ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17258/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників сторін:
позивача - Михайлов В. В.,
відповідача - Тихонов Д. І.,
третьої особи - Ленько М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Ландар Алли Петрівни
про ухвалення додаткової постанови
до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 910/17258/20
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Фізичної особи-підприємця Ландар Алли Петрівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд державного майна України
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення збитків,
ВСТАНОВИВ:
За результатами перегляду справи № 910/17258/20 у касаційному порядку постановою Верховного Суду від 17.11.2021 залишено без задоволення касаційну скаргу Фонду державного майна України. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17258/20 залишено без змін.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Ландар Алла Петрівна (далі - ФОП Ландар А. П., Відповідач) у відзиві на касаційну скаргу і у судовому засіданні 17.11.2021 просила покласти судові витрати на Фонд державного майна України та зазначила, що попередній розмір таких витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції складає 28 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення постанови суду касаційної інстанції.
У подальшому Відповідач скористався свої правом на подання наведених доказів. Так, 19.11.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Ландар Алли Петрівни про ухвалення додаткової постанови у цій справі (відправлена 18.11.2021) щодо стягнення з Фонду державного майна України 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в касаційній інстанції, до якої було додано копію акта здачі-приймання наданих послуг від 18.11.2021 № 18/11-21, детальний розрахунок судових витрат від 18.11.2021.
30.11.2021 від Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Третя особа) надійшли заперечення, в яких Третя особа просить залишити без задоволення вказану заяву Фізичної особи-підприємця Ландар Алли Петрівни про ухвалення додаткового рішення до постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у цій справі.
Також 30.11.2021 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Регіональне відділення, Позивач) надійшло клопотання, в якому Позивач просить зменшити розмір заявлених до стягнення Фізичною особою-підприємцем Ландар Аллою Петрівною витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3 000,00 грн.
Колегія суддів, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Ландар Алли Петрівни про ухвалення додаткової постанови, не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При цьому згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За змістом частини третьою статті 244 вказаного Кодексу додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому за змістом частини першої статті 41 вказаного Кодексу у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Стаття 45 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша). Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина третя). Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина четверта).
Водночас, згідно зі статтею 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
Отже, вказаними положеннями чинного господарського процесуального законодавства передбачена можливість покладення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише на сторін у справі - позивача і відповідача, а не на інших її учасників, зокрема третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позов у цій справі було подано Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до Фізичної особи-підприємця Ландар Алли Петрівни з вимогами про: 1) розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 549 від 08.12.2006; 2) виселення ФОП Ландар А. П. в примусовому порядку з орендованих нежитлових приміщень, що розташовані на першому поверсі восьмиповерхового будинку та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; 3) стягнення з ФОП Ландар А. П. збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) у розмірі 17 455,72 грн.
При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 Фонд державного майна України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
За результатом розгляду вказаних позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17258/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Таким чином, сторонами у справі № 910/17258/20 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач) та ФОП Ландар А. П. (відповідач). У свою чергу Фонд державного майна України є учасником цієї справи зі статусом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Однак, як зазначалося вище, ФОП Ландар А. П., звертаючись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, просить стягнути на свою користь 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в касаційній інстанції саме з Фонду державного майна України, який не є стороною у справі.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду з заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що ФОП Ландар А. П. у заяві про ухвалення додаткової постанови просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу за перегляд справи в суді касаційної інстанції з Фонду державного майна України, який не є стороною у цій справі та має статус третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, з урахуванням наведених правових норм, а також принципів диспозитивності, змагальності колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.
Керуючись статтями 123, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд