до кінця кожного місяця, а отже висновки відповідача про ту обставину, що позивач повинен був сплачувати вищезазначені кошти до 30 травня 2017 року, відповідно і нарахування штрафних санкцій за несплату боргу до 30 травня 2017 року, є такими, що не відповідають положенням статті 129 Конституції України, так як судом встановлено інший період сплати, а саме до кінця кожного місяця, що, як було встановлено в ході розгляду справи, позивачем було виконано та підтверджується платіжними дорученнями з зазначенням напрямку платежу.
57. Також Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що доводи відповідача стосовно несвоєчасної сплати позивачем за грошовими зобов`язаннями по податковій декларації за квітень 2017 року, податковому повідомленню-рішенню від 26 жовтня 2018 року № 0000494100 та рішенню суду від 28 жовтня 2018 року не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи. Не доведення вказаних фактів унеможливлює застосування податковим органом статті 126 Податкового кодексу України.
58. З огляду на вказане, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову Товариства.
59. Щодо клопотання податкового органу щодо залишення позову без розгляду, Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, на яку посилається податковий орган, зауважено на тому, що:
- суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;
- зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;
- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
60. В контексті викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 висновків необхідно звернути увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
61. Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі Товариство звернулося до суду першої інстанції до прийняття 26 листопада 2020 року постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень після їх адміністративного оскарження, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики/
62. Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
63. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
64. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
65. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд