1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1815/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - особисто,

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські

регіональні електромережі" - Перцев Д. П.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" - Перцев Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021

(головуючий - Кропивна Л.В., судді Дідиченко М.А., Поляк О.І.)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021

(головуючий - Кропивна Л.В., судді Поляк О.І., Шапран В.В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2020

(суддя -Ейвазова А.Р.)

та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2020

(суддя -Ейвазова А.Р.)

та протокольну ухвалу Господарського суду Київської області від 04.12.2020, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз"

про визнання недійсним рішення наглядової ради та зобов`язання здійснити викуп акцій,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" про:

- визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Київобленерго", оформленого протоколом засідання № б/н від 12.07.2019;

- зобов`язання ПрАТ "Київобленерго" здійснити викуп всіх акцій ПрАТ "Київобленерго", що належать позивачу станом на 15.07.2019, за ціною викупу одної простої бездокументарної акції на рівні ринкової вартості простої бездокументарної акції ПрАТ "Київобленерго" станом на 25.06.2019, у розмірі не менше 5,20 грн без ПДВ за одну просту бездокументарну акцію.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що права позивача як акціонера ПрАТ "Київобленерго" порушено, з огляду на несвоєчасне та неправомірне затвердження величини ціни викупу однієї простої іменної акції ПрАТ "Київобленерго" та загальної вартості іменних цінних акцій, що підлягають обов`язковому викупу у позивача, ненаданні позивачу можливості володіти інформацією про діяльність ПрАТ "Київобленерго" та про загальну вартість простих іменних акцій, які підлягають обов`язковому викупу. При цьому позивач зазначав, що 15.07.2019 голосував проти рішень позачергових загальних зборів акціонерів, тому вправі вимагати викупу його акцій. Утім, вказував, що наглядовою радою ПрАТ "Київобленерго" 12.07.2019 затверджено ціну викупу акцій на підставі звіту про оцінку, який не відповідає чинному законодавству, оскільки вартість однієї акції є значно заниженою, тож позивач просив зобов`язати здійснити викуп акцій на підставі статей 8, 68 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

4. Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що відповідач-2 - ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" не є особою, яка має відповідати за заявленим позовом, оскільки позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Київобленерго", оформлене протоколом засідання № б/н від 12.07.2019, та зобов`язання ПрАТ "Київобленерго" здійснити викуп всіх акцій ПрАТ "Київобленерго", що належать позивачу стосуються відповідного товариства, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні заявлених вимог до відповідача-2. Відмовляючи у задоволенні позову до відповідача-1, суд зазначив, що позивачем не доведено заявленої ним у позові вартості акції товариства, і до того ж у позивача відсутнє суб`єктивне матеріальне право вимагати викупу пакету акцій, яким він володів та якими голосував за результатами голосування 15.07.2019.

5. 16.12.2020 до Господарського суду Київської області від ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, понесених відповідачами.

6. Додатковим рішення господарського суду Київської області від 28.12.2020 частково задоволено заяви ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 28 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 20 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- відмовлено в іншій частині вимог заяви ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" щодо покладення на позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 62 600,00 грн;

- відмовлено в іншій частині вимог заяви ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" щодо покладення на позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 600,00 грн.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2020 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2020 залишено без задоволення. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2020 змінено, виклавши її в редакції даної постанови, із залишенням в силі її резолютивної частини. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2020 залишено без змін.

8. Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що: - позивач як акціонер, який брав участь у загальних зборах акціонерного товариства 15.07.2019 голосуючими акціями у кількості 5 244 141 штук, голосував проти прийнятого зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, і після спливу 60 днів від дня проведення загальних зборів продав належні йому голосуючі акції іншому акціонеру, вважається таким, що відмовився від запропонованої товариством оферти; - відмовившись від запропонованої товариством оферти, акціонер втрачає суб`єктивний матеріальний інтерес у визнанні недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Київобленерго", яке оформлене протоколом засідання № б/н від 12.07.2019, про затвердження ціни обов`язкового викупу одної простої бездокументарної акції у розмірі 1,37 грн., оскільки таке рішення не зачіпає його законних прав та інтересів і чинність цього рішення вичерпується чинністю оферти; господарський суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів прийняв законне додаткове рішення, оскільки задоволені до відшкодування витрати є доведеними, документально обґрунтованими та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.

9. 14.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду від представника ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" надійшли заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

10. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 задоволено заяви ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 34 920, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 28 320,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

11. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою. У прохальній частині уточненої касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2020, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2020 та протокольну ухвалу Господарського суду Київської області від 04.12.2020, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

12. Підставою касаційного оскарження судових рішень у даній справі є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, скаржник стверджує, що відповідні судові акти винесені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах у наступних справах: №910/3424/18 від 08.09.2020, №908/137/18 від 24.11.2020, №910/3233/18 від 12.11.2020, №910/12591/18, №905/1926/18 від 17.02.2021, №911/2571/19, №755/9215/15-ц від 19.02.2020, №912/127/18 від 10.04.2019, №902/790/16 від 18.07.2018, №910/6052/16 від 25.08.2020, №914/2200/20 від 20.07.2021, №911/554/17 від 13.02.2019, №910/15153/18, №910/8705/18, №910/22943/13, №923/415/17 від 09.10.2018, №902/790/16 від 18.07.2018, №914/881/17 від 13.03.2018. Також скаржник стверджує, що суди не врахували висновки, викладені в ухвалах місцевих судів у справі №910/5622/18 від 09.10.2018 та №923/525/20 від 05.10.2020, а також посилається на постанову Вищого господарського суду України у справі №910/22943/13 від 23.07.2014.

13. Крім того, підставою касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 є п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує, що вказана додаткова постанова апеляційного суду була винесена без належного повідомлення скаржника про відповідне судове засідання.

14. 01.10.2021 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, додаткового судового рішення Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, додаткового рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 у справі №911/1815/20 до закінчення розгляду касаційної скарги по суті. Враховуючи приписи ст. 332 України, а також те, що зупинення виконання рішення є правом суду касаційної інстанції, а не обов`язком, надавши оцінку доводам скаржника, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зупинення виконання оскаржуваних судових актів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" та ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.

16. Крім того ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" та ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подали попередні орієнтовні розрахунки сум витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а також заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду.

17. 24.11.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача-2, у якому він просить змінити найменування з "Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазсфера".

18. На підтвердження зміни найменування відповідачем-2 подано рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" від 17.11.2021, а також виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19. Дослідивши надані відповідачем-2 документи, Верховний Суд встановив, що зміна найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Нафтогаз" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазсфера" підтверджується належними доказами, а тому відповідне клопотання відповідача-2 підлягає задоволенню.

20. 30.11.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому він просить передати розгляд справи до Великої Палати Верховного Суду або палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, враховуючи суспільну важливість ПрАТ "Київобленерго", яке є природнім монополістом в Київській області, що обслуговує понад 1000000 споживачів суспільно значущої послуги з електропостачання в складний період енергетичної кризи в Україні в зимовий період, із понад 12000 колишніх акціонерів, та тисячі інших акціонерів товариства, на яких може впливати рішення за цією касаційною скаргою або як висновки Верховного Суду щодо обов`язкової наступної судової практики.

21. Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

22. Так, відповідно до ч. 1 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

23. За змістом положень ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

24. Отже, з урахуванням наведених норм процесуального права, у разі наявності виключної правової проблеми, яка передбачає необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, справа підлягає передачі на розгляд саме Великої Палати Верховного Суду.

25. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин.

26. Виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

27. Однак з поданого скаржником клопотання не вбачається доказів існування кількісного та якісного критеріїв, що свідчить про недоведеність наявності виключної правової проблеми, яка дійсно передбачає необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та розвитку права.

28. 03.12.2021 ОСОБА_1 подав письмові пояснення до промови позивача, у яких повторно просить:

- відхилити рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги;

- погодити поважність причин не подання в судах попередніх інстанцій Постанови НКЦПФР від 12.10.2021 № 357-ДП-Е та долучити до матеріалів справи вказану постанову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

29. Рішенням наглядової ради ПрАТ "Київобленерго", яке зафіксовано протоколом від 20.06.2019, скликано позачергові загальні збори товариства відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про акціонерні товариства" на 15.07.2019, затверджено порядок денний таких зборів, визначено дату складання переліку акціонерів товариства для здійснення повідомлення - 20.06.2019, встановлено, що перелік акціонерів товариства, які мають право участі у відповідних зборах, складається у встановленому порядку станом на 24:00 09.07.2019, затверджено текст повідомлення про проведення загальних зборів, призначено голову та секретаря таких зборів, затверджено перелік документів, з якими акціонери товариства можуть ознайомитись під час підготовки до відповідних зборів, місце розміщення матеріалів, необхідних для прийняття рішень та відповідальну особу за порядок ознайомлення, призначено реєстраційну комісію, затверджено форму і текст бюлетенів для голосування, обрано та залучено суб`єкта оціночної діяльності - оцінювачем майна товариства - КФ ТОВ "Експерт-Аналітик" для проведення оцінки акцій товариства, а також затверджено умови договору з ним.

30. 12.07.2019 наглядовою радою ПрАТ "Київобленерго" прийнято рішення про затвердження ціни обов`язкового викупу акцій у акціонерів товариства, які зареєструються 15.07.2019 для участі у позачергових загальних зборах акціонерів товариства та проголосують проти прийняття такими зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів у розмірі 1,37 грн.

31. Як вбачається з протоколу про підсумки голосування позачергових загальних зборів ПрАТ "Київобленерго", що відбулись 15.07.2019, по питанню порядку денного № 2 - "Надання згоди та/або схвалення вчинення товариством значних правочинів, що є обов`язковими для участі на нових сегментах ринку електричної енергії": 608400000 голосів, що складає 58,450788932 % проголосувало "за", 10 507 191 голосів, що складає 1,009456942 % - проголосувало "проти", а 8 929 300 голосів, що становить 0,857864283 % - утримались.

32. За результатами голосування прийнято рішення більш як 50 % загальної кількості голосів акціонерів про надання згоди та/або схвалення вчинення виконавчим органом товариства значних правочинів незалежно від їх суми (в тому числі на суму, що перевищує 50 % вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності) та строку дії.

33. Позивач вказував, що голосував проти схвалення вчинення виконавчим органом товариства значних правочинів, тож вправі вимагати викупу належних йому акцій товариством.

34. З наявного у справі звернення позивача до генерального директора ПрАТ "Київобленерго" вбачається, що вказаним товариством направлено повідомлення № 07/100/5499 від 19.07.2019 позивачу, як акціонеру, що має право вимоги обов`язкового викупу акцій, і таке повідомлення отримано позивачем 29.07.2019.

35. У вказаному зверненні позивач зазначав, що не має змоги прийняти свідоме рішення щодо зазначеної пропозиції, оскільки товариство не виконало вимог акціонера і не надало йому витребуваних ним документів, зокрема, протоколів засідань наглядової ради ПрАТ "Київобленерго" за період березень-липень 2019, документів, на підставі яких визначено ринкову вартість акції за період з 01.01.2019.

36. Отже, матеріалами справи підтверджено, і не заперечується позивачем та товариством, що станом на дату проведення загальних зборів акціонерів ОСОБА_1 був власником 5 244 141 простих іменних акцій ПрАТ "Київобленерго", випущених у бездокументарній формі номінальною вартістю 0,05 грн за штуку та загальною номінальною вартістю 262 207,05 грн, що складає 0,5038 % статутного капіталу товариства.

37. Належні позивачу акції були продані позивачем покупцю ТОВ "ДТЕК Мережі" 23.10.2020 на підставі укладеного ними договору купівлі-продажу цінних паперів №20БВ-000000652.

38. Наявні у справі копія договору між ТОВ "ДТЕК Мережі", від імені та за рахунок якого діяло ПрАТ "Альтана капітал" та СП ТОВ "Драгон капітал", який діяв за договором та разовим замовленням ОСОБА_1, а також виписка про операції з цінними паперами депонента - ТОВ "ДТЕК Мережі" 26.10.2020 про здійснену операцію переказу цінних паперів у кількості 5 244 141 штук на користь відповідного депонента, підтверджує цю обставину.

39. Відповідно до виписки про стан рахунків в цінних паперах на 01.12.2020 позивач є власником 1 340 штук простих іменних бездокументарних акцій ПрАТ "Київські регіональні електромережі".

Позиція Верховного Суду

40. За змістом ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

41. При цьому, відповідно до приписів вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Так, на підтвердження наявності підстав, передбачених п. 1 ст. ст. 287 ГПК України, для касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, яким змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2020, із залишенням в силі його резолютивної частини, та залишено без змін додаткове Господарського суду Київської області від 11.12.2020, скаржник посилається на те, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах: №908/137/18 від 24.11.2020, №910/12591/18 від 28.04.2021, №905/1926/18 від 17.02.2021, №912/127/18 від 10.04.2019, №902/790/16 від 18.07.2018, №910/6052/16 від 25.08.2020, №914/2200/20 від 20.07.2021, №911/554/17 від 13.02.2019, №910/8705/18 від 20.02.2019, №910/22943/13 (ВСУ), №923/415/17 від 09.10.2018, №902/790/16 від 18.07.2018, №914/881/17 від 13.03.2018. Також скаржник стверджує, що суди не врахували висновки, викладені в ухвалах судів першої інстанції у справі №910/5622/18 від 09.10.2018 та №923/525/20 від 05.10.2020, а також посилається на постанову Вищого господарського суду України у справі №910/22943/13 від 23.07.2014.

43. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

44. Зі змісту перелічених судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

45. Так, у постанові від 08.06.2021 у даній справі № 911/1815/20 суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2020 з викладенням її в редакції вказаної постанови, із залишенням в силі резолютивної частини рішення. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення наглядової ради та зобов`язання здійснити викуп акцій, посилаючись при цьому на те, що позивач голосував проти рішення, прийнятого на відповідних загальних зборах Товариства (щодо схвалення вчинення виконавчим органом Товариства значних правочинів), у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати викупу належних йому акцій цього Товариства. Разом з тим, відповідач (Товариство) направляв позивачу повідомлення як акціонеру, що має право вимоги обов`язкового викупу акцій, однак позивач зазначив, що не має змоги прийняти свідоме рішення щодо зазначеної пропозиції, а в подальшому належні позивачу акції були продані позивачем третій особі (іншому акціонеру). З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач вважається таким, що відмовився від запропонованої відповідачем оферти, строк на реалізацію позивачем права вимоги обов`язкового викупу його акцій згідно зі ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" закінчився. Крім того, апеляційний суд зазначив, що відмовившись від запропонованої Товариством оферти, акціонер втрачає суб`єктивний матеріальний інтерес у визнанні недійсним рішення наглядової ради Товариства (про затвердження ціни обов`язкового викупу одної простої бездокументарної акції у розмірі 1,37 грн), оскільки таке рішення не зачіпає його законних прав та інтересів і чинність цього рішення вичерпується чинністю оферти.

Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 було залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2020 у справі № 911/1815/20, яким: заяви відповідачів щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з позивача на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 28 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з позивача на користь ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" 20 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині вимог заяви ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" відмовлено та покладено на таку особу його витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 62 600,00 грн; в іншій частині вимог заяви ТОВ "ДТЕК Нафтогаз" відмовлено та покладено на таку особу його витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 39 600,00 грн.

При цьому у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 та додатковому рішенні Господарського суду Київської області від 28.12.2020 суди попередніх інстанцій виходили з того, що задоволений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростовано факту виконання адвокатом зазначених послуг; доводи позивача щодо відсутності юридичного зв`язку між адвокатом та адвокатським об`єднанням, спростовуються наявними у справі договорами та фактичним виконанням адвокатом робіт за ними; водночас задовольняючи заяви відповідачів лише частково, судами враховано, що відповідачів у даній справі представляв один представник, витрати часу якого на одні і ті самі дії фактично продубльовані у актах, такий представник ознайомлювався з однією справою і брав участь у засіданнях по ній, представляючи інтереси і першого, і другого відповідача.

46. Разом з тим, у постанові від 10.04.2019 у справі № 912/127/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним з моменту прийняття рішення наглядової ради Акціонерного товариства про скликання загальних зборів та про визнання недійсним з моменту прийняття усіх рішень загальних зборів цього Товариства. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що спірне рішення наглядової ради прийнято неправомочним складом, водночас позивача було також позбавлено права на участь у спірних загальних зборах, чим порушено права на участь в управлінні товариством.

47. У постанові від 18.07.2018 у справі №902/790/16 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо визнання укладеним договору про обов`язковий викуп простих іменних акцій акціонером та відповідним акціонерним товариством в редакції, зазначеній в резолютивній частині постанови апеляційного суду. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що з урахуванням ст.ст. 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", а також обставин про те, що позивач був зареєстрований на загальних зборах акціонерів відповідача, голосував проти прийняття рішення щодо зміни типу відповідача і подав відповідачу вимоги про викуп своїх акцій, апеляційний суд правомірно вказав на те, що укладення спірного договору у цьому випадку є обов`язковим. При цьому суд касаційної інстанції виходив також із встановлених обставин про те, що відповідач (Товариство) не підписав договір в редакції позивача, вартість акцій, належних позивачу (акціонеру) не сплатив та у продовж 2 (двох) років з моменту проведення зборів відповідний проект договору не вислав позивачу.

