ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/256/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Савченка В. О. (в порядку самопредставництва),
прокуратура - Шекшеєвої В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 (суддя Картавцева Ю. В.) у справі
за позовом першого заступника керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області
до 1) Київської обласної державної адміністрації, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія"
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області (далі - Служба автодоріг) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" (далі - ТОВ "Броварська транспортна компанія") про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської ОДА від 18.03.2010 № 221 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Броварська транспортна компанія" (далі - оскаржуване розпорядження); визнання недійсним укладеного 25.03.2015 між Київською ОДА в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі - Броварська РДА) та ТОВ "Броварська транспортна компанія" договору оренди (далі - договір оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002, площею 2,4000 га (далі - земельна ділянка).
1.2. Позов обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам статті 19 Конституції України, статті 3 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а також статті 149 Земельного кодексу України. Передача в оренду земельної ділянки ТОВ "Броварська транспортна компанія" за оспорюваним розпорядженням відбулась всупереч приписам розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 326-р, яким заборонено вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги. При цьому Службою автодоріг як постійним користувачем земельної ділянки не надавалось заяви про припинення постійного користування в частині земельної ділянки в межах площі накладення, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження та визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.
2.2. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що оспорюваним розпорядженням порушено приписи чинного законодавства, а також права та охоронювані законом інтереси осіб. Суд зазначив, що, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження, вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, також задоволенню не підлягає.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/256/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові прокурору відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що вилучення земельної ділянки та передача її ТОВ "Броварська транспортна компанія" за оспорюваним розпорядженням відбулися з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 65, 71, 116, 118, 141, 142, 149 Земельного кодексу України. Тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження, та, як наслідок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Проте суд зазначив, що прокурор звернувся до суду з позовом поза межами строку позовної давності, не обґрунтовуючи поважність причин для відновлення цього строку, що є підставою для відмови у позові.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
3.2. Прокурор зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням положень статей 257, 261, 264 Цивільного кодексу України, статей 236- 238 Господарського процесуального кодексу України та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц.
3.3. Київська ОДА у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 залишити без змін. Відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином з`ясували всі обставини справи, а їх висновки відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, Київська ОДА зауважує, що станом на дату прийняття оспорюваного розпорядження воно не могло порушувати прав Служби автодоріг як постійного землекористувача, оскільки позивач ще не набув таких прав.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що оспорюваним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення придорожнього автомобільного комплексу в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту та надано в оренду земельну ділянку площею 2,4000 га вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820 (праворуч) в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області. Цим же розпорядженням доручено Броварській РДА укласти та підписати від імені Київської ОДА договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Броварська транспортна компанія".
4.2. 25.03.2015 між Київською ОДА в особі Броварської РДА (орендодавець) та ТОВ "Броварська транспортна компанія" (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець згідно з оспорюваним розпорядженням надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4000 га для будівництва автозаправного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, автомийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820, за адресою: Київська область, Броварський район, на території Княжицької сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002.
4.3. За умовами пункту 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,4000 га для будівництва автозаправного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, автомийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі км 25+820, угіддя - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
4.4. У пункті 5 договору оренди вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління Держземагенства у Броварському районі Київської області становить 823680,00 грн.
4.5. Договір укладено строком на двадцять п`ять років. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди).
4.6. Водночас судами установлено, що розпорядженням від 09.10.2009 № 1351 Броварської РДА "Про затвердження технічної документації із землеустрою та виготовлення державного акта на право постійного користування землею Службі автодоріг в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Службі автодоріг для розміщення існуючої автомобільної дороги "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр реконструкції та розвитку". Вказаним розпорядженням вирішено виготовити державний акт на право постійного користування землею, на якій розташована автомобільна дорога "Північно-східний обхід міста Києва" в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту площею 62,1112 га під дорогою. Після реєстрації та видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Службі автодоріг, Управлінню Держкомзему у Броварському районі Київської області внести зміни до земельно-кадастрової документації.
4.7. 15.09.2010 Службі автодоріг видано державний акт серії ЯЯ № 153825 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,1112 га, яка розташована у Київській області, Броварський район, Княжицька сільська рада, за межами населеного пункту з цільовим призначенням під розрощення існуючої автомобільної дороги.
Державний акт серії ЯЯ №153825 від 15.09.2010 зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 031094000001.
4.8. Відповідно до листа від 11.05.2016 № 01-01/390 Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" (далі - КДП "Київгеоінформатика") координати кутів повороту межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:04:013:0080, наданої Службі автодоріг, накладені на наявні в архіві КДП "Київгеоінформатика" картографічні матеріали. На земельну ділянку Служби автодоріг частково накладається, в тому числі спірна земельна ділянка на 1,7100 га.
4.9. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.
5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц.
5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися з огляду на наступне.
5.6. Предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив із того, що право постійного користування землею Служби автодоріг посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ЯЯ № 153825, виданим 15.09.2015. Відповідно до розпорядження Броварської РДА від 09.10.2009 № 1351 Службі автодоріг надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 62,1112 га для розміщення автомобільної дороги регіонального значення Р-28 Північно-Східний обхід м. Києва в межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання Службою автодоріг заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою. Враховуючи те, що вилучення земельної ділянки та передача її ТОВ "Броварська транспортна компанія" за оспорюваним розпорядженням відбулося з порушенням вимог статей 65, 79, 116, 118, 141, 149 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження Київської ОДА та визнання недійсним договору оренди.
Разом із тим суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідачі в суді першої інстанції заявили про сплив позовної давності для звернення прокурора до суду із позовом у цій справі. Суд зазначив, що Службі автодоріг стало відомо про передачу в оренду ТОВ "Броварська транспортна компанія" земельної ділянки, яка накладається на землі транспорту і перебуває у користуванні позивача, у грудні 2016 року, у зв`язку з її залученням третьою особою у справі № 910/20517/16. Суд зауважив, що про це зазначено в листі Служби автодоріг від 06.05.2019 № 06с/1604, який адресований Прокуратурі міста Києва. Враховуючи те, що прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі 31.12.2019 (згідно з відміткою на поштовому конверті), тобто поза межами строку позовної давності, не обґрунтовуючи поважність причин для відновлення цього строку, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відмови в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
5.7. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, скаржник стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції загальних положень цивільного законодавства щодо позовної давності. Прокурор зауважує, що до моменту пред`явлення позову у цій справі, у листопаді 2016 року прокуратура зверталася до Господарського суду міста Києва з аналогічним позовом до тих самих відповідачів (справа № 910/20517/16). Проте рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018, у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/20517/16. Суди дійшли висновку, що прокурор є неналежним позивачем у даній справі, а орган державної влади не був визначений прокурором.
5.8. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 викладено висновок, на який посилається скаржник, а саме: "очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах."
У постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 сформульовано висновки, на які посилається скаржник, зокрема: "При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)). …Зважаючи на факт порушення 06 листопада 2017 року Господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі № 904/9402/17 та її тривалий розгляд до 29 липня 2019 року, і, як наслідок, наявність для позивача підстав вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також звернення позивача до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою у цій справі 06 серпня 2019 року, тобто через незначний проміжок часу після залишення його попереднього позову без розгляду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду."
У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц наведено висновок, про неврахування якого зазначає скаржник у касаційній скарзі: "щодо застосування приписів частини п`ятої статті 267 ЦК України, то позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.