ПОСТАНОВА
Іменем України
10 грудня 2021 року
Київ
справа №640/14155/19
адміністративне провадження № К/9901/28038/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Гімона М.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві (процесуального правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2020 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В. та Шурко О.І.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії ГУ ДФС щодо проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ ДФС від 22.01.2019 № 807 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1"; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС від 22.01.2019 № 807 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1"; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 09.04.2019 № 0027134205, № 0001124205, № 0027114205 та № 0027124205; визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС від 09.04.2019 № 0001114205 та № 0001134205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 09.04.2019 №Ф-121-V.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та, як наслідок, протиправність оскаржуваного наказу, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги у зв`язку із тим, що законодавчих підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не було; його не повідомлено завчасно про проведення перевірки.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 15.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020, позов задовольнив: визнав протиправними дії ГУ ДФС щодо проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ ДФС від 22.01.2019 №807 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1"; визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС від 22.01.2019 №807 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1"; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 09.04.2019 №0027134205, №0001124205, №0027114205 та №0027124205; визнав протиправними та скасував рішення ГУ ДФС від 09.04.2019 №0001114205 та №0001134205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; визнав протиправною та скасував вимогу ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 09.04.2019 №Ф-121-V.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ГУ ДФС не мало правових підстав для прийняття наказу від 22.01.2019 № 807 та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв`язку із чим такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а дії ГУ ДФС щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача є протиправними. У зв`язку з цим проведена відповідачем перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 25.02.2019 № 416/26-15-42-05/ НОМЕР_1, визнана судом таким, що не створює правових наслідків, в тому числі й щодо прийняття оскаржуваних позивачем рішень, вимоги та податкових повідомлень-рішень.
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зроблені у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 804/2491/15, від 24.04.2020 у справі № 520/6895/19, від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18. ГУ ДПС, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, також доводить, що судом першої інстанції помилково визнано цю справу справою незначної складності, оскільки позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.04.2019 № 0027134205, № 0001124205, № 0027114205 та № 0027124205 на загальну суму грошових зобов`язань 3 682 576,00 грн.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, позивач просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін. Позивач наводить доводи, що суди першої та апеляційної інстанції встановили обставини у справі відповідно до норм процесуального права та правильно застосували норми матеріального права, надаючи цим обставинам юридичну оцінку.
Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС від 22.01.2019 № 807 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 05.02.2019 тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в ГУ ДФС.
Повідомлення про проведення перевірки від 23.01.2019 № 5939/Т/26-15-42-05 та наказ направлені позивачу поштою. Поштове відправлення повернулось до ГУ ДФС 27.02.2019 із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 25.02.2019 № 416/26-15-42-05/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017" (далі - акт перевірки), примірник якого також був направлений позивачу поштою, але поштове відправлення повернулось до ГУ ДФС з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
На підставі акта перевірки 09.04.2019 ГУ ДФС прийняті:
- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121V з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у розмірі 82 817,73 грн.;
- рішення № 0001134205 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким позивачу донараховано єдиний внесок у розмірі 82817,73 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 28 405,89 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 7, пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI);
- податкове повідомлення-рішення № 0027114205, яким до позивача за порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК застосовано штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0027124205, яким до позивача за порушення підпункту "д" пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121 ПК застосовано штрафні санкції у розмірі 510, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0027134205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1587067,36 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 1270453,89 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 317613,47 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0001124205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1981755,75 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 1 585 404,60 грн та за штрафними санкціями - 396 351,15 грн;
- рішення № 0001114205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI, у розмірі 510,00 грн на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону №2464-VI.
Право контролюючих органів проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само).
Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, встановлений пунктом 78.1 статті 78 ПК як вичерпний.
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК передбачено можливість проведення перевірки в разі отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується нормами статті 73 ПК та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 (далі - Порядок № 1245).
Згідно з абзацами першим-п`ятим пункту 73.3 статті 73 ПК контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (абзаци шостий - сімнадцятий пункту 73.3 статті 73 ПК).
Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) (абзац шістнадцятий пункту 73.3 статті 73 ПК).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надати відповідь на такий запит (абзац двадцятий пункту 73.3 статті 73 ПК).
За змістом пункту 10 Порядку №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об`єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.
Вимоги, які висуваються до змісту запиту, як нормативно визначені, не підлягають розширеному тлумаченню. Однак, ці вимоги не стосуються дискреційних повноважень контролюючого органу щодо змісту та форми викладення у запиті підстав для витребування інформації.
Не зазначення у запиті про надання інформації підстав для його надіслання та інформації, яка це підтверджує, переліку інформації, яка запитується, та переліку документів, які пропонується надати, відсутність на запиті печатки контролюючого органу звільняє платника податків від обов`язку виконати запит, що прямо встановлено нормою абзацу двадцятого пункту 73.3 статті 73 ПК.
Зі змісту письмового запиту від 26.11.2018 № 76980/Т/26-15-42-05-27 слідує, що підставою для його направлення позивачу стало виявлення ГУ ДФС за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому порядку, фактів, які свідчать про порушення податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З урахуванням зазначеного та з посиланням на статтю 20, пункт 71.1 статті 71, статті 72, 73 ПК, ГУ ДФС запропоновано позивачу надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з отриманням доходу від операцій з продажу нерухомого майна та майнових прав протягом 2014-2017 років (а.с. 18, т. 1-й).
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18 щодо застосування норм пункту 73.3 статті 73 ПК у подібних правовідносинах спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про наявність інформації про правопорушення з боку цього платника податків, а також витребування у зв`язку з цим відповідних пояснень та документів є формою реалізації контролюючим органом визначених законом повноважень. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу запитуваної інформації після її отримання. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.
У постанові від 26 лютого 2019 року у справі №826/9082/15 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема, в якому відсутня печатка контролюючого органу, платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.
Застосування Верховним Судом норм пункту 73.3 статті 73 ПК у постанові від 24.04.2020 у справі №520/6895/19, на яку ГУ ДПС посилається в касаційній скарзі, не є інакшим, ніж у постановах від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/9082/15, а інші висновки щодо оцінки запиту контролюючого органу та підстав для проведення документальної перевірки зроблені відповідно до встановлених у справі №520/6895/19 обставин, які не подібні обставинам, встановленим судами першої та апеляційної інстанцій у справі, в якій здійснюється касаційний перегляд.
Суди попередніх інстанцій у цій справі правильно виходили з того, що запит ГУ ДФС від 26.11.2018 № 76980/Т/26-15-42-05-27 не відповідає вимогам абзаців другого-п`ятого пункту 73.3 статті 73 ПК, оскільки в ньому не зазначено конкретних підстав для направлення запиту у контексті походження та змісту податкової інформації, на підставі якої податковий орган дійшов висновку про можливі порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, не вказано, за результатами аналізу якої саме інформації отримані відомості про можливі порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, так само, як і не зазначено конкретних фактів, що свідчать про порушення позивачем податкового та/чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача. Суд також встановив, що запит ГУ ДФС на адресу позивача, не містить печатки контролюючого органу.
Враховуючи вище викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, зробивши висновок, що у ГУ ДФС не було підстави для проведення позапланової документальної перевірки стосовно позивача, у зв`язку з чим перевірка, за результатами якої складено акт від 25.02.2019 № 416/26-15-42-05/ НОМЕР_1, не створює правових наслідків, в тому числі, підстав для прийняття стосовно позивача актів індивідуальної дії.
Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС від 09.04.2019 № 0027134205, № 0001124205, № 0027114205 та № 0027124205, рішень ГУ ДФС від 09.04.2019 № 0001114205 та № 0001134205 і вимоги від 09.04.2019 № Ф-121У, як прийнятих за наслідками незаконних дій, відповідає обставинам у справі, які встановлені правильно і повно, та нормам матеріального права.
Що ж до задоволення судом позовних вимог про скасування наказу ГУ ДФС від 22.01.2019 № 807 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1" колегія суддів визнає слушними доводи відповідача у касаційній скарзі, що в цій частині судові рішення не відповідають вимогам частин другої, третьої, п`ятої статті 242 КАС, як такі, в яких норми права застосовані без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема (але не виключно) у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18.
Так, у цій постанові, ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловлено правову позицію, зокрема з питання оскарження до суду наказу про проведення перевірки у разі прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки. Згідно з висновком Верховного Суду у справі №826/17123/18 у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Такий же висновок щодо позовних вимог про оскарження наказу про проведення перевірки в контексті належного та ефективного способу захисту права платника податків в разі проведення контролюючим органом перевірки зроблено і в постанові Великої палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що наказ ГУ ДФС від 22.01.2019 № 807 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" підлягає скасуванню, оскільки наказ з проведенням перевірки вичерпав свою дію. Це ж саме стосується і висновку суду про задоволення позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ ДФС щодо проведення документальної позапланової перевірки, призначеної зазначеним наказом. Належним способом захисту прав позивача є оскарження актів індивідуальної дії, прийнятих стосовно позивача за результатами перевірки, підставою для чого суд визнав проведення перевірки щодо позивач за відсутності встановлених нормами ПК підстав.
Таким чином, судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС від 22.01.2019 № 807 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1", а також в частині визнання протиправними дій з проведення перевірки на підставі зазначеного наказу підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Обґрунтовуючи довід в касаційній скарзі щодо підстав касаційного оскарження, ГУ ДПС також посилається на не відповідність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права висновку Верховного Суду в постанові від 22.05.2018 у справі № 804/2491/15. Цей довід ГУ ДПС наводить у взаємозв`язку з доводом, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пункту 42.2 статті 42 ПК, зробивши висновок, що порушенням зі сторони відповідача пункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК при проведенні перевірки стосовно позивача було також і те, що запит про надання інформації, надісланий на адресу позивача рекомендованим листом, був повернутий підприємством поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" 14.01.2019, тоді як наказ про проведення перевірки був прийнятий 22.01.2019.
В постанові від 22.05.2018 у справі № 804/2491/15 Верховний Суд застосував пункти 1, 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, скасував ухвалені у справі судові рішення та направив справу на новий розгляд для встановлення обставин щодо можливості позивача отримати та до початку документальної позапланової невиїзної перевірки, яка розпочалася 14.08.2014, копію наказу про проведення перевірки від 11.08.2014 та письмове повідомлення про дату початку та місце здійснення перевірки від 11.08.2014, які були надіслані на адресу позивача 11.08.2014. Висновку, коли наказ та/чи повідомлення вважаються врученими, зокрема, в разі їх повернення поштою за закінченням строку зберігання, Верховний Суд у цій постанові не зробив.
Стосовно посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ним помилково віднесено цю справу до категорії справ незначної складності, розглянувши її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 12 КАС адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 4 частини четвертої статті 12 КАС).
Враховуючи, що загальна сума грошових зобов`язань, єдиного внеску та штрафних санкцій, визначених згідно із актами індивідуальної дії, які позивач оскаржив до суду, складає 3681066,73 грн, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2019 року (як вже зазначено, позивач звернувся до суду з позовом в липні 2019 року), ця адміністративна справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження. Суд першої інстанції не порушив норму пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС, оскільки згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2019 справу № 640/14155/19 призначено до розгляду в порядку загального провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.09.2019 о 10год.00хв. (а.с. 1, т. 1-й). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 підготовче засідання було закрито, справу призначено до судового розгляду на 02.12.2019 о 10 год00хв (а.с. 2-3, т. 2-й).
Відповідно до частини другої статті 351 КАС порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Пунктом 2 частини другої статті 353 КАС встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
При цьому, розгляд справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, у порядку спрощеного позовного провадження не те порушення норм процесуального права, яке згідно з частиною третьою статті 353 КАС є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що довід ГУ ДПС у касаційній скарзі щодо підстав касаційного оскарження знайшов часткове підтвердження.
Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 22.01.2019 № 807 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1", а також в частині визнання протиправними дій з проведення перевірки на підставі зазначеного наказу.
У задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.