48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 визнала передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним правочину щодо зобов`язання акціонерів ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" продати прості акції на вимогу відповідача відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Товариства. При цьому спірні правовідносини виникли на підставі ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", якою передбачено примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій. Суд касаційної інстанції виходив з того, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, відсутність можливості впливу міноритарним акціонером на визначення ціни акцій при їх відчуженні без його волевиявлення та відсутність спеціального контролю з боку суду або Комісії за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції, що свідчить про те, що у спірних правовідносинах попередні судові інстанції мали б надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір. Втім, вирішуючи спір у справі, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не з`ясували наявності легітимної мети та справедливої ціни акцій, дотримання чи недотримання критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду визнала передчасними висновки судів про відсутність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції під час проведення процедури обов`язкового продажу акцій.

49. У постанові від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо затвердження ціни придбання акцій та визнання недійсним рішення наглядової ради АТ "ДТЕК Дніпроенерго", разом з тим, прийнято нове рішення, яким задоволено позов з частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 313 541,73 грн, як доплату за акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго".

Задовольняючи позов у вказаній частині, Верховний Суд виходив з того, що наглядова рада АТ "ДТЕК Дніпроенерго", затвердивши ціну придбання акцій у розмірі 488,14 грн за одну просту акцію товариства (абз. 3 частини 2 статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства"), а ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд", визначивши у публічній безвідкличній пропозиції (оферті) ціну придбання акцій у розмірі 488,14 грн (що є найвищою ціною, за якою особа придбавала акції товариства акції товариства протягом 12 місяців, що передують дню набуття значного контролюючого та домінуючого контрольного пакету акцій товариства), допустили порушення пункту 2 частини 2 статті 8, пункту 1 частини 3 статті 65 -1 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки наглядова рада проігнорувала середній біржовий курс, хоча Закон у такому разі прямо передбачав необхідність його врахування при визначенні ціни придбання акцій.

Верховний Суд встановив, що в даному випадку позивачеві завдано збитків взаємопов`язаними сукупними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною, а тому у даному випадку саме стягнення коштів є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Встановивши, що позивач вже не є акціонером та носієм корпоративних прав, його порушені права на отримання належної компенсації за примусово викуплені акції поновлені шляхом присудження до стягнення заявленої суми збитків, Верховний Суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи не є належним та ефективним способом захисту визнання недійсним рішення наглядової ради щодо затвердження ринкової вартості акцій, яке вичерпало свою дію в момент прийняття та породжує права та обов`язки і для інших акціонерів, що не оскаржують це рішення.

50. У постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 предметом позову були вимоги про стягнення з акціонерного товариства збитків у розмірі 3 931 620 грн, що спричинені пред`явленням публічної вимоги до Акціонерного товариства про придбання акцій, що належать позивачу.

51. Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі №911/554/17 визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що судами безпідставно не було враховано, що володіння позивачем кількістю акцій в розмірі 8,4 % не є достатньою підставою для відмови у захисті його права на участь в управлінні акціонерним товариством, закріпленого, зокрема у ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства". Судами надано оцінку лише кількості акцій, якими володіє позивач, без дослідження наявності чи відсутності факту порушення корпоративних прав позивача. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що апелянт - ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", який брав участь у загальних зборах акціонерів і не голосував проти порядку денного, не вправі від власного імені вимагати скасування рішення позачергових зборів акціонерів лише за результатами апеляційного перегляду справи за позовом, який подано іншим акціонером, і поза відносинами представництва.

52. У постанові від 20.02.2019 у справі №910/8705/18 Верховний Суд прийняв нове рішення про задоволення позову про визнання протиправними дій відповідного акціонерного товариства, що полягають у несвоєчасному затвердженні вартості 1 простої іменної акції товариства та загальної вартості іменних цінних акцій, що підлягають обов`язковому викупу, ненаданні акціонеру можливості володіти інформацією про загальну вартість простих іменних акцій, які підлягають обов`язковому викупу, а також про визнання недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що місцевий суд не звернув уваги на те, що положення ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства" вимагали від відповідача обов`язкового зазначення в проекті договору про викуп акції загальної їх вартості; без вказання вартості предмету купівлі-продажу проект договору про викуп не може вважатися належним; положення ст. 36 Закону зобов`язували відповідача виготовити проект договору про викуп акцій та ознайомити з ним позивача до дати загальних зборів. Водночас оскаржуваним рішенням наглядової ради було затверджено, зокрема ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції акціонерного Товариства, однак вже після проведення відповідних загальних зборів, що є протиправним та порушує права позивача на володіння передбаченою Законом інформацією до моменту його голосування на зборах.

53. Суд касаційної інстанції у справі №923/415/17 у постанові від 09.10.2018 визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні повної вимоги про визнання недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства, встановивши, що обставини дійсної ринкової вартості не були з достовірністю встановлені судами. При цьому не зважаючи на те, що ухвала апеляційного господарського суду про призначення судової екпертизи була повернута відповідним науково-дослідним інститутом судових експертиз без виконання у зв`язку з неможливістю проведення експертизи з визначення ринкової вартості акцій підприємства з огляду на відсутність відповідних експертів, апеляційний суд для з`ясування зазначеної обставини, що має значення для справи, мав право повторно призначити судову експертизу в порядку, передбаченому статтею 99 ГПК України

54. У постанові від 18.07.2018 у справі №902/790/16 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо визнання укладеним договору про обов`язковий викуп простих іменних акцій між акціонером та приватним акціонерним товариством в редакції, зазначеній в резолютивній частині постанови апеляційного суду. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що: у позивача виникло право на обов`язковий викуп акцій акціонерним товариством на підставі ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства"; відповідач не підписав договір в редакції позивача (акціонера); вартість акцій, належних позивачу не сплатив; у продовж 2 (двох) років з моменту проведення зборів відповідний проект договору не вислав позивачу; звітом суб`єкта оціночної діяльності визначено, а відповідачем своїм рішенням, затверджено не ринкову, а номінальну вартість акцій; висновком експертів встановлено, що ринкова вартість одного цінного паперу (акції) відповідача складає більшу суму. У зв`язку з наведеним, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог та визнання договору про обов`язковий викуп простих іменних акцій укладеним у редакції, зазначеній у резолютивній частині постанови апеляційного суду, з урахуванням зокрема, ринкової вартості акції.

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17 предметом позову були вимоги про визнання недійсним звіту про оцінку майна. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що оспорюваний звіт є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не вважається юридичним, нормативно-правовим актом, чи актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тому позивач фактично оскаржує дії оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а звідси провадження у цій справі підлягає припиненню.

56. Щодо посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.08.2020 у справі №910/6052/16, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

57. Так, у даній справі № 911/1815/20 місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, відмовлено у прийнятті заяви про уточнення/зміну позовних вимог та продовження строку підготовчого провадження, відновлення підготовчого провадження. При цьому вказані висновки судів мотивовані тим, що за змістом норм ГПК України, провести повторно підготовче провадження можливо у випадку зміни складу суду відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України, що не має місце у даному випадку; чинне процесуальне законодавство не передбачає відновлення підготовчого провадження. Також розгляд справи спочатку можливий у випадку залучення іншого відповідача, за наявності його клопотання про це (ч. 4 ст.48 ГПК України). Продовжити строк підготовчого провадження, враховуючи його закриття та відсутність підстав для повторного проведення, неможливо, з урахуванням чого, а також зважаючи на те, що підготовче провадження у даній справі вже продовжувалось на максимальний строк, місцевий суд відмовив у задоволенні відповідних клопотань позивача.

Відмовляючи у прийнятті заяви позивача про уточнення/зміну позовних вимог, суд виходив з того, що відповідна заява була подана після закриття підготовчого провадження, що суперечить ч. 3 ст. 46 ГПК України. При цьому, подаючи відповідну заяву під час розгляду справи по суті на стадії розгляду заяв та клопотань, які з поважних причин не були подані у підготовчому засіданні, позивач обґрунтував пропущення строку на подання такої заяви тим, що був відсутній у підготовчому судовому засіданні 15.10.2020 та не зміг скористатись таким правом (посилаючись на те, що був відсутній через контакт з хворим на COVID-19). Однак, судами встановлено, що станом на дату подання відповідного уточнення/зміни позовних вимог та його розгляду судом 04.12.2020 позивачем так і не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилався - неможливості явки у підготовче судове засідання 15.10.2020.

58. Водночас у постанові від 25.08.2020 у справі №910/6052/16 Верховний Суд зазначив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, внесено зміни у пункт 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

При цьому у вказані справі не вирішувалось питання щодо продовження строку підготовчого провадження, відновлення підготовчого провадження. Пославшись на наведені положення законодавства, Верховний Суд дійшов висновку про те, що з метою дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи те, що учасники справи висловили свої позиції у касаційній скарзі та відзиві на неї, розгляд справи у призначену дату є можливим

59. З наведеного вбачається, що висновки судів попередніх інстанцій у даній справі не суперечать висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник. Такі висновки не є різними, а зроблені з урахуванням різних фактичних обставин справ.

60. Щодо посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20, які стосуються допустимості доказів, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

61. Так, у постанові від 20.07.2021 у справі № 914/2200/20 Верховний Суд, пославшись на ст. 77 ГПК України, зазначив про те, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхилив доводи скаржника, які зводяться до власної оцінки неналежності наявних у справі доказів, встановивши, що ними не доведено того факту, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень враховано недопустимі докази у справі, які стали підставою для задоволення позовних вимог.

62. Водночас у даній справі № 911/1815/20, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, суди встановили, зокрема, що належні позивачу акції були продані позивачем покупцю ТОВ "ДТЕК Мережі" 23.10.2020 на підставі укладеного ними договору купівлі-продажу цінних паперів № 20БВ-000000652, що підтверджується наявною у справі копією договору, а також випискою про операції з цінними паперами депонента. Отже, надавши оцінку вказаним доказам, що є виключною компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій, суди визнали відповідні докази належними та допустимими.

63. Отже, доводи скаржника також не можуть свідчити про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у справі № 914/2200/20, оскільки відповідні висновки були зроблені з урахуванням різних фактичних обставин (різної оцінки доказів), тобто не є подібними.

64. Постанова Верховного Суду України у справі №910/22943/13, про яку зазначено у касаційній скарзі - не існує.

65. Посилання у касаційній скарзі на неврахування висновку, викладеного у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/22943/13 від 23.07.2014, а також, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/5622/18 та в ухвалі Господарського суду Херсонської області від 05.10.2020 у справі №923/525/20, відхиляються судом касаційної інстанції, як такі, що не можуть бути підставою касаційного оскарження відповідно до ст. 287 ГПК України.

66. Враховуючи зазначене, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то колегія суддів на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2020.

67. Щодо оскарження протокольної ухвали Господарського суду Київської області від 04.12.2020, Верховний Суд дійшов висновку про те, що, оскільки така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а касаційне провадження на рішення Господарського суду Київської області від 28.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 підлягає закриттю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, то відповідно касаційне провадження щодо перегляду протокольної ухвали Господарського суду Київської області від 04.12.2020 (яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду) також підлягає закриттю.

68. Щодо посилання скаржника на те, що під час ухвалення додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, апеляційним судом не було враховано висновків Верховного Суду, що викладені у постановах Верховного Суду у справах № 910/3242/18, № 908/137/18, № 910/3233, № 755/9215/15-ц, №910/12591/18 № 911/2571/19, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

69. Так, у додатковій постанові апеляційного суду у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення заяви відповідачів про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції та стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 920,00 грн (на користь відповідача-1) та 28 320,00 (на користь відповідача-2).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підтвердження витрат на правову допомогу відповідачами подано копії договорів про надання правової допомоги, додаткові угоди до вказаних договорів, попередні розрахунки витрат на професійну правничу допомогу, акти наданих послуг, рахунки на оплату, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. При цьому апеляційний суд зауважив, що договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі послуг може підтверджуються обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу і виконаних робіт та їх вартість, що узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, апеляційний суд встановив, що відповідачами доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 34 920,00 грн та 28 320, 00 грн відповідно. Заявлені розміри витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того, судом відхилено посилання позивача на відсутність доказів фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу як такі, що не узгоджуються з правовою позицією, висловленою об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

70. У постанові від 08.09.2020 у справі № 910/3242/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що судами правомірно взято до уваги заяву позивачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, з урахуванням обсягу наданих адвокатами послуг у цій справі, часу, витраченого адвокатами на такі послуги, складності справи, предмета спору, а також того, що позиція відповідача-1 не змінювалася при розгляді справи, і відзив на позовну заяву аргументований подібними доводами, при цьому послуги надавалися клієнту адвокатами, які займалися вивченням справи, обговорювали аспекти ведення справи у суді та вносили один після одного певні корективи, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу. Встановивши наведені обставини, касаційний суд погодився з висновками про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів (1 235 520, 00 грн) не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів у цій справі (1 235 520, 00 грн) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності, справедливості та становить надмірний тягар для фізичних осіб. Враховуючи зазначене, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що справедливими та розумними за таких обставин є витрати на оплату послуг адвоката у сумі 200 000,00 грн (по 50 000,00 грн з кожного з чотирьох позивачів).

71. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 взагалі не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі на правову допомогу адвоката.

72. У справі № 910/3233/18 у постанові від 12.11.2020 суд касаційної інстанції частково задовольнив заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 390 607,24, зменшивши судові витрати до 39 000,00 грн. При цьому суд касаційної інстанції виходив з наступних встановлених обставин про те, що: - у судових засіданнях без очевидної потреби у цьому, брали участь одночасно два адвокати відповідача-1, за послуги кожного з яких нараховано повну погодинну ставку, тривалість одного судового засідання, за відомостями опису наданих послуг, складала від 5 до 5,5 годин, що не відповідає обставинам справи; до складу витрат на професійну правничу допомогу безпідставно включено значний обсяг робіт, які не потребують наявності фахових знань у галузі права (візити адвоката до суду, подання процесуальних документів); здійснення юридичного аналізу постанови апеляційного господарського суду та юридичний аналіз відзиву позивача об`єктивно не могли вимагати настільки значного (19,7 год) обсягу юридичної і технічної (допоміжної) роботи. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір заявлених до компенсації витрат не відповідає критеріям розумності та реальності.

73. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково, зокрема, стягнуто з позивача 64074,40 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50894,40 грн заяву залишено без розгляду. При цьому в частині залишення заяви без розгляду суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач надав новий розрахунок понесених витрат на правничу допомогу, який доповнено витратами на суму 50894,40 грн, з пропуском строку для подання доказів понесених витрат, та не просив поновити пропущений строк. Задовольняючи заяву частково у розмірі 64074,40 грн, касаційний суд виходив з того, що вказані витрати є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.

74. Отже доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при винесенні додаткової постанови застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків у зв`язку з наявністю різних фактичних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

75. Посилання на те, що додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 суперечить судові практиці Верховного Суду у справах №910/12591/18, № 911/2571/19 щодо необхідності трансляції судових засідань на Youtube каналі Судової влади України, також відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки підставою касаційного оскарження відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України може бути, зокрема, застосування апеляційним судом норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Разом з тим, постанови Верховного Суду, винесені у справах №910/12591/18 № 911/2571/19, не містять жодних висновків, на які посилається скаржник, тобто правовідносини не є подібними.

76. З урахуванням зазначеного, касаційний суд також відхиляє посилання скаржника на ухвали судів першої інстанції у справі №910/5622/18 від 09.10.2018 та №923/525/20 від 05.10.2020, а також на постанову Вищого господарського суду України у справі №910/22943/13 від 23.07.2014.

77. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що касаційна скарга в частині оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 подана також з підстави оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та виходить з наступного.

78. Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

79. Скаржник фактично посилається на п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України, та зазначає, що додаткову постанову апеляційного суду було винесено за його відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

80. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

81. Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

82. За змістом ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

83. Як вбачається з матеріалів справи після винесення судом апеляційної інстанції постанови від 08.06.2021 відповідачами було подано заяви про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, у яких відповідачі просили долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат та ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача на користь відповідача-1 - 34 920,00 грн, а на користь відповідача-2 - 28 320,00 грн витрат на правничу допомогу відповідно.

84. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 призначено судове засідання для розгляду заяв відповідачів про відшкодування витрат на професійну правову допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 Повідомлено, що судове засідання відбудеться 30.06.2021 о 13.00 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду.

85. Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

86. Матеріалами справи підтверджено, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 була направлена усім учасникам справи, у тому числі позивачу, 22.06.2021.

87. Однак відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вказана ухвала була вручена позивачу 08.07.2021, тобто вже після того як апеляційним судом було винесено додаткову постанову від 30.06.2021 за наслідком розгляду вказаних вище заяв про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

88. Отже, додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 була прийнята у відкритому судовому засіданні, проте розгляд заяв про розподіл судових витрат апеляційним господарським судом в порушення положень ГПК України було здійснено за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання

89. Вказане, як наслідок, позбавило позивача можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

90. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

91. Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

92. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час винесення додаткової постанови від 30.06.2021, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення позивача, не забезпечив останньому можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув заяви відповідачів про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

93. Винесення додаткової постанови від 30.06.2021 судом апеляційної інстанції за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи в частині розгляду заяв відповідачів про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.


................
Перейти до повного тексту