УХВАЛА
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 320/4960/21
Провадження № 11-470апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1, яка діє через представника ОСОБА_2 до Вишгородської міської територіальної виборчої комісії (далі - Вишгородська міська ТВК), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, Вишгородська міська рада, про визнання протиправною та скасування постанови, і
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Вишгородської міської ТВК від 14 квітня 2021 року № 2 "Про визнання обраним наступним за черговістю кандидата у депутати Вишгородської міської ради".
Свої вимоги обґрунтувала тим, що, оскільки вона не суміщала статус депутата місцевої ради з посадами та видами діяльності, на які поширюються вимоги Конституції України та законів України щодо обмеження сумісництва, бо на момент прийняття оскаржуваної постанови вона не обіймала посаду начальника відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин і не входила до виконавчого комітету Вишгородської міської ради чи її апарату. Тому стаття 7 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (далі - Закон № 93-IV) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Натомість згідно з розпорядженням Вишгородського міського голови від 12 квітня 2021 року № 188 позивачка займає посаду головного спеціаліста означеного відділу.
На переконання позивачки, оскаржувану постанову відповідач прийняв на підставі неперевірених відомостей, а не на підставі засвідченого офіційного документа, як обов`язкової умови для визначення підстави дострокового припинення депутатських повноважень без рішення відповідної місцевої ради, як цього вимагає стаття 5 Закону № 93-IV, а також з порушенням статей 283, 284 Виборчого кодексу України, оскільки наступна за черговістю кандидатка у депутати Вишгородської міської ради ОСОБА_3 заяви про реєстрацію її депутатом не подавала.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Рішення судів обґрунтовані тим, що одночасно з виконанням обов`язків депутата Вишгородської міської ради позивачка входила до складу апарату виконавчого комітету Вишгородської міської ради (займала посаду начальника відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин в апараті виконавчого комітету), що є несумісним із статусом депутата місцевої ради.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивачка звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Прохання мотивує тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про несумісність депутатської діяльності із службою в органі місцевого самоврядування на посаді начальника відділу виконавчого комітету у розумінні статті 7 Закону № 93-IV є помилковим.
Зокрема, зауважує, що розпорядженням від 04 квітня 2019 року № 96 Вишгородський міський голова перевів її на посаду начальника організаційного відділу виконавчого комітету Вишгородської міської ради з 05 травня 2019 року.
25 жовтня 2020 року її обрали депутатом Вишгородської міської ради на перших місцевих виборах. Перебуваючи на посаді начальника організаційного відділу виконавчого комітету Вишгородської міської ради(з 05 квітня 2019 року), на виконання вимог частини першої статті 283 Виборчого кодексу України подала заяву про реєстрацію її депутатом міської ради. На підставі цієї заяви, після перевірки на сумісність діяльності на займаній нею посаді із депутатськими повноваженнями, Вишгородська міська ТВК зареєструвала її разом з іншими депутатами постановою від 24 листопада 2020 року № 72.
Надалі Вишгородський міський голова розпорядженням від 06 січня 2021 року № 19 перевів ОСОБА_1 на посаду начальника відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин виконавчого комітету Вишгородської міської ради з 06 січня 2021 року, а розпорядженням від 12 квітня 2021 року № 188 перевів ОСОБА_1 з посади начальника відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин виконавчого комітету Вишгородської міської ради на посаду головного спеціаліста цього самого відділу.
Підкреслює, що з 24 листопада 2020 року по 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 ні як депутат, ні як начальник організаційного відділу виконавчого комітету Вишгородської міської чи начальник організаційного відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин виконавчого комітету Вишгородської міської ради до складу виконавчого комітету Вишгородської міської ради не входила.
При цьому обсяг її особистих та службових повноважень на момент переведення на посаду начальника відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин виконавчого комітету Вишгородської міської ради відповідав обсягу прав та службових повноважень на момент реєстрації її депутатом Вишгородської міської ради 24 листопада 2020 року. Тому ОСОБА_1 наполягає, що не займала посаду, яка, у розумінні висновків Верховного Суду України у справі № 812/153/16, є несумісною з депутатською діяльністю.
Скаржниця також наполягає, що у тексті оскаржуваної постанови відповідача, всупереч частині третій статті 37 Виборчого кодексу України не вказано фактичних обставин, з яких виборча комісія встановила факт припинення депутатських повноважень позивачкою. Наголошує, що ні постанова відповідача, ні протокол засідання членів виборчої комісії не містить посилання на публічну інформацію, за якою було встановлено факт припинення повноважень позивачкою, чи посилання на джерело отримання такої інформації. Своєю чергою зі змісту пункту 4 частини першої статті 5 Закону № 93-IV випливає, що розглядати питання про припинення чи не припинення повноважень депутата місцевої ради відповідач згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 Закону № 93-IV має право лише при отриманні офіційного документу, що посвідчує факт припинення повноважень особи. Натомість, на цей факт суди першої та апеляційної інстанцій, коли постановляли (ухвалювали) оскаржені рішення не зважили.
Підсумовуючи наведене, скаржниця повідомляє, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили її правовий статус, помилково встановили несумісність її службової діяльності у структурі органу місцевого самоврядування зі статусом депутата місцевої ради та застосували до спірних правовідносин норми, які не підлягають застосуванню (статтю 7 Закону № 93-IV), ігноруючи при цьому висновки Верховного Суду України у справі № 812/153/16.
У цій постанові Верховний Суд України сформулював висновок відносно застосування статей 6, 7 Закону № 93-IV в світлі питання, чи може бути певна посада з ознаками посади виконавчого органу місцевого самоврядування, яку обіймає певна особа, бути сумісною з виконанням останньою водночас депутатських повноважень. Так, за висновками Суду у цій справі припинення повноважень депутата місцевої ради з підстав несумісності здійснення депутатських повноважень із займаною посадою має ґрунтуватися на офіційних документах (частина перша статті 5 цього Закону), що підтверджують підстави такої несумісності, передбачені частиною другою статті 6 цього ж Закону (одночасний статус депутата як члена виконавчого комітету ради), частини третьої статті 7 цього Закону (наявність у депутата іншого представницького мандату).
Покликаючись на ці висновки Верховного Суду України у справі № 812/153/16, ОСОБА_1 уважає, що на виконання вимог пункту 4 частини першої статті 3, статті 7 Закону № 93-IV та статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) для встановлення факту припинення депутатом місцевої ради до територіальної виборчої комісії має бути подано офіційний документ:
1) рішення про призначення/обрання депутата, що займає посаду в органі державної влади, на посаду сільського, селищного, міського голови, секретаря ради чи на постійну роботу в раду (виконавчий орган ради, апарат ради);
2) рішення про утворення виконавчого комітету ради з включенням особи депутата місцевої ради до персонального складу виконавчого комітету за посадою чи без врахування посади.
13 жовтня 2021 року від Вишгородської міської ТВК надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що Вишгородська міська ТВК як колегіальний орган 14 квітня 2021 року отримала повідомлення від ОСОБА_4, де були зазначені відомості щодо зайняття депутатом ОСОБА_1 посади начальника відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин. Додатком до повідомлення були відомості з офіційного порталу міста Вишгород, які своєю чергою були вивчені та досліджені, а всі відомості вказані в повідомлені були перевірені.
Відповідач зазначає, що пунктом 5.9 Роз`яснення не передбачено обов`язкового звернення до відповідного уповноваженого органу, а зазначається "у разі необхідності перевірки інформації", тому під час розгляду цього питання комісія ухвалила колегіальне рішення не направляти додаткових звернень до відповідного уповноваженого органу, оскільки вся зазначена в повідомленні інформація відповідала дійсності.
Окрім того, більшість членів Вишгородської міської ТВК є мешканцями міста Вишгород, тому обізнані про зайняття депутатом ОСОБА_1 посади начальника відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин, а також одночасне виконання нею обов`язків депутата Вишгородської міської ради.
05 жовтня 2021 року надійшов відзив третьої особи ОСОБА_3, яка просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Повідомляє, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а судові рішення прийняті із наданням оцінки кожному аргументу учасників справи.
07 жовтня 2021 року надійшов відзив третьої особи Вишгородської міської ради, у якій остання просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 11 листопада 2021 року закінчив підготовчі дії у справі та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статей 340, 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 листопада 2021 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвалу мотивував необхідністю відступу від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у справі з аналогічними правовідносинами.
Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів (…), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (…) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду взяв до уваги судову практику судів касаційної інстанції, проаналізував положення Законів №№ 93-IV, 280/97-ВР та дійшов висновку, що особа, яка займає посаду керівника відділу виконавчого комітету обов`язково має входити до складу виконавчого комітету міської ради за законом в силу займаної посади.
Натомість Верховний Суд України у постанові від 11 квітня 2017 року у справі № 812/153/16, на неврахування якої посилається скаржниця в касаційній скарзі, сформував правовий висновок, відповідно до якого посадою, несумісною з виконанням депутатських повноважень, є членство у складі виконавчого комітету шляхом включення особи до затвердженого персонального складу виконавчого комітету. У разі не включення до такого персонального складу особи, яка займає посаду, наведену у переліку частини третьої статті 51 Закону № 280/97-ВР, за висновком Верховного Суду України, закон не містить заборони на зайняття депутатом місцевої ради такої посади (не є сумісництвом), а тому зазначена обставина не може бути безумовною підставою для дострокового припинення депутатських повноважень у розумінні статей 5 та 7 Закону № 93-IV.
З огляду на це, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування положень частини третьої статті 51 Закону № 280/97-ВР, пункту 4 частини першої статті 5 та частини першої статті 7 Закону № 93-IV, викладених у постанові від 11 квітня 2017 року у справі № 812/153/16.
Оскільки колегія суддів Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує також питання про розгляд справи за її та її представника участю.
Вирішуючи це клопотання Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що за статтею 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За правилами частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
А це значить, що питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі касаційний суд вирішує залежно від потреби заслуховування таких пояснень.
З огляду на доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, характер спірних правовідносин у цій справі, а також межі перегляду судом касаційної інстанції, суд не вбачає необхідності надання пояснень сторонами у зазначеній справі у ході її касаційного перегляду. У зв`язку з цим підстав для касаційного розгляду справи за участю сторін немає.
Велика Палата Верховного Суду визнає за можливе призначити цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
Водночас суд вважає за необхідне поінформувати учасників справи про вчинення процесуальних дій стосовно розгляду їхньої справи в порядку письмового провадження шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Керуючись статтями 340, 344-346 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду