ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2848/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Нечитайла Т.В.,
відповідача - Миронової Л.О., Феденко Л.А.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
на рішення Господарського суду Львівської області
(суддя - Бортник О.Ю.)
від 11.03.2021,
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)
від 13.09.2021,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива",
про звернення стягнення на заставлене майно,
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суфле Агро Україна" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом, в якому просило на погашення заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" перед ТОВ "Суфле Агро Україна" в сумі 2 187 900,17 грн основного боргу за договором поставки № 1300020283 від 01.01.2018, встановленої рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 у справі № 914/2188/18 та ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2020 у справі № 903/975/19 на підставі товарної аграрної розписки від 17.05.2018, посвідченої приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є., зареєстрованої в реєстрі за номером 931, звернути стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної, та 213,435 т сої (ДСТУ 4964:2008), некласної, що знаходиться у власності ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод", шляхом проведення публічних торгів та визначення початкової ціни заставного майна для його подальшої реалізації відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки № 1300020283 від 01.01.2018 між позивачем та СТОВ "Нива" (третя особа у справі) було укладено товарну аграрну розписку від 17.05.2018, посвідчену приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстровану в реєстрі за номером 931, за якою третя особа зобов`язалася поставити позивачу 500 т зерна пшениці, м`якої, 3-го класу, врожаю 2018 року на суму 2 400 000,00 грн у строк до 30.08.2018 та передала у заставу майбутній врожай пшениці, який вирощується на вказаних у п. 7 розписки 281 земельних ділянках, загальною площею 100,3383 га. Стверджує, що аграрна розписка виконана третьою особою лише частково, в об`ємі 42 т пшениці 6-го класу за ціною 5 050,00 грн із ПДВ за 1 тонну, вартістю 212 099,83 грн із ПДВ. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2020 у справі № 903/975/19 про банкрутство третьої особи визнано кредиторські вимоги позивача на загальну суму 9 869 809,62 грн та зобов`язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів, зокрема, 2 187 900, 17 грн (як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню (за невиконаною аграрною розпискою). Зазначає, що із матеріалів кримінального провадження № 12018140220000438 довідався, що СТОВ "Нива" передало відповідачу згідно з накладною № 9 від 10.09.2018 - 131,455 т пшениці на суму 645 181,14 грн та згідно з накладної № 4 від 02.11.2018 - 213,435 т сої на суму 1 792 854,00 грн. Посилаючись на п. п. 11, 12 товарної аграрної розписки за номером 931, положення ч. ч. 3, 8 ст. 7, ч. 4 ст. 13 Закону України "Про аграрні розписки", ст. 20 Закону України "Про заставу", вважає, що 131,455 т пшениці та 213,435 т сої передані третьою особою відповідачу на підставі накладних № 9 від 10.09.2018, № 4 від 02.11.2018 є предметом застави за аграрною розпискою і він має право задовольнити свої вимоги до третьої особи у справі за рахунок вказаного майна відповідача.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Заяву ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" № 4315/21 від 25.02.2021 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Суфле Агро Україна" на користь ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти цієї заяви відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" (№ 1179/21 від 22.03.2021) про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 109 395,01 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 в частині розгляду заяви ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" (№ 4315/21 від 25.02.2021) та прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про розподіл судових витрат (№ 4315/21 від 25.02.2021) задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" 70 185,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 у справі № 914/2848/20 залишено без змін.
Скасовано додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі № 914/2848/20 та прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про розподіл судових витрат (№ 1179/21 від 22.03.2021) задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Суффле Агро Україна" на користь ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" 109 395,01 грн витрат на професійну правничу допомогу.
07.10.2021 ТОВ "Суффле Агро Україна" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Суффле Агро Україна" щодо звернення стягнення на 131, 455 т пшениці, відчуженої ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод", в рахунок погашення заборгованості СТОВ "Нива" за товарною аграрною розпискою від 17.05.2018, посвідченою приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є., зареєстрованою в реєстрі за номером 931. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, на погашення заборгованості СТОВ "Нива" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" в сумі 2 187 900,17 грн боргу, яка виникла на підставі товарної аграрної розписки від 17.05.2018, посвідченої приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є., зареєстрованої в реєстрі за номером 931, звернути стягнення на заставне майно - 131, 455 т пшениці, м`якої, (ДСТУ 3768:2010), некласної, що знаходиться у власності ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" шляхом проведення публічних торгів та визначення початкової ціни заставного майна для його подальшої реалізації відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Також просить скасувати постанову суду апеляційної скарги в частині задоволення апеляційних скарг ТОВ "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" на рішення суду першої інстанції від 11.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 і прийняти нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Підставами для скасування судових рішень зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку щодо вірогідності доказів у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; щодо необхідності витрат на правову допомогу та розумності їх розміру, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; щодо необхідності зазначення гонорару успіху у твердому розмірі, співмірному з ціною позову, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. В обґрунтування підстави для касаційного оскарження згідно з приписами п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання співвідношення Закону України "Про аграрні розписки" з іншими законами та щодо порядку звернення стягнення на майно осіб, яким було відчужено предмет застави за аграрною розпискою, відсутній. Посилається на неправильне застосування судами положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Зазначає, що надавав суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, якою підтверджується, що у користуванні третьої особи перебувало близько 500 земельних ділянок площею понад 200 га; майбутній врожай ячменю на 200 земельних ділянках, загальною площею 100, 2812 га, був у заставі на підставі товарної аграрної розписки за номером 933 від 17.05.2018; останній був зібраний та поставлений позивачу, а майбутній врожай пшениці (або будь-якої іншої сільськогосподарської культури) на 281 земельній ділянці, загальною площею 100,3383 га, був та продовжує бути в заставі на підставі аграрної розписки, до повного її погашення. Вказує, що третя особа, заперечуючи проти позову, жодного разу не спростувала того, що пшениця, поставлена відповідачу, була вирощена на земельних ділянках, вказаних в аграрній розписці за номером 931. Зазначає, що ні відповідачем, ні третьою особою не було надано будь-якої іншої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, яка б підтвердила, що станом на 2018 рік у третьої особи було в оренді більше земель, ніж було зазначено позивачем. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що заявлені відповідачем витрати не були неминучими, необхідними, фактичними та відповідали критерію "розумності їх розміру".
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з наведених у відзиві мотивів.
Як вбачається із матеріалів справи, в апеляційному порядку оскаржувалось рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131, 455 т пшениці м`якої некласної і апеляційним господарським судом переглядалось рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позову.
З урахуванням вказаного, доводів касаційної скарги, вимог ст. 300 ГПК України, судом касаційної інстанції переглядається постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду - в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131, 455 т пшениці м`якої некласної.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
У касаційній скарзі ТОВ "Суффле Агро Україна" зазначає, що висновок Верховного Суду щодо питання співвідношення Закону України "Про аграрні розписки" з іншими законами та щодо порядку звернення стягнення на майно осіб, яким було відчужено предмет застави за аграрною розпискою, відсутній.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.
Судами встановлено, що 17.05.2018 між ТОВ "Суфле Агро Україна" (кредитор) та СТОВ "Нива" (боржник) було підписано товарну аграрну розписку, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрована в реєстрі за номером 931 (товарна аграрна розписка № 931 (а.с. 55-64, т. 1).
Відповідно до п. 1 товарної аграрної розписки за номером 931 остання встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 т зерна м`якої пшениці третього класу у строк до 30.08.2018.
У п. 2 зазначено, що товар, який підлягає передачі відповідно до цієї розписки, має відповідати за якісними показниками вимогам: вологість - не більше 14,0%, смітна домішка - не більше 2,0%, зернова/олійна домішка - не більше 5,0%, вміст протеїну/білку мінімальний - 11,5%, клейковина мінімальна - 19 %, натура мінімальна - 760 гр/л, число падіння мінімальне - 230 с, пошкоджене клопом черепашкою - не більше 2 %. За всіма іншими показниками застосовуються вимоги ДСТУ 3768:2010 пшениця. Технічні умови, в частині вимог до якості м`якої пшениці третього класу.
Інших додаткових забезпечень зобов`язань за аграрною розпискою (додаткова застава, страхування, порука) не погоджено (п. 15 товарної аграрної розписки за номером 931).
Згідно з п. п. 16, 17 товарної аграрної розписки за номером 931 вона вважається виданою з дати реєстрації в реєстрі аграрних розписок та діє до повного виконання зобов`язань боржника за нею. Обмеження, встановлені цією розпискою, підлягають реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
17.05.2018 приватним нотаріусом зареєстровано товарну аграрну розписку за номером 931 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна як публічне обтяження.
У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про предмет застави за аграрною розпискою за номером 931, а саме: тип обтяження: заборона на рухоме майно; об`єкт обтяження: "розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 (п`ятсот) т зерна м`якої пшениці третього класу у строк до 30.08.2018 (включно). 2. Товар, що підлягає передачі відповідно до цієї розписки має відповідати за якісними показниками вимогам: вологість - не більше 14,0%, смітна домішка - не більше 2,0%, зернова/олійна домішка - не більше 5,0%, вміст протеїну/білку мінімальний - 11,5%, клейковина мінімальна - 19 %, натура мінімальна - 760 гр/л, число падіння мінімальне - 230 с, пошкоджене клопом черепашкою - не більше 2 %. За всіма іншими показниками застосовуються вимоги ДСТУ 3768:2010 пшениця. Технічні умови, в частині вимог до якості м`якої пшениці третього класу. Відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати. Строк виконання зобов`язання: 30.08.2018. Термін дії: 17.05.2023 (а.с. 65-66, т. 1).
Позивач зазначає, що боржник (третя особа у справі) умови товарної аграрної розписки за номером 931 виконав в процесі виконавчого провадження лише частково, в об`ємі 42 т пшениці 6-го класу за ціною 5 050,00 грн із ПДВ за 1 т, вартістю 212 099,83 грн із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 5210025467 від 21.12.2018 та складською квитанцією на зерно № 176 від 21.12.2018.
Із матеріалів кримінального провадження № 12018140220000438 позивач довідався про існування: накладної № 9 від 10.09.2018 про передачу третьою особою 131,455 т пшениці відповідачу на суму 645 181,14 грн, включаючи ПДВ; накладної № 4 від 02.11.2018 про погашення заборгованості СТОВ "Нива" шляхом передачі 213,435 т сої відповідачу на суму 1 792 854,00 грн, включаючи ПДВ; протоколу допиту свідка ( ОСОБА_1, бенефіціарного власника третьої особи) про те, що на адресу відповідача передані вказані об`єми пшениці та сої "із врожаю 2018 року".
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1-в від 27.08.2020, у якій просив поставити йому 131,455 т пшениці та 213,435 т сої, які є предметом застави за товарною аграрною розпискою за номером 931, шляхом переоформлення права власності на зерно на зерновому складі, для чого просив направити йому для підписання варіант договору зберігання. Також зазначив про можливість відповідачу запропонувати інший варіант поставки або ж відшкодувати на користь позивача вартість сільськогосподарської продукції, яка є предметом застави за товарною аграрною розпискою за номером 931 та була неправомірно відчужена третьою особою, або ж надати свої пропозиції задоволення вимог позивача, як кредитора, заставне майно якого незаконно відчужено третьою особою відповідачу (а.с. 169, т. 1).
Відповідач не надав відповіді на вказану вимогу.
У процесі розгляду справи відповідач не заперечував факту поставки йому третьою особою зерна пшениці за накладною № 9 від 10.09.2018, однак зазначав, що ця поставка здійснена на підставі форвардного контракту № 22.06.2018 від 22.06.2018, отримана пшениця оплачена відповідачем згідно з платіжним дорученням № 6262 від 27.06.2018 та не є заставним майном за товарною аграрною розпискою за номером 931, на що помилково посилається позивач.
Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на заставлене майно - 131, 455 т пшениці м`якої некласної, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що передані СТОВ "Нива" відповідачу 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) не відповідають за своїми ознаками майну, безумовне зобов`язання передати яке позивачу взяла на себе третя особа у справі в п. п. 1, 2 товарної аграрної розписки за номером 931; позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не доведено, що 131, 455 т пшениці, переданої відповідачу за накладною № 9 від 10.09.2018, були зібрані саме із земельних ділянок, зазначених в п. 7 товарної аграрної розписки за номером 931, адже земельні ділянки, про які йдеться у товарній аграрній розписці за номером 931 (281 земельна ділянка), не були єдиними земельними ділянками, на яких третьою особою вирощувалась сільськогосподарська продукція, про що свідчить, зокрема, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що у користуванні третьої особи перебувало близько 500 земельних ділянок; перелік інших земельних ділянок, наведений у п. 6 товарної аграрної розписки за номером 933 від 17.05.2018.
При цьому судами було зазначено, що умови п. 11 товарної аграрної розписки за номером 931 про те, що предметом застави в забезпечення зобов`язань за аграрною розпискою за номером 931 стає все зерно пшениці боржника не відповідають вимогам ст. 7 Закону України "Про аграрні розписки".
Отже, суди дійшли висновків, що позивачем не було доведено, що передані третьою особою відповідачу 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної за накладною № 9 від 10.09.2018 є заставним майном за товарною аграрною розпискою за номером 931 та що позивач вправі задовольнити свої вимоги до третьої особи за товарною аграрною розпискою за номером 931 за рахунок майна відповідача - 131, 455 т пшениці відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про аграрні розписки".
Проте, Верховний Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанції в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131, 455 т пшениці з огляду на таке.
За ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами.
Інститут аграрних розписок був започаткований із набрання 19.03.2013 чинності Законом України "Про аграрні розписки" 5479-VI від 06.11.2012.
Запровадження цього інституту направлена на врегулювання правовідносин, пов`язаних з кредитуванням сільськогосподарських товаровиробників під заставу майбутнього врожаю та встановлює відповідальність для недобросовісних осіб за порушення операцій із заставним зерном гарантій кредиторів - заставодержателів.
На правовідносини пов`язанні із виконання аграрних розписок поширюється як дія спеціального закону - Закону України "Про аграрні розписки", так і загальні норм права, якими в цьому випадку є ЦК України, ГК України, Закон України "Про заставу", а також умови самої аграрної розписки.
Статтею 1 Закону України "Про аграрні розписки" (в редакції, чинній на момент підписання товарної аграрної розписки) встановлено, що аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.
Сторонами аграрної розписки є боржник та кредитор. Боржником є особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах, а кредитором є фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.
Аграрні розписки поділяються на товарні та фінансові аграрні розписки.
Товарною аграрною розпискою є аграрна розписка, яка встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою (ст. 3 вказаного Закону).
Статтею 4 Закону України "Про аграрні розписки" визначенні реквізити, які повинна містити, зокрема, товарна аграрна розписка, до яких належить: 1) назва "товарна аграрна розписка"; 2) строк поставки сільськогосподарської продукції; 3) реквізити кредитора та умови про подальшу передачу прав за аграрною розпискою; 4) предмет - зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції, визначення її кількості та якості. Формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої якості; 5) умови та місце поставки сільськогосподарської продукції; 6) опис предмета застави, у тому числі інформація щодо кількості заставленого рухомого майна, кадастрового номера, місця розташування, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції; 7) дата та місце видачі; 8) ім`я боржника, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків (номер та серія паспорта у разі, якщо особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні органи доходів і зборів) та підпис - для фізичних осіб. Найменування, адреса місцезнаходження, код ЄДРПОУ, підпис уповноваженої особи - для юридичних осіб. У разі якщо боржників два і більше, зазначаються дані всіх боржників. Боржник та кредитор можуть домовитися про включення до тексту товарної аграрної розписки додаткових умов, що не суперечать положенням цього Закону. Документ, який не відповідає вимогам цієї статті, не є аграрною розпискою.
Частинами 1, 3 ст. 7 Закону України "Про аграрні розписки" встановлено, що аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов`язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника.
У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за аграрною розпискою предметом застави за аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником за аграрною розпискою на земельній ділянці, на якій до цього вирощувалася сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої був предметом застави за аграрною розпискою, до повного виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою, якщо інше не встановлено за домовленістю сторін аграрної розписки (ч. 8 ст. 7 Закону України "Про аграрні розписки").
За ст. 9 Закону України "Про аграрні розписки" встановлено, що аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.
Отже, товарна аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, який фіксує безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку саме узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі якої унормовано, зокрема, ст. 9 Закону України "Про аграрні розписки", а виконання за нею має відповідати вимогам ст. 12 Закону України "Про аграрні розписки" (подібний висновок міститься у п. 8.12 постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 922/3050/20).
Частиною 4 ст. 13 Закону України "Про аграрні розписки" встановлено, що у разі відчуження боржником за аграрною розпискою майна, що є предметом застави за аграрною розпискою, будь-якій третій особі до виконання зобов`язань за аграрною розпискою, кредитор за аграрною розпискою має право задовольнити свої вимоги до боржника за аграрною розпискою за рахунок такого чи іншого майна такої третьої особи, після чого в неї виникає право регресної вимоги до боржника за аграрною розпискою.
Господарські суди попередніх інстанцій, вказуючи на необхідність дослідження в цьому випадку чи є передані СТОВ "Нива" за накладною № 9 від 10.09.2018 відповідачу 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної заставним майном за товарною аграрною розпискою за номером 931, не дали належної оцінки самій накладній і не встановили на підставі наявних у матеріалах справи доказів якого ж року врожай пшениці був переданий відповідачу за вказаною накладною № 9 від 10.09.2018 та чи не був він предметом застави з огляду на п. 11 товарної аграрної розписки за номером 931.
У п. 11 товарної аграрної розписки, підписаної 17.05.2018 між СТОВ "Нива" (боржник) і ТОВ "Суффле Агро України" (кредитор), сторони погодили, що після збору врожаю в 2018 року предметом застави в забезпечення зобов`язань за цією аграрною розпискою стає все зерно пшениці боржника.
Господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вказаний пункт 11 товарної аграрної розписки за номером 931 суперечить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про аграрні розписки", не взяли до уваги, що він був погоджений сторонам за їх вільним, взаємним волевиявлення, не оскаржений, а тому має виконуватись, зокрема, сторонами цієї товарної аграрної розписки - СТОВ "Нива", ТОВ "Суффле Агро України".
Необхідно зазначено, що у вказаному пункті товарної аграрної розписки СТОВ "Нива", ТОВ "Суффле Агро України" було лише визначено іншу кількість врожаю пшениці, який є предметом застави, ніж той, що встановлений у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про аграрні розписки", що не може свідчити про суперечність вказаного пункту товарної аграрної розписки вказаній нормі права, на що помилково посилаються суди попередніх інстанцій.
При цьому, саме законодавець надав право сторонам товарної аграрної розписки узгоджувати у ній не лише сільськогосподарську продукцію, а й її кількість, про що свідчить, зокрема, ст. 3 Закону України "Про аграрні розписки", а тому узгодження у товарній аграрній розписці сільськогосподарської продукції у розмірі - "все зерно пшениці, після збору врожаю в 2018 році" не є порушенням сторонами чинного законодавства.
Однак, суди вказаного не врахували та дійшли помилкових висновків про суперечність вказаного пункту товарної аграрної розписки за номером 931 ст. 7 Закону України "Про аграрні розписки" та про недоведеність з цих підстав того, що 131, 455 т пшениці, переданої відповідачу за накладною № 9 від 10.09.2018, є заставним майном за товарною аграрною розпискою за номером 931.
Також, вказуючи на те, що позивачем не було доведено, що 131, 455 т пшениці, переданої відповідачу за накладною № 9 від 10.09.2018, були зібрані саме із земельних ділянок, зазначених в п. 7 товарної аграрної розписки за номером 931, адже, земельні ділянки, про які йдеться у аграрній розписці за номером 931 (281 земельна ділянка), не були єдиними земельними ділянками, на яких третьою особою вирощувалась сільськогосподарська продукція, суди не встановили на яких же саме земельних ділянках було зібрано вказані 131, 455 т пшениці, які СТОВ "Нива" відчужив відповідачу за накладною № 9 від 10.09.2018 з посиланням на належні докази, враховуючи те, що з близько 500 земельних ділянок, які перебували у користуванні третьої особи, на 281 земельній ділянці вирощувалась пшениця, яка була предметом застави за товарною аграрною розпискою за номером 931, а на 200 земельних ділянках - ячмінь, про що свідчить, зокрема, товарна аграрна розписка, зареєстрована в реєстрі за номером 933, що і становить близько 500 земельних ділянок, які оброблялись СТОВ "Нива". Доказів існування інших земельних ділянок, які перебували у користуванні третьої особи, і на яких СТОВ "Нива" вирощувало сільськогосподарську продукцію матеріали справи не містять.
Тобто суди дійшли висновку, що 131, 455 т пшениці були зібрані із земельних ділянок, які не вказані у товарній аграрній розписці за номером 931 на підставі припущень, що є недопустимим і що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 86 ГПК України.
При цьому, не врахували, що ст. 7 Закону України "Про аграрні розписки" покладає саме на боржника за товарною аграрною розпискою обов`язок доведення походження зібраної ним сільськогосподарської продукції з врожаю, вирощеного на земельних ділянках відмінних від зазначених у виданій ним аграрній розписці, а, отже, визначає презумпцію поширення на зібрану боржником сільськогосподарську продукцію обтяження заставою за аграрною розпискою.
Також поза увагою судів залишилось і те, що у силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про аграрні розписки" відомості про аграрні розписки в момент її посвідчення вносяться до реєстру аграрних розписок, а відомості про предмет застави за нею - до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про аграрні розписки" встановлено, що вимоги до реєстру аграрних розписок та порядок його ведення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 665 затверджено Порядок ведення реєстру аграрних розписок, який визначає вимоги до реєстру аграрних розписок та механізм його ведення.
Реєстр створюється з метою накопичення, оброблення, зберігання та подання відповідно до закону інформації про видані боржниками аграрні розписки, а також про осіб, що є боржниками і кредиторами за такими розписками (ч. 3 Порядку № 665).
За п. 13 Порядку № 665 запис у реєстрі про видачу товарної аграрної розписки повинен містити такі відомості: 1) ім`я боржника, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серія паспорта у разі, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні органи доходів і зборів (для фізичних осіб), найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб). Якщо боржників два і більше, зазначаються відомості про всіх боржників; 2) ім`я кредитора, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серія паспорта у разі, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні органи доходів і зборів (для фізичних осіб), найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб); 3) умови обмеження подальшої передачі прав за аграрною розпискою (за наявності); 4) вид сільськогосподарської продукції, яку боржник зобов`язаний поставити, її кількість та якість; 5) формули перерахунку кількості зазначеної продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої, ніж передбачено в аграрній розписці, якості (за наявності); 6) строк, умови та місце поставки сільськогосподарської продукції; 7) опис предмета застави, зокрема інформація про кількість заставленого рухомого майна, кадастровий номер, місце розташування, правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких боржником вирощується заставлений майбутній урожай сільськогосподарської продукції; 8) дата і місце видачі аграрної розписки; 9) ім`я нотаріуса, який посвідчив аграрну розписку, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер і серія спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено аграрну розписку; 10) ім`я реєстратора (якщо нотаріус, який посвідчив аграрну розписку, не є реєстратором).
Реєстр аграрних розписок знаходиться у відкритому доступі, що забезпечує особі, яка купує врожай, оперативно ознайомитись з аграрними розписками, які існують у продавця сільськогосподарської продукції та перевірити повноваження останнього на можливість відчуження ним вказаної продукції та не допускати добросовісного придбання предмету застави.
Отже, відповідач, при покупці у СТОВ "Нива" 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної за накладною № 9 від 10.09.2018, міг проявити розумну обачність та перевірити у вказаному реєстрі наявність у СТОВ "Нива" аграрних розписок, за наявності яких, з`ясувати у третьої особи чи є пшениця, яка підлягає продажу, предметом застави.
Однак, судами попередніх інстанцій вказано не було враховано при винесенні рішення в оскаржуваній частині.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині вирішенні позову про звернення стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці некласної не відповідають.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що передані третьою особою 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної відповідачу за накладною № 9 від 10.09.2018 не є заставним майном за товарною аграрною розпискою за номером 931 та, що відсутні підстави для задоволення позивачем свої вимоги до третьої особи за товарною аграрною розпискою за номером 931 за рахунок майна відповідача - 131, 455 т пшениці відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про аграрні розписки".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Зі змісту ст. 310 ГПК України вбачається, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).
З огляду те, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення в частині вирішенні позову про звернення стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці некласної всупереч вищевказаному, неповно дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та порушили ст. 86 ГПК України, то постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 необхідно скасувати (в тому числі, і в частині розподілу судових витрат з огляду на вимоги ст. 129 ГПК України), а рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 - в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці та розподілу судових витрат та передати справу в цій частині на новий розгляд.
Також з огляду скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 - в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці не може бути залишене в силі і додаткове рішення суду першої інстанції від 30.03.2021 та підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази для належного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема надати належну оцінку накладній № 9 від 10.09.2018 та встановити якого ж року урожай пшениці передавався відповідачу за нею; надати належну оцінку п. 11 товарної аграрної розписки за номером 931, в якому сторони погодили, що після збору врожаю в 2018 року предметом застави в забезпечення зобов`язань за цією аграрною розпискою стає все зерно пшениці боржника; на підставі належних доказів встановити на яких земельних ділянках були зібрані 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної, яке СТОВ "Нива" відчужило відповідачу за накладною № 9 від 10.09.2018, тобто належним чином встановити чи були 131, 455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної, передані СТОВ "Нива" відповідачу за накладною № 9 від 10.09.2018, заставним майном за товарною аграрною розпискою за номером 931, з врахуванням чого, норм матеріального права прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.
Оскільки справа в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці м`якої некласної направляється на новий розгляд розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд