ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада2021 року
м. Київ
справа № 759/20401/19
провадження № 51-2265км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Яновської О. Г.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Бєжанової А. В.,
прокурора Нескородяного А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Бєжанової А. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в кримінальному провадженні № 12019100080005177 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Дніпра,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 17 липня 2019 року близько 00:30 на балконі квартири на АДРЕСА_1 під час сварки, що виникла на ґрунті неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння завдав ОСОБА_2 декілька ударів кулаками в обличчя, після чого зв`язав їй руки ременем та завдав численних ударів кулаками та невстановленим твердим предметом по голові і тілу, в результаті яких від отриманих тілесних ушкоджень остання на місці померла.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник Бєжанова А. В. просять скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у цьому суді.
Засуджений ОСОБА_1 вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого злочину є недоведеною, а суди першої та апеляційної інстанцій надали невірну оцінку доказам у справі. Зокрема, судом не була враховано поведінки потерпілої під час події, її перебування в стані алкогольного сп`яніння, та не надано належної оцінки показанням свідків. При цьому зауважує, що зібраними у провадженні доказами не підтверджено перебування його в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину.
На думку засудженого, його дії неправильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки він не мав умислу на вбивство потерпілої і після заподіяння останній тілесних ушкоджень вона була живою ще 3 години.
Стверджує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні йому було вручено без участі захисника, та звертає увагу на психологічний тиск, який чинився на нього та його рідних під час досудового розслідування.
Захисник Бєжанова А. В. у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, а також правильності кваліфікації його дій, не дав відповіді на всі наведені в них доводи та не зазначив у своєму рішенні з яких підстав визнав ці скарги необґрунтованими.
Також звертає увагу на те, що при призначенні покарання засудженому судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано даних про його особу.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
У силу статті 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Зважаючи на приписи статті 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, цих вимог закону апеляційний суд дотримався.
Доводи касаційних скарг сторони захисту про те, що апеляційний суд належним чином не перевірив правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК та не спростував доводів апеляційних скарг про необхідність їх перекваліфікації на ст. 118 КК є безпідставними.
Так, перевіряючи ці доводи апеляційних скарг суд апеляційної інстанції, з урахуванням рекомендацій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про необхідну оборону" від 26 квітня 2002 року № 1, дійшов умотивованого висновку, що ствердження засудженого про відсутність у нього умислу на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3 та вчинення злочину внаслідок перевищення меж необхідної оборони не відповідають матеріалам кримінального провадження і спростовуються зібраними по справі та перевіреними місцевим судом доказами, зокрема, показаннями самого засудженого ОСОБА_1, який не заперечував факту умисного нанесення ударів потерпілій і заподіяння їй смерті, однак наполягав на тому, що умислу на її вбивство не мав, а лише захищався від її нападу; показаннями потерпілої ОСОБА_4 ; відомостями, зазначеними у протоколах огляду місця події від 17 і 18 липня 2019 року, слідчого експерименту від 18 липня 2019 року; висновках експертів № 012-164-2812-2019 від 18 жовтня 2019 року, 091-202-2019, 091-205-2019, 091-203-2019 від 31 жовтня 2019 року та 140 від 22 жовтня 2019 року.
Ці докази зібрані в кримінальному провадженні у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності. На підставі аналізу та оцінки вказаних доказів суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Так, при проведенні слідчого експерименту 18 липня 2019 року та в судовому засіданні в суді першої інстанції засуджений пояснив, що завдав ОСОБА_2 чотирьох ударів кулаком в голову, після чого зв`язав їй руки ременем, чи завдав ще ударів не пам`ятає. При цьому стверджував, що крім нього та потерпілої більше нікого в квартирі не було. Про наявність у нього на руці порізу від ножа, заподіяного, з його слів, потерпілою, при його затриманні та під час слідчого експерименту не заявляв.
Згідно з висновком експерта № 012-164-2812-2019 від 18 жовтня 2019 року у потерпілої було виявлено численні травми голови, грудей та живота, від яких настала її смерть, а також велика кількість тілесних ушкоджень, які мають ознаки легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Частина тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої ОСОБА_3 могла утворитись за обставин, вказаних ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту, але їх об`єм значно переважає розказане та показане ним.
Відсутність у справі будь яких доказів на підтвердження посягання з боку потерпілої, фізична перевага засудженого у силі та зрості над нею, кількість ударів, їх сила та локалізація, наявність конфлікту між ними на ґрунті ревнощів, а також те, що ОСОБА_1, згідно з його показаннями в суді, завдав ударів потерпілій після того, як вихопив у неї ніж, після чого її поведінка вже не була небезпечною для нього, зв`язав останню та умисно зі значною силою наніс їй руками і ногами чисельних ударів в голову і тулуб, вказують на те, що діючи з прями умислом на застосування насильства до потерпілої ОСОБА_1 хоча і не бажав смерті потерпілої, однак свідомо припускав можливість настання таких наслідків, тобто діяв з непрямим умислом. У такому випадку кримінальна відповідальність для особи настає залежно від фактично заподіяних наслідків.
Таким чином, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З огляду на це доводи засудженого та захисника в касаційних скаргах про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілої та заподіяння їй смерті при перевищенні меж необхідної оборони не є прийнятними.
Судами першої та апеляційної інстанцій також було ретельно перевірено та визнано неспроможними й доводи сторони захисту щодо можливого вчинення ОСОБА_1 злочину в хворобливому стані з урахуванням висновку судової психіатричної експертизи № 140 від 22 жовтня 2019 року, згідно з яким на момент вчинення вказаного злочину ОСОБА_1 не перебував у стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, що міг би суттєво вплинути на його поведінку. При цьому, як убачається з вказаного висновку та всупереч доводів засудженого в касаційній скарзі, при проведенні експертизи експертами було взято до уваги і медичні документи щодо його стану здоров`я пов`язаного з участю в бойових діях в зоні АТО та пораненнями, зокрема медичні картки хворого з КЗ "МП № 2" м. Дніпропетровська, Головного військово-медичного клінічного центу Міністерства оборони України, КЗ "Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни", КЗ "ДЦПМСД № 4", Київської міської медичної частини філії ДУ "Центр охорони здоров`я ДКВС України в м. Києві та Київській області".
Під час судового розгляду справи місцевий суд ухвалою від 30 січня 2020 року обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника про призначення додаткової судової психолого-психіатричної експертизи, оскільки відповіді на питання, які він хотів поставити на вирішення експертам, було надано у висновку попередньої експертизи.
Як убачається з матеріалів провадження, сам засуджений під час допиту в суді першої інстанції та під час слідчого експерименту підтвердив вживання ним алкогольних напоїв у день події. Крім того, з протоколу огляду місця події від 18 липня 2019 року вбачається, що при огляді квартири ОСОБА_3 було виявлено одну порожню пляшку горілки на підвіконні та на столі ще одну напівпорожню пляшки горілки і два стакани. Тому доводи ОСОБА_1 в касаційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні докази його перебування в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину є безпідставними.
Не знайшли свого підтвердження при касаційній перевірці і доводи засудженого в скарзі про тиск та погрози до нього та його родичів з боку працівників поліції під час досудового розслідування з метою відмови від показань щодо застосування ножа потерпілою, оскільки жодних даних щодо цього в матеріалах провадження немає. Сам ОСОБА_1 у скарзі не зазначив конкретно ким саме з працівників поліції та коли до нього застосовувались ці тиск і погрози, та як це відобразилось на його позиції захисту, оскільки під час досудового розслідування та в суді він не змінював своїх показань щодо нападу з боку потерпілої. Крім того, як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції послався у ньому лише на ті покази засудженого, які були надані ним в суді.
Також не відповідають дійсності і його доводи в скарзі про те, що стороною обвинувачення йому не було вручено обвинувальний акт з участю захисника. Як убачається з матеріалів провадження, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування було вручено ОСОБА_1 та його захиснику Петрусевичу В. В. 29 жовтня 2019 року.
При призначені покарання засудженому суд першої інстанції з дотриманням положень статей 50, 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких, та дані про його особу, зокрема те, він уперше притягається до кримінальної відповідальності, є учасником бойових дій, інвалідом, має ряд захворювань, на обліках не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, розлучений. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_1 судом було взято до уваги усі ті обставини, на які посилається сторона захисту в касаційних скаргах, у тому числі і його участь у бойових діях в зоні АТО.
Викладені в касаційних скаргах доводи є аналогічними тим, що були наведені стороною захисту і в апеляційних скаргах, які апеляційний суд ретельно перевірив та дав на них обґрунтовані відповіді в своєму рішенні, зазначивши у ньому конкретні підстави та положення закону якими він керувався та з урахуванням яких він дійшов висновку про необхідність залишити подані апеляційні скарги без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Під час перевірки цього рішення судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставою для його зміни або скасування, а тому подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд