Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа 369/10161/19
провадження № 61-3468св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Дубас Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником житлового будинку, загальною площею 333,4 кв. м, та земельної ділянки площею 0,1633 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0214, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований зазначений будинок.
Також він є власником житлового будинку, загальною площею 362,6 кв. м, та земельної ділянки площею 0,1372 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0411, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2, на якій розташований зазначений будинок.
За усною домовленістю між сторонами, відповідач (рідна сестра його матері) мала придбати для нього земельну ділянку площею 0,15 га, з кадастровим номером 3222482001:01:007:0238, яка розташована між земельними ділянками, на яких знаходяться житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які належать йому на праві приватної власності, а надалі переоформити право власності на цю земельну ділянку на нього.
На виконання цих домовленостей його мати ОСОБА_3 перерахувала відповідачу грошові кошти для придбання земельної ділянки.
На підставі договору купівлі-продажу 17 травня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, з кадастровим номером 3222482001:01:007:0238, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що відповідач є його рідною тіткою, між сторонами була цілковита довіра, однак після оформлення права власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_2, всупереч попереднім домовленостям, своїх зобов`язань не виконує та відмовляється переоформлювати право власності на спірну земельну ділянку на нього.
Крім того, що його тітка на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 18 травня 2016 року також купляла для нього земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_2, що свідчить про те, що між сторонами існували домовленості щодо придбання нерухомого майна саме для нього.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0238, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів того, що спірну земельну ділянку набуто у власність саме ним, а відповідач це право порушує, не визнає чи оспорює.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Осипенка В. Ю. залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують виникнення у нього права власності на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні його вимог, належним чином не встановили обставин справи, не надали оцінки панорамним фотознімкам, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка розташована посередині житлових будинків, які належать йому на праві власності, земельні ділянки АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 відокремлені від дороги єдиною огорожею, а будівлі фактично розташовані на обох ділянках.
Суди не надали належної правової оцінки випискам з його особистого рахунку в АТ "ОТП Банк", які підтверджують перерахування грошових коштів відповідачу для придбання спірної земельної ділянки.
У суді першої інстанції його представник заявляв клопотання про виклик свідків, проте суд відхилив це клопотання, незважаючи на те, що показання свідків мають важливе значення у цій справі. При цьому у рішенні суду першої інстанції, серед іншого, зазначено, що покази свідків зазначеного не спростовують.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання його представника про відкладення розгляду справи, розглянув справу за його відсутності та за відсутності його представника, чим позбавив його можливості заявити повторно про виклик свідків.
Підставами касаційного оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме клопотання про допит свідків (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 травня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0238, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказана земельна ділянка придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. та зареєстрованого за № 3753.
18 травня 2016 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси, пов`язані із купівлею на його ім`я житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій він розміщений, з кадастровим номером 3222482001:01:007:0411, для чого склав довіреність, посвідчену нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лубніною Т. І. за реєстровим номером 546.
19 травня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 362,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 541839032224, та земельну ділянку площею 0,1372 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0411, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2, на якій розташований зазначений будинок.
27 травня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 333,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838053032224, та земельну ділянку площею 0,1633 га, кадастровий номер 3222482001:01:007:0214, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований зазначений будинок.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.