ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 380/10197/20
адміністративне провадження № К/9901/27482/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/10197/20
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїр-торг" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування повідомлення - рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя: Н. В. Костецький) від 16 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. М. Шевчук, Р. В. Кухтей, Т. І. Шинкар) від 24 червня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аїр-торг" (далі - позивач, ТОВ "Аїр-торг" або товариство/підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, скаржник або контролюючий/податковий орган), у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0034540402, № 0034550402, прийняті на підставі акта перевірки за № 148/04.02-12/42992142 від 15 вересня 2020 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аїр- торг" (42992142) з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь у бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за травень, червень 2020 року";
- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аїр-торг" (ЄДРПОУ 42992142) за травень 2020 року у сумі 21281077 грн та за червень 2020 року - у сумі 27661352.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а загалом винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки при перевірці операцій, що здійснюються при ввезені на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг, не встановлено порушення з Інформацією про фактичне ввезення товару за межі митної території України, згідно з даними інформаційних систем ДПС. Перевіркою операцій з постачання (вивезення, ввезення) послуг порушень не встановлено. Перевіркою дотримання вимог законодавства (в тому числі, статей 191, 204, 205 Кодексу та норм Митного кодексу України) не встановлено порушень здійснення операцій з давальницькою сировиною. За результатами здійсненого аналізу ціноутворення у звітних періодах, які підлягають перевірці, порушень не встановлено. Перевіркою операцій із здійснення попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності порушень не встановлено. Позивач вказує, що податковим органом вказано, що ТОВ "Аїр-торг" не надано до перевірки платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (звітніх) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України. Проте позивач зазначає, що ним було подано до перевірки платіжні доручення. Крім цього позивач зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Звертає увагу, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки позивача, контролюючим органом не було встановлено випадків неоприбуткування ТОВ "Аїр-торг" за даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (товару), отриманих від контрагентів. У випадку наявності певних недоліків в оформленні документів, то такі документи не можуть вважатися такими, що за своєю суттю не спростовують вчинені між сторонами господарські операції, а тому такі недоліки самі по собі не нівелюють наслідків цих господарських операцій.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 липня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. 06 грудня 2021 року до Верховного Суду від позивача надійшла заява про часткову відмову від позову, в якій останній просить прийняти відмову ТОВ "Аїр-торг"" від позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аїр-торг" (ЄДРПОУ 42992142) за травень 2020 року у сумі 21281077 грн та за червень 2020 року - у сумі 27661352, й просить у цій частині визнати нечинним оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі. Вимоги заяви аргументує тим, що суми бюджетного відшкодування, заявлені позивачем, надійшли на рахунки ТОВ "Аїр-торг", тому зазначена вимога є такою, що виконана.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Львівський області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аїр-Торг" з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за травень, червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 15 вересня 2020 року за № 148/04.02-12/42992142, яким встановлено порушення пункту 200.1, пункту 200.4, статті 200 статті 200 Податкового кодексу України та відмовлено в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість.
9. Як слідує із змісту вказаного акту перевірки, доводів відповідача, які надані судам двох інстанцій причиною для висновку відповідача про порушення положень обумовленого законодавства та фактичною підставою для відмови у наданні бюджетного відшкодування слугувало не надання позивачем до перевірки платіжних доручень, які підтверджують сплату сум ПДВ заявлених до бюджетного відшкодування у попередніх та звітному податковому періоді постачальникам товарів /послуг або до Державного бюджету України.
10. Під час перевірки відповідачем встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у травні, червні 2020 року є придбання кукурудзи, пшениці, ячменю українського походження врожаю 2019 року, послуги з оренди офісного, складського приміщення, оренди зерносушарки, оренди погрузочного бункера, послуги охорони об`єктів, послуги з організації проведення сертифікації походження вантажу, послуги митного оформлення декларацій на здійснення експортних операцій, а саме вивезення за межі митної території України :
- кукурудзи, врожаю 2019 року, українського походження, насипом, фірма AGRO BORI EOOD (Іспанія); "RІSOIL EUROPE" LTD (Алжир);
- пшениці м`якої, не насіннєва, врожаю 2019 року 2-го, 3-го, 4-го класу, фірма AGRO BORI EOOD (Бангладеш), фірма Cargill International S.A. (Туніс), фірма LOUIS DREYFUS COMPAN SUISSE SA (Єгипет), фірма QUADRA COMMODITIES SA (Тайвань, провінція Китаю);
- ячменю українського походження, насипом, врожаю 2019 року, фірма AGRO BORE EOOD (Кувейт).
11. Відповідно до поданого позивачем розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) до податкової декларації з ПДВ за травень 2020року ТОВ "АІР-ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42992142) заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 21281077.
12. У таблиці 2 розшифровки сум податку фактично сплаченого у попередніх та у звітному податковому періоді постачальникам товарів послуг або до Державного бюджету України зазначено постачальників за такими індивідуальними номерами:
4159547140134 звітний період виникнення від`ємне значення - квітень 2020 року, сума від`ємного значення в тому рахунку сплачена постачальниками 10 593 734,67 грн;
414388813046 звітний період виникнення від`ємне значення - червень 2019 року, сума від`ємного значення в тому рахунку сплачена постачальниками 3 205 517,36 грн;
414388813046 звітний період виникнення від`ємне значення - серпень 2019 року, сума від`ємного значення в тому рахунку сплачена постачальниками 7 395 534,08 грн;
414388813046 звітний період виникнення від`ємне значення - жовтень 2019 року, сума від`ємного значення в тому рахунку сплачена постачальниками 86 290,45 грн.
13. Відповідно до поданого позивачем розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року ТОВ "АІР-ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42992142) заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 27 661 352 грн.
14. У таблиці 2 розшифровки сум податку фактично сплаченого у попередніх та у звітному податковому періоді постачальникам товарів послуг або до Державного бюджету України зазначено постачальників за такими індивідуальними номерами:
4159547140134 звітний період виникнення від`ємне значення - лютий 2020 року, сума від`ємного значення в тому рахунку сплачена постачальниками 11 118 669,15 грн;
4159547140134 звітний період виникнення від`ємне значення - березень 2020 року, сума від`ємного значення в тому рахунку сплачена постачальниками 16 542 682,57 грн.
15. На підставі вказаного акта перевірки, ГУ ДПС у Львівський області прийнято 12 жовтня 2020 року податкові повідомлення-рішення:
№ 0034540402 виявлено відсутність права на урахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією з ПДВ за травень 2020 року поданою 22 червня 2020 року та 17 липня 2020 року у розмірі 21 281 077 грн;
№ 0034550402 виявлено відсутність права на урахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією з ПДВ за червень 2020 року поданою 20 липня 2020 року у розмірі 27 661 352,00 грн.
16. Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх оскарження.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідно до Додатків 3 до Податкових декларацій з податку на додану вартість Розрахунок суми бюджетного відшкодування, за травень-червень 2020 року, сума від`ємного значення - 48942429 грн. Звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення червень, серпень, жовтень 2019, лютий, березень, квітень 2020 року.
18. Всупереч покликань відповідача на відсутність під час перевірки банківських документів судами, із змісту пункту 2.3 акту перевірки від 15 вересня 2020 року за № 148/04.02-12/42992142, встановлено, що позивачем надавалися всі банківські документи, що підтверджують проведену оплату у лютому, травні, червні 2020 року, що підтверджено платіжними дорученнями. Вказана оплата здійснена шляхом застосування системи "Клієнт-Банк", шляхом накладення електронно-цифрового підпису.
19. Суди також дійшли висновку, що господарські операції з контрагентами-постачальником, вчинені у зазначений період, є реальними та підтверджені всіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами, які були надані контролюючому органу в ході перевірки та які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю товариства. Товариством дотримано всі передбачені Податковим кодексом України умови для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість, що зумовило виникнення від`ємного значення з цього податку.
20. У відповідності до Податкового кодексу України, з метою відновлення прав позивача в повному обсязі суди визнали законною вимогу про зобов`язання Головне управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аїр -торг" у розмірі 21281077 грн та у розмірі 27661352 грн.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, пункт 44.6, пункт 44.7 статті 44, пункт 200.1, пункт 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, та порушено норми процесуального права, а саме, статті 72-76, 90, та 242 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому:
пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
23. Щодо підстав для оскарження судових рішень згідно пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник, посилаючись на приписи частини другої статті 353 КАС України, вказує, що судами не було досліджено належним чином зібраних у справі доказів, а саме, копії платіжних доручень роздрукованих з системи "Інтернет-Банк" та не перевірив дані докази на підтвердження зазначених фактів, не вжив заходів для виявлення та витребування доказів (не витребувано довідки про рух коштів по рахунку), а саме, не встановив чи за платіжними дорученнями, які були надані під час розгляду справи, здійснено оплату, оскільки до перевірки не надано платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплачуваними у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.
24. Крім цього, суди обмежилися формальним розглядом справи без встановлення обставин справи, а саме, без дослідження операцій за якими виникло бюджетне відшкодування ПДВ, не досліджено контрагентів (постачальників) позивача, а саме ТОВ "ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД" (код ЄДРПОУ 41438881), ТОВ "ВЕЛАН ПІВДЕНЬ ТРЕЙД" (нова назва- ТОВ "АГРО КОМПАНІЯ "САТУРН"), (ЄДРПОУ 41595475) на предмет реальності господарських операцій.
25. Щодо підстав для оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник, скаржник зазначає норму права, а саме, пункт 44.6, пункт 44.7 статті 44, пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, судами першої та апеляційної інстанцій застосовано неправильно, оскільки висновок Верховного Суду щодо питань застосування яких наразі відсутній у подібних правовідносинах, обгрунтовуючи це тим, що суди обмежилися виключно викладенням хронології подій, що передували перевірці та цитуванням норм чинного законодавства та задовольняючи позовні вимоги суди прийшли до висновку, що позивач мас право на отримання заявленого бюджетного відшкодування ПДВ, попри те, що фактично за результатами перевірки даних встановлено, що ТОВ "АЇР-ТОРГ" не надано до перевірки платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплаченими у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України та документи, що долучені позивачем до матеріалів справи не були представлені під час перевірки.
26. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до хибного висновку щодо врахування для підтвердження права на бюджетне відшкодування документів, які подані до суду, але не надавались платником до перевірки, що призвело до неправильного застосування пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
27. Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, скаржник вважає, що у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Роблячи такий висновок, відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, який викладений у постановах від 29 травня 2020 року у справа № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (стаття 1 Податкового кодексу України).
31. Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
32. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
33. Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
34. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Податкового кодексу України).
35. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодекс України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
36. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодекс України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
37. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодекс України.
38. Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодекс України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
39. Пунктом 200.4 вказаної статті передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1-3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
40. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 Податкового кодекс України).
41. Згідно із пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодекс України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
42. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
43. Згідно із абзацом 11 частини першої статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
44. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
45. Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
46. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
47. При вирішенні податкових спорів Суд ураховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
48. Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.
49. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
50. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
51. Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
52. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
53. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування, зокрема, і податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.
54. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
55. Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені позивачем у вказаних розрахунках суми бюджетного відшкодування за травень та червень 2020 року сформовані за рахунок показників податкового кредиту за операціями позивача з платниками податків, індивідуальні податкові номери яких: № НОМЕР_2 за назвою платника податків ТОВ "Велан південь Трейд"; № НОМЕР_1 за назвою платника податків ТОВ "Еко Трейд Захід". Підтвердженням вказаних обставин є розрахунки суми бюджетного відшкодування (ДЗ) до податкової декларації з ПДВ за травень та червень 2020 року, подані позивачем контролюючому органу.
57. Підставою для формування вказаних показників від`ємного значення сум ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування за травень 2020 року у розмірі 21281077 грн. та червень 2020 року у розмірі 27661352 грн. є показники податкового кредиту сформовані позивачем на підставі податкових накладних копії яких залучено до матеріалів справи, які зареєстровані у встановленому порядку в ЄРПН, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем залучено відповідні витяги з ЄДРПН. Вказані обставини відповідачем та його представниками у судах попередніх інстанцій не заперечувались.
58. Як вірно установлено судами та як вбачається зі змісту акта перевірки, що за даними пунктів 3.6 - 3.16 акта перевірки, перевіркою операцій з постачання (вивезення, ввезення) послуг порушень не встановлено. За даними аналізу ціноутворень (придбання та реалізація) порушень не встановлено. Перевіркою операцій з придбання та зберігання ТМЦ не реалізованих на час перевірки порушень не встановлено. Перевіркою операцій із здійснення попередньої оплати за ТМЦ порушень не встановлено. Станом на час проведення перевірки за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, не встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за травень та червень 2020 року податкових накладних, які зареєстровані з порушенням терміну у ЄРПН. За результатами перевірки не встановлено наявність правовідносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи, яких у судовому порядку визнані недійсними. В ході перевірки не встановлено серед постачальників суб`єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання, або здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (а.с. 36 т.1).
59. Окрім того, із змісту пункту 3.16 та пунктів 3.17, 3.18 названого акту перевірки (а.с. 36-37 т.1) слідує, що під час перевірки не встановлено розбіжностей між сумами задекларованого позивачем податкового зобов`язання та податкового кредиту за травень та червень 2020 року.
60. Зі змісту актів перевірок убачається, що фактичною підставою для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ за березень - травень 2020 року було надання позивачем під час перевірки копій платіжних доручень, що не підписані керівником ТОВ "Зета плюс", не завірені банком, в якому обслуговується суб`єкт господарювання, не скріплені підписом та печаткою банку.
61. За наведених висновків акту переірки, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи податкового органу, які стосуються не дослідження судом обставин з приводу реальності операцій позивача, які вплинули на формування сум податкового кредиту та відповідного від`ємного значення заявленого до бюджетного відшкодування, позаяк в ході перевірки жодних порушень, які стосуються реальності таких операцій не встановлено, а за результатами вказаної перевірки відповідачем підтверджено правомірність сум задекларованого позивачем податкового кредиту за рахунок якого утворено спірні суми від`ємного значення, а як наслідок такого підтвердження сум податкового кредиту відповідачем фактично прийнято вказані операції як такі що фактично відбулися.
62. Фактичною єдиною підставою для відмови позивачу в отриманні заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за травень та червень 2020 року слугувало надання позивачем під час перевірки копій платіжних доручень, які не підписані керівником ТОВ "Аїр-торг", не завірені банком, в якому обслуговується суб`єкт господарювання, не мають підписів та печаток.
63. Судами обґрунтовано враховано, що відповідно до пунктів 2.3 акту перевірки (а.с. 22-23 т.1) до перевірки було надано банківські документи в тому числі за червень- жовтень 2019 року, лютий - червень 2020 року. При цьому, акт перевірки не містить жодних доводів з покликанням на відповідні докази в тому рахунку і на акти осіб, які проводили перевірку щодо не надання позивачем до перевірки певних банківських документів, які підтверджували сплату сум ПДВ, які задекларовані у складі бюджетного відшкодування. Не надано відповідачем і доказів витребування від позивача певних банківських документів, які підтверджували сплату вказаних сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування.
64. Як наслідок доводи податкового органу з покликанням на статтю 44 Податкового кодексу України щодо неможливості дослідження судами платіжних документів, які не були надані контролюючому під час перевірки та які підтверджують сплату сум ПДВ заявлених до бюджетного відшкодування не відповідають фактичним обставинам справи та відомостям, які відображені у акті перевірки.
65. Разом з тим, досліджуючи платіжні доручення по розрахунках з ТОВ "Велан південь трейд", ТОВ "Еко-трейд захід" судами з`ясовано, що останні були сформовані і фактично перетворені у візуальну форму представлення на паперовому носії за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт-Банк" та "Клієнт-Internet-Банк", які містять оригінальну відмітку штемпеля банківської установи та підписом, за переліком (а.с. 214-245 том 1).
66. Так, користування системою "Клієнт-Банк", "Клієнт-Internet-Банк" регулюється, крім договору між банком та клієнтом, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-ІІІ), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція № 22).
67. Відповідно до пункту 1.14 статті 1 Закону № 2346-ІІІ електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
68. Згідно із статтею 18 Закону № 2346-ІІІ електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ.
Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи.
Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.
У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.
69. Відповідно до Інструкції № 22 електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.
70. Згідно з пунктом 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.
Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "платіжний застосунок" та інших систем дистанційного обслуговування.
71. Відповідно до 10.5 Інструкції № 22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.
Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".
72. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV(далі - Закон № 851-IV) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
73. Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
74. Отже, чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розміщений в системі "Клієнт-Банк" та "Клієнт-Internet-Банк" не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.
75. Натомість відповідач на вказані обставини не зважив, відповідних відомостей щодо формування платіжних документів в системі "Клієнт-Банк" та "Клієнт-Internet-Банк" та їх підписання електронно-цифровим підписом не врахував та не досліджував, що вказує на безпідставність приведених відповідачем доводів.
76. Водночас, судами попередніх інстанцій вірно встановлено та досліджено, подані позивачем платіжні доручення, які містять обов`язкові реквізити, а тому є належними первинними документами, які підтверджують факт оплати за товар. При цьому, факт здійснення оплати також підтверджено письмовими платіжними дорученнями з оригінальною відміткою штемпеля банківської установи та підписом, за переліком.
77. У свою чергу, слід ще раз зауважити, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських правовідносин позивача з контрагентами на обґрунтування правомірності спірних рішень судів попередніх інстанцій правомірно не прийняли та не взяли до уваги, оскільки відповідно до акта перевірки підставою для відмови позивачу в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ за травень та червень 2020 року слугувало тільки надання позивачем під час перевірки копій платіжних доручень, а тому згідно положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень такий суб`єкт не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
78. З оскаржуваних судових рішень слідує, що відповідачем не надано доказів невідповідності первинної документації (в тому числі платіжних доручень) вимогам діючого законодавства чи доказів несплати суми ПДВ, заявленої до відшкодування у декларацій. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за спірний період.
79. Додатково слід зауважити, що у результаті дослідження доказів первинної документації на підтвердження здійснення господарської діяльності позивача судами встановлено відповідність первинних документів вимогам діючого законодавства, а відтак суди дійшли висновку, що відповідач безпідставно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахував копії платіжних доручень, надані позивачем до перевірки.
80. Аналізуючи викладене, Верховний Суд доходить до переконання, що суди правильно уважали, що висновок податкового органу, викладений в актах перевірки, про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в оспорюваних періодах є помилковим.
81. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2020 року № 0034540402, № 0034550402 є протиправними та підлягають скасуванню.
82. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами. Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.
83. З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, доводи Головного управління ДПС у Львівській області про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.
84. Водночас, аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 380/5298/20, від 21 липня 2021 року у справі № 320/5697/20.
85. Щодо підстав відкриття касаційного провадження, то Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
86. Так, підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказівкою про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
87. Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
88. Проте подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
89. Водночас, підставою касаційного оскарження скаржник також зазначав пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вказував, що судом не було досліджено належним чином зібраних у справі доказів. Проте, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
90. При цьому пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
91. Відтак, обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводяться до незгоди із позицією судів у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суди надавали оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
92. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
93. Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийняті оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
94. Колегія суддів звертає увагу, що саме податковий орган повинен приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким в подальшому суд надає оцінку та такому рішенню, суд не може перебирати на себе функцію виконання обов`язків податкового органу. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим. Перекладання свого обов`язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого податковим органом рішення, є некоректним.
95. Суд ще раз наголошує, що з огляду на положення частини другої статті 77 КАС України, якою чітко встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень такий суб`єкт не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, тому відшукування відповідачем вже під час апеляційного чи касаційного перегляду справи нових підстав на обґрунтування правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення є цілком безпідставним. В акті перевірки відсутні були зауваження та не ставилось під сумнів щодо товарності чи безтоварності господарських операцій здійснених позивачем з його контрагентом з придбання зернових культур та подальшу їх реалізацію. Судами було належним чином оцінені підстави відмови у заявленому бюджетному відшкодуванні, та відшукувати судами інші підстави та докази, які не були покладені в основу прийнятого контролюючим органом спірного ППР процесуальної можливості не мали.
96. Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
97. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 12 жовтня 2020 року № 0034540402, № 0034550402 - залишенню без змін.
98. Разом із цим, Верховний Суд, розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову та закриття провадження, дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
99. За змістом частини першої статті 47 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
100. Згідно з приписами статті 348 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
101. Частинами другою, третьою, п`ятою статі 189 КАС України встановлено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
102. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначає стаття 349 КАС України, за правилами пункту шостого частини першої якої суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
103. Судом установлено, що заяву подано та підписано уповноваженою особою, а саме - Директором ТОВ "Аїр-торг" З. Р. Лесик.
104. Проаналізувавши матеріали справи та доводи викладені у заяві ТОВ "Аїр-торг" про часткову відмову від позову, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відмова від позову не суперечить закону, чиїх-небудь прав, свобод та інтересів не порушує.
105. Таким чином Верховний Суд уважає за можливе прийняти відмову ТОВ "Аїр-торг" від частини позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "Аїр-торг" (ЄДРПОУ 42992142) за травень 2020 року у сумі 21281077 грн та за червень 2020 року - у сумі 27661352, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року в частині вирішення цих позовних вимог, визнати нечинними і закрити провадження у справі у цій частині.
Керуючись статтями 341, 345, 348, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд