П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/267/21
Провадження № 11-398заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року (судді Кравчук В. М., Берназюк Я. О., Желєзний І. В., Коваленко Н. В., Чиркін С. М.) у справі № 9901/267/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправною постанови в частині, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду попередньої інстанції
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому просив визнати протиправним пункт 1 Постанови ВРУ від 12 листопада 2019 року № 270-IX "Про зміну у складі Ради Національного банку України" (далі - Постанова № 270-IX) у частині визначення строку його повноважень як члена Ради Національного банку України (далі - НБУ) до 07 липня 2021 року.
2. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та установив позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.
3. Ухвалою від 16 липня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду, зокрема: задовольнив заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду; поновив позивачу строк на звернення до суду з позовом до ВРУ про визнання протиправною постанови в частині та зобов`язання вчинити дії; відкрив провадження в цій справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України.
5. Судове рішення мотивовано тим, що: строк звернення ОСОБА_1 з позовом у цій справі, який обраховується відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, сплинув 14 грудня 2019 року; звернення до суду із цим позовом за один день до закінчення повноважень члена Ради НБУ (06 липня 2021 року) прямо залежало від волевиявлення позивача; ОСОБА_1 ще до призначення на посаду мав можливість ознайомитися з розміщеним на вебсайті ВРУ проєктом Постанови ВРУ № 270-ІХ, прийняти пропозицію або відмовитися від висунення своєї кандидатури на посаду члена Ради НБУ на чітко визначений термін.
За висновком суду першої інстанції, пасивна поведінка позивача та можливість знати про стан своїх прав та інтересів не дає підстав для поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права, які гарантують особисті майнові права позивача, зокрема право рівності й недискримінації, та порушив норми процесуального права, а саме право особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права на рівний строк повноважень в управлінні державними справами від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
7. Скаржник указав, що він двічі дізнався про порушення свого конституційного права на рівну участь в управлінні державними справами. Пропуск першого строку, якщо такий відбувся, пов`язаний з наявністю конфлікту публічного і приватного інтересів, який міг негативно вплинути на діяльність конституційних органів НБУ і Ради НБУ, а також держави в цілому, яка на той час вела переговори з міжнародними кредиторами про отримання позик. Позивач звернувся до суду першої інстанції після встановленого повторного факту триваючого порушення його особистого немайнового права з боку відповідача, а саме публічних дій, вчинених відповідачем у квітні 2021 року щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади, яка звільняється позивачем у зв`язку із завершенням його повноважень відповідно до Постанови № 270-IX, тобто в межах строку на звернення до суду за наслідками цих подій.
8. ОСОБА_1 зауважив, що розраховував на те, що до нього застосовується спеціальний строк на звернення до суду, установлений частиною третьою статті 264 КАС України, а саме протягом усього строку дії нормативно-правового акта відповідача, яким був установлений протиправний строк його повноважень як члена Ради НБУ.
9. На переконання скаржника, при застосуванні строків звернення до адміністративного суду в указаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть бути приводом відмови в захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, насамперед з боку держави.
10. Скаржник також зазначив, що, застосовуючи строки, визначені статтею 122 КАС України, суд першої інстанції не перевірив та не надав оцінки правомірності та істотності дій та бездіяльності відповідача. При цьому суд не застосував тест пропорційності до поважності підстав пропуску строку звернення до суду і законності Постанови № 270-IXна предмет дотримання засад рівності і недискримінації. Крім того, суд першої інстанції також не надав оцінку тому факту, що, визначивши незаконний строк повноважень позивача, відповідач самостійно продовжив строк дії нормативно-правового акта індивідуальної дії (Постанови № 270-IX) на весь строк незаконного визначення повноважень, тобто до 07 липня 2021 року. Оскільки відповідач не прийняв постанову про звільнення позивача на підставі "завершення строку повноважень", то незаконна дія Постанови № 270-IXу цій частині (стосовно дискримінації позивача) продовжується й після 07 липня 2021 року.
11. ОСОБА_1 також послався на висновок щодо застосування норм процесуального права в певним чином подібних, на його думку, правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 800/414/17 (провадження № 11-106заі18) та від 27 червня 2019 року у справі № 9901/920/18 (провадження № 11-1455заі18).
12. На думку скаржника, норми КАС України стосовно строків звернення до суду повинні застосовуватися до категорії справ, пов`язаних з публічною службою, з урахуванням конкретних обставин справи, як у випадку позивача стосовно повторюваного триваючого порушення - дискримінації права позивача на рівний з іншими членами Ради НБУ строк повноважень відповідно до статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон № 679-XIV), зважаючи на те, що незаконне, на його думку, визначення строку повноважень відбулося з вини держави в особі її компетентного органу - відповідача і продовжує існувати, породивши проблему правової невизначеності, а тому виправлення допущеної незаконної ситуації має проводитися без обмеження будь-яким строком.
13. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
14. 26 серпня 2021 року скаржник подав до Великої Палати Верховного Суду додаткові пояснення, у яких просить вважати поважними обставини, за яких він відкладав звернення до суду з метою захисту своїх прав, надаючи перевагу інтересам держави над своїми приватними інтересами.
15. Крім того, ОСОБА_1 звернув увагу на зміст листа постійного представника Міжнародного валютного фонду (далі - МВФ) в Україні від 18 лютого 2021 року, у якому зазначається про рекомендацію Україні призначати членів Ради НБУ та членів правління НБУ на повний семирічний термін, незалежно від часу, що залишився від терміну каденції попередника.
16. Скаржник також наполягає на тому, що дії відповідача в особі його представника Лаптієва А. М. з подання клопотання щодо перевірки правомірності строку звернення до суду у справі № 9901/267/21 з порушенням установленого ухвалою від 16 липня 2021 року строку для надання суду першої інстанції та позивачеві відзиву, є такими, що суперечать суспільним та/або державним інтересам, грубо та відкрито порушують Меморандум між Україною та МВФ і вводять Україну в непропорційні та репутаційні ризики.
Рух апеляційної скарги
17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 вересня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, а ухвалою від 27 вересня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, при цьому фактичні обставини справи в такому випадку не підлягають з`ясуванню та оцінюванню, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
18. У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ зазначила, що доводи, викладені в цій скарзі, є безпідставними і такими, що не спростовують обґрунтованість і законність оскаржуваної ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
19. На думку ВРУ, ОСОБА_1 оскаржив до суду акт індивідуальної дії, яким його було призначено на посаду публічної служби, з порушенням місячного строку на оскарження Постанови № 270-IX з дня, коли йому точно стало відомо про строк, на який його буде призначено на посаду члена Ради НБУ, що відраховується з 07 листопада 2019 року - дня, коли було розміщено на вебсайті ВРУ проєкт постанови.
20. ВРУ вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду позов ОСОБА_1 на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, адже позивач не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом.
21. У зв`язку з викладеним ВРУ просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
22. 13 жовтня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій він указує на те, що відповідач подав відзив на апеляційну скаргу з пропуском установленого судом строку. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить: відмовити в задоволенні заяви відповідача про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу; відмовити відповідачу у прийнятті відзиву на апеляційну скаргу; надати оцінку діям відповідача з точку зору належного виконання ним процесуальних обов`язків, зокрема, встановлених частиною п`ятою статті 44 КАС України, та належного користування відповідачем процесуальними правами з урахуванням можливого зловживання ними, зокрема, встановленими приписами частин першої, третьої та четвертої статті 45 КАС України; апеляційну скаргу позивача задовольнити повністю.
23. Крім того, 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Великої Палати Верховного Суду додаткові пояснення про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, якщо пропуск такого дійсно відбувся, у яких послався на проект Закону від 18 серпня 2021 року № 5850 про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань діяльності Національного банку України та зазначив, що вказаним законопроектом заплановано внести зміни до Закону № 679-XIV. Зокрема, в статті 10 цього Закону пропонується зазначити, що в разі закінчення строку повноважень члена Ради НБУ його повноваження припиняються в останній день строку, на який його було призначено. Однак починаючи з 08 липня 2021 року позивач не отримує винагороди за виконання своїх повноважень дійсного члена Ради НБУ, про що, зокрема, свідчать листи НБУ від 17 серпня 2021 року № 18-0005/75880 і 05 жовтня 2021 року № 18-005/92858, а також виписка з банківського рахунку позивача за періоди серпень - вересень 2021 року, оскільки відповідно до Постанови № 270-IX повноваження позивача в частині зазначеного пунктом 1 строку начебто закінчилися, а з іншого боку, відповідач не прийняв відповідної постанови про звільнення позивача згідно з порядком і процедурою, встановленими Законом № 679-XIV.
24. ОСОБА_1 також зазначив, що посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 9901/157/20, від 19 листопада 2020 року у справі № 9901/186/20, від 02 липня 2020 року у справі № 9901/561/19, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/89/21, від 04 березня 2021 року у справі № 9901/203/20, є передчасними, оскільки суд першої інстанції не врахував фактичні обставини кожної з указаних справ, які відрізняються від фактичних обставин цієї справи. Позивач також навів доводи, які ним вже були висловлені в його апеляційній скарзі.
Обставини, встановлені матеріалами справи
25. 12 листопада 2019 року ВРУ прийняла постанову № 270-IX, пунктом 1 якої ОСОБА_1 призначено членом Ради НБУ строком до 07 липня 2021 року.
26. 02 квітня 2021 року Комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики оголосив конкурс на зайняття вакантної посади члена НБУ, яка звільняється 08 липня 2021 року внаслідок закінчення терміну перебування на посаді члена Ради НБУ.
27. Вважаючи пункт 1 Постанови № 270-IX протиправним, ОСОБА_1 06 липня 2021 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
28. Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
29. З матеріалів провадження вбачається, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху на підставі частини першої статті 123 КАС України та установив позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.
У цій ухвалі суд, зокрема, зазначив, що позовну заяву подано більш ніж через 18 місяців з дня прийняття та опублікування Постанови № 270-IX, проте ОСОБА_1 не порушує питання поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у позовній заяві не зазначає, коли дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30. На усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 надіслав до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позивач, зокрема, зазначив, що правовідносини, які виникли на підставі Постанови № 270-IX, тривалі, а тому строк звернення до адміністративного суду з позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, як передбачено частиною другою статті 122 КАС України. На переконання заявника, такий строк установлений спеціальною нормою процесуального закону, а саме частиною третьою статті 264 КАС України, відповідно до якої нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
31. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 липня 2021 року: задовольнив заяву ОСОБА_1 про поновлення строку; поновив позивачу строк на звернення до суду з позовом до ВРУ про визнання протиправною постанови та зобов`язання вчинити дію; відкрив провадження у справі за цим позовом.
32. Згідно із частиною четвертою статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
33. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 серпня 2021 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України.
34. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що строк звернення ОСОБА_1 з позовом у цій справі, який обраховується відповідно до частини п`ятої статі 122 КАС України, сплинув 14 грудня 2019 року.
Суд першої інстанції указав, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість звернення до суду із цим позовом за один день до закінчення повноважень члена Ради НБУ (06 липня 2021 року) прямо залежало від волевиявлення ОСОБА_1
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також зазначив, що оголошення 02 квітня 2021 року конкурсу на вакантну посаду члена Ради НБУ, на що вказує позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовом, не дає підстав стверджувати про триваючий характер порушення (обмеження) прав, оскільки з моменту призначення на посаду позивач не міг мати "законних сподівань" на те, що ВРУ допустить ревізію свого кадрового рішення, яке вважається реалізованим з дня його прийняття, чим порушить стабільність публічно-правових відносин.
35. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим указаний висновок суду першої інстанції з таких міркувань.
36. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
37. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
38. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено у статті 266 КАС України, відповідно до частини другої якої адміністративні справи щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ, а також щодо законності її дій чи бездіяльності розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
39. На підставі частин першої - третьої та п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
40. За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
41. Відповідно до частин першої, шостої статті 11 Закону № 679-XIV Рада НБУ діє відповідно до Регламенту Ради Національного банку України, яким встановлюється порядок підготовки і проведення її засідань, оформлення її рішень. Рішення Ради НБУ приймаються на колегіальній основі.
42. Згідно з пунктом 1 Регламенту Ради Національного банку України, затвердженого рішенням Ради НБУ від 24 листопада 2016 року № 2.2, ця Рада є керівним колегіальним органом НБУ.
43. Отже, діяльність ОСОБА_1 на посаді члена Ради НБУ на підставі оскаржуваного в цій справі пункту 1 Постанови № 270-IX в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.
44. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.
45. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
46. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
47. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
48. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
49. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
50. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
51. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
52. Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
53. Як установлено матеріалами справи, пунктом 1 Постанови ВРУ від 12 листопада 2019 року № 270-IX ОСОБА_1 призначено членом Ради НБУ строком до 07 липня 2021 року. У пункті 3 цієї Постанови вказано, що вона набирає чинності з дня її прийняття.
54. Суд першої інстанції установив, що 14 листопада 2019 року зазначену Постанову було опубліковано в офіційному виданні "Голос України" № 218, після чого на виконання цієї Постанови ОСОБА_1 набув повноваження члена Ради НБУ.
55. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що звернення ОСОБА_1 із цим позовом 06 липня 2021 року відбулось із значним пропуском установленого процесуальним законом місячного строку. При цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від волевиявлення позивача, а тому наведені скаржником обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
56. Не є слушними посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 264 КАС України щодо можливості оскарження до адміністративного суду нормативно-правових актів протягом всього строку їх чинності.
57. Так, відповідно до пунктів 18, 19 статті 4 КАС України нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Водночас індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
58. Як убачається зі змісту пункту 1 Постанови № 270-IX, цим актом ВРУ призначила ОСОБА_1 членом Ради НБУ до 07 липня 2021 року. Отже, цей акт не встановлює, не змінює, не припиняє (не скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і не розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, а тому не є нормативно-правовим, строки оскарження якого врегульовано нормами частини третьої статті 264 КАС України.
59. Натомість пункт 1 Постанови № 270-IX стосується призначення позивача та проходження ним публічної служби в керівному колегіальному органі НБУ, адресований одній особі та дія його вичерпується його виконанням, тобто є індивідуальним актом, для оскарження якого до суду положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України визначений місячний строк.
60. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що пропущення строків звернення до адміністративного суду за відсутності поважних причин відповідно до частини четвертої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України є безумовною підставою для залишення позову без розгляду, що унеможливлює надання судом першої інстанції оцінки законності оскаржуваного рішення ВРУ, правомірності та істотності дій та бездіяльності відповідача, на що посилається скаржник в апеляційній скарзі як на порушення суду першої інстанції.
61. При цьому дії та бездіяльність відповідача після 07 липня 2021 року (у тому числі можливість внесення змін до чинного законодавства України), на які міститься посилання в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях ОСОБА_1 як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, не є предметом розгляду цієї справи.
62. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